Ухвала суду № 140439021, 06.10.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1772/26

Провадження № 2/539/1586/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

представника позивача Кравченко А.В.,

представника відповідача Масюка В.В..,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Лубни в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У провадженні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебуває цивільна справа №539/1772/26 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

12.05.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зупинення провадження по справі у зв`язку з тим, що він, у зв`язку з введенням на території України військового стану, перебуває на військовій службі.

Окрім того, в підготовчому судовому засіданні представник відповідача Масюк В.В. заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що по факту зняття кредитних коштів з рахунку ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотань відповідача та представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заявлені клопотання підтримав та просив їх задовільнити.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши заяву відповідача про зупинення та додані до неї матеріали, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з довідкою, наданою військовою частиною НОМЕР_1 від 05.05.2026 старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 01.04.2022 року. (а.с. 104)

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 по справі №754/947/22 зробила правовий висновок щодо застосування положень п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України про обов`язок суду зупинити провадження у справі стороною в якій є військовослужбовець.

Враховуючи вищезазначений правовий висновок у взаємозв`язку з обставинами у цій справі щодо процесуальної можливості учасників справи брати участь у розгляді справи, суд відмічає наступне.

Так, Велика Палата ВС вказала на те, що суд при вирішенні питання про зупинення провадження у справі повинен врахувати власну волю військовослужбовця, а також про те, що зупинення провадження у справі має на меті захист прав військовослужбовця, як учасника цивільного процесу.

У справі, що розглядається відповідач ОСОБА_1 не навів у своєму клопотанні доводів про те, для встановлення яких саме обставин справи його участь у судовому засіданні є необхідною, при цьому відзиву на позов відповідач не подав. А відтак, убачається, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі носить формальний характер.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а також ч.8 ст.10 ЦПК України, суд при вирішенні питання про зупинення провадження у справі, враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

Так, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що метою Конвенції є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. Це зауваження стосується, зокрема, права на доступ до суду з огляду на те, яке важливе місце посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, пункт 24, від 09 жовтня 1979 року; рішення у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, пункт 231, від 17 січня 2012 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, пункт 43, від 13 грудня 2018 року).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року; рішення у справі «Алванос та інші проти Греції» (Alvanos v. Greece), заява № 38731/05, пункт 25, від 20 березня 2008 року; рішення у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (Frida, LLC v. Ukraine), заява № 24003/07, пункт 33, від 08 грудня 2016 року; рішення у справі «Хасан Тунч та інші проти Туреччини» (Hasan Tunc and Others v. Turkey), заява № 19074/05, пункт 33, від 31 січня 2017 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, набуло статусу остаточного 13 березня 2019 року, пункт 44, від 13 грудня 2018 року).

У практиці Суду визначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), заява № 47273/99, пункти 50-51 та 69, від 12 листопада 2002 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 97, від 05 квітня 2018 року; рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

У своїй постанові від 12.11.2025 року по справі №754/947/22 ВП ВС також вказала, що використання права військовослужбовця на участь у судових засіданнях залежить від його сумлінності, проте суд не позбавлений права оцінювати його дії з погляду добросовісності.

В контексті практики ЄСПЛ, суд дотримуючись розумного балансу між правом позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором кредиту та правом відповідача на участь в розгляді справи, враховує наступне.

Так, за обставин, які встановлені у цьому судовому провадженні, а саме:

- відповідачу відомо про розгляд справи;

- відповідач не подав відзив із запереченнями проти позову та будь-яких доказів на спростування існуючої заборгованості та її розміру не навів;

- відповідач у своєму клопотанні не вказав для з`ясування яких саме обставин справи вбачає необхідність безпосередньої своєї присутності у судовому засіданні;

- відповідач не подав суду доказів неможливості участі у судовому засіданні в режимі ВКЗ, хоча не позбавлений такої можливості, позаяк самостійно склав і подав засобами електронного зв`язку письмове клопотання;

- відповідач не був позбавлений можливості залучити до участі у справі свого представника, який міг би вчиняти усі необхідні процесуальні дії в його інтересах.

Отже, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права й обов`язки при розгляді позовних вимог, як і не позбавлений можливості брати участь в розгляді справи у режимі ВКЗ.

Крім того, після подання клопотання про зупинення відповідач залучив до участі у справі свого представника адвоката Масюка В.В., який може вчиняти усі необхідні процесуальні дії в інтересах відповідача та 10.09.2026 року відповідач особисто прибув до зали судового засідання на розгляд справи.

Відтак зупинення провадження у справі носитиме виключно формальний характер і перешкоджатиме доступу позивача до правосуддя і захисту його цивільних прав.

Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 виконуючи свій конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, не був позбавлений і не позбавлений на час розгляду справи можливості реалізовувати свої процесуальні права й обов`язки та з метою недопущення порушення розумних строків, суд вважає, що обставин, які б перешкоджали судовому розгляду і слугували обов`язковою підставою (п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України) для зупинення провадження у справі, немає.

А тому, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі.

Надаючи оцінку усному клопотанню представника відповідача щодо зупинення провадження по справі, суд зазначає таке.

Звертаючись з вказаним клопотанням представник відповідача як на підставу зупинення провадження у справі посилався на пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, зазначаючи, що на даний час проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100100001299 від 12.04.2025 року, стосовно вчинення відносно нього шахрайських дій, що на його думку обумовлює об`єктивну неможливість розгляду даної справи без встановлення зазначених обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з положеннями вказаної статті провадження у справі зупиняється на час розгляду справи в порядку кримінального судочинства та у випадку, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Однак ЦПК України не передбачає право чи обов`язок суду зупиняти провадження у справі на час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Тобто, підставою для зупинення провадження у справі за пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України є наявність іншої справи, що розглядається в судовому порядку, а не знаходження кримінального провадження на стадії досудового розслідування.

Відповідно до пунктів 5, 10, 24 частини 1 статті 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом (стаття 215 КПК України).

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (частина 1 статті 219 КПК України).

Судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Частинами другою, третьою статті 283 КПК України передбачено, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Представник відповідача у своєму клопотанні просить суд зупинити провадження у цивільній справі № 539/1772/26 до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за № 12025100100001299 від 12.04.2025 року.

Поряд із цим, здійснення відповідним органом досудового розслідування окремої стадії кримінального провадження досудового розслідування не може бути підставою для зупинення провадження у справі, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України.

Правовою же підставою для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України є саме судовий розгляд іншої справи (судове провадження).

Зазначене відповідає сформованій судові практиці при застосуванні пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі № 369/2750/21, від 22 січня 2025 року у справі № 643/3012/20, постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду08 жовтня 2024 року справі № 922/4356/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 922/2714/23 (752/11425/22).

Інше тлумачення зазначеної норми може призвести до невиправданого затягування строків розгляду цивільної справи, неможливості ефективного захисту прав та порушення принципу правової визначеності та узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 02.06.2025 року у справі № 943/242/22, відповідно до якої Верховний Суд виснував, що відсутні правові підстави для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування.

В даному випадку представник відповідача не посилається та не зазначає про закінчення досудового розслідування та із поданих ним доказів, зокрема копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, яка міститься в матеріалах справи, не вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100100001299 від 12.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, завершено, оскільки в наданому витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні відомості про закінчення досудового розслідування, а також відсутні докази передачі справи до суду та відкриття судового провадження у цьому кримінальному провадженні, в зв`язку з чим підстави для зупинення провадження у справі № 539/1772/26 на даний час відсутні.

Таким чином, суд вважає, що усне клопотання подане представником відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 251, 253, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовити.

У задоволенні усного клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складений 07 жовтня 2026 року.

Суддя Я.В.Просіна