Рішення № 140429276, 06.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15857/26

Провадження № 2/161/7582/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 лютого 2021 року між ТОВ ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики №000210218283, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 7329 грн., який відповідач зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ним. На підставі договору факторингу № 20211028-Ф від 28 жовтня 2021 року право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф». Заборгованість відповідача за договором позики 27336, 78 грн., з них: 7329 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2638, 50 грн. - проценти за користування кредитом, 16490, 25 грн. прострочені проценти за користування поза межами строку дії договору, нараховані новим кредитором за період з 29 жовтня 2021 року по 26 січня 2022 року, 879, 03 грн. інфляційне збільшення. На підставі викладеного позивач, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також стягнути на його користь судові витрати по справі.

21 серпня 2026 року представник відповідача адвокат Кравинська Ю.В. подала відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що у матеріалах справи відсутні: докази укладання кредитного договору, докази підписання електронним цифровим підписом, докази ідентифікації позичальника в установленому порядку, а також належні докази надання кредитних коштів Відповідачу. Відповідач не отримував примірника електронного оригіналу договору №000210218283 від 16 лютого 2021року, заперечує укладання зазначеного Договору на умовах, роздруківка яких надається Позивачем до позову. Оскільки дійсні правовідносини можна встановити лише з підписаного обома сторонами оригіналу Договору позики, а паперові роздруківки є недостовірними, виконані фінансово зацікавленою особою Позивачем, позовні вимоги не можна вважати доведеними за відсутності електронного оригіналу Договору №000210218283 від 16 лютого 2021 року. Крім того, вказує, що позивач заявляє до стягнення з відповідача заборгованість за межами строків кредитування та за межами строку дії Договору №000210218283 від 16 лютого 2021 року. Так, якщо допустити укладання Договору позики №000210218283 від 16 лютого 2021 року на наданих Позивачем умовах, допустити перерахування Відповідачу кредитних коштів, період законного нарахування та стягнення процентів обмежується 30 календарними днями з 16 лютого 2021 року по 17 березня 2021 року і загальна вартість кредиту (сума процентів) у грошовому вираженні становить: 9967,50 грн. (в т.ч. «тіло кредиту» та проценти, як те визначено в Графіку платежів). Позивачем не доведено надання Відповідачу кредитних коштів, оскільки не надається визначених законодавством України доказів. Також заперчує щодо заявлених Позивачем вимог на правову (правничу) допомогу, як необгрунтованих, неспівмірних з ціною позову, не понесених Позивачем фактично, та у разі задоволення позову просить їх зменшити до 1000 грн., від яких вираховувати пропорційно задоволеним вимогам. На підставі викладеного просить суд: відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог повністю; у разі, якщо суд вважатиме укладеним саме на наданих Позивачем умовах Договір №000210218283 від 16 лютого 2021 року, вважатиме отриманими грошові кошти за вказаним Договором саме від ТОВ «ФК «Форза», в будь-якому разі відмовити у стягненні процентів (відсотків) за межами 30-ти денного строку кредитування, які Позивачем визнаються в позові «поза межами строку дії Договору», тобто за період 29 жовтня 2021 року по 26 січня 2022 року на суму: 16490,25 грн.

25 серпня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив. Зазначає, що доводи, викладені представником відповідача у відзиві є необґрунтованими. Зазначає, що матеріали справи містять належні докази укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів на його виконання. Вважає нараховані первісним кредитором та позивачем відсотки такими, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства. Просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просила розглянути дану справу за відсутності Відповідача та його представника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

16 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір №000210218283 про надання позики, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

Основні умови договору:

Кредит видається в національній валюті України гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на платіжну картку, вказану Позичальником в Заявці на отримання кредиту (п. 1.2).

Кредитодавець надає Позичальнику кредит з цільовим призначенням споживчі цілі ( далі - цільове призначення кредиту) (п. 1.3).

Тип кредиту (кредитний продукт): Знижка_40% (п. 1.4).

Процентна ставка є фіксованою. Нарахування процентів за Договором здійснюється щоденно. Нарахування процентів починається з дати фактичного надання Кредиту по дату закінчення строку дії Договору. Проценти нараховуються на суму Кредиту, що фактично надана Товариством Клієнту і яка залишається не повернутою Клієнтом Товариству. Прострочення сплати Кредиту та процентів згідно Графіка платежів не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це Товариством (п. 1.5).

Умови надання кредиту: Сума кредиту 7329.00 грн.. Строк дії договору: кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з 16.02.2021 р. по 17.03.2021 р. Дата погашення кредиту 17.03.2021 р. .

Схема кредитування: класична.

Плановий платіж згідно графіку.

Пролонгація: Дозволено.

Процентна ставка після пролонгації: 1.2% в день.

Кредитодавець нараховує проценти за користування кредитними коштами у розмірі 1.20% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (Базова процентна ставка).

Акційна (пільгова) процентна ставка Відсутня. Реальна річна процента ставка складає 438,01% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 9967,50 грн. та включає в себе: 1) проценти (відсотки) за користування кредитом 438,01% річних від суми заборгованості за кредитом (п. 1.6).

Акційна процентна ставка діє виключно до Дати погашення кредиту, зазначеної у п.1.6.3 цього Договору (п. 1.7).

Договір набуває чинності з моменту його укладання (підписання сторонами) і діє до закінчення строку дії (п. 1.8).

У разі невиконання/ неналежного виконання Позичальником зобов`язань з повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, не сплати пені, штрафів та інших нарахувань передбачених Договором, дія даного Договору продовжується до повного виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором, включаючи день фактичного та повного розрахунку (п. 1.9).

Датою надання кредиту вважається дата списання відповідної суми з рахунку Кредитодавця. Датою повернення (погашення) кредиту, так само, як і датою сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій, в разі їх наявності - вважається дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця (п. 1.10).

Сторони погодили, що Клієнту відповідно до умов цього Договору немає необхідності укладати договори щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Товариством може бути встановлена можливість автоматичної пролонгації без підписання додаткових угод. В будь-який час користування кредитом, Клієнт може пролонгувати Договір шляхом погашення процентів за період фактичного користування Кредитом. При цьому термін користування сумою непогашеної заборгованості за Основним боргом лонгується на кількість днів, яка дорівнює кількості днів, за які Клієнтом було сплачено проценти (п. 1.11).

Після закінчення строку на який надано кредитні кошти та неповернення Позичальником кредитних коштів у повному обсязі, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі 2.50% в день, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України до повного розрахунку за Договором (п.5.9).

Договір №000210218283 від 16 лютого 2021 року укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФК «Форза» та акцептована ОСОБА_1 16 лютого 2021 року шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором r309541і.

Крім того, Пекарський О.А. в п.9 Договору №000210218283 від 16 лютого 2021 року зазначив усі свої реквізити та персональні дані, необхідні для оформлення договору, та отримання кредиту.

За таких обставин суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору, його підписання та ідентифікації позичальника, оскільки вони спростовуються дослідженими судом матеріалами справи.

ТОВ «ФК Форза» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та перерахувало ОСОБА_1 кошти на реквізити платіжної банківської картки , вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: НОМЕР_1 .

У свою чергу, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

28 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (фактор) уклали договір факторингу № 20211028-Ф, на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором №000210218283 від 16 лютого 2021 року.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором №000210218283 від 16 лютого 2021 року становить 27336, 78 грн., з них: 7329 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2638, 50 грн. - проценти за користування кредитом, 16490, 25 грн. прострочені проценти за користування поза межами строку дії договору, нараховані новим кредитором за період з 29 жовтня 2021 року по 26 січня 2022 року, 879, 03 грн. інфляційне збільшення.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді кредитний договір №000210218283 від 16 лютого 2021 року.

На підставі цього договору відповідач отримав грошові кошти (суму кредиту), однак їх, як і відсотки за користування сумою кредиту, не повернув, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

В подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф».

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором №000210218283 від 16 лютого 2021 року становить 27336, 78 грн., з них: 7329 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2638, 50 грн. - проценти за користування кредитом, 16490, 25 грн. прострочені проценти за користування поза межами строку дії договору, нараховані новим кредитором за період з 29 жовтня 2021 року по 26 січня 2022 року, 879, 03 грн. інфляційне збільшення.

Суд перевірив цей розрахунок та погоджується з ним.

Щодо нарахування ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» інфляційних втрат та відсотків за користування кредитними коштами за межами строку дії договору, право нараховувати які передбачено ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору.

Так, за умовами пункту 5.9 договору позики №000210218283 від 16 лютого 2021 року сторони погодили нарахування процентної ставки в день у разі користування кредитом поза межами строку дії договору у розмірі 2,50% в день, відповідно до ст.625 ЦК України до повного розрахунку за договором.

Відтак нарахування позивачем ТОВ « ФК «Артеміда-Ф» процентів після закінчення строку кредитування, визначеного договором позики №000210218283 від 16 лютого 2021 року, є правомірним та не суперечить договору факторингу №20211028-Ф від 28 жовтня 2021 року.

Оскільки, відповідач своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов`язання перед позивачем, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №000210218283 від 16 лютого 2021 року в загальному розмірі 27336, 78 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 8000 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору про надання правової допомоги №207070080 від 20 липня 2026 року ; копію розрахунку судових витрат; копію рахунка №1 від 20 липня 2026 року; копію акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 20 липня 2026 року; копію платіжної інструкції №3405 від 23 липня 2026 року.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 536, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором №000210218283 від 16 лютого 2021 року в загальному розмірі 27336 (двадцять сім тисяч триста тридцять шість) грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, офіс 54, код ЄДРПОУ 42655697.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення у повному обсязі складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій