Рішення № 140436697, 15.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 947/36264/23

Провадження № 2/521/1906/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2023 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось з позовом до ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 02 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 05/09/2008/840-К/550. Відповідно до умов даного договору, банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 131 835 доларів США.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір б/н від 02 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., та зареєстрований в реєстрі за № 1221, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, що розташована на території Фонтанської сільської ради, Комінтернівського району, Одеської області, площею 0,10 га з кадастровим номером 5122786400:01:001:1400.

В подальшому було встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її спадкоємцем та правонаступником стала її мати ОСОБА_2 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем та правонаступником ОСОБА_2 став її син ОСОБА_1 .

На теперішній час відповідач, як єдиний правонаступник позичальниці, не виконує зобов`язання, чим завдається шкода кредитору. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість, з врахуванням вартості успадкованого майна, в розмірі 12 608,37 дол. США, а тому, ТОВ «Консалт Солюшенс», як правонаступник ПАТ «КБ «Надра» вимушене звернутися до суду з даним позовом. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

10 червня 2025 року Хаджибейським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позов ТОВ «Консалт Солюшенс» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» заборгованість за кредитним договором № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 р. у розмірі 12 608 доларів США 37 центів, що по курсу НБУ становить 513 916 гривень та стягнуто суму сплаченого судового збору у розмірі 7000 гривень 64 копійок.

01 грудня 2025 року заочне рішення від 10 червня 2025 року судом було скасовано, справу призначено до розгляду.

09 грудня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов із запереченнями проти позовних вимог. В обгрунтування заперечень стороною відповідача зазначено про те, що у позивача відсутні докази наявності права на пред`явлення вимоги до спадкоємців первісного позичальника. Про смерть ОСОБА_3 ПАТ «КБ «НАДРА» стало відомо в березні 2014 року, після чого в квітні 2014 року кредитодавець надіслав вимогу до її спадкоємців, однак після цього жодних дій зі сторони банку не здійснювалось протягом 9 років. Вказані обставини свідчать, на думку відповідача, про пропущення позивачем строку для звернення до відповідача із вимогою про стягнення заборгованості, з якою необхідно було звертатися протягом одного року з 2014 року. В обгрунтування заперечень відповідач також посилається на те, що, оскільки кредит надавався у доларах США, то під час укладення договору про відступлення прав вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» повинно було отримати у НБУ ліцензію на здійснення валютних операцій на день надання такого кредиту.

22 грудня 2025 року ТОВ «Консалт Солюшенс» подало до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що з моменту, як кредитор дізнався про відкриття спадщини після ОСОБА_3 , та пред`явленням вимоги до її спадкоємців минуло один місяць, а тому вимоги статті 1281 ЦК України кредитором було дотримано. Також представником позивача зазначено про те, що укладення договору відступлення права вимоги від 26 лютого 2020 року між ТОВ «Консалт Солюшенс» та ПАТ «КБ «НАДРА» не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності, а право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто відбулося відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу.

02 січня 2026 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено про сплив строку позовної давності для звернення позивача до суду.

У відкритому судовому засіданні представник позивача ТОВ «Консалт Солюшенс» - Башук Д.С. позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Хижняк А.В. проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позов, просили позов залишити без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, вивчивши позовну заяву та заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.

02 вересня 2008 року між ВАТ «КБ Надра», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 05/09/2008/840-К/550. Відповідно до умов даного договору, банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 131 835 доларів США 00 центів, зі сплатою 14,29% річних, строком до 31 серпня 2018 року (т. 1 а. с. 12).

Факт отримання ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору від 02 вересня 2008 року підтверджується заявою на видачу готівки № NL-107 від 02 вересня 2008 року (т. 1 а. с. 17).

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «НАДРА», та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір б/н від 02 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., та зареєстрований в реєстрі за № 1221, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, що розташована на території Фонтанської сільської ради, Комінтернівського району, Одеської області, площею 0,10 га з кадастровим номером 5122786400:01:001:1400 (т. 1 а. с. 18).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцем ОСОБА_3 стала її мати - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нефедовою Т.О. 02 липня 2013 року (т. 1 а. с. 24).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що про смерть ОСОБА_3 ПАТ «КБ» НАДРА» стало відомо в березні 2014 року під час розгляду Комінтернівським районним судом Одеської області цивільної справи за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

01 квітня 2014 року ПАТ «КБ «НАДРА» звернулося через Третю Одеську державну нотаріальну контору до спадкоємців ОСОБА_3 із вимогою за вих. № 1778 в порядку статті 1281 ЦК України (т. 1 а. с. 22).

09 вересня 2014 року ПАТ «КБ`НАДРА» звернулось листом № 5381 до ОСОБА_2 із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 року (т. 1 а. с. 149 об.).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 12184 (т. 1 а. с. 78 об.).

Спадкоємцем ОСОБА_2 став її син ОСОБА_1 , який звернувся до Сьомої одеської державної нотаріальної контори 15 травня 2018 року із заявою про прийняття спадщини (т. 1 а. с. 78).

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 , яка складається з земельної ділянки площею 0,0480 га, кадастровий номер 5123981400:01:003:4116, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 140).

24 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований в реєстрі № 125 (т. 1 а. с. 25).

За змістом договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24 квітня 2020 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_3 за кредитним договором № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 року та іпотечним договором б/н від 02 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., та зареєстрований в реєстрі за № 1221.

З огляду на вищевказане, ТОВ «Консалт Солюшенс» є правонаступником ПАТ КБ «Надра» у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 року.

26 грудня 2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану було повідомлено ТОВ «Консалт Солюшенс» про смерть ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 147 об.).

19 лютого 2021 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось через Київську державну нотаріальну контору у м. Одеса із вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 в порядку статті 1281 ЦК України (т. 1 а. с. 144).

Положення ст. 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України у підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статі 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за спричинені простроченням збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За змістом ст. 1048 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилося внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами статті 1281 ЦК України в редакції, яка була чинна на момент відкриття спадщини після ОСОБА_3 спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Правовий аналіз вказаних законодавчих норм дають суду підстави вважати, що первісним кредитором ПАТ «КБ «НАДРА» дотримано визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення своїх вимог по кредитному договору № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 року до спадкоємців ОСОБА_3 . При цьому, посилання відповідача на те, що з моменту пред`явлення вимоги до спадкоємців ОСОБА_3 в 2014 року первісним кредитором не вчинялось більше ніяких дій щодо стягнення заборгованості, на висновки суду щодо дотримання позивачем строків не впливають.

Таким чином, ОСОБА_1 відповідає перед ТОВ «Консалт Солюшенс» за кредитним договором № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 року в межах вартості майна, одержаного ним у спадщину від ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, стала спадкоємцем боржника за кредитним договором ОСОБА_3 .

Спадкова маса після смерті ОСОБА_3 в 2012 році складалась із земельної ділянки кадастровий номер 5122786400:01:001:1400, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 0,10 га (предмет іпотеки) та 1/2 трьохкімнатної квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 липня 2013 р. спадкоємцем ОСОБА_3 - ОСОБА_2 успадковане частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Земельна ділянки кадастровий номер 5122786400:01:001:1400, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 0,10 га успадкована ОСОБА_2 в порядку ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

В подальшому 17 травня 2014 р. ОСОБА_2 відчужила вищевказану квартиру, шляхом укладення договору дарування між нею та ОСОБА_4 . Відповідно до п.3 вказаного договору дар, що був предметом цього договору, був оцінений сторонами у 512 281,00 грн.

Після смерті ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 24 жовтня 2019 року спадкоємцем померлої ОСОБА_2 став її син ОСОБА_1 . Спадщиною, на яку було видане вказане свідоцтво стала земельна ділянка, площею 0,0480 га, кадастровий номер 5123981400:01:003:4116, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що після отримання свідоцтва про право на спадщину, у ОСОБА_2 виникли зобов`язання перед ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором № 05/09/2008/840-К/550 у розмірі вартості земельної ділянки, яка була предметом забезпечення за цим договором, та у розмірі вартості успадкованої частини вищевказаної квартири, а саме в розмірі 256 140,50 грн. (512 281,00 грн : 2 = 256 140,50 грн.).

Оскільки квартира була відчужена ОСОБА_2 , а борг ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Надра» спадкоємцем погашено не було, то суд вважає, що ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , також відповідає перед кредитором ОСОБА_3 у розмірі вартості земельної ділянки, яка була предметом забезпечення за кредитним договором та отриманою у спадок від ОСОБА_2 земельною ділянкою.

Відповідно до висновку експерта про вартість земельної ділянки від 10 червня 2024 року, який наявний в матеріалах справи, вартість земельної ділянки за кадастровим номером 5122786400:01:001:1400 становить 432 489,00 грн. (т. 1 а. с. 209).

Також відповідно до висновку експерта про вартість земельної ділянки від 25 червня 2024 року, вартість земельної ділянки за кадастровим номером 5123981400:01:003:4116 становить 81 427,00 грн. (т. 1 а. с. 188).

Таким чином борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Консалт Солюшенс» становить 513 916 грн. 00 коп. (432 489,00 грн + 81 427,00 грн), що в еквіваленті на день подання заяви про збільшення позовних вимог складало 12 608,37 дол. США.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що під час укладення договору про відступлення прав вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» повинно було отримати у НБУ ліцензію на здійснення валютних операцій на день надання такого кредиту.

Суд не погоджується з цими доводами, та вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 «Про систему валютного реагування та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року.

Відповідно до статті 5 Декрету, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного Банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Водночас, відповідно до пункту 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08 лютого 2010 року № 49, використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об`єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Тобто, укладення договору відступлення права вимоги не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності, а право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто, відбулось відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу. Такого висновку щодо правової природи договору відступлення права вимоги дійшов Верховний Суд у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 522/18180/15-ц, від 23 вересня 2019 року у справі № 757/40858/17-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до діючого законодавства України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

Відповідно до положень статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. ст. 257, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, відповідно до п. 7.3 кредитного договору № 05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 року, сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020року № 1236 «…з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15 грудня 2021 року продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 року, постановою від 09 грудня 2020 року №1236 продовжено дію до 30 квітня 2023 року. Постановою від 27 квітня 2023року №383 продовжено дію до 30 червня 2023 року.

Отже, карантин в Україні безперервно встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, до вимог позивача строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та у період дії воєнного стану в Україні, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

Судом встановлено, що позовні вимоги стосуються заборгованості, що утворилася у період з 02 вересня 2008 року.

Із матеріалів справи вбачається, та визнано сторонами, що ПАТ «КБ «НАДРА», в межах строку позовної давності, звернулось до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В подальшому цивільну справу було передано за підсудністю до Київського районного суду міста Одеси, ухвалою якого від 25 лютого 2015 року вказану позовну заяву залишено без розгляду.

Таким чином, враховуючи збільшення сторонами позовної давності до 10 років, а також доведений факт переривання перебігу позовної давності в 2014 році, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» є законними, обгрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, в зв`язку із чим позов належить до задоволення.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 7000 грн. 64 коп., який сплачено позивачем при подачі позову на підставі платіжних доручень (т. 1 а. с. 42, а. с. 174).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 509, 514, 516, 525, 526, 612, 1048, 1050, 1268, 1281, 1282, ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 263-265, 273, 274-279, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700, адреса: 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, оф. 308) заборгованість за кредитним договором №05/09/2008/840-К/550 від 02 вересня 2008 р. у розмірі 12 608 (дванадцять тисяч шістсот вісім) доларів США 37 центів, що по курсу НБУ (40,7599 грн.) становить 513 916 (п`ятсот тринадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» суму сплаченого судового збору у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 64 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя: Ю.В. Тополева