Ухвала суду № 140426991, 06.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/31434/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, відповідача-2: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, відповідача-2: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 02.03.2026 року, затверджений начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09.03.2026 року №168 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.09.2026 року №1907 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції та в частині відрахування з його грошового забезпечення 1180,50 грн за вартість предметів однострою.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та у спеціальному званні «старший лейтенант поліції» з 14.09.2026 року.

5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2026 року по день ухвалення судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, мав спеціальне звання старшого лейтенанта поліції та загальну вислугу років на день звільнення 12 років 01 місяць 13 днів. Позивач зазначає, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.09.2026 року №1907 о/с його звільнено зі служби в поліції з 14.09.2026 року на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Цим же наказом позивачу встановлено премію за вересень 2026 року в розмірі 0,00% та передбачено відрахування з його грошового забезпечення коштів у сумі 1180,50 грн як вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився. Підставою для видання зазначеного наказу став наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09.03.2026 року №168 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», прийнятий за результатами службового розслідування, висновок якого затверджено начальником Департаменту патрульної поліції 02.03.2026 року. Як зазначає позивач, підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності стала відсутність на службі, яку дисциплінарною комісією кваліфіковано як порушення службової дисципліни та невиконання службових обов`язків без поважних причин. Водночас позивач не погоджується з такими висновками дисциплінарної комісії, оскільки вважає, що під час проведення службового розслідування відповідачем не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини його відсутності на службі, не враховано фактичний стан здоров`я та наявність об`єктивних причин, які перешкоджали виконанню службових обов`язків. Зокрема, позивач стверджує, що 07.02.2026 року він особисто вийшов на зв`язок із безпосереднім керівництвом та повідомив про погіршення стану здоров`я, захворювання і перебування на самолікуванні. На його переконання, зазначені обставини були відомі керівництву та відображені у матеріалах службового розслідування, однак дисциплінарною комісією їм не було надано належної правової оцінки. На підтвердження поважності причин відсутності на службі позивач посилається на медичну довідку соматичного відділення КНП «Тернівська ЦМЛ» ТМР №10 від 05.03.2026 року, відповідно до якої йому встановлено діагноз обмороження III ступеня з некрозом тканин у ділянках гомілковостопних суглобів та стоп обох нижніх кінцівок. Крім того, у вказаній медичній довідці, за твердженням позивача, зафіксовано, що в період з 25.01.2026 року по 16.02.2026 року він перебував на амбулаторному лікуванні, що, на його думку, підтверджує наявність поважних причин відсутності на службі та спростовує висновки дисциплінарної комісії про умисне невиконання службових обов`язків. Позивач наголошує, що відсутність сформованого електронного листка непрацездатності сама по собі не спростовує факту захворювання, наявності тяжкого ушкодження здоров`я та об`єктивної неможливості виконувати службові обов`язки. На його переконання, відповідач мав оцінити фактичні обставини захворювання, характер отриманих ушкоджень, медичні документи та причини неможливості своєчасного оформлення документів про тимчасову непрацездатність. Також позивач зазначає, що внаслідок тяжкого стану здоров`я він був позбавлений реальної можливості своєчасно надати всі необхідні медичні документи, відповідні пояснення та особисто взяти участь у засіданні дисциплінарної комісії до завершення службового розслідування 02.03.2026 року. На думку позивача, дисциплінарною комісією не було вжито достатніх заходів для перевірки зазначених обставин, зокрема щодо встановлення фактичного стану його здоров`я, причин відсутності на службі та можливості виконання службових обов`язків у відповідний період, чим порушено вимоги Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо повноти та об`єктивності службового розслідування. Окремо позивач звертає увагу на невідповідність застосованого дисциплінарного стягнення характеру та обставинам інкримінованого дисциплінарного проступку. Так, позивач вказує, що відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду дисциплінарного стягнення уповноважений керівник повинен враховувати характер проступку, обставини його вчинення, особу порушника, ступінь вини, попередню поведінку, ставлення до виконання службових обов`язків, а також наявність або відсутність дисциплінарних стягнень. Проте, як стверджує позивач, під час прийняття оскаржуваних наказів відповідачем не було належним чином враховано його тривалу службу в органах поліції, яка становила понад 12 років, позитивні результати попередньої службової діяльності, наявні заохочення, а також обставини, пов`язані з погіршенням стану здоров`я. Позивач вважає, що застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є надмірним та непропорційним, оскільки відповідачем не наведено належного обґрунтування неможливості застосування менш суворого виду дисциплінарного стягнення. При цьому позивач посилається на положення статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.11.2023 року у справі №420/14443/22 та від 29.02.2024 року у справі №260/5566/22, які, на його переконання, підтверджують необхідність дотримання принципів послідовності та пропорційності під час застосування дисциплінарних стягнень. Крім того, позивач вважає протиправним передбачене наказом від 14.09.2026 року №1907 о/с відрахування з його грошового забезпечення коштів у розмірі 1180,50 грн за предмети однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, оскільки таке відрахування безпосередньо пов`язане зі звільненням зі служби в поліції, правомірність якого ним оспорюється. Позивач зазначає, що у разі визнання протиправним та скасування наказу про звільнення відпадуть і правові підстави для здійснення відповідного відрахування з його грошового забезпечення. На переконання позивача, оскаржувані висновок службового розслідування та накази прийняті з порушенням вимог статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, без належного врахування всіх обставин, що мали істотне значення для прийняття відповідних рішень. Позивач вважає, що допущені відповідачем порушення процедури проведення службового розслідування, неналежна оцінка доказів, неврахування стану його здоров`я та застосування непропорційного дисциплінарного стягнення свідчать про протиправність наказу від 09.03.2026 року №168 у відповідній частині та виданого на його виконання наказу від 14.09.2026 року №1907 о/с. У зв`язку з цим позивач вважає, що його звільнення зі служби в поліції здійснено без належних правових підстав, а тому він підлягає поновленню на раніше займаній посаді та у відповідному спеціальному званні з 14.09.2026 року з одночасним стягненням середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України. З огляду на викладене, вважаючи порушеними свої права та законні інтереси у сфері проходження публічної служби, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою та просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.10.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд зобов`язаний перевірити не лише дотримання формальних вимог до змісту та оформлення позовної заяви, а й виконання позивачем процесуальних обов`язків щодо сплати судового збору та дотримання встановлених законом строків звернення за судовим захистом.

Щодо сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розмірів ставок судового збору, порядку його сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328,00 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання фізичною особою адміністративного позову, який містить одну вимогу немайнового характеру, ставка судового збору у 2026 році становить 1331,20 грн.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачем, серед іншого, заявлено вимоги про:

1. Визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 02.03.2026 року, затвердженого начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

2. Визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09.03.2026 року №168 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

У позовній заяві позивач зазначає про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що спір виник у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції та заявленням вимоги про поновлення на посаді.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом із тим передбачене зазначеною нормою звільнення від сплати судового збору визначається характером заявлених вимог та предметом судового захисту.

Суд зазначає, що сама по собі обставина об`єднання в одній позовній заяві вимог, які стосуються різних рішень суб`єкта владних повноважень, не свідчить про автоматичне поширення відповідної пільги на кожну з них.

Водночас під час визначення кількості вимог немайнового характеру необхідно враховувати не лише їх формальне викладення в прохальній частині позовної заяви, а й правову природу, взаємозв`язок, самостійність предмета оскарження та характер правових наслідків, на усунення яких спрямований позов.

У цій справі позивач окремо оскаржує висновок службового розслідування від 02.03.2026 року та наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 09.03.2026 року №168.

Зазначені вимоги сформульовані як окремі способи судового захисту, що потребує вирішення питання про їх самостійний чи похідний характер для цілей застосування положень Закону України «Про судовий збір».

За умови кваліфікації цих вимог як двох самостійних вимог немайнового характеру розмір судового збору за їх заявлення становить 2662,40 грн (1331,20 грн Ч 2).

Відтак, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23). З метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Верховний Суд 13.04.2022 у справі №160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Окремо, перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, законодавець установив диференційований підхід до визначення строків звернення до адміністративного суду залежно від характеру спірних правовідносин та предмета судового оскарження.

Водночас у разі встановлення спеціальним законом іншого строку звернення до адміністративного суду застосуванню підлягають положення такого спеціального закону.

Щодо оскарження висновку службового розслідування від 02.03.2026 року.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 02.03.2026 року, затверджений начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Зазначений висновок складений за результатами проведеного стосовно позивача службового розслідування, у межах якого досліджувалися обставини його відсутності на службі та можливого порушення службової дисципліни.

Суд зазначає, що відповідно до загального правила, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду застосовується до вимог, для яких законом не встановлено спеціального строку.

Разом із тим правова природа висновку службового розслідування та можливість його самостійного судового оскарження підлягають оцінці з урахуванням правових висновків Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 року у справі №813/1183/16 зазначив, що висновок службового розслідування за своєю правовою природою є документом, у якому фіксуються встановлені під час розслідування обставини, однак сам собою він не породжує безпосередніх правових наслідків для особи.

Верховний Суд виходив із того, що правомірність та обґрунтованість висновку службового розслідування можуть перевірятися судом під час вирішення спору щодо законності рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого розслідування.

Аналогічний підхід відображено в ухвалі Верховного Суду від 24.10.2025 року у справі №620/5156/23.

З огляду на викладене, суд зазначає, що визначення строку звернення до суду за вимогою про скасування висновку службового розслідування не може здійснюватися без урахування правової природи такого документа.

Якщо зазначена вимога розглядається як самостійна вимога, до якої застосовується загальний шестимісячний строк, суд має встановити дату, коли позивач фактично дізнався або повинен був дізнатися про відповідний висновок та порушення ним своїх прав.

Саме дата затвердження висновку від 02.03.2026 року не є безумовним доказом того, що цього ж дня позивач був ознайомлений із його змістом.

Разом із тим із позовної заяви вбачається, що висновок службового розслідування затверджено 02.03.2026 року, тоді як із цим адміністративним позовом позивач звернувся до суду 01.10.2026 року.

Таким чином, між датою затвердження висновку службового розслідування та датою надходження позовної заяви до суду минуло понад шість місяців.

За умови обчислення строку з 02.03.2026 року шестимісячний строк звернення до адміністративного суду закінчився 02.09.2026 року.

Водночас матеріали позовної заяви не містять належного обґрунтування дати, з якої позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав саме цим висновком, та причин звернення до суду після спливу шести місяців із дня його затвердження.

За таких обставин позивачу необхідно надати письмові пояснення щодо дотримання строку звернення до суду з вимогою про скасування висновку службового розслідування від 02.03.2026 року із зазначенням дати ознайомлення з ним та наданням відповідних доказів, а у разі пропуску встановленого законом строку - заяву про його поновлення з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску.

Щодо оскарження наказу від 09.03.2026 року №168 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Судом установлено, що позивач також оскаржує наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09.03.2026 року №168 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Вказаний наказ стосується проходження позивачем публічної служби та реалізації дисциплінарної відповідальності поліцейського.

За загальним правилом частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження та звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.

Проте суд ураховує, що особливості оскарження дисциплінарних стягнень поліцейських у період дії воєнного стану врегульовані Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII.

Відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

У постанові від 27.12.2024 року у справі №420/13235/24 Верховний Суд зазначив, що в разі конкуренції загального строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, та спеціального строку, передбаченого Дисциплінарним статутом Національної поліції України, застосуванню підлягає спеціальне правове регулювання.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 31.05.2023 року у справі №160/9356/22, від 31.10.2023 року у справі №340/4394/22, від 30.11.2023 року у справі №500/1224/23, від 28.03.2024 року у справі №420/22052/23 та від 30.09.2024 року у справі №520/5571/24.

Крім того, у постанові від 30.04.2025 року у справі №260/5703/24 Верховний Суд підтвердив, що перебіг строку судового оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції пов`язується саме з ознайомленням поліцейського з наказом по особовому складу про реалізацію дисциплінарного стягнення, а не виключно з датою видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, для правильного вирішення питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду визначальне значення мають вид застосованого дисциплінарного стягнення та дата ознайомлення поліцейського з наказом про його реалізацію.

Як убачається з позовної заяви, наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.09.2026 року №1907 о/с реалізовано дисциплінарне стягнення, застосоване наказом від 09.03.2026 року №168, шляхом звільнення позивача зі служби в поліції з 14.09.2026 року.

При цьому позивач зазначає, що з наказом по особовому складу від 14.09.2026 року №1907 о/с його ознайомлено 16.09.2026 року.

Таким чином, у спірних правовідносинах необхідно враховувати спеціальний п`ятнадцятиденний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За умови підтвердження ознайомлення позивача з наказом по особовому складу 16.09.2026 року перебіг відповідного процесуального строку розпочався 17.09.2026 року, а його останнім днем було 01.10.2026 року.

Зважаючи на те, що позовна заява надійшла до суду 01.10.2026 року, наведені обставини самі собою не свідчать про пропуск позивачем спеціального строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відтак застосування місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з його обчисленням від дати видання наказу від 09.03.2026 року №168, без урахування спеціального правового регулювання та дати ознайомлення з наказом про реалізацію дисциплінарного стягнення, суперечило б наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Щодо наслідків недодержання вимог до позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення встановлених недоліків.

Позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн або належні докази наявності підстав для звільнення від його сплати, а також письмові пояснення щодо дати ознайомлення з висновком службового розслідування від 02.03.2026 року та, у разі встановлення пропуску строку звернення до суду щодо цієї вимоги, відповідну заяву про поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем, при цьому, не додано до позову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України, що з огляду на ст. 169 цього Кодексу є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, відповідача-2: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа;

- письмових пояснень щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 02.03.2026 року із зазначенням конкретної дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав зазначеним висновком, та наданням належних доказів на підтвердження відповідних обставин;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження висновку службового розслідування від 02.03.2026 року, якщо такий строк пропущено, із зазначенням об`єктивних, поважних причин його пропуску та наданням належних і допустимих доказів на їх підтвердження.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник