Ухвала суду № 140425077, 08.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

08 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 922/3099/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Крошко Валентини Віталіївни про забезпечення позову у справі

за позовомфізичної особи-підприємця Крошко Валентини Віталіївни, с. ГуринівкадоЗолочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, м. Золочів , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Черкасипровизнання укладеною додаткову угоду до договору оренди та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець Крошко Валентина Віталіївна, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, відповідач, в якому просить суд:

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди водних об`єктів від 16 жовтня 2001 року між Золочівською Селищною радою (код ЄДРПОУ: 25175462) та Фізичною особою-підприємцем Крошко Валентиною Віталіївною щодо укладення на новий строк договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом, кадастровий номер 6322681500:03:005:0388, у запропонованій позивачем редакції;

- визнати відсутнім право оренди у ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6322681500:03:005:0388. Здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 21.09.2026 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.10.2026 о 10:30.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_1 .

06.10.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони орендарю здійснювати використання земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 6322681500:03:005:0388, яка розташована за межами населених пунктів Золочівської селищної ради, біля с. Гуринівка, цільове призначення (Код КВЦПЗ-10.07) для рибогосподарських потреб, у тому числі використовувати її для здійснення діяльності, передбаченої договором оренди, до набрання законної сили рішенням у справі №922/3099/26.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що снує ризик того, що до моменту остаточного вирішення спору ОСОБА_1 , реалізовуючи зареєстроване за ним право оренди, здійснюватиме фактичне використання земельної ділянки виходячи насамперед із власних господарських інтересів, що може призвести до її надмірного або неналежного використання, погіршення стану земельних та водних ресурсів, порушення встановленого режиму використання земель водного фонду, а також завдання шкоди навколишньому природному середовищу. При цьому таке використання передбачатиме вчинення фактичних дій щодо земельної ділянки, її облаштування, використання земельних та водних ресурсів, проведення відповідних господарських заходів, а також інших дій, які можуть змінити її фактичний, фізичний та екологічний стан. Зокрема, існує ризик проведення робіт з перепланування земельної ділянки, облаштування території, встановлення або спорудження об`єктів, прокладання інженерних мереж, огородження окремих її частин, складування матеріалів, розміщення техніки, обладнання чи інших об`єктів, проведення робіт, пов`язаних із використанням водного об`єкта, вилову водних біоресурсів, а також здійснення іншої господарської діяльності. Вчинення таких дій до вирішення спору по суті може призвести до зміни фактичного стану земельної ділянки та її окремих складових, унаслідок чого у випадку задоволення позову виникне необхідність не лише припинення користування нею Добровольським С.В., а й усунення наслідків здійсненого ним використання. При цьому застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони використання земельної ділянки з кадастровим номером 6322681500:03:005:0388 спрямоване саме на необхідність збереження існуючого на момент звернення до суду фактичного стану спірної земельної ділянки до вирішення спору по суті, оскільки допущення її активного використання протягом розгляду справи створює ризик настання наслідків, які в подальшому буде складно або неможливо повністю усунути. У такому випадку для фактичного відновлення порушеного права може виникнути необхідність у пред`явленні додаткових позовних вимог щодо усунення наслідків проведених робіт, знесення або демонтажу споруд, відновлення рельєфу, чи інших характеристик земельної ділянки, а також оскарження відповідних реєстраційних дій. Це, у свою чергу, призведе до виникнення нових правовідносин та необхідності ініціювання нових судових спорів, що суперечитиме меті ефективного судового захисту порушеного права позивача. Наведене створює реальний ризик утруднення або неможливості ефективного виконання майбутнього рішення суду, а тому невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може істотно знизити ефективність судового захисту та призвести до необхідності ініціювання нових судових спорів для фактичного відновлення порушених прав позивача. У разі задоволення позову позивачу має бути забезпечено можливість реалізувати своє переважне право щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322681500:03:005:0388, у зв`язку з чим збереження її правового та фактичного стану до вирішення спору є необхідною умовою ефективного захисту порушеного права. Отже, заборона ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у цій справі здійснювати використання спірної земельної ділянки є необхідною для запобігання зміні її фактичного та природного стану, збереження існуючого становища до вирішення спору по суті та забезпечення реальної можливості виконання майбутнього судового рішення, а також для ефективного захисту та поновлення порушених прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику до суду представника заявника для дачі пояснень та/або призначення для розгляду заяви про забезпечення позову судового засідання з викликом представників сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №916/3444/20, від 12.08.2021 у cправі №908/309/21 та інші).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19).

Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Так, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, тому має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

При цьому, суд звертає увагу, що підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а з урахуванням ефективності захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тобто, за замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №910/4103/18).

Водночас, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до Золочівської селищної ради про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди водних об`єктів від 16 жовтня 2001 року між Золочівською Селищною радою (код ЄДРПОУ: 25175462) та фізичною особою-підприємцем Крошко Валентиною Віталіївною щодо укладення на новий строк договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом, кадастровий номер 6322681500:03:005:0388, у запропонованій позивачем редакції та визнання відсутнім права оренди у Добровольського Сергія Васильовича на земельну ділянку з кадастровим номером 6322681500:03:005:0388.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд вважає, що такий захід забезпечення позову як заборона орендарю, тобто Добровольському С.В., здійснювати використання земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 6322681500:03:005:0388 для рибогосподарських потреб, у тому числі використовувати її для здійснення діяльності, передбаченої договором оренди, фактично зводиться до вирішення справи по суті, оскільки вказаний захід забезпечення позову призведе до наслідків, тотожних задоволенню позовних вимог, що прямо заборонено приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову щодо особи, яка не є відповідачем у справі та бере участь у ній як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Водночас, позовні вимоги у цій справі заявлені до Золочівської селищної ради. Тобто, заходи забезпечення позову про які просить позивач, відносяться до майнової сфери особи, щодо якої матеріально-правова вимога у цій справі не заявлена.

Крім того, заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, беручи до уваги зміст позовних вимог, підстави позову, ураховуючи, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ФРП Крошко Валентини Віталіївни про забезпечення позову у справі №922/3099/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана 08 жовтня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова