Ухвала суду № 140430705, 08.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про прийняття справи до розгляду

08 жовтня 2026 року Справа № 200/10269/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 26 грудня 2025 року, в якому позивач просив:

1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за періоди

з 03 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року включно;

з 01 січня 2024 року по 08 лютого 2025 року включно;

2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за періоди:

з 03 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року;

з 01 березня 2018 року включно по 31 грудня 2022 року включно із застосуванням базового місяця березень 2018 року;

з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно із застосуванням базового місяця січень 2024 року;

з 01 січня 2025 року по 08 лютого 2025 року включно із застосуванням базового місяця січень 2025 року;

3. стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09 лютого 2025 року по 09 серпня 2025 року включно у розмірі 308 651,98 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкритио провадження в адміністративній справі № 200/10269/25. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 960/0/15-26 від 21.05.2026 з 01.06.2026 змінено територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду, шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду, внаслідок чого справа № 200/384/26 передана до ХОАС.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Стойки В.В.

Частиною 3 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття її до провадження.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Керуючись вказаним суд вважає за необхідне провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглядаючи питання дотримання позивачем вимог ст.ст. 160, 161 КАС України по відношенню до позовних вимог щодо середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а у разі подання позову особою, звільненою від сплати судового збору, до позову додаються документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що закріплено також у ч. 8 ст. 160 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 цього Кодексу у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Таким чином, у даному випадку не підлягає застосуванню п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Щодо наявності у позивача статусу учасника бойових дій, як на підставу звільнення від сплати судового збору згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22 жовтня 1993 року Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону Про судовий збір викладено, з-поміж інших, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 320/10545/24, яка підлягає врахуванню судом як остання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що хоча указана норма [пункт 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір] не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Враховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме: застосування спеціального виду відповідальності роботодавця суд вважає, що судовий збір підлягає сплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до норм Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2026 3328, 00 грн.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розміру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З аналізу наведених норм вбачається, що за подання до адміністративного суду позову з вимогами майнового характеру фізична особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 2469, 21 грн. та надати до суду належний доказ про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір.

За таких обставин зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання до суду доказу сплати судового збору належного розміру.

На підставі викладеного, керуючись КАС України, -

У Х В А Л И В:

Прийняти до провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху в частині позовних вимог щодо середнього заробітку і встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Позивачу необхідно надати до суду доказ сплати судового збору в розмірі 2469, 21 грн.

При невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде залишена без розгляду.

Суддя Стойка В.В.