Рішення № 140436526, 08.10.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/1689/26

Провадження № 2/505/3228/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Білоуса В.М.

при секретарі судових засідань Негрескул Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Лунгул Л.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Подільськ Одеської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вказавши в позові, що вона з 04 серпня 1982 року по 19 травня 2025 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. На підставі наказу №57/ос від 13.05.2025, 19 травня 2025 року її звільнено із посади електромеханіка (з ремонту по обслуговуванню пристроїв пристроїв сигналізації, централізації та блокування) дільниці другої групи, цех перевірки і ремонту безконтактної апаратури контрольно вимірювального пункту сигналізації, централізації та блокування виробничого підрозділу служби сигналізації та зв`язку «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України. Відповідно до п.4 Додатку №11 до колективного договору, який регулює порядок та умови виплати одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію працівників Котовської дистанції сигналізації та зв`язку, в стаж роботи в галузі, що надає право на допомогу, входить весь загальний стаж роботи на залізничному транспорті з урахуванням часу навчання. Однак, згідно Наказу №57/ос від 13.05.2025 про припинення трудового договору (контракту) зазначено виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.4.16 Колективного договору, протоколу комісії з установлення трудового стажу в залізничній галузі від 13.05.2025 року №ЩЧ-2-70 у розмірі 10 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління 24.10.2022 (витяг з протоколу №ц-5/90), але не зазначено суму виплати. У день звільнення роботодавцем не було дотримано вимоги ст. 166 КЗпП України, не проведено остаточного розрахунку при звільненні, а саме не виплачена одноразова матеріальна допомога в розмірі 10 середньомісячних заробітків, що становить 167441,40 грн. Вважає, що право на отримання допомоги виникло в день її звільнення, а тому прийняте після цього рішення відповідача про призупинення виплати одноразової матеріальної допомоги не може поширюватися на спірні правовідносини. Зазначає, що положення колективного договору є обов`язковими для виконання роботодавцем, а фінансовий стан підприємства чи внутрішні рішення про призупинення виплат не звільняють відповідача від обов`язку здійснити виплату, гарантовану колективним договором та наказом про звільнення. Крім того, вказує, що одноразова матеріальна допомога входить до структури трудових виплат, які підлягають виплаті при звільненні, а тому на неї поширюються вимоги законодавства щодо своєчасного проведення остаточного розрахунку з працівником. Посилається також на норми Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про оплату праці», «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», умови Колективного договору та судову практику Верховного Суду, зазначаючи, що фінансові труднощі підприємства не є законною підставою для невиконання обов`язків, встановлених колективним договором. Також, у зв`язку з порушенням відповідачем ст. 116 КЗпП України, оскільки відповідачем не було проведено повний розрахунок з нею день звільнення 19.05.2025, відповідно до статті 117 КЗпП України вважає, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день ухвалення судового рішення, але не більше 180 днів, що становить 100464,84 грн. Просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу у розмірі 10 середньомісячних заробітків, що становить 167441,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100464,84 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що право позивача на отримання одноразової матеріальної допомоги дійсно передбачене пунктом 4.16 Колективного договору, однак у період дії воєнного стану статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавцю надано право зупиняти дію окремих положень колективного договору. На виконання зазначених норм рішеннями правління АТ «Укрзалізниця» та штабу з ефективності виплату одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію було призупинено до окремого рішення керівництва у зв`язку з необхідністю забезпечення фінансової стабільності товариства. При цьому відповідач зазначав, що від виплати допомоги не відмовився, а лише відтермінував її до покращення фінансового стану підприємства. Крім того, представник відповідача вказував, що позивач пропустила встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення належних при звільненні сум, звернувшись до суду після спливу трьох місяців з дня отримання письмового повідомлення про проведений розрахунок при звільненні, у зв`язку з чим відсутні підстави для поновлення такого строку, а пропуск строку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, підтвердили обставини викладені у позовній заяві та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Просила суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до матеріалів справи докази, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом (розпорядженням) Виробничого підрозділу служби сигналізації та зв`язку «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту) від 19.05.2025 № 57/ос, ОСОБА_1 19 травня 2024 року звільнено з посади електромеханіка (з ремонту по обслуговуванню пристроїв сигналізації, централізації та блокування) дільниці другої групи, цех перевірки і ремонту безконтактної апаратури, контрольно вимірювального пункту, сигналізації та блокування виробничого підрозділу служби сигналізації та зв`язку «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком.

Наказ про звільнення містить указівку виплатити позивачу одноразову матеріальну допомогу відповідно до п. 4.16 Колективного договору, протоколу комісії з установлення трудового стажу в залізничній галузі від 13.05.2025 № ШЧ-2-70/10 у розмірі 10 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т.).

Згідно листа Акціонерного товариства «Українська залізниця» за вих. № НЗК-004/783 від 16.04.2026, позивачу повідомлено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію було поновлено з листопада 2022 року в хронологічній послідовності відповідно до щоквартальних графіків погашення заборгованості. Однак, починаючи з 01.04.2025, на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025, для забезпечення фінансової стабільності товариства у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію призупинено до окремого рішення правління.

Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 19.05.2025, ОСОБА_1 не виплачено одноразову матеріальну допомогу в зв`язку із виходом на пенсію.

Згідно розрахунку оплати середньомісячної зарплати ВП «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку», середньомісячна зарплата ОСОБА_1 складає -16744,14 грн., очікуваний розмір вихідної допомоги складає 167441,40 грн.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Відповідно до протоколу № ШЧ-2-70/10 засідання комісії ВП «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» з установлення трудового стажу в залізничній галузі та розміру допомоги в зв`язку з виходом на пенсію від 13 травня 2025 року, загальний стаж роботи на залізничній галузі ОСОБА_1 на дату виходу на пенсію складає 42 роки 9 місяців 16 днів, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі у відповідності з колективним договором дистанції в розмірі 10 середньомісячних заробітків (5 середньомісячних заробітків основних +5 середньомісячних заробітків додаткових). Виплата основної одноразової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті буде проведена після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Із копії витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, вбачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема, у пункті 1.1.4: «….. додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики».

Пунктом 4.16 Колективного договору Подільської дистанції сигналізації та зв`язку передбачено виплату працівнику при першому звільненні у зв`язку з виходом на пенсію одноразової матеріальної допомоги у розмірі десяти середньомісячних заробітків.

Отже, судом встановлено, що змістом спірних правовідносин у цій справі є правовідносини, пов`язані з реалізацією права працівника на отримання одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з першим виходом на пенсію, передбаченої пунктом 4.16 Колективного договору, а також з правомірністю невиплати (призупинення виплати) відповідачем зазначеної допомоги в умовах воєнного стану з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та похідною від цього вимогою про її стягнення.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частиною першою статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Також при оцінці зазначених доводів суд враховує, що постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

За змістом відомостей ЄДРСР у справі № 211/7338/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що оскільки підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальних допомог, що передбачені колективними договорами скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили у справі № 211/7338/23, відповідач допустив порушення прав позивача і безпідставно відтермінував на невизначений строк виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги в розмірі десяти середньомісячних заробітків (посадових окладів) у зв`язку з виходом на пенсію.

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування підпункту 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. у відповідній частині.

Хоча предметом розгляду у зазначеній справі була інший вид виплати, правове значення для цієї справи має встановлена судом незаконність саме того положення рішення правління, яким на період дії воєнного стану було призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами.

Оскільки спірна у цій справі одноразова матеріальна допомога при першому звільненні у зв`язку з виходом на пенсію також передбачена колективним договором, а відповідач обґрунтовує її невиплату тим самим підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т., зазначене судове рішення має значення для оцінки правомірності застосування відповідачем цієї підстави для невиплати спірної допомоги. При цьому суд не ототожнює предмет спору у справі № 211/7338/23 зі спірними правовідносинами у цій справі, а враховує встановлений судом правовий наслідок щодо незаконності відповідного положення рішення правління, на яке відповідач посилається як на підставу невиплати позивачу належної їй виплати.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Викладений висновок апеляційного суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

Разом з цим, відповідач поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», та за наявності відповідного рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу «легітимних очікувань» у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільненні (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням вищенаведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Як передбачено ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А ст.81 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Судом встановлено, що на момент звільнення позивач відповідала умовам, визначеним пунктом 4.16 Колективного договору Подільської дистанції сигналізації та зв`язку, а тому набула право на отримання одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з першим виходом на пенсію. Вказане право також підтверджується наказом про її звільнення, яким передбачено виплату зазначеної допомоги.

Доводи відповідача про правомірність призупинення виплати одноразової матеріальної допомоги суд відхиляє, оскільки підставою для невиплати позивачу спірної допомоги визначено рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т., підпункт 1.1.4 пункту 1.1 якого в частині призупинення виплат, передбачених колективними договорами, визнано незаконним та скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили. Відтак зазначене рішення не може бути належною правовою підставою для невиконання відповідачем обов`язку щодо проведення повного розрахунку з працівником при звільненні.

Оскільки відповідач не виплатив позивачу належну їй одноразову матеріальну допомогу при звільненні, передбачену Колективним договором та наказом про звільнення, суд дійшов висновку про порушення трудових прав позивача.

Враховуючи, що доказів виплати спірної суми або існування передбачених законом підстав для звільнення відповідача від такого обов`язку матеріали справи не містять, позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з першим виходом на пенсію в розмірі 167441,40 грн є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Указана редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.

Судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 16744,138 грн., а середньоденна заробітна плата становить 558,14 грн., що підтверджується довідкою, яка долучена позивачем до позовної заяви.

Отже, у період часу з 19.05.2025 року по 08.10.2026 року нараховується 180 робочих днів, за які і підлягає стягненню середній заробіток з відповідача, тобто 558,138*180 робочих днів = 100464,84 грн.

При цьому, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови). Розвиваючи цю тезу, Велика Палата Верховного Суду провела аналогію між відшкодуванням за статтею 117 КЗпП України та такими цивільно-правовими інститутами, як збитки та неустойка. Суд зазначив, що дійсний розмір збитків працівника від затримки розрахунку довести складно або неможливо. Тому законодавець з метою захисту інтересів постраждалої сторони встановлює правила, що дозволяють стягнути компенсацію у заздалегідь визначеному розмірі (середній заробіток) у спрощеному порядку, без необхідності доведення працівником точного розміру його втрат (пункти 83, 84, 86 постанови). Таке правове регулювання подібне до інституту неустойки (статті 549-552 ЦК України), яка також є способом забезпечення виконання зобов`язання та компенсації втрат кредитора без доведення їх розміру. Водночас аби неустойка не набула ознак каральної санкції, цивільне законодавство надає суду право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (частина третя статті 551 ЦК України). Це право суду є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 85 постанови). Отже, ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом №2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний. З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».

Розраховуючи розмір середнього заробітку за весь час затримки при звільненні суд виходить з розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором; періодом затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інших обставин справи, зокрема, те, що інфраструктура АТ «Укрзалізниця» зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, та доходить висновку з урахуванням описаних обставин та принципу розумності, співмірності, справедливості, визначити розмір зазначеної компенсації у сумі 100464,84 грн.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку не погіршує становище працівника. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №9901/407/19.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними, допустимими та достатніми доказами у справі, тому вони підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача: одноразової матеріальної допомоги у розмірі 10 середньомісячних заробітків у розмірі 167441,40 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100464,84 грн.

Крім того, представник відповідача просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано такою, що не відповідає Конституції України, у зв`язку з чим зазначене положення втратило чинність з дня ухвалення цього рішення. Отже, на час розгляду цієї справи встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду у частині вимоги про стягнення належної працівникові виплати застосуванню не підлягає.

Спірна виплата є належною позивачці виплатою, право на яку виникло на підставі колективного договору та наказу про звільнення, а тому є виплатою, належною працівникові при звільненні.

Оскільки відповідач повний розрахунок з позивачем не здійснив, строк звернення до суду не був пропущений, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності - відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2402,08 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ТАКСОМБАНК» № 2395-1034-2766-8116 від 13.06.2026.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у повному розмірі, а саме 2402,08 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі 10 (десять) середньомісячних заробітків, у сумі 167441(сто шістдесят сім тисяч чотириста сорок одну) гривню 40 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 100464 (сто тисяч чотириста шістдесят чотири) гривень 40 копійок (з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх стягненні).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2402 (дві тисячі чотириста дві) гривні 08 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, адреса місця знахлдження: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Білоус В.М.