Ухвала суду № 140439426, 05.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05 жовтня 2026 рокуСправа № 331/7968/26Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбеков С.С., розглянувши матеріали

цивільного позову:акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»до:ОСОБА_1 , ОСОБА_2про:стягнення заборгованості,та перевіривши дотримання позивачем вимог ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України),

встановив:

02 жовтня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «Метабанк», МФО 313582): заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 202178 (двісті дві тисячі сто сімдесят вісім ) грн. 71 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно з відповіддю № 3390794 від 02.10.2026 щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, отриманою на запит щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , особу ідентифіковано, але на момент надходження запиту РНОКПП закрито у зв`язку з наявністю повідомлення від ВРАЦС про громадян, які померли.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 4 ст. 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 296/12456/23 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 124629926), та зазначає таке.

Приписи закону: «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України); «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, провадження № 14-477цс19; від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, провадження № 11-36апп1; від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19, провадження № 14-39цс20).

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 591/5619/17.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За визначенням частини першої статті 24 ЦК України, фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин.

Здатність фізичної особи бути учасником правовідносин передбачає наявність у неї правосуб`єктності, обов`язковим елементом якої є правоздатність фізичної особи, тобто здатність мати цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 25 ЦК України). Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження (ч. 2 ст. 25 ЦК України) та припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).

На момент подання позовної заяви ОСОБА_2 втратила цивільну правоздатність, а відповідно і здатність бути учасником цивільних правовідносин, у зв`язку з чим вона не підпадає під визначення фізичної особи та не може бути відповідачем у будь-якій цивільній справі, а відтак і солідарним боржником у зобов`язанні. Зазначення в позовній заяві в якості відповідача померлої особи суперечить вимогам ч. 2 ст. 48, п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Нормами ЦПК України не передбачено відкриття провадження у справі позовного провадження за заявою до відповідача, який помер до дня пред`явлення позову.

Оскільки смерть ОСОБА_2 настала до моменту звернення позивача до суду з цим позовом, тобто до виникнення спору між сторонами, можливість процесуального правонаступництва, за змістом статті 55 ЦПК України, у даній справі виключається. Так само, реалізація права позивача на заміну відповідача або залучення співвідповідача (ст. 51 ЦПК України) можлива лише за умови наявності в справі первісного відповідача (фізичної або юридичної особи).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 489/4072/16-ц (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 71807555).

Таким чином, позивачем у позовній заяві були об`єднані вимоги, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_1 , з вимогами, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_2 .

Отже, позивачем були порушені правила об`єднання позовних вимог, передбачені ч. 1 ст. 20, ч. 4 ст. 188 ЦПК України. При цьому, підстави для застосування судом положень статті 188 ЦПК України щодо роз`єднання позовних вимог у даному випадку відсутні, оскільки за змістом зазначених норм, виділені у самостійне провадження позовні вимоги повинні бути такими, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (ч. 6 ст. 188 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 263, 272 ЦПК України, суддя

ухвалив:

1. Позовну заяву акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернути акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго».

2. Роз`яснити акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» право повторного звернення до суду з цими позовними вимогами до ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков