Ухвала суду № 140438507, 07.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"07" жовтня 2026 р. Справа № 363/1430/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду умісті Вишгороді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні №22025101110001282 від 18.11.2025 за частиною другою статті 111 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії судового розгляду, перебуває вказаний вище обвинувальний акт, розгляд якого призначено на 07.10.2026 о 14:00.

06.10.2026 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. Клопотання обґрунтовано тим, що ризики, які слугували підставою для застосування цього запобіжного заходу, продовжують існувати, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У судовому засіданні 07.10.2026, прокурор підтримав подане ним клопотання з наведених у ньому підстав.

Так, зазначаючи у клопотанні про обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, прокурор обґрунтовує його тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану, а саме в умисному наданні представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Зі змісту клопотання убачається, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_6 за допомогою месенджера «Telegram» вступив у спілкування з особою, яку сторона обвинувачення вважає представником іноземної держави, погодився за грошову винагороду виконувати завдання щодо збирання та передання інформації про місця розташування військових об`єктів та об`єкта критичної інфраструктури України. Прокурор посилається на декілька інкримінованих ОСОБА_6 епізодів, які, відповідно до пред`явленого обвинувачення, мали місце у листопаді та грудні 2025 року та стосувалися збирання фото-, відеоматеріалів та іншої інформації щодо військових об`єктів у містах Житомирі та ОСОБА_8 , а також об`єкта критичної інфраструктури у місті Вишгороді, з подальшим переданням такої інформації за допомогою електронних засобів комунікації. Прокурор вказує на існування об`єктивної необхідності у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме:

щодо ризику переховування прокурор зазначає, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може виїхати до російської федерації або іншої держави та переховуватися від суду. Крім того, з огляду на умови воєнного стану та наявність тимчасово окупованих територій України, прокурор не виключає можливості переховування обвинуваченого на таких територіях;

ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може затягувати судовий розгляд та не прибувати на виклики до суду, перешкоджаючи встановленню обставин кримінального провадження;

ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_6 обвинувачується, прокурор обґрунтовує, посилаючись на системний, на його думку, характер інкримінованої діяльності та її спрямованість в умовах воєнного стану. Також прокурор вважає, що передання інформації щодо військових об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури свідчить про підтримку обвинуваченим дій держави-агресора. Посилаючись на частину шосту статті 176 та частину четверту статті 183 КПК України, прокурор просить продовжити тримання обвинуваченого під вартою без визначення розміру застави, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів, на його переконання, не забезпечить запобігання зазначеним ризикам.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора з підстав, викладених у поданому ним письмовому клопотанні про зміну запобіжного заходу. Захисник, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження ризиків, зазначених прокурором, просив відмовити у продовженні строку тримання ОСОБА_6 під вартою та змінити запобіжний захід, визначивши розмір застави.

Так, обґрунтовуючи клопотання, захисник послався на положення статей 177, 183, 331 КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Харченко проти України». Зазначив, що при вирішенні питання про тримання під вартою суд має розглянути можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. На думку захисника, частина шоста статті 176 КПК України не виключає повноважень суду визначити заставу, а вирішення цього питання є дискреційним повноваженням суду, який зобов`язаний належно мотивувати своє рішення. Посилаючись на матеріали кримінального провадження, захисник вважав, що є підстави для визначення обвинуваченому застави, здатної забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти продовження тримання під вартою та подав письмове клопотання про відмову у задоволенні клопотання прокурора і зміну запобіжного заходу на більш м`який. Просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт за адресою постійного місця проживання, поклавши передбачені законом процесуальні обов`язки, а у разі неможливості застосування домашнього арешту - інший більш м`який запобіжний захід, достатній для забезпечення його належної процесуальної поведінки. У письмовому клопотанні ОСОБА_6 зазначив, що не визнає себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні та має намір реалізовувати право на захист у встановленому законом порядку. Вказав, що перебуває під вартою з 08.12.2025, а подальше тримання під вартою, на його думку, не відповідає вимогам необхідності та пропорційності. Вважав, що ризик переховування прокурор обґрунтовує переважно тяжкістю обвинувачення, суворістю можливого покарання, умовами воєнного стану та можливістю переміщення за межі контрольованої Україною території, однак ці обставини не доводять існування реального й актуального наміру саме з його боку переховуватися від суду. Обвинувачений просив урахувати його вік - 19 років, навчання на четвертому курсі закладу вищої освіти, наявність батьків, сім`ї та постійного місця проживання, позитивні характеристики і відсутність судимостей. Зазначив, що у разі зміни запобіжного заходу матиме можливість проживати разом із сім`єю, а батьки готові забезпечити його проживання за визначеною судом адресою та сприяти виконанню покладених на нього обов`язків. Також ОСОБА_6 зазначив, що за час перебування під вартою не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від суду, а наведені прокурором ризики не підтверджені конкретними новими обставинами. Вказував, що тяжкість обвинувачення та можливість суворого покарання не можуть замінювати доведення конкретних ризиків і недостатності більш м`яких запобіжних заходів. Просив перевірити можливість усунення цих ризиків менш суворим заходом з урахуванням його особистих обставин та тривалості перебування під вартою. Обвинувачений висловив готовність прибувати до суду за кожним викликом, не залишати визначене місце проживання та не змінювати його без дозволу суду, повідомляти про зміну місця проживання, утримуватися від спілкування з визначеними судом особами, виконувати інші процесуальні обов`язки, а за необхідності - вимоги щодо застосування електронного засобу контролю. На підтвердження наведених доводів, до клопотання додано копію письмової заяви батьків, характеристику із закладу вищої освіти та характеристику за місцем проживання.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та сторони захисту, надані стороною захисту документи, матеріали кримінального провадження у межах, необхідних для вирішення питання про запобіжний захід, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та про відмову у задоволенні клопотань сторони захисту з таких підстав.

Відповідно до частин першоїтретьої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань до закінчення строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності його подальшого застосування та за результатами розгляду своєю вмотивованою ухвалою скасувати чи змінити запобіжний захід або продовжити його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до статті 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Згідно зі статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа обвинувачується.

Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід суд у сукупності оцінює всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, вік і стан здоров`я особи, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, роботи або навчання, репутацію, майновий стан та інші обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Частиною першою статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Водночас відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого статтею 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зазначене положення не звільняє суд від обов`язку перевірити актуальність заявлених ризиків, оцінити обставини, визначені статтею 178 КПК України, та можливість застосування іншого запобіжного заходу з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження. Конституційний Суд України у Рішенні від 19.06.2024 №7-р(ІІ)/2024 зазначив, що застосування частини шостої статті 176 КПК України залежить не лише від тяжкості кримінального правопорушення, у якому особу підозрюють або обвинувачують, а й від наявності ризиків, визначених статтею 177 КПК України, та не виключає судової оцінки можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та враховуючи підстави й обставини, передбачені статтями 177 і 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 111 КК України.

Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.03.2026 щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Надалі строк його тримання під вартою продовжувався. Ухвалою від 01.07.2026 кримінальне провадження призначено до судового розгляду, а ухвалою від 17.08.2026 ОСОБА_6 продовжено тримання під вартою до 17.10.2026 включно без визначення розміру застави, з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Так, у судовому засіданні 07.10.2026 оголошено обвинувальний акт та визначено обсяг і порядок дослідження доказів, із їх дослідженням у повному обсязі. Судовий розгляд не завершено.

Під час з`ясування ставлення до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 не висловив однозначної позиції щодо визнання вини, відповівши «хай буде - так», тоді як у письмовому клопотанні зазначив, що винуватим себе не визнає.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд не перевіряє доведеність винуватості ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні та не оцінює докази з точки зору їх достатності для ухвалення обвинувального вироку. Посилання на обставини пред`явленого обвинувачення здійснюється виключно в межах, необхідних для оцінки ризиків та доцільності подальшого застосування запобіжного заходу, із дотриманням презумпції невинуватості.

Суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, санкція частини другої статті 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість обвинувачення та суворість можливого покарання не є самостійною і достатньою підставою для тримання особи під вартою, однак підлягають урахуванню в сукупності з характером інкримінованих дій, кількістю епізодів, способом і періодом їх імовірного вчинення, стадією судового провадження та іншими обставинами справи.

Судовий розгляд кримінального провадження розпочато, однак дослідження доказів не завершено, а обставини пред`явленого обвинувачення по суті судом не встановлені. За таких умов, необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та його безперешкодної участі у судовому розгляді зберігає істотне значення.

Оцінюючи ризик переховування від суду, суд ураховує тяжкість можливого покарання у сукупності з характером пред`явленого обвинувачення, зокрема наведеними прокурором відомостями про неодноразове виконання завдань у різних містах України та підтримання дистанційного зв`язку з особою, яку сторона обвинувачення вважає представником іноземної держави. Наявність у ОСОБА_6 постійного місця проживання, батьків та навчання враховується судом, однак за сукупністю обставин цього кримінального провадження не усуває ризику ухилення від суду. При цьому загальні посилання на воєнний стан і можливість переміщення на тимчасово окуповану територію не розцінюються судом як самостійне підтвердження наміру обвинуваченого переховуватися.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином суд оцінює з урахуванням характеру пред`явленого обвинувачення, тяжкості можливого покарання, початкової стадії розгляду справи по суті та необхідності забезпечення участі обвинуваченого у дослідженні доказів. У судовому засіданні 07.10.2026 оголошено обвинувальний акт та визначено обсяг і порядок дослідження доказів у повному обсязі. За сукупністю наведених обставин суд вважає, що заявлений прокурором ризик перешкоджання судовому розгляду шляхом неприбуття за викликами та його затягування зберігає актуальність. Доводи обвинуваченого про готовність прибувати до суду та виконувати покладені на нього обов`язки, а також заява батьків про сприяння його належній процесуальній поведінці враховані судом, однак за сукупністю обставин цього провадження не дають підстав для висновку про зменшення зазначеного ризику до рівня, за якого достатнім буде застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Оцінюючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_6 обвинувачується, суд бере до уваги, що йому інкриміновано декілька епізодів, які, за версією сторони обвинувачення, вчинялися протягом певного часу, стосувалися різних військових об`єктів та об`єкта критичної інфраструктури і здійснювалися з використанням електронних засобів комунікації. Саме неодноразовість інкримінованих дій, їх здійснення щодо різних об`єктів та дистанційний спосіб передання інформації у сукупності дають підстави для висновку про збереження ризику поновлення такої діяльності. Цей ризик не втрачає актуальності лише у зв`язку із завершенням досудового розслідування та спливом часу.

Доводи сторони захисту про відсутність нових обставин на підтвердження заявлених прокурором ризиків не є безумовною підставою для зміни або скасування запобіжного заходу. При кожному наступному розгляді суд перевіряє актуальність ризиків станом на відповідний момент. У цьому випадку, характер пред`явленого обвинувачення, стадія судового провадження та сукупність інших обставин, оцінених з урахуванням пояснень сторін і наданих стороною захисту документів, дають суду підстави для висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, не відпали та не зменшилися настільки, щоб належна процесуальна поведінка обвинуваченого могла бути забезпечена більш м`яким запобіжним заходом.

Відповідно до статті 178 КПК України суд бере до уваги молодий вік обвинуваченого, його навчання у закладі вищої освіти, наявність постійного місця проживання та сімейних зв`язків, а також повідомлені ним відомості про відсутність судимостей. Соціальні зв`язки обвинуваченого та навчання - існували й у період, до якого сторона обвинувачення відносить інкриміновані епізоди, а тому, суд не вважає ці обставини достатніми для висновку про усунення встановлених ризиків або можливість запобігти їм виключно шляхом покладення процесуальних обов`язків.

Доводи обвинуваченого про відсутність за час перебування під вартою дій, спрямованих на ухилення від суду, зумовлено його перебуванням в умовах тримання під вартою, яке істотно обмежує можливість реалізації відповідних ризиків.

Перевіряючи можливість застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема запропонованого обвинуваченим цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, суд ураховує, що цей запобіжний захід передбачає насамперед обмеження пересування, а електронний засіб контролю забезпечує контроль за місцеперебуванням особи. При цьому з урахуванням інкримінованого способу підтримання зв`язку та передання інформації через електронні засоби комунікації, суд на час розгляду клопотань не вважає такі обмеження, навіть у поєднанні з обов`язком утримуватися від відповідного спілкування, достатніми для запобігання ризику поновлення такої діяльності.

А тому, застосування більш м`якого запобіжного заходу на час розгляду клопотання не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.

Вирішуючи клопотання захисника про визначення розміру застави, суд ураховує, що її застосування у цьому кримінальному провадженні законом не виключене. Водночас за результатами оцінки актуальності та сукупності встановлених ризиків, відомостей про особу обвинуваченого і наданих стороною захисту документів суд на час розгляду клопотань вважає застосування застави у поєднанні з процесуальними обов`язками недостатнім для запобігання цим ризикам, а тому, керуючись частиною четвертою статті 183 КПК України, не визначає її розміру.

Отже, дія попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу закінчується 17.10.2026, судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а ризики, передбачені пунктами 1, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, продовжують існувати. За таких обставин клопотання прокурора підлягає задоволенню, а підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який або для визначення розміру застави на час розгляду клопотань суд не вбачає. У задоволенні клопотань захисника про зміну запобіжного заходу з визначенням розміру застави та обвинуваченого про застосування цілодобового домашнього арешту або іншого більш м`якого запобіжного заходу належить відмовити.

Керуючись статтями 176178, 181183, 193, 194, 197, 199, 201, 331, 369, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

У задоволенні клопотань захисника та обвинуваченого відмовити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.12.2026 включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 07.10.2026 о 16:20.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3