Ухвала суду № 140434993, 06.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 4-с/742/10/26

Єдиний унікальний № 742/2584/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Давидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В.,

представника Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клименко Л.Г.,

боржника ОСОБА_1 ,

представника боржника адвоката Ткаченко Н.М.,

розглянувши скаргу ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

Скаржник ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дуденок О.О., звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Прилуцькому відділі державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 80182579 з примусового виконання виконавчого листа № 2/742/10/24, виданого 30.01.2025 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, про усунення перешкод у користуванні спільним майном, а саме: зобов`язання демонтувати за рахунок ОСОБА_1 самочинно встановлені сходи та навіс на прибудинковій території до об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

07 травня 2026 року головним державним виконавцем Прилуцького ВДВС Клименко Любов`ю Григорівною було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80182579 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

З вказаною постановою скаржник категорично не погоджується, вважаючи її незаконною та передчасною, оскільки рішення суду фактично в повному обсязі не виконано

Так, у резолютивній частині виконавчого документа визначено обов`язок демонтувати самочинно встановлені сходи та навіс на прибудинковій території до об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , що передбачає демонтаж усієї конструкції сходів з навісом до несучої стіни багатоповерхового будинку, зведеної на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети.

При цьому виконавчий документ не містив дозволу на частковий демонтаж лише «маршу», «частини сходів» чи окремих металевих елементів.

Наявність залишків несучої конструкції, площадки та інших елементів на прибудинковій території беззаперечно свідчить про невиконання судового рішення.

Крім того, стягувач ОСОБА_2 не була залучена до складання акта державного виконавця, на підставі якого зроблено висновок про виконання рішення, а копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2026 на її адресу не направлялася.

Про існування оскаржуваної постанови стягувач дізналася лише 23.06.2026 через свого представника під час судового засідання в апеляційній інстанції при дослідженні матеріалів, наданих органом ДВС.

У зв`язку з цим Скаржник просить суд: поновити строк для оскарження дій та постанови державного виконавця; изнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Прилуцького ВДВС Клименко Любові Григорівни від 07.05.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80182579; зобов`язати Прилуцький ВДВС відновити виконавче провадження № 80182579; зобов`язати державного виконавця продовжити примусове виконання виконавчого листа № 2/742/10/24 від 30.01.2025.

ІІ. Процесуальні дії у справі та позиції сторін.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судове засідання представник скаржника адвокат Дуденок О.О. не зявилась, надавши заяву про розгляд скарги за її відсутності, вимоги скарги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у ній.

Представник Прилуцького відділу державної виконавчої служби Молібог І.В. у 20.07.2026 року поданому відзиві заперечує проти задоволення скарги ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на те, що 06.02.2026 було відкрито виконавче провадження № 80182579 з виконання виконавчого листа № 2/742/10/24 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_1 самочинно встановлених сходів та навісу по АДРЕСА_1 , а у зв`язку з невиконанням рішення суду за результатами перевірок 23.02.2026 та 10.03.2026 на боржника було накладено штрафи у звичайному та подвійному розмірах; під час перевірки 25.03.2026 державним виконавцем встановлено часткове виконання рішення, а саме демонтаж навісу та зняття сходинок, після чого органом ДВС зроблено висновок про повне усунення перешкод у користуванні майном та 07.05.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; копію постанови 08.05.2026 направлено стягувачу рекомендованим листом, який 28.05.2026 повернувся до відділу ДВС з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання», у зв`язку з чим представник органу ДВС також зазначає про пропуск скаржником передбаченого частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденного строку на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

У заяві від 28.07.2026 адвокат Ткаченко Н.М. заперечує проти клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для оскарження постанови державного виконавця від 07.05.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80182579 та просить суд залишити скаргу без розгляду у зв`язку із пропуском встановленого законом процесуального строку, посилаючись на те, що офіційною адресою стягувача є зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за якою вона зареєстрована та проживає щонайменше з 2022 року, а 07.05.2026 державним виконавцем Клименко Л.Г. на зазначену адресу було направлено цінний лист з описом вкладення (трекінг «Укрпошти» № R067165935982), який надійшов до відділення, однак 28.05.2026 повернувся відправнику з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання»; представник боржника вважає, що неотримання стягувачем поштової кореспонденції, направленої за належною адресою, зумовлено його суб`єктивною поведінкою та свідчить про зловживання процесуальними правами, а тому просить врахувати пропуск строку на оскарження постанови державного виконавця та застосувати наслідки, передбачені частиною першою статті 126 ЦПК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Ткаченко Н.М. підтримали викладені у заяві заперечення та просили залишити скаргу ОСОБА_2 без розгляду.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження».

За визначенням статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. 1. ст. 11 Закону, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У силу приписів частини першої статті 18 Закону на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому відповідно до положень п. 1 частини другої статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Законодавцем визначено чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Оскільки державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен виконувати ці вимоги законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до яких належать верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Недотримання зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Приписами статті 39 Закону визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Зокрема, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень цієї норми є факт виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено відповідно до виконавчого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Нормами ч. 1 ст. 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» «У разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення»

ІV. Встановлені судом фактичні обставини та висновки.

Щодо клопотання про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця.

Вирішуючи питання щодо дотримання та поновлення скаржником ОСОБА_2 строку на звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 07.05.2026 року, суд виходить з такого.

З матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження № 80182579 убачається, що 07 травня 2026 року головним державним виконавцем Прилуцького ВДВС Клименко Л.Г. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80182579.

Того ж дня, 07.05.2026 року (вислано з поштового відділення 08.05.2026 року), копію вказаної постанови із супровідним листом було направлено на адресу стягувача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим/цінним листом з описом вкладення (штрихкодовий ідентифікатор/трекінг АТ «Укрпошта» № R067165935982) (а.с. 40).

Відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, зазначене поштове відправлення 29 травня 2026 року повернуто на адресу Прилуцького ВДВС.

Судом встановлено, що фактичного вручення копії оскаржуваної постанови стягувачу ОСОБА_2 здійснено не було.

Про існування оскаржуваної постанови головного державного виконавця Прилуцького ВДВС Клименко Л.Г. від 07.05.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80182579 стягувач ОСОБА_2 вперше дізналася лише 23 червня 2026 року через свого представника адвоката Дуденок О.О. безпосередньо у судовому засіданні Чернігівського апеляційного суду під час дослідження матеріалів та ознайомлення з додатковими письмовими поясненнями органу ДВС від 19.06.2026 року, до яких було додано копію зазначеної постанови.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Часові межі оскарження є предметом регулювання статті 449 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строком подачі скарги є 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За умовами статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Питання щодо поновлення процесуальних строків урегульовано нормами ст. 127 ЦПК України, згідно із частинами 1,3 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Згідно приписів ч.4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заяви, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Також, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 449 ЦПК України), і саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Таким чином, поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

В свою чергу, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі №466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження № 61-10355св19

Оцінюючи доводи скаржника, боржника та суб`єкта оскарження щодо наявності презумпції належного повідомлення та закінчення строку зберігання поштової кореспонденції, суд зазначає, що сам лише факт повернення поштового конверта, за відсутності підтвердження вручення повідомлення про надходження рекомендованого листа адресату особисто, не може розцінюватися як беззаперечний доказ обізнаності стягувача про прийняте виконавцем процесуальне рішення.

Ураховуючи, що стягувач ОСОБА_2 реалізувала своє право на судовий захист і звернулася з цією скаргою до суду 26 червня 2026 року (дата формування документа у «Електронний суд»), тобто в межах визначеного законом десятиденного строку з моменту, коли вона фактично та об`єктивно дізналася про порушення свого права (23.06.2026 року), суд доходить висновку про наявність поважних причин пропуску строку та наявність підстав для його поновлення.

Обґрунтування висновків суду щодо суті скарги.

Судом встановлено, що Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 30.01.2025 видано виконавчий лист № 2/742/10/24, яким зобов`язано усунути перешкоди у користуванні спільним майном за рахунок ОСОБА_1 шляхом демонтажу самочинно встановлених сходів та навісу на прибудинковій території до об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

06 лютого 2026 року головним державним виконавцем Прилуцького ВДВС Клименко Л.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 80182579 (а.с. 5).

07 травня 2026 року головним державним виконавцем Клименко Л.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80182579 на підставі пункту 9 частині 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 17).

Оскільки скаржник вважає, що судове рішення фактично не виконано, вона звернулася до суду з цією скаргою, оскаржуючи законність постанови про закінчення виконавчого провадження.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України

«Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).

Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9 ч.1 ст.39).

Таким чином закінченню виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII передує фактичне виконання боржником рішення суду в повному обсязі.

6 лютого 2026 року головним державним виконавцем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименко Любов`ю Григорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 80182579 з примусового виконання виконавчого листа № 2/742/10/24, виданого 30.01.2025 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області. У вказаній постанові боржнику ОСОБА_1 було встановлено 10-денний строк для добровільного виконання рішення суду немайнового характеру.

Відповідно до зазначеного виконавчого документа, вимогу щодо демонтажу сформульовано наступним чином: «усунути перешкоди у користуванні спільним майном, за рахунок ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлені сходи та навіс на прибудинковій території до об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 ».

07 травня 2026 року головним державним виконавцем Прилуцького ВДВС Клименко Л.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80182579 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, у цій справі підлягають дослідженню обставини фактичного виконання боржником ОСОБА_1 приписів судового рішення та дотримання державним виконавцем встановленої процедури контролю, зокрема щодо наявності чи відсутності законних підстав для винесення постанови про закінчення провадження.

Належне та своєчасне виконання судового рішення відповідно до практики Європейського суду з прав людини є невід`ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право на судовий захист не може вважатися ефективно реалізованим лише з моменту ухвалення судового рішення, оскільки його невід`ємною складовою є фактичне та своєчасне виконання такого рішення. Виконання судового рішення є важливою гарантією ефективного захисту прав і свобод людини, оскільки саме на цьому етапі забезпечується реальне поновлення порушеного права. Відтак судове рішення, яке набрало законної сили, повинно бути виконане у повному обсязі, своєчасно та належним чином. Натомість невиконання або тривале невиконання остаточного судового рішення підриває авторитет правосуддя, нівелює результати судового розгляду та суперечить принципу верховенства права. Таким чином, ефективність правосуддя має оцінюватися не лише за результатами розгляду справи та ухваленням судового рішення, а й за можливістю особи реально скористатися результатами такого рішення.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про передчасність постанови державного виконавця від 07.05.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80182579, оскільки фактичні обставини не підтверджують повного та належного виконання боржником рішення суду.

Згідно з резолютивною частиною рішення суду та виданим на його виконання виконавчим листом № 2/742/10/24 від 30.01.2025 ОСОБА_1 зобов`язано усунути перешкоди у користуванні майном шляхом демонтажу за її рахунок самочинно встановлених сходів та навісу на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, визначеним судом способом виконання рішення є саме демонтаж самочинно встановлених сходів та навісу в повному обсязі, а не часткове розбирання окремих їх елементів.

Водночас із матеріалів справи, зокрема фотоматеріалів, убачається, що після проведення боржником демонтажних робіт залишилися основні несучі металеві конструкції, площадка, вертикальні опорні елементи, кріплення до фасаду будинку та бетонна основа споруди, тобто конструкція в цілому не була демонтована.

Крім того, замість демонтованих металевих сходинок боржником на збереженому каркасі було облаштовано тимчасовий конструктив із дерев`яних будівельних піддонів (палет), при цьому збережено вхідну групу та можливість користування нею, що саме по собі не свідчить про усунення перешкод у користуванні спільним майном у спосіб, визначений виконавчим документом.

За таких обставин проведені боржником дії не можуть бути визнані повним виконанням рішення суду, оскільки фактично було демонтовано лише окремі елементи споруди, тоді як її основна конструктивна частина залишилася на місці.

З огляду на характер та обсяг проведених робіт, суд вважає, що дії боржника свідчать не про належне виконання рішення суду, а про намагання уникнути його виконання шляхом формального демонтажу окремих елементів самочинної конструкції при збереженні її основної частини та функціонального призначення, що свідчить про обраний боржником спосіб ухилення від виконання рішення суду, який створює лише видимість його виконання, не забезпечуючи фактичного усунення перешкод у користуванні спільним майном.

Відтак висновок державного виконавця про повне виконання рішення суду та наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, передчасним та не відповідає фактичним обставинам, встановленим судом.

При цьому суд також враховує, що при проведенні перевірки виконання рішення та складанні відповідних документів стягувач ОСОБА_2 та її представник не були залучені до участі у виконавчих діях, унаслідок чого вони були позбавлені можливості висловити свої зауваження щодо фактичного стану об`єкта та заперечити проти висновку про його повний демонтаж.

Крім того, приймаючи постанову від 07.05.2026, державний виконавець послався на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 29.04.2026, яка в подальшому була скасована постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.06.2026.

Наведене у сукупності свідчить про те, що на момент винесення постанови від 07.05.2026 у державного виконавця не було достатніх фактичних та правових підстав для висновку про повне виконання боржником рішення суду, а тому оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена передчасно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок державного виконавця про фактичне повне виконання рішення суду був передчасним та не відповідав фактичним обставинам справи, а тому оскаржувана постанова від 07.05.2026 про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню з відновленням виконавчого провадження № 80182579 та продовженням вчинення дій з примусового виконання.

Керуючись ст. 449, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк для подання скарги на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Скаргу ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименко Любові Григорівни від 07 травня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80182579.

Зобов`язати Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження № 80182579 з примусового виконання виконавчого листа № 2/742/10/24, виданого 30.01.2025 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, та продовжити вчинення дій з його примусового виконання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту ухвали 07.10.2026.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК