Ухвала суду № 140426955, 08.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 жовтня 2026 рокуСправа №160/28561/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

за участю секретаря судового засідання Півоварова В.С.

за участі представника відповідача Матусевич Р.М.

розглянувши в судовому засіданні заяву Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі та допущення негайного виконання рішення суду,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області в якій позивач просить суд:

Визнати поважними причини пропуску Позивачем строку звернення до суду та поновити строк на оскарження наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21 серпня 2026 року №231 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення» та №233 о/с «По особовому складу».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2026 №231 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2026 №233 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді, яку він займав до звільнення, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відповідного підрозділу управління карного розшуку ГУНП в Луганській області, з дня, наступного за днем звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян, управління карного розшуку ГУНП в Луганській області, у спеціальному званні підполковника поліції. Наказом відповідача від 17.08.2026 №590 о/д призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2026 у м. Дніпрі. За результатами службового розслідування наказом від 21.08.2026 №231 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 21.08.2026 №233 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач вважає накази протиправними, зокрема, через недоведеність вчинення ним дисциплінарного проступку (факту керування автомобілем у момент дорожньо-транспортної пригоди), неповноту та необ`єктивність службового розслідування, неповне дослідження відеоматеріалів, порушення права на захист та непропорційність застосованого стягнення.

Щодо дотримання строку звернення до суду позивач зазначає, що відповідно до частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України право на оскарження наказу про звільнення обмежено 15-денним строком з дня ознайомлення з наказом. Спірні накази видано 21.08.2026, проте в день їх видачі позивача з наказами ознайомлено не було та копій він не отримав. З метою з`ясування підстав звільнення та отримання необхідних документів 24.08.2026 представником позивача адвокатом спрямовано адвокатський запит до ГУНП в Луганській області. Відповідач надіслав відповідь із копіями спірних наказів та матеріалами службового розслідування (140 аркушів) лише поштовим відправленням №49006 0019679 0 за вихідним №294-2026 від 02.09.2026, яке позивач та його представник отримали 08.09.2026. Позивач вважає, що саме з цієї дати розпочинається відлік 15-денного строку, а його дії були добросовісними та активними, оскільки затримка в ознайомленні з документами відбулася з причин, що залежали від відповідача.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що 20.08.2026 він звернувся до органів ТЦК та СП із заявою про добровільну мобілізацію, а на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2026 №256 його призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду старшого оператора-сапера взводу інженерних безпілотних наземних систем.

Позовна заява подана через підсистему «Електронний суд» 11.09.2026.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

29.09.2026 до суду надійшла заява відповідача (вихідний №33366-2026) про залишення позовної заяви без розгляду, в якій представник відповідача зазначає, що позов подано з порушенням строку звернення до суду. Відповідач посилається на те, що відповідно до частини 4 статті 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (Закон №2337-VIII), яка підлягає застосуванню в умовах воєнного стану, поліцейський має право оскаржити дисциплінарне стягнення протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом, а у разі застосування звільнення зі служби в поліції протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. За твердженням відповідача, позивач 21.08.2026 був ознайомлений з наказом від 21.08.2026 №231 та отримав його копію, а копію наказу від 21.08.2026 №233 о/с також отримав 21.08.2026, про що свідчать його власноручні підписи, а тому твердження позивача про ознайомлення з наказами лише 08.09.2026 спростовуються належними письмовими доказами. Оскільки до суду позивач звернувся 11.09.2026, відповідач вважає, що встановлений частиною 4 статті 31 Закону №2337-VIII строк пропущено. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.09.2022 у справі №520/12545/21, від 13.04.2023 у справі №260/192/21 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19, а також на частину 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, та просить залишити позовну заяву без розгляду. До заяви додано копії наказів відповідача від 21.08.2026 №231 та №233 о/с.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву.

Представник позивача висловив у своєму клопотанні можливість проведення засідання за його відсутності.

Судом розглянуто клопотання в порядку черговості.

Вирішуючи заяву по суті суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (Закон № 2337-VIII), який підлягає застосуванню в умовах воєнного стану, поліцейський має право оскаржити дисциплінарне стягнення, застосоване до нього у виді звільнення зі служби в поліції, протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Отже, початок перебігу цього строку закон пов`язує з днем ознайомлення поліцейського з наказом, а не з днем отримання ним матеріалів службового розслідування чи відповіді на адвокатський запит.

З доданих відповідачем до заяви копій наказів від 21.08.2026 № 231 та № 233 о/с вбачається, що позивач був ознайомлений із цими наказами та отримав їх копії 21.08.2026, про що свідчать його власноручні підписи. Доказів, які б спростовували ці обставини, зокрема доказів неотримання копій наказів у день їх видання, позивачем суду не надано.

Посилання позивача на те, що реальний доступ до тексту наказів та матеріалів службового розслідування він отримав лише 08.09.2026 після отримання відповіді на адвокатський запит, суд оцінює критично. Ознайомлення з наказом та отримання матеріалів службового розслідування є різними обставинами, а частина четверта статті 31 Закону № 2337-VIII пов`язує початок строку саме з ознайомленням з наказом. Знаючи зміст наказів та підстави звільнення, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду та, за потреби, заявити клопотання про витребування доказів у порядку, передбаченому статтею 80 КАС України.

Отже, перебіг 15-денного строку розпочався 22.08.2026, а закінчувався 05.09.2026. Оскільки цей день є вихідним (субота), то відповідно до частини п`ятої статті 120 КАС України останнім днем строку є 07.09.2026. Позовну заяву подано до суду через підсистему «Електронний суд» 11.09.2026, тобто з пропуском встановленого строку.

Направлення представником позивача 24.08.2026 адвокатського запиту до відповідача не зупиняло та не переривало перебіг строку звернення до суду. Тривалість підготовки відповіді на цей запит та її поштового пересилання не є обставинами, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду у встановлений строк.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на його мобілізацію, оскільки доказів такої мобілізації суду не надано. До позовної заяви не додано ні заяви позивача до органів ТЦК та СП від 20.08.2026, ні наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2026 № 256, ні інших документів, які підтверджують призов позивача на військову службу.

Крім того, позивач був ознайомлений з оскаржуваними наказами 21.08.2026, тобто до дати можливої мобілізації (01.09.2026). Протягом десяти днів до цієї дати позивач, який користувався правничою допомогою адвоката, не був обмежений у можливості звернутися до суду. Обставин, які б свідчили про те, що проходження військової служби перешкодило позивачу звернутися до суду у встановлений строк, у заяві про поновлення строку позивач не наводить.

Посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 та від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 щодо проходження військової служби чи призову по мобілізації як підстав для поновлення строку, у цій справі є недоречними, оскільки такого причинного зв`язку між мобілізацією та пропуском строку судом не встановлено.

Само по собі існування воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19, поважними причинами пропуску строку є причини, які є реальними або непереборними та об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Причини, пов`язані з власною недбалістю, легковажністю, байдужістю чи неорганізованістю особи, такими не є.

Верховний Суд у постановах від 05.09.2022 у справі № 520/12545/21 та від 13.04.2023 у справі № 260/192/21 також зазначав, що реалізація права на звернення до суду в межах строку залежить від самого позивача, а встановлення строків звернення сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Обмеження права на звернення до суду строками не порушує сутності цього права, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Креуз проти Польщі») та рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011.

У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що підстави, зазначені позивачем для поновлення строку звернення до суду, є неповажними, а позовну заяву подано з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 31 Закону № 2337-VIII. Отже, заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі та допущення негайного виконання рішення суду залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України..

Суддя О.В. Єфанова