Рішення № 140424836, 07.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2058/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Чубі В.В.,

за участю представників сторін:

від прокурора Маркевич А.М. (посвідчення №081100 від 16.06.2025);

від позивача 1 Добров Ю.І. (в порядку самопредставництва);

від позивача 2 Дудник О.С. (в порядку самопредставництва);

від відповідача Мірошниченко А.І. (керівник, в порядку самопредставництва);

від третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2058/26

за позовом першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18, код ЄДРПОУ 3829636324) в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України (03168, м. Київ, вул. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022); 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (65497, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, вул. Центральна, ж/м "Червоний хутір", буд. 72, код ЄДРПОУ 43016354);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" (65012, Одеська обл., м. Одеса, пров. Штабний, буд. 1, код ЄДРПОУ 35123222)

про розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 Перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 2103/26) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп», в якій просив суд:

1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» до державного бюджету грошові кошти у розмірі 60 304,79 грн, з яких: 56 161,78 грн. - заборгованість з орендної плати, 2 757,08 грн. - пеня, 1 083,38 грн. - інфляційні втрати, 302,55 грн. - 3 % річних;

2) розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.10.2025 № 209840912492, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» та Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», предметом якого є нежитлове приміщення № 1 в будівлі літ. «Г» площею 298,1 кв. м та нежитлове приміщення № 1 літ. «М» (навіс металевий) площею 145,4 кв. м, загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32;

3) усунути перешкоди державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» повернути нежитлове приміщення № 1 в будівлі літ. «Г» площею 298,1 кв. м та нежитлове приміщення № 1 літ. «М» (навіс металевий) площею 145,4 кв. м, загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.10.2025 № 209840912492.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від 13.10.2025 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів за період січень 2026 квітень 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 позовну заяву першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вх. № 2103/26) залишено без руху та встановлено прокурору строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

08.06.2026 до суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 19714/26), згідно якої останнім такі недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 позовну заяву першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2058/26 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 08.07.2026 р.; залучено до участі у справі №916/2058/26 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Концерн "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс".

В судовому засіданні 08.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі № 916/2058/26 на 09.09.2026.

12.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №27711/26), згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що станом на дату подання відзиву, товариством здійснено добровільне погашення заявленої заборгованості за період січеньквітень 2026р. у повному обсязі в сумі 58 918,86 грн, у тому числі: 56 161,78 грн заборгованості з орендної плати та 2 757,08 грн пені. При цьому, товариством також було погашено орендну плату, нараховану за подальший період користування об`єктом оренди (травень липень 2026 року) в сумі 45 841,88 грн. Таким чином, відповідач зазначає, що станом на дату подання цього відзиву будь-яка заборгованість у товариства перед державним бюджетом за спірним договором відсутня.

Разом з тим, щодо вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, відповідач зазначає, що задоволення таких позовних вимог прокурора є непропорційним їх наслідкам, з огляду на повне погашення заборгованості до вирішення спору по суті, готовність товариства гарантувати належне виконання зобов`язань у подальшому, соціально значущий характер виробничої діяльності відповідача, безпосередньо пов`язаний з післявоєнним відновленням України, що провадиться на об`єкті оренди в рамках виконання гуманітарного контракту з УВКБ ООН. Зокрема, вказує, що виробничі та складські потужності, які розташовані на об`єкті оренди за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32 (нежитлове приміщення в будівлі літ. Г та навіс металевий літ. М), використовуються товариством, у тому числі, для потреб виготовлення та зберігання модульних конструкцій на виконання зобов`язань за Рамковим договором № 2023-DEC-211 від 27.12.2023 з УВКБ ООН. При цьому, відповідач вказає, що балансоутримувач належним чином не виконував свій обов`язок в частині своєчасного виставлення орендарю рахунків на оплату, а з боку орендодавця була відсутня будь-яка досудова комунікація. Крім того, зазначає, що веденний в України воєнний стан здійснює негативний вплив на його господарську діяльність, що, в свою чергу, тимчасово впливало на спроможність товариства своєчасно виконувати зобов`язання зі сплати орендної плати за спірним договором.

24.08.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №28654/26), відповідно до якої останній зазначає, що згідно листа РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях № 10-951-06-4267 від 20.08.2026 та його додатка стан надходження орендної плати за договором №209840912492 від 13.10.2025, вбачається, що дійсно станом на 19.08.2026 заборгованість орендаря за вказаним договором відсутня, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі в частині сплаченої заборгованості. Разом з тим, прокурор звертає увагу, що вказані обставини жодним чином не впливають на обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення об`єкта оренди.

Так, стосовно доводів відповідача про несвоєчасне виставлення рахунків балансоутримувачем та відсутність досудових вимог орендодавця, прокурор зазначає, що обов`язок орендаря зі сплати орендної плати є зобов`язанням, розмір і строк виконання якого визначені договором, а виставлення рахунку балансоутримувачем є способом документального оформлення розрахунків, а не юридичним фактом, з яким пов`язується початок перебігу строку платежу. При цьому, доказів звернення орендаря до балансоутримувача з вимогою про виставлення рахунків та причинного зв`язку між цією обставиною і невиконанням грошового зобов`язання відповідачем не надано. Крім того, вказує, що не може бути підставою для відмови у позові й посилання на неотримання від орендодавця вимог про погашення заборгованості, оскільки обов`язок сплатити орендну плату виникає з договору, а не з факту одержання претензії та відповідно до ч. 2 ст. 19 ГПК України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Крім того, щодо посилань відповідача на воєнний стан, прокурор наголошує на тому, що загальновідомим у розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є факт його введення, натомість вплив цієї обставини на господарську діяльність конкретного суб`єкта господарювання та причинний зв`язок між нею і невиконанням грошового зобов`язання підлягають доказуванню на загальних підставах. Натомість, жодних доказів на підтвердження таких обставин, як і сертифіката ТПП України про засвідчення форс-мажорних обставин, відповідачем не надано. Також, вказує, що не мають правового значення для вирішення спору і доводи відповідача щодо виконання Рамкового договору з Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців № 2023-DEC-211 від 27.12.2023, оскільки сама по собі соціальна значущість господарської діяльності не створює для суб`єкта господарювання права користуватися державним майном без внесення передбаченої договором плати.

02.09.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №29726/26), відповідно до яких останній заперечує істотність порушення спірного договору оренди, та, зокрема, вказує, що відсутність договірного обов`язку використовувати об`єкт оренди виключно для виробництва модульних будинків не змінює фактичного стану речей - використання орендованих нежитлових приміщень для виробництва модульних будинків. При цьому, в запереченнях викладено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 60 304,79 грн., у зв`язку із сплатою відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.09.2026 відповідач надав суду клопотання (вх. №30692/26) про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій: №2161 від 25.05.2026 та №2358 від 09.09.2026, які було долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2026 провадження у справі №916/2058/26 в частині вимог заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 60 304,79 грн. закрито - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; стягнуто з ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону 2 662,40 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Разом з тим, в судовому засіданні 09.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 916/2058/26 та призначення її до розгляду по суті у судовому засіданні на 14.09.2026, про що повідомлено третю особу ухвалою суду від 09.09.2026 в порядку ст. 120 ГПК України.

14.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №31181/26), згідно якого останній просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання доданих до клопотання доказів та долучити їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.09.2026 суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів, визнав поважними причини пропуску строку на їх подання та поновив відповідачу строк на подання доказів згідно ст. 119 ГПК України, долучивши додані до клопотання докази до матеріалів справи, про що постановив протокольну ухвалу. Також, постановив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 07.10.2026 - на підставі ст. 216 ГПК України, про що повідомлено третю особу ухвалою суду від 14.09.2026 в порядку ст. 120 ГПК України.

В судовому засіданні 07.10.2026 прокурор та представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в їх задовольнити.

Третя особа - Концерн "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" у жодне судове засідання не з`явилось, про поважність причин відсутності не повідомляло, при цьому про час та місце судових засідань повідомлялось належним чином шляхом надсилання ухвал суду до його електронного кабінету.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 07.10.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу в межах розумного строку на підставі ст. 114 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно з інформаційною довідкою № 476427215 від 08.05.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна - комбінат виробничо-будівельних конструкцій та будівельних матеріалів (реєстраційний номер 1639846051101) загальною площею 10 296,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Боровського Миколи, будинок 32, до складу якого, входять, зокрема: будинок деревообробки, Г загальною площею 630,8 кв. м, та навіс металевий реконструйований, М, загальною площею 289,4 кв. м, з 07.09.2018 перебуває у власності держави Україна в особі Міністерства оборони України та з 13.09.2018 знаходиться на праві господарського відання у правокористувача Концерну «Військторгсервіс».

13.10.2025 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (орендар) та Південним регіональним управлінням Концерну "Військторгсервіс" (балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912492.

Розділом І договору, сторони визначили Змінювальні умови договору (далі - умови).

Згідно п. 4.1 умов, інформація про об`єкт оренди нерухоме майно: нежитлове приміщення № 1 в будівлі літ. Г, площею 298,1 кв.м., нежитлове приміщення № І літ. М (навіс металевий), площею 145,4 кв.м., загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вулиця Боровського, 32.

Відповідно до п. 6.1 умов, балансова залишкова вартість, визначена на підставі фінансової підставі звітності балансоутримувача (частина перша статті 8 Закону) та становить 2 022 375,19 грн., без податку на додану вартість.

Майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (п. 7.1 умов).

Згідно п. 9.1 умов, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 20 823,55 грн, без податку на додану вартість.

Строк договору 5 років з дати набрання чинності цим договором (12.1 умов).

Відповідно до п. 16 умов, співвідношення розподілу орендної плати на дату укладання договору становить: балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати та державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Розділом ІІ договору, сторони визначили Незмінювальні умови договору (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму визначену у пункті 6 умов.

Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання - передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору, орендар сплачує оренду плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Відповідно до п. 3.4 договору, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частині орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди. Балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.8 договору).

Згідно п. 4.1 договору, у разі припинення цього договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Відповідно до п. 4.2 договору, протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна.

Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Орендар зобов`язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами).

Відповідно до п. 4.3 договору, майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна.

Згідно п. 12.1 договору, цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Відповідно до п. 12.6.7 договору, договір припиняється на вимогу будь-якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.

13.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (орендар) та Концерн "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" було складено та підписано акт приймання - передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс", відповідно до п. 1 якого на виконання договору оренди нерухомого майна №209840912492 від 13.10.2025, балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності: нежитлове приміщення № 1 в будівлі літ. «Г» (298,1 кв.м.) та нежитлове приміщення № 1 (145,4 кв.м.) в літ «М» (навіс металевий) загальною площею об`єкта 443,50 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32.

Згідно звіту РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях про стан надходження орендної плати по договору оренди №209840912492 від 13.10.2025, заборгованість з орендної плати за ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» до державного бюджету складає 56 161,78 грн. При цьому, загальна нарахована сума орендної плати до державного бюджету згідно звіту складає 85 314,75 грн., а сума фактично сплаченої орендної плати - 29 152,97 грн.

З огляду на порушення ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від №209840912492 від 13.10.2025 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період січень 2026 квітень 2026 р. прокурор і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Міністерства оборони України про стягнення з відповідача до державного бюджету України 60 304,79 грн, з яких: 56 161,78 грн. - заборгованість з орендної плати, 2 757,08 грн. - пеня, 1 083,38 грн. інфляційні втрати, 302,55 грн. - 3 % річних; розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від від 13.10.2025; усунення перешкод державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» повернути нежитлові приміщення, що є об`єктом оренди.

При цьому, під час розгляду справи ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» було сплачено до державного бюджету суму заборгованості з орендної плати в розмірі 56 161,78 грн. за період січень 2026 квітень 2026 р., 2 757,08 грн. пені, 1 083,38 грн. - інфляційних втрат та 302,55 грн. - 3 % річних, з огляду на що ухвалою суду від 09.09.2026 провадження у справі №916/2058/26 в частині вимог заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 60 304,79 грн. закрито - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, предметом спору є позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від 13.10.2025; усунення перешкод державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» повернути нежитлове приміщення № 1 в будівлі літ. «Г» площею 298,1 кв. м та нежитлове приміщення № 1 літ. «М» (навіс металевий) площею 145,4 кв. м, загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від 13.10.2025.

Щодо встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі позивачів у спірних в цій справі правовідносинах, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс", перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону вказує, що ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» тривалий час порушує умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності в частині сплати орендної плати за користування державним нерухомим майном, а уповноважені органи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Міністерства оборони України, достовірно знаючи про наявність порушень інтересів держави, самоусунулось від виконання покладених державою функцій щодо контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності та заходи з метою захисту порушених інтересів в суді не вжили.

Так, частиною 3 статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020р. в справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Водночас, Верховний Суд також вказав, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912492 від 13.10.2025 було укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (орендар) та Південним регіональним управлінням Концерну "Військторгсервіс" (балансоутримувач).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», у сфері оренди державного майна Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності та здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.

Відповідно до п. 1 Положення «Про Регіональне відділення Фонду державного майна України», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, Регіональне відділення Фонду державного майна України є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Таким чином, одним з органів державної влади, до компетенції яких віднесені повноваження у спірних правовідносинах та який зобов`язаний вживати заходи з метою захисту порушених інтересів держави є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, яке виступає орендодавцем за договором №209840912492 від 13.10.2025.

При цьому, як встановлено з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нерухоме майно, передане в оренду за договором №209840912492 від 13.10.2025 майно перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014, Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Відповідно до п. 5 Положення на Міністерство оборони України покладено обов`язок організовувати планово-фінансову роботу в апараті Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснювати контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечувати організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Отже, Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади у сфері оборони наділене повноваженнями щодо управління, розпорядження та контролю за використанням державного нерухомого майна, яке закріплене за підпорядкованими підприємствами та організаціями на праві господарського відання, та є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, першим заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях було направлено лист № 39-5-6-3813ВИХ-26 від 23.04.2026 із проханням надати інформацію та документи, зокрема, щодо виконання орендарем своїх орендних зобов`язань за договором №209840912492 від 13.10.2025.

У відповідь на лист № 39-5-6-3813ВИХ-26 від 23.04.2026, РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях листом № 10-951-06-2385 від 05.05.2026 надало заступнику керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону запитувані документи та інформацію.

В подальшому, перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону листами № 39-5-6-4373ВИХ-26 та № 39-5-6-4372ВИХ-26 від 06.05.2026 звернувся до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та Міністерства оборони України із запитами щодо надання інформації про вжиті заходи реагування за фактом порушення ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» умов договору, а також про вжиті заходи або про намір вжити заходи претензійно-позовного характеру щодо захисту майнових інтересів держави.

У відповідь на лист № 39-5-6-4373ВИХ-26 від 06.05.2026, РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях листом № 10-951-07-2431 від 07.05.2026 повідомило Одеську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону , що у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору, заходи позовного характеру Регіональним відділенням не можуть бути вжиті.

При цьому, як зазначено прокурором, Міністерство оборони України у визначений строк відповіді на лист № 39-5-6-4372ВИХ-26 від 06.05.2026 не надало, про вжиття будь-яких заходів претензійно-позовного характеру не повідомило, з відповідним позовом до суду не зверталось.

Таким чином, прокурор зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Міністерство оборони України не здійснили належного захисту порушених інтересів держави, зокрема, тривалий час не звертались до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, першим заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом № 39-5-6-4953ВИХ-26 від 21.05.2026 було повідомлено РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та Міністерства оборони України про намір прокурором здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, судом підтверджуються підстави для здійснення представництва прокурором у даній справі інтересів держави особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Міністерства оборони України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, 13.10.2025 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (орендар) та Південним регіональним управлінням Концерну "Військторгсервіс" (балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912492, відповідно до умов якого, орендодавець і балансоутримувач передали, а орендар прийняв у строкове платне користування майно: нежитлове приміщення № 1 в будівлі літ. Г, площею 298,1 кв.м. та нежитлове приміщення № І літ. М (навіс металевий), площею 145,4 кв.м., загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вулиця Боровського, 32.

Отже, вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1,2 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Враховуючи те, що об`єктом договору є державне майно, на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 (далі-Закон).

Згідно ч. 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності

Пунктом 9.1 Умов встановлено, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 20 823,55 грн, без податку на додану вартість.

Згідно п. 3.3 договору, орендар сплачує оренду плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Відповідно до п. 16 умов, співвідношення розподілу орендної плати на дату укладання договору становить: балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати та державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди (п. 3.2 договору).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ТОВ «Чорноморськ Буд Груп», у строк встановлений п. 3.3 договору, належним чином не сплачувало орендну плату до державного бюджету за користування об`єктом нерухомого майна, а саме: сплатило лише частково в загальній сумі 29 152,97 грн. та з простроченням: 27.10.2025 в сумі 14 576,49 грн. та 09.01.2026 в сумі 14 576,48 грн., що підтверджується відомостями з системи ІППС «Етап Оренда».

Таким чином, станом на 01.05.2026 у ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» виникла заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом за період січень квітень 2026 р. у розмірі 56 161,78 грн. (85 314,75 грн (загальна нарахована сума орендної плати, що підлягала сплаті до державного бюджету) - 29 152,97 грн (загальна сума часткових оплат)).

При цьому, з огляду на неналежне виконання ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» своїх зобов`язань за спірним договором щодо здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати, прокурором було нараховано відповідачу пеню в сумі 2 757,08 грн. - на підставі п. 3.8 договору, а також 1 083,38 грн. - інфляційних втрат та 302,55 грн. - 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, як встановлено судом, вже після подачі позовної заяви до суду, ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» було погашено заборгованість у загальному розмірі 60 304,79 грн, у тому числі: 56 161,78 грн. заборгованості з орендної плати, 2 757,08 грн. - пені, 1 083,38 грн. - інфляційні втрати та 302,55 грн. - 3 % річних, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями: №2161 на суму 58 918,86 грн., із призначенням платежу: «орендна плата за договором оренди № 209840912492 від 13.10.2025р. за період січень квітень 2026 р. 56161,78 грн, пеня 2757,08» та № 2358 від 09.09.2026 на суму 1 385,93 грн. із призначенням платежу: «орендна плата за договором оренди №209840912492 від 13.10.2025. 1083,38 інфляційних втрат, 302,55 грн 3% річних».

Надаючи оцінку вимогам про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від 13.10.2025, суд зазначає наступне.

Так, в якості підстав розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від 13.10.2025, прокурор посилається на допущення орендарем прострочення орендної плати на строк більше трьох місяців підряд та утворення сумарної заборгованості, що перевищує бюджетну частку орендної плати за три місяці.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019 договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

При цьому, частиною 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Отже, підставою для дострокового розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених Законом № 157-ІХ або договором оренди.

Так, згідно п. 12.6.7 договору, договір припиняється на вимогу будь-якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до пп. 12.7.1. п. 12.7. договору, цей договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша ніж плата за три місяці.

Таким чином, за умовами укладеного між сторонами договору № 209840912492 від 13.10.2025, неналежне виконання орендарем його умов (своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату) є підставою для його дострокового розірвання.

Разом з тим, суд зазначає, що норма ч. 2 ст. 24 Закону № 157-ІХ має застосовуватися з урахуванням загальних положень ЦК України, які регулюють питання щодо дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути також розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В свою чергу, Верховний Суд неодноразово наголошував, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому, сплата заборгованості з орендної плати та інших обов`язкових платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб`єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер (постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 925/421/21 та від 01.12.2021 у справі № 916/1668/20).

Також у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 924/120/21 зазначено, що право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду із вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.

Як встановлено судом у даній справі, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від 13.10.2025, після здійснення останньої - 09.01.2026 до пред`явлення позову оплати в сумі 14 576,48 грн. (частина в розмірі 8 933,97 грн. якої була зарахована за грудень 2025, а частина в розмірі 5 642,51 грн. за січень 2026 року) систематично не вносив орендну плату до 25.05.2026 (тобто більше 4-х місяців поспіль).

Разом з тим, суд зазначає, що орендоване майно є державним, орендна плата сплачується, у тому числі, до державного бюджету, а тому систематичне (два і більше разів) несвоєчасне внесення орендної плати завдає істотної шкоди державному бюджету, і в такому разі має місце неефективне використання державного майна.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність прокурором факту істотного порушення відповідачем умов договору, та як наслідок наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від 13.10.2025.

При цьому, в контексті наведеного, суд зазначає, що розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912492 від 13.10.2025, як наслідок протиправної поведінки орендаря, не є надмірним або непропорційним заходом реагування, оскільки спрямоване на поновлення прав позивача та відновлення законності у сфері орендних відносин.

Доводи відповідача щодо несвоєчасне виставлення балансоутримувачем орендарю рахунків на оплату, судом не приймаються до уваги, оскільки, як встановлено судом, розмір і строк здійснення орендної плати, чітко передбачені спірним договором, а сама по собі обставина ненадання такого рахунку/надання його з простроченням (що за наявними матеріалами справи не доведено), в будь-якому випадку, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не може вважатись простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, та, відповідно бути підставою для звільнення орендаря від обов`язку своєчасно сплачувати орендну плату.

Також, необгрунтованими є твердження відповідача про відсутність з боку орендодавця будь-яких досудових вимог, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії або позову.

Крім того, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, звернення з письмовою вимогою/претензією, як захід досудового врегулювання спору, є виключно правом (а не обов`язком) учасника господарських відносин.

Щодо тверджень відповідача про те, що ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» є не простим діючим суб`єктом господарювання, а підприємством, яке виконує соціально значущу функцію, в межах рамкового договору на надання будівельних послуг № 2023-DEC-211 від 27.12.2023 з УВКБ ООН, суд зазначає наступне

Як вбачається з наданих відповідачем документів, 27.12.2023 року між ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) було укладено Рамковий договір на надання будівельних послуг № 2023-DEC-211, метою якого є виконання робіт виконавцем за запитом УВКБ ООН (п. 1.1 Рамкового договору).

Згідно п. 1.2 Рамкового договору, цей договір не являє собою угоду про надання будь-яких або всіх робіт. Лише замовлення у формі замовлення на купівлю, передбачені у статті 7, зобов`язують УВКБ ООН оплатити роботи, визначені у замовленні на купівлю.

Додатковою угодою №3 до Рамкового договору № 2023-DEC-211 від 27.12.2023 термін дії договору продовжено до 26.12.2026.

При цьому, відповідно до довідки Південного офісу Державної аудиторської служби України №151506-16/171-і від 11.10.2025, складеної за результатами державного фінансового аудиту виконання Міністерством економіки України бюджетної програми «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» безпосередньо на Товаристві за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» отримало державний грант у розмірі 7 845 000 грн, відповідно до постанови КМУ №739 від 24.06.2022 для створення або розвитку переробних підприємств (цільове призначення будівництво модульних будинків).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сама по собі обставина здійснення відповідачем, як суб`єктом господарювання, зокрема, діяльності з будівництва модульних будинків жодним чином не спростовує встановленого судом факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 209840912492 від 13.10.2025, що полягало в систематичній несплаті орендної плати та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що виробничі і складські потужності, які розташовані на об`єкті оренди використовуються ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» для потреб виготовлення та зберігання модульних конструкцій на виконання зобов`язань за Рамковим договором № 151506-16/171-і від 11.10.2025, оскільки жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вказаних обставин (актів обстеження нежитлових приміщень після укладення договору оренди № 209840912492 від 13.10.2025, тощо) відповідачем до суду не надано.

Щодо посилань відповідача на те, що веденний в України воєнний стан здійснює негативний вплив на господарську діяльність останнього, що, в свою чергу, тимчасово впливало на спроможність товариства своєчасно виконувати зобов`язання зі сплати орендної плати за спірним договором, суд зазначає що, відповідно до листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію РФ проти України, що стало підставою для ведення воєнного стану.

При цьому, згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Однак, відповідного сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин саме у даних спірних правовідносинах відповідачем не надано, з огляду на що, суд зазначає про недоведеність відповідачем впливу обставини ведення в України воєнного стану на його спроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за спірним договором.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» повернути нежитлові приміщення № 1 в будівлі літ. «Г» площею 298,1 кв. м та нежитлове приміщення № 1 літ. «М» (навіс металевий) площею 145,4 кв. м, загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.10.2025 № 209840912492, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до 4.1 договору оренди, у разі припинення цього договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3 договору).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що розірвання договору за рішенням суду має наслідком припинення зобов`язань сторін за цим договором, відповідно, припинення дії самого договору оренди.

Зазначене, в свою чергу, є підставою для обов`язкового повернення орендованого майна.

Водночас, в аспекті оцінки обраного прокурором способу захисту суд враховує, що відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19)).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)].

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19).

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 20 вересня 2023 року у справі № 910/3453/22, від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22.

У свою чергу, якщо невідповідність способу захисту критеріям належності та ефективності призводить до відмови в задоволенні позовних вимог, то в разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові. У такому разі спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №910/2389/23 звернуто увагу, що позивач/прокурор, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Отже, встановивши наявність правових підстав для розірвання договору оренди № 209840912492 від 13.10.2025 та, те що мета зазначеної позовної вимоги спрямована на повернення спірного нерухомого майна державної власності, у визначений в самому договорі спосіб, суд розглядає вимогу позову прокурора про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні об`єктом оренди, як вимогу про повернення нежитлових приміщень: № 1 в будівлі літ. «Г» площею 298,1 кв. м та № 1 літ. «М» (навіс металевий) площею 145,4 кв. м, загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду балансоутримувачу за правилами статті 785 ЦК України, статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (як правовий наслідок припинення договору оренди) та пункту 4.1. договору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для

повернення нежитлових приміщень: № 1 в будівлі літ. «Г» площею 298,1 кв. м та № 1 літ. «М» (навіс металевий) площею 145,4 кв. м, загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32 з оренди державі шляхом зобов`язання ТОВ «Чорноморськ Буд Груп» звільнити об`єкт оренди і повернути його балансоутримувачу відповідно до акта повернення з оренди в тому стані, в якому майна перебувало на момент передачі його в оренду.

Такий висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 та від 16 липня 2025 року у справі №910/2389/23.

При цьому, сама по собі обставина помилкового зазначення прокурором в прохальній частині позовної заяви про усунення перешкод державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном з урахуванням конкретизації прокурором способу такого усунення, який відповідає договірній природі спірних правовідносин не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.10.2025 № 209840912492, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» та Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», предметом якого є нежитлове приміщення № 1 в будівлі літ. «Г» площею 298,1 кв. м та нежитлове приміщення № 1 літ. «М» (навіс металевий) площею 145,4 кв. м, загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (65497, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, вул. Центральна, ж/м "Червоний хутір", буд. 72, код ЄДРПОУ 43016354) повернути Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" (65012, Одеська обл., м. Одеса, пров. Штабний, буд. 1, код ЄДРПОУ 35123222) нежитлове приміщення № 1 в будівлі літ. «Г» площею 298,1 кв. м та нежитлове приміщення № 1 літ. «М» (навіс металевий) площею 145,4 кв. м, загальною площею 443,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, за актом повернення з оренди орендованого майна у стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (65497, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, вул. Центральна, ж/м "Червоний хутір", буд. 72, код ЄДРПОУ 43016354) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, код ЄДРПОУ 38296363) 26 925 (двадцять шість тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 08 жовтня 2026 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко