Ухвала суду № 140435625, 08.10.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/90/25

УХВАЛА

08 жовтня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025101110000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ананьївського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 22025101110000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання (Том І а.с.24).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 19 лютого 2025 у вказаному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд (Том І а.с.43).

Ухвалами Ананьївського районного суду Одеської області від 25 лютого 2025 року (Том І а.с.64-66), 22 квітня 2025 року (Том І а.с.121-123), 03 червня 2025 року (Том ІІ а.с.1-3), 22 липня 2025 року (Том ІІ а.с.58-60), 09 вересня 2025 року (Том ІІ а.с.90-92), 03 листопада 2025 року (Том ІІ а.с.148-150), від 16 грудня 2025 року (Том ІІ а.с.214-216), від 10 лютого 2026 року (Том ІІІ а.с.14-16), від 06 квітня 2026 року (Том IV а.с.68-70), від 21 травня 2026 року (Том IV а.с.158-160), від 07 липня 2026 року (Том V а.с.16-18), від 24 серпня 2026 року (Том V а.с.175-178) продовжено відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

08 жовтня 2026 року захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду;

- невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками, експертами та іншими особами, які мають відношення до кримінального провадження №22025101110000003 від 02 січня 2025 року;

- носити електронний засіб контролю.

У разі визнання судом неможливості застосування домашнього арешту, визначити ОСОБА_4 розмір застави у межах, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України для особливо тяжких злочинів ( від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), достатній для забезпечення виконання покладених на нього обов`язків.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей. Крім того, в судовому засіданні прокурор, як сторона обвинувачення, підтвердив, що вже надав суду усі наявні письмові докази (будь-які інші докази відсутні), також відмовився від виклику до суду свідка, підтвердивши, що інших свідків, крім допитаних у суді, сторона обвинувачення залучати не буде, а також судом зобов`язано прокурора надати для ознайомлення усі речові докази по справі, що суперечить та спростовують заявлені прокурором ризики, передбачені статтею 177 КПК України. Ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення спростовується тим, що при обранні міри запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який прирівнюється до тримання під вартою на обвинуваченого покладається ряд таких обов`язків, при виконанні яких повністю забезпечується дієвість судового процесу. Враховуючи характер висунутого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, керуючись статтями 5-7 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, 1950, слідує висновок про те, що підстав для подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 не вбачається.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 подане ним клопотання підтримав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав.

Прокурор ОСОБА_3 у задоволенні клопотання заперечив.

Згідно статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 201 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Суд зауважує, що захисником в обґрунтування доводів клопотання не надано жодного доказу.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин обвинувачення, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу судового розслідування.

Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд має виходити з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованого обвинувачення або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому, такі обставини мають бути новими, тобто які з`явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.

Проаналізувавши клопотання захисника, заслухавши доводи сторін щодо наявності таких обставин, суд приходить висновку про те, що стороною захисту не наведено таких обставин, які можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Так, виходячи зі змісту клопотання, сторона захисту висловлює незгоду із доводами суду при попередньому продовженні строку дії тримання під вартою та висновками, викладеними в ухвалі від 24 серпня 2026 року. У той же час, така незгода не може бути сама по собі бути підставою для зміни запобіжного заходу. Крім того, сторона захисту скористалася правом оскаржити відповідне рішення до апеляційного суду. За результатами розгляду апеляційної скарги ухвала Ананьївського районного суду Одеської області від 24 серпня 2026 року, якою було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишена в силі.

Щодо відсутності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та їх зменшення чи зникнення з часу останнього продовження строку дії, то суд не може погодитися із вказаним.

Так, відсутність ризиків переховування ОСОБА_4 від суду, а також ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, що були встановлені під час продовження строку дії запобіжного заходу захисник пов`язує, зокрема, із завершенням досудового розслідування та їх допитом.

Разом з цим, завершення досудового розслідування та відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження не свідчать про те, що ризики, які були встановлені судом, автоматично перестали існувати.

При констатації продовження існування ризику переховування ОСОБА_4 від суду, суд виходив із комплексу обставин (тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа, можливості для виїзду закордон та соціальний статус, обставини кримінального провадження).

Виходячи зі змісту поняття «обґрунтована підозра», приведеного в пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Зазначені обставини, на переконання суду, продовжують існувати, і вказаний ризик дійсно може продовжувати існувати чи навіть посилюватися із врахуванням того, що сторона захисту отримала доступ до наявних матеріалів досудового розслідування та відповідно доказів прокурора.

Існування ризику незаконного впливу на свідків, у тому числі після їх допиту та відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування пов`язане, із можливою необхідністю повторного допиту свідків та із процедурою отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав. З урахуванням обізнаності щодо показань свідків та змісту останніх, ризик імовірного впливу чи тиску на свідків існує.

На переконання суду, наведені захисниками доводи жодним чином не дають підстав для висновку про відсутність існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Також суд вважає недоведеним зникнення чи послаблення ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню, враховуючи особливість імовірного злочину та його вчинення із високим рівнем конспіративності.

Також суд зауважує, що матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

Не можуть бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу належна процесуальна поведінка обвинуваченого, яка фактично забезпечуються саме мірою та обмеженнями запобіжного заходу. У той же час, суд відзначає, що наразі тривалість судового розгляду, як стадії кримінального провадження, залежить від активності та поведінки сторони захисту.

Окрім цього, суд відзначає, що сам по собі факт тривалого перебування під вартою не може бути єдиною підставою для зміни запобіжного заходу. Дійсно з моменту застосування вказаного запобіжного заходу минув тривалий час обмеження свободи обвинуваченого, однак це викликане із наявністю відповідних ризиків.

З огляду на наявні матеріали суд доходить висновку, що застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід, наразі достатньою мірою нівелює наявні ризики.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності суд вважає, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігатиме існуючим ризикам.

Суд вважає доцільним, відповідно до положень пункту 5 частини четвертої статті 183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, з урахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи, що стороною захисту не наведено обставин, які можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177-178, 181, 183, 194, 201, 331, 392, 615 ч. 15 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або заставу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення (вирок).

На підставі частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України у судовому засіданні проголошено резолютивну частину з врученням повного тексту.

Суддя ОСОБА_1