Рішення № 140427020, 08.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа №160/31707/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області Григоряна Самвела Сержиковича до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі прокуратура, позивач) до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі селищна рада, відповідач), якій позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме греблі, водоскидної споруди та донного водовипуску, що знаходяться на водному об`єкті ставку, площею 7,38 га, на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га, яка розташована на території Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Васильківську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме греблі, водоскидної споруди та донного водовипуску, що знаходяться на водному об`єкті ставку, площею 7,38 га, на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га, яка розташована на території Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що на території селищної ради в межах земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га, знаходиться водний об`єкт русловий ставок, площею 7,38 га, на якому розташовані гідротехнічні споруди. Згідно з листом Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 14.11.2024 встановлено, що на вказаний водний об`єкт ставок, площею водного дзеркала 7,38 га, розроблено водогосподарський паспорт, який затверджений головним інженером Дніпропетровського обласного виробничого управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству. Зі змісту водогосподарського паспорту на вказаний водний об`єкт, встановлено, що на водному об`єкті розташовані наступні гідротехнічні споруди: водоскидна споруда лоткового типу; донний водовипуск трубчатого типу; гребля. 28.08.2025 державним реєстратором Побережним С.Є. на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га за селищною радою. Водночас, відомості про право власності на гідротехнічні споруди, розташовані на водному об`єкті, що знаходяться в межах вищезазначеної земельної ділянки не зареєстровано. Таким чином, на даний час фактичним власником земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041 (площею 17,1175 га) та розташованого на ній водного об`єкту ставку, є Васильківська селищна рада. Селищна рада листом від 20.08.2025 №1546 повідомила прокуратуру про те, що заходи спрямовані на набуття права власності на безхазяйне нерухоме майно гідротехнічні споруди ставка, площею 7,38 га, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041 селищною радою не здійснювались та наразі здійснюватися не будуть. Таким чином, органом місцевого самоврядування селищною радою протягом тривалого часу допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на набуття об`єднаною територіальною громадою безхазяйного майна, а саме греблі, водоскидної споруди та донного водовипуску, що знаходяться на водному об`єкті ставку, площею 7,38 га, на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 10.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

24.11.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому селищна рада проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що гідротехнічна споруда (гребля, водоскидна споруда) є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки) і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (частина перша статті 186 ЦК України). Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 186 ЦК України). З посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, представником відповідача зазначено, що право власності на гідротехнічну споруду, зокрема греблю або водоскидну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує. У свою чергу прокуратурою встановлено, що на території Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області на земельній ділянці кадастровим номером з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041 знаходиться водний об`єкт - ставок, на якому розташовані «гідротехнічні споруди», а саме гребля та водоскидна споруда та донний водовипуск, котрі мають ознаки безхазяйного майна. При цьому, селищною радою, на думку позивача, не вжито заходів щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - «гідротехнічних споруд». Важливим та визначним є той факт, що поняття «гідротехнічна споруда», без належності її саме до рибогосподарської технологічної водойми у чинному законодавстві України не застосовується. Водний об`єкт, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, згідно з наявними даними, рибогосподарською технологічною водоймою не є.

01.12.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить позов задовольнити, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22, де визначено, що у спорі щодо реєстрації права власності на дамбу Суд дійшов висновку, що інженерна (гідротехнічна) споруда - дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, а тому дамба як гідротехнічна споруда належить до нерухомого майна та підлягає державній реєстрації.

Ухвалою суду від 06.03.2026 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палата Верховного Суду у справі №915/268/24.

Ухвалою суду від 08.10.2026 провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на території Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, поблизу села Рубанівське (Письменський старостинський округ), на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га, знаходиться водний об`єкт русловий ставок, площею 7,38 га, на якому розташовані гідротехнічні споруди.

На відповідне звернення прокуратури, селищна рада листом від 04.11.2024 №8517-24 повідомила, що приймаючи до уваги факт відсутності будь-якої правоустановлюючої або технічної документації водних об`єктів гідротехнічних споруд та земельних ділянок під ними, у тому числі і запитуваної, які перейшли з державної у комунальну власність, з огляду на те, що термін «гідротехнічна споруда» може бути застосований при наявності статусу водного об`єкту як рибогосподарської технологічної водойми, надання інформації щодо власників, технічного стану, наявності документів гідротехнічної споруди та іншої інформації, є неможливим.

На відповідне звернення прокуратури, Синельниківська районна військова адміністрація Дніпропетровської області листом №13-3903/0/114-24 від 24.12.2024 повідомила, що відповідно до розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації від 16.06.2020 №З-159/0/276-20 «Про взяття на облік нерухомого безхазяйного майна» було створено робочу групу та проведено обстеження 34 гідротехнічних споруд. За результатами обстеження безхазяйного майна, робочою групою було складено відповідні акти обстеження та надано рекомендацію органам місцевого самоврядування та об`єднаним територіальним громадам підготувати рішення про адреси об`єкту нерухомого майна та звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Райдержадміністрація також у своєму листі зазначила, що в документах фондів Архівного управління Синельниківської райдержадміністрації акти про результати обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, а також договори оренди земель водного фонду та акти прийому-передачі водних об`єктів відсутні на зберіганні, оскільки не являються документами Національного архівного фонду України. Крім того, Синельниківська райдержадміністрація зазначила, що орган виконавчої влади не має права розпоряджатися земельною ділянкою комунальної форми власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, отже і не має повноважень втручатися у земельні відносини Васильківської селищної ради щодо вищевказаної земельної ділянки та споруд на ній.

28.08.2025 державним реєстратором прийнято рішення №80592269 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га, за Васильківською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зі змісту водогосподарського паспорта водного об`єкта - русловий ставок, площею 7,38 га, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, вбачається, що в його межах розташовані такі гідротехнічні споруди:

- гребля, виконана із сухоглинку та глини, з відміткою 128,4 м над рівнем моря за Балтійською системою висот, довжиною по гребеню 147 м, шириною по гребеню 5,4 м та максимальною висотою 3,10 м.;

- водоскидна споруда лоткового типу, виконана із залізобетону, у вигляді труби розміром 0,5 Ч 0,5 м, довжиною під греблею 7 м;

- донний водовипуск трубчастого типу діаметром 300 мм, довжиною під греблею 21 м, виготовлений зі сталі.

Водночас, станом на день розгляду цієї справи відомості про державну реєстрацію права власності на зазначені гідротехнічні споруди, розташовані на водному об`єкті в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (стаття 13 Конституції України).

Усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами (преамбула до Водного кодексу України (далі ВК України).

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земля - основне національне багатство. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 1 ЗК України).

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 ВК України:

водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);

ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів;

водогосподарські системи - комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами;

гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден;

У статті 3 ВК України зазначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема, поверхневі води - штучні водойми (водосховища, ставки).

Відповідно до статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (частина 1 статті 6 ВК України).

У статті 2 ВК України зазначено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України (частини друга та третя статті 2 ВК України).

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких землі водного фонду (пункт «є» частини 1 статті 19 ЗК України)

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами.

Згідно із частинами першою та другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79 ЗК України визначено земельну ділянку як об`єкт права власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право користування земельною ділянкою, на якій розташований водний об`єкт, має певні особливості, оскільки воно нерозривно пов`язане із користуванням цим водним об`єктом. Надання у користування земельної ділянки водного фонду, що знаходиться під водним об`єктом, здійснюється як надання земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Отже, нормативне регулювання земельних, водних, природоохоронних відносин тісно пов`язане. Водні об`єкти та гідротехнічні споруди, пов`язані між собою, складають водогосподарські системи. Водні об`єкти перебувають у тісному фізичному і правовому взаємозв`язку із землями водного фонду, оскільки існування та належне функціонування водних об`єктів неможливе без земель, на яких вони розташовані.

Судом встановлено, що на території Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, поблизу села Рубанівське (Письменський старостинський округ), на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га, розташований водний об`єкт русловий ставок площею 7,38 га, на якому знаходяться спірні гідротехнічні споруди (гребля, водоскидна споруда, донний водовипуск).

Відомості, наведені у водогосподарському паспорті, підтверджують наявність на водному об`єкті комплексу гідротехнічних споруд, які є складовими елементами відповідного водогосподарського об`єкта та забезпечують його функціонування.

Законодавство України окреслює основні види гідротехнічних споруд залежно від мети створення та сфери використання, а також за їх призначенням, наприклад: водопідпірні споруди (греблі (земляні, бетонні), дамби, тощо); водопровідні та водозабірні споруди (канали, тунелі, трубопроводи, лотки, водозабори, тощо); водоскидні споруди (скидні канали, водоспуски, тощо); судноплавні споруди (судноплавні шлюзи, підхідні канали, суднопідіймальні споруди, тощо); берегоукріплювальні та захисні споруди (моли, хвилеломи, набережні стіни, берегозахисні споруди, тощо); гідроенергетичні споруди (комплекси інженерних споруд (греблі, дамби, водоводи, будівлі ГЕС, тощо), призначені для використання кінетичної та потенціальної енергії водних ресурсів для виробництва електроенергії).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 18.09.2012 № 5293-VI «Про аквакультуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.

Отже, як слідує зі змісту визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», гідротехнічні споруди є інженерними спорудами, розташованими на водних об`єктах, призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 № 1 та від 29.07.2010 № 287, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Наказ Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів» містить таке визначення: гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003 №906 та від 29.03.2004 №251, гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод.

Таким чином, гідротехнічні споруди - це узагальнююча назва інженерних споруд, які розташовані на водних об`єктах, призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод. Комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами, утворюють водогосподарські системи.

З огляду на конструктивні та функціональні характеристики гідротехнічної споруди, яка складається із земляної греблі і водоспуску, вона виконує функцію інженерного елемента, який забезпечує належне використання водного об`єкта та земель водного фонду.

Характерною ознакою земляної греблі є те, що вона не може бути відокремлена від земельної ділянки, не втративши свого функціонального призначення, що свідчить про її похідний (залежний) характер щодо земельної ділянки водного фонду.

Земельна ділянка водного фонду і земляна гребля, утворена шляхом насипу ґрунту, становлять єдиний об`єкт, щодо якого неможливо визначити межу між природним ландшафтом та штучно сформованим насипом.

Поза межами земельної ділянки водного фонду така споруда самостійного призначення не має. Її функціонування обумовлене розташуванням на конкретно визначеній земельній ділянці, що дає змогу здійснювати управління водними ресурсами, їх використання чи запобігати шкідливій дії вод у конкретній місцевості.

Така земляна гребля створена виключно для обслуговування водного об`єкта та функціонує тільки на конкретно визначеній земельній ділянці водного фонду у взаємозв`язку з нею.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

Слід врахувати, що сама по собі кваліфікація об`єкта як нерухомої речі не є достатньою підставою для визнання його самостійним об`єктом цивільного права. Правова природа конкретного об`єкта має визначатися не лише на підставі його фізичних характеристик, але й з урахуванням його функціонального призначення та правового зв`язку з іншими об`єктами.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (стаття 187 ЦК України).

Оскільки земляна гребля нерозривно пов`язана із земельною ділянкою, а її переміщення в інше місце неможливе без пошкодження, знецінення та зміни призначення, то така земляна гребля разом з водним об`єктом (водогосподарська система) є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Існування водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці водного фонду, залежить від наявності земляної греблі (без земляної греблі не буде водного об`єкта (ставка), розташованого на земельній ділянці водного фонду). Земляна гребля не може бути відокремлена від земельної ділянки водного фонду без пошкодження або істотного знецінення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта.

Земляна гребля як складова частина речі - земельної ділянки водного фонду не має самостійного господарського призначення поза межами конкретно визначеної земельної ділянки водного фонду та не може бути самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту.

Тому право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від речі (земельної ділянки водного фонду). Правова доля складової частини слідує за правовою долею речі.

Такий підхід застосований, зокрема, до земельних ділянок водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), земельних ділянок природно-заповідного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц,), нерухомих об`єктів культурної спадщини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

Отже, земляна гребля, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не може розглядатися як самостійний об`єкт права власності.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - №1952-IV) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункти 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містять визначення таких термінів:

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр);

- реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

- реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Державній реєстрації підлягають речові права на об`єкти нерухомого майна, зокрема на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомості, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення або зміни призначення (частина перша статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону №1952-IV не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 484) до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт речових прав, зокрема: про об`єкт будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, закінчений будівництвом об`єкт:

ідентифікатор об`єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об`єктів речових прав, яким присвоєно відповідний ідентифікатор);

тип об`єкта (будівля, споруда, квартира, гаражний бокс, машиномісце тощо);

загальна та житлова (за наявності) площа приміщень об`єкта (для об`єкта будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості - площа відповідно до проектної документації на будівництво);

відсоток готовності (для об`єкта будівництва);

адреса об`єкта нерухомого майна (для закінчених будівництвом об`єктів, а також для об`єктів будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості яким присвоєно адресу).

Правовий режим об`єкта нерухомості визначається на підставі документів про виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію, технічного паспорта, паспорта водного об`єкта, виходячи із конструктивних характеристик об`єкта, можливості окремої технічної та юридичної індивідуалізації, зв`язку із земельною ділянкою та іншими об`єктами.

Отже, об`єктом державної реєстрації є речові права на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об`єкта цивільних прав. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є складовою частиною речі.

Як зазначалось, земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, оскільки є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, яка може перебувати виключно у державній або комунальній власності.

Аналогічний правовий висновок щодо подібних правовідносин викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.07.2026 у справі №915/268/24.

Таким чином, згідно із частиною 4 статті 5 Закону №1952-IV не підлягають державній реєстрації речові права окремо на спірні гідротехнічні споруди (гребля, водоскидна споруда, донний водовипуск), які не є самостійним об`єктом нерухомого майна, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду.

Щодо можливості застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22, суд зазначає таке.

За обставинами справи № 300/3657/22, прокурор звернувся до суду з позовом з огляду на те, що КП «Благоустрій» обліковувало гідротехнічну спору - дамбу, висота 3-5 м, протяжність 2,2 км, на річці Бистриця Надвірнянська, що розташовується нижче залізничного моста, правий берег с. Микитинці, що є територією Івано-Франківської міської ради, яка введена в експлуатацію 1993 року, на рахунку (субрахунку) 103 «Будинки та споруди» за інвентарним номером 103000042; Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області замовляло розробку та затверджувало проєктно-кошторисну документацію, для відновлення дамби використовувалися будівельні матеріали, устаткування та обладнання. Оскільки гідротехнічна споруда відповідала ознакам нерухомого майна, визначеним частиною першою статті 181 ЦК України, то, за твердженнями прокурора, вона підлягала державній реєстрації у Державному реєстрі.

З огляду на це прокурор пред`явив позов, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на проведення державної реєстрації права власності на дамбу на р. Бистриця Надвірнянська, м. Івано-Франківськ, нижче залізничного моста, правий берег с. Микитинці, висота 3-5 м, довжина 2,2 км;

- зобов`язати міську раду звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену гідротехнічну споруду.

За наслідками розгляду справи № 300/3657/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.03.2024 зазначив, що нормативно-правове регулювання містить різні семантично схожі визначення терміна «споруда». Термін «гідротехнічна споруда» пов`язаний з конкретним функціональним об`єктом (конструкцією), є узагальнюючою назвою споруд, що використовуються на водних ресурсах, основним же є термін «споруда». У свою чергу, дамба є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення. Як інженерна (гідротехнічна) споруда дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених частиною четвертою статті 5 Закону №1952-IV. Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дамба належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав, та про те, що бездіяльність Івано-Франківської міської ради є доведеною.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.07.2026 у справі №915/268/24 дійшла висновку стосовно того, що земляну греблю, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не можна набути у приватну власність як окремий об`єкт нерухомого майна, у тому числі внаслідок приватизації.

Об`єктом державної реєстрації є саме право на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об`єкта цивільних прав. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є складовою частиною речі.

Оскільки земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, то речові права та їх обтяження на неї як окремий, самостійний, індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна згідно із Законом №1952-IV державній реєстрації не підлягають.

Водночас, гідротехнічна споруда - це узагальнююча назва споруд, функціональне призначення яких спрямоване на використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, до яких відносяться, зокрема, дамби й греблі різного призначення та їхні конструктивні елементи.

Оскільки у справі №915/268/24 та справі № 300/3657/22 гідротехнічні споруди є різними за своїм видом і функціональним призначенням (дамба і земляна гребля), Велика Палата Верховного Суду не досліджувала у цій справі особливостей гідротехнічної споруди - дамби, то нема підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 300/3657/22.

Суд зазначає, що в межах справи №160/31707/25 досліджувалось питання греблі, водоскидної споруди та донного водовипуску, що знаходяться на водному об`єкті ставку.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.07.2026 у справі №915/268/24 підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи, оскільки як у справі №915/268/24, так і у справі № 160/31707/25 предметом дослідження є водний об`єкт, на якому розташовані гребля та допоміжні споруди. Отже, правова природа зазначених гідротехнічних спорудив обох справах є однаковою, що дає підстави застосувати до спірних правовідносин висновок Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості розгляду греблі як самостійного об`єкта нерухомого майна.

При цьому водоскидна споруда та донний водовипуск, які розташовані на спірному водному об`єкті, є безпосередньо пов`язаними з греблею та забезпечують її функціонування за призначенням. Зокрема, водоскидна споруда призначена для регулювання та скидання надлишкових об`ємів води, а донний водовипуск для регулювання рівня води та спорожнення ставка. Таким чином, зазначені споруди є функціонально пов`язаними між собою та забезпечують належне функціонування греблі як складової частини водного об`єкта.

Зазначені споруди у своїй сукупності утворюють взаємопов`язаний комплекс гідротехнічних споруд, призначений для функціонування водного об`єкта.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.07.2026 у справі № 915/268/24, є застосовними до спірних правовідносин та підлягають врахуванню при вирішенні питання щодо можливості державної реєстрації права власності на греблю, водоскидну споруду та донний водовипуск як окремі об`єкти нерухомого майна.

З урахуванням того, що зазначені гідротехнічні споруди є функціонально та конструктивно взаємопов`язаними елементами єдиного комплексу та не є самостійними об`єктами цивільних прав, відсутні передбачені законом підстави для їх кваліфікації як безхазяйного нерухомого майна та взяття на відповідний облік.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно шляхом взяття на облік як безхазяйних нерухомих речей греблі, водоскидної споруди та донного водовипуску, що розташовані на водному об`єкті ставку площею 7,38 га, який знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1220755400:02:008:0041, загальною площею 17,1175 га, розташованій на території Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області Григоряна Самвела Сержиковича (адреса: вул. Музична, 32, м. Синельникове, Дніпропетровська обл., 52500; реєстраційний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_1 ) до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (адреса: вул. Перемоги, 140, с. Васильківка, Дніпропетровська обл., 52600; реєстраційний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04338285) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар