Ухвала суду № 140424920, 07.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

07.10.26 Справа № 917/1934/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Семчук О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО." (ЄДРПОУ: 37968762; адреса: вул. Шевченка, 6, смт.Середнє, Ужгородського району, Закарпатської області, 89452)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижівський гранітний кар"єр" (ЄДРПОУ: 42726453; адреса: вул. Горького, 151, м. Горішні Плавні, Полтавської області, 39800)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 294 745,41грн,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО." про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижівський гранітний кар"єр", заборгованості за Договором про виконання робіт (надання послуг) № 04-06/2026 від 23.06.2026 у загальному розмірі 294 745,41 грн, з яких: 245 300,00 грн - основного боргу, 22 897,33 грн - пені, 26 548,08 грн - 36% річних, а також витрат на відшкодування судового збору в сумі 332,80 грн.

07.10.2026 за вказаною заявою Господарським судом Полтавської області видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижівський гранітний кар"єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО." заборгованості за Договором про виконання робіт (надання послуг) № 04-06/2026 від 23.06.2026 у розмірі 245 300,00 грн основного боргу, а також витрат на відшкодування судового збору в сумі 332,80 грн.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу в іншій частині, а саме щодо вимог про стягнення з боржника 22 897,33 грн - пені, 26 548,08 грн - 36% річних, суд дійшов висновку, що у цій частині заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

До того ж, згідно з пунктом 7 частини 1 статті 155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Отже, законодавцем запроваджена можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статтей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Сама назва статті 625 ЦК України - "відповідальність за порушення грошового зобов`язання", частиною другою якої визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування статті 625 ЦК України це визначене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що пеня за своєю правовою природою не є грошовою заборгованістю за договором, а є видом фінансової відповідальності за порушення виконання зобов`язання, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого зобов`язання.

Вимога про сплату пені у зв`язку з порушенням умов договору хоча й має грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням.

Отже, застосування статті 625 ЦК щодо сплати процентів річних та пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням та не є заборгованістю у розумінні приписів ст. 148 ГПК України.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижівський гранітний кар`єр" 22 897,33 грн - пені, 26 548,08 грн - 36% річних за порушення боржником грошового зобов`язання за Договором про виконання робіт (надання послуг) № 04-06/2026 від 23.06.2026 не відповідають вимогам статті 148 ГПК України.

Частиною 3 статті 152 ГПК України передбачено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частина 2 статті 153 ГПК України передбачає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 147, 150, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАГО." у видачі судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижівський гранітний кар"єр" в частині стягнення 22 897,33 грн - пені, 26 548,08 грн - 36% річних за порушення боржником грошового зобов`язання за Договором про виконання робіт (надання послуг) № 04-06/2026 від 23.06.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів у порядку, визначеному статтею 257 ГПК України.

Суддя Олена СЕМЧУК