Рішення № 140435284, 08.10.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/665/26

Провадження № 2/192/1092/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Стрельникова О. О.

за участю секретаря судового засідання Бондаренко В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 04 лютого 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачкою був укладений договір №1422948 про надання споживчого кредиту.

Сума наданого відповідачці кредиту складає 5000 грн. 00 коп., при цьому строк кредитування 359 днів, процентна ставка 2,5% на день.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн. 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .

Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед кредитором 13 серпня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу № 13082025-1, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Таким чином до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором, яка складається з суми кредиту 4999 грн. 98 коп., суми процентів за користування кредитом 33999 грн. 91 коп., штрафні санкції 595 грн. 00 коп., а всього 39594 грн. 89 коп., у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 13, 129).

Подане представником позивача клопотання про витребування доказів, судом залишено без розгляду, оскільки представник позивача в судове засідання не з`явився, дане клопотання не підтримав, проводити розгляд даного клопотання у його відсутність ні в самому клопотанні, ні в клопотання про розгляд справи у його відсутність не просив.

Відповідачка, яка про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилась, будь-якої поважної причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала (а. с. 127). В судовому засіданні 23 липня 2026 року проти позову не заперечувала, визнала ту обставину, що отримала кошти від первісного кредитора, проте частково заборгованість сплатила, будь-яких доказів зазначеному суду не надала.

Суд з`ясувавши обставини по справі, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачкою укладено договір №1422948 від 04 лютого 2024 року про надання споживчого кредиту, який був укладений в електронній формі (а. с. 78-82).

Як вбачається з паперової копії доданого до позовної заяви позивачем вказаного кредитного договору сума кредиту на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 5000 грн. 00 коп., строк кредиту 360 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 договору - стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору - кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» №20250820-171 від 20 серпня 2025 року, 04 лютого 2024 року кошти від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» в сумі 5000 грн. 00 коп. були зараховані на картку № НОМЕР_1 (а. с. 75).

Таким чином, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало зі свого боку свої зобов`язання за кредитним договором №1422948 від 04 лютого 2024 року та надало відповідачці кредитні кошти.

Відповідно до договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №1422948 від 04 лютого 2024 року (а. с. 57-65, 73-74).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1422948 від 04 лютого 2024 року мається заборгованість, яка складається з 4999 грн. 98 коп., суми процентів за користування кредитом 33999 грн. 91 коп., штрафні санкції 595 грн. 00 коп., а всього 39594 грн. 89 коп. (а. с. 71).

Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки за кредитним договором №1422948 від 04 лютого 2024 року станом на 12 березня 2026 року (день звернення до суду з позовом) заборгованості в розмірі 38999 грн. 89 коп., яка складається з суми кредиту 4999 грн. 98 коп., суми процентів за користування кредитом 33999 грн. 91 коп., є обґрунтованими та у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України підлягають задоволенню.

Суд не приймає доводи відповідачки, що вона частково погасила суму заборгованості враховуючи, що відповідачка не надала суду будь-якого підтвердження зазначеному, при цьому судом двічі відкладався розгляд справи з метою надання відповідачці можливості подати суду такі докази.

Що стосується вимог про стягнення неустойки за вказаним договором, то оскільки 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, і зазначений строк воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду справи, тому з врахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України така неустойка стягненню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2662 грн. 40 коп. (а. с. 14, 91).

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп. то суд зауважує таке.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивач надає договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року укладений між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітним Михайлом Миколайовичем, заявку №15903 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, рахунок на оплату №15903-10/03-2026 від 10 березня 2026 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №15903 від 10 березня 2026 року (а. с. 22-23, 70, 72, 76-77).

Тому з врахуванням положень ст. 137 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 526-530, 533, 536, 549, 598, 610-615, 638-643, 1046-10561, 1077, 1078, 1082 ЦК України; керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 27, приміщ. 2, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 44559822, за договором №1422948 про надання споживчого кредиту від 04 лютого 2024 року станом на 12 березня 2026 року: заборгованість за основним боргом в розмірі 4999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 98 (дев`яносто вісім) коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 33999 (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 91 (дев`яносто одна) коп., а всього 38999 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 89 (вісімдесят дев`ять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 10000 (десять тисяч) грн. 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволені іншої частини позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий: суддя Стрельников О. О.