Рішення № 140434867, 08.10.2026, Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2867/26

Провадження № 2-а/734/19/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2026 року селище КозелецьКозелецький районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Іванюка Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Ієвлевої О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №7428401 від 23.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23 червня 2026 року інспектором поліції відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7428401. Відповідно до цієї постанови, позивача було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. У постанові зазначено, що він начебто керував транспортним засобом, який був переобладнаний без відповідного дозволу, а саме встановлено газобалонне обладнання (ГБО), чим порушив п. 31.3.а ПДР України. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що поліцейський візуально, «на око», зробив висновок про наявність переобладнання (ГБО). Проте, встановлення факту технічної невідповідності або переобладнання Т3 потребує спеціальних знань та технічних засобів. Інспектором не було складено Акту перевірки технічного стану транспортного засобу, що є обов`язковим при фіксації порушень ст. 121 КУпАП згідно з чинним законодавством України. Також поліцейський не надав можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП (заявити клопотання, скористатися правовою допомогою адвоката), та одразу роздрукував постанову на терміналі, чим порушив порядок розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУ НП в Чернігівській області просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Пояснив, що переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 607, переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива проводиться суб`єктом господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання. Таким чином, установлення газового обладнання на автомобіль вважається переобладнанням і повинно бути узгоджено із сервісним центром МВС відповідно до встановленої процедури. У чинному законодавстві України немає конкретної кількості елементів, після встановлення яких транспортний засіб автоматично вважається переобладнаним. Ключовим є факт початку фізичного втручання в конструкцію, а не завершеність робіт. Зміна конструкції це будь-яке встановлення або демонтаж елементів, що впливають на технічні характеристики або спосіб використання транспортного засобу. Навіть монтаж одного критичного компонента створює ознаки переобладнання, а отже підстави для фіксації правопорушення, тому що з моменту встановлення хоча б одного елемента конструкція транспортного засобу вже змінена. При цьому факт повного чи неповного завершення переобладнання не впливає на кваліфікацію правопорушення. На відеозаписі зі службової камери, який додано до відзиву на позовну заяву, зафіксовано, зокрема, як позивач підтверджує факт встановлення ГБО, а саме, що переобладнання не завершене і транспортний засіб, яким він керував, на газовому паливі не працює. Також необґрунтованими є доводи позивача щодо не складення працівником поліції акта технічної несправності, оскільки для підтвердження факту переобладнання не вимагається ні цього документа, ні результатів технічного огляду, оскільки мова йде не про технічний стан автомобіля, а про незаконну зміну конструкції. У свою чергу поліцейський не зобов`язаний проводити технічну експертизу або складати додаткові акти.

Позивач стверджує, що поліцейський порушив його право на захист та не надав можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Дані твердження спростовуються відеозаписом. На відеозаписі PSS-20260623-163313UTC+0300 тайм-код 01:52 зафіксовано, що поліцейський повідомив позивачу його права, передбачені: статтею 268 КУпАП; статтею 63 Конституції України. Також було роз`яснено право: надання пояснень; подання клопотань; користування правовою допомогою адвоката; користування послугами перекладача. Після цього поліцейський повторно запропонував позивачу скористатися процесуальними правами. На відеозаписі: тайм-код 02:14 поліцейський запитує:"Чи будуть пояснення або клопотання?" Позивач відповідає:"Ні, давайте виносьте постанову." Отже, право позивача на захист було забезпечене. Позивач не був позбавлений можливості: надати пояснення; запросити адвоката; заявити клопотання; надати докази. Однак добровільно відмовився від реалізації цих прав. Оскаржувана постанова відповідає зазначеним відеозаписі: тайм-код 07:05 зафіксовано, що поліцейський: повідомив зміст постанови; роз`яснив порядок сплати штрафу; повідомив порядок оскарження постанови. Позивач ознайомився з постановою та підтвердив це власними підписами у пунктах 8 та 9 постанови. На підставі викладеного, у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог, просить суд при ухваленні судового рішення врахувати обставини, викладені у відзиві ГУНП в Чернігівській області, та відмовити ОСОБА_1 задоволенні позовних вимог, справу слухати без участі представника ГУНП.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач у відзиві стверджує, що він керував автомобілем, який нібито «переобладнаний для роботи на газобалонному обладнанні (ГБО) без відповідного дозволу». Дане твердження позивач вважає повністю хибним та не відповідає дійсності. На момент зупинки автомобіль ВА3-21043 (д.н. НОМЕР_1 ) використовував виключно бензинове паливо. На автомобілі був відсутній газовий балон та газові магістралі, без яких функціонування ГБО є фізично неможливим. Наявність лише окремого підкапотного елемента (не демонтованого редуктора) не є завершеним переобладнанням транспортного засобу в розумінні ст. 32 Закону України «Про дорожній рух», оскільки зміни виду палива не відбулося. Інспектор поліції обмежився виключно візуальним оглядом підкапотного простору. Він не здійснював повного огляду автомобіля, не перевіряв багажне відділення та не зафіксував наявність ключового елемента системи газового балона. Долучений поліцією відеозапис із нагрудної камери не містить і не може містити доказів наявності встановленого газового балона, оскільки огляд автомобіля інспектором у цій частині взагалі не проводився. Постанова винесена на основі особистих припущень інспектора, що є недопустимим.

Сторони у судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим фіксування технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що згідно з оскаржуваною постановою серії 23 червня 2026 року о 16 год. 44 хв. у смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області по вул. Соборності, 48, працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (смт Козелець) Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області було виявлено транспортний засіб ВАЗ 21043, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

У подальшому інспектором поліції відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 7428401 від 23.06.2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Відповідно до опису фактичних даних, які викладені у постанові, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на якому встановлено газобалонне обладнання, чим порушив вимоги пункту 31.3 «а» Правил дорожнього руху України.

Не погодившись із винесеною постановою, ОСОБА_1 звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7428401 від 23.06.2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАСУ встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Як слідує зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР України).

Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У вимогах ДСТУ 3649:2010 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби, вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлено, що не дозволено вносити зміни в конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

Відповідно до пункту 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Пунктом 31.3 (пп. "а") ПДР України встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

У свою чергу, пп. "б" п. 32.2 ПДР України встановлено, що переобладнання транспортних засобів узгоджується з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС.

Відповідно до п. 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 № 607, переобладнанням транспортних засобів, серед іншого, є установка спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

Таким чином, встановлення газобалонного обладнання на транспортний засіб вважається переобладнанням і повинно бути узгоджено з сервісним центром МВС відповідно до встановленої процедури і така інформація має бути вписана у свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

Частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема, за ч. 1-3, 5, 6, 8, 10 і 11 ст. 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 73 КАСУ встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАСУ).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАСУ обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 106 КАСУ встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.

Усупереч викладеному, позивач не надав жодних доказів на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ним постанови.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції виявлено наявність газового обладнання у транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 , та відсутність реєстрації такого переобладнання. У свою чергу водій ОСОБА_1 не заперечував наявності в автомобілі газового обладнання.

Таким чином, факт наявності на автомобілі позивача ГБО підтверджується доданим до відзиву відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, а також поясненнями позивача на місці зупинки транспортного засобу, який підтвердив, що в автомобілі наявне газове обладнання, чого позивач не заперечував і в позовній заяві.

За відсутності узгодження позивачем установлення такого обладнання в автомобілі з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, позивач порушив ПДР, отже, учинив зазначене адміністративне правопорушення, за що його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, доводи позивача про те, що працівник поліції не складав на місці зупинки транспортного засобу акта невідповідності технічного стану не виключають тієї обставини, що ним порушено п. 31.3 (а) ПДР України.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про те, що ніби поліцейський не надав йому можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП. Із переглянутого відео вбачається, як поліцейський перед складанням постанови повідомив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також останньому було роз`яснено право надання пояснень, подання клопотань, користування правовою допомогою адвоката, користування послугами перекладача та надано можливість скористатися своїми правами. На відеозаписі тайм-код 02:14 поліцейський запитує: «Чи будуть пояснення або клопотання?». ОСОБА_1 відповідає: «Ні, давайте виносьте постанову.».

Таким чином, оцінюючи вищевказані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу.

При цьому враховується практика Європейського суду з прав людини, згідно з якою будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Суд вважає позов недоведеним та необґрунтованим, і відсутніми підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 5, 77, 121, 122, 244, 245, 286 КАСУ, суд

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя