Ухвала суду № 140425074, 08.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

08 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 922/3118/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши заяву Лозівської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову у справі

за позовомЛозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Лозівської міської ради Харківської області (перший позивач) та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (другий позивач)доПриватного підприємства "Будівельно-проектна компанія "Форсайт"провизнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Лозівська окружна прокуратура Харківської області (прокурор) в інтересах держави, в особі Лозівської міської ради Харківської області (перший позивач) та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (другий позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" (відповідач) в якому просить суд:

- визнати недійсними п.п. 1.1., 1.3. Додаткової угоди № 4 від 25.12.2024 до Договору №534 від 16.10.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "Будівельно-проектна компанія "Форсайт";

- визнати недійсними п.п. 1.1., 1.3. Додаткової угоди № 5 від 31.03.2025 до Договору №534 від 16.10.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "Будівельно-проектна компанія "Форсайт";

- визнати недійсними п.п. 1.1., 1.2. Додаткової угоди № 6 від 30.05.2025 до Договору №534 від 16.10.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "Будівельно-проектна компанія "Форсайт";

- визнати недійсними п.п. 1.1., 1.2. Додаткової угоди № 7 від 15.07.2025 до Договору №534 від 16.10.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "Будівельно-проектна компанія "Форсайт";

- визнати недійсними п.п. 1.1., 1.2. Додаткової угоди № 8 від 15.08.2025 до Договору №534 від 16.10.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "Будівельно-проектна компанія "Форсайт";

- визнати недійсними п.п. 1.1., 1.2. Додаткової угоди № 9 від 31.08.2025 до Договору №534 від 16.10.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "Будівельно-проектна компанія "Форсайт";

- стягнути з Приватного підприємства "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" (61011, Харківська область, м. Харків, пров. Лосівський, буд. 2б, кв. 1б, код ЄДРПОУ 44868020) на користь Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (розрахунковий рахунок UA468201720344210018000029619, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Козацька, 5, код ЄДРПОУ 22682313) штрафні санкції в сумі 2 565 306, 18 грн, з яких: 655 486, 98 грн пеня та 1 909 819, 20 грн штраф.

Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди до Договору укладені з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп. 4 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, та відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою суду від 08.09.2026 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

06.10.2026 до суду від Лозівської окружної прокуратури Харківської області надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд накласти арешт на майно, а саме: транспортний засіб BMW X6 XDRIVE 30D M SPORT 2024 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності Приватному підприємству "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" (61011, Харківська обл., м. Харків, пров. Лосівський, буд. 2б, кв. 1б, код ЄДРПОУ 44868020), шляхом заборони його відчуження (розпорядження).

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього прокурор, зокрема, вказує на те, що предметом даного позову є стягнення з відповідача грошових коштів. Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №495541677 від 25.09.2026, за відповідачем не зареєстровано жодних об`єктів нерухомості, що ускладнює питання реального виконання можливого судового рішення. Разом із тим наявні відомості, які свідчать, що за відповідачем обліковується рухоме майно. Так, відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/08-20434-2026 від 24.09.2026 за ПП "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" зареєстровано перебуває транспортний засіб BMW X6 XDRIVE 30D M SPORT, 2024 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 . Шляхом моніторингу спеціалізованого майданчику з продажу вживаних автомобілів Auto Ria вартість подібних автомобілів починається від 4.2 млн грн до 6.5 млн грн в залежності від комплектації. Відповідно до позовних вимог стягненню з ПП "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" підлягає сума у розмірі 2 565 306,18 грн. Таким чином, вартість майна (транспортного засобу) ПП "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" є співмірною з розміром недоотриманих доходів, що підлягають стягненню з підприємства. Не накладення арешту на майно відповідача може призвести до відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України. Отже, накладення арешту на належне відповідачу майно, а саме: транспортний засіб BMW X6 XDRIVE 30D M SPORT, 2024 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 , буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів.

Відповідно до ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику до суду представника заявника для дачі пояснень та/або призначення для розгляду заяви про забезпечення позову судового засідання з викликом представників сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За підпунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи в інших осіб.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому суд підкреслює, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Предметом спору в даній справі є визнання недійсними низки додаткових угод до договору №534 від 16.10.2023, укладеного між другим позивачем та відповідачем та стягнення з Приватного підприємства "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" штрафних санкцій у загальному розмірі 2 565 306, 18 грн.

Натомість, зі змісту заяви прокурора вбачається, що останній пов`язує необхідність вжиття запропонованого заходу забезпечення саме з можливим ускладненням виконання майнової вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог та подальшого примусового виконання рішення суду.

За змістом актуальних позицій Верховного Суду вбачається сталий правовий висновок про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21).

Поряд із цим, фундаментальним положенням вказаної судової практики є те, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав та законних інтересів інших сторін. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Такий висновок узгоджується з пунктом 31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 (на яку також посилається прокурор у заяві про забезпечення позову): "за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238041,19 грн доцільно було накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів".

Натомість, об`єкт забезпечення за заявою прокурора, є заборона відчуження транспортного засобу BMW X6 XDRIVE 30D M SPORT 2024 року випуску, який не має безпосереднього зв`язку з предметом позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 2 565 306, 18 грн. Крім того, як вказує сам прокурор, вартість подібних автомобілів починається від 4.2 млн грн до 6.5 млн грн, тобто більше ніж предмет спору.

Також прокурором не наведено й інших фактичних даних щодо актуального майнового стану відповідача, наявності у нього невиконаних судових рішень, відкритих виконавчих проваджень, значної кредиторської заборгованості, податкового боргу, припинення чи істотного скорочення господарської діяльності або інших обставин, які в сукупності дозволяли б зробити обґрунтований висновок про існування відповідного ризику (див. постанову Верховного Суду від 09.07.2026 у справі №916/1078/26) як і не наведено жодних тверджень та ознак, які вказують на спроби чи намір відповідача вчиняти саме дії, спрямовані на приховування коштів, майна чи його відчуження.

Отже, враховуючи те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав, або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 86, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Лозівської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову у справі №922/3118/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана 08 жовтня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова