Рішення № 140424788, 06.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа № 914/2816/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Щерби О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ», м. Київ

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Венґлінський», м. Львів

про стягнення 289 730,78 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Прокопенко М. О.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Венґлінський» про стягнення 289 730,78 грн.

Ухвалою від 08.09.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 5 (п`ять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення її недоліків.

08.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про усунення недоліків (вх. № 25387/26), до якої долучено платіжну інструкцію № 4500068738 від 07.09.2026 про сплату 3 476,77 грн судового збору.

Ухвалою від 10.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 06.10.2026 та встановив відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання ухвали для подання відзиву.

24.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву з додатками, серед яких контррозрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Відзив подано у встановлений судом строк, тому його долучено до матеріалів справи.

05.10.2026 позивач подав відповідь на відзив.

05.10.2026 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій, врахувавши, що останні дні строку оплати за обома видатковими накладними припали на вихідні дні, перерахував пеню та 3% річних і просив стягнути з відповідача 97 511,80 грн пені, 136 019,61 грн штрафу, 11 245,47 грн 3% річних та 43 876,14 грн інфляційних втрат, а всього 288 653,02 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заяву подано до початку першого судового засідання, тому суд ухвалив прийняти клопотання про зменшення позовних вимог по справі 914/2816/26 до 288 653, 02 грн.

В судове засідання 06.10.2026 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру.

Відповідач в судове засідання не з`явився. 06.10.2026 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Беручи до уваги предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та ухвалення обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 06.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання Договору поставки № П-1922269/01/24 від 25.01.2024 поставив відповідачу товар за видатковими накладними № 95219467 від 20.06.2024 на суму 680 691,00 грн та № 95226305 від 27.06.2024 на суму 684 078,70 грн, однак відповідач оплатив його з порушенням встановленого пунктом 3.4 Договору десятиденного строку.

З урахуванням переплати в сумі 4 573,58 грн, що існувала на момент поставки, оплата товару відбувалася платежами від 13.08.2024 на суму 200 000,00 грн, від 09.10.2024 на суму 263 000,00 грн, від 11.10.2024 на суму 123 000,00 грн, а також коштами в сумі 400 000,00 грн та 374 196,12 грн, які відповідач сплатив за іншим рахунком. Ці кошти позивач зарахував у погашення боргу за Договором лише після отримання листів відповідача з проханням змінити призначення платежу, тобто 18.09.2024 та 18.12.2024.

Посилаючись на пункт 5.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, 10% штрафу, 3% річних та інфляційні втрати.

На думку позивача, спірні платежі не містили посилання на Договір та конкретні видаткові накладні, тому сам лише факт надходження коштів на його рахунок не визначав, яке саме зобов`язання ними погашено.

Листи відповідача позивач розцінює як погодження сторонами віднесення цих коштів на конкретну заборгованість, а тому вважає їх сплаченими з моменту такого погодження.

Проти зменшення неустойки позивач заперечує, оскільки відповідач не довів наявності виняткових обставин, а неприбутковий статус кооперативу не звільняє його від обов`язку належно виконувати договірні зобов`язання.

Правова позиція відповідача.

У відзиві відповідач позов визнав частково. Він зазначає, що останні дні строку оплати за обома накладними припали на вихідні дні, а тому в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України строк оплати сплив 01.07.2024 та 08.07.2024 відповідно, чого позивач при нарахуваннях не врахував.

Основні заперечення відповідача стосуються моменту зарахування коштів. Відповідач вказує, що крім платежів, які визнає позивач, він 02.08.2024 та 15.08.2024 перерахував позивачу по 200 000,00 грн, 09.10.2024 37 000,00 грн та 29.10.2024 337 196,12 грн, і цими коштами заборгованість за Договором погашена повністю 29.10.2024. Відповідно до пункту 3.6 Договору всі кошти, які надходять від покупця, зараховуються постачальником у черговості, тому вказівка в платіжних інструкціях на той чи інший рахунок не змінює встановленого Договором порядку зарахування, і листів про перезарахування оплат відповідач подавати не був зобов`язаний.

Листи вх. № 54 від 18.09.2024 та вх. № 87 від 18.12.2024 відповідач вважає неналежними доказами, оскільки в них не зазначено дат сплати коштів і платіжних документів, а міститься посилання на рахунок, за яким платежі не здійснювалися.

За контррозрахунком відповідача обґрунтованими є 71 649,74 грн пені, 136 019,61 грн штрафу, 8 267,28 грн 3% річних та 32 259,64 грн інфляційних втрат.

Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу на 50%, посилаючись на те, що він є обслуговуючим кооперативом, який не має на меті отримання прибутку та будує житловий будинок за кошти своїх членів, прострочення тривало менше чотирьох місяців, борг погашено повністю ще в жовтні 2024 року, а позивач не довів, що зазнав збитків.

Спір вирішується з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» як постачальником та Обслуговуючим кооперативом «Венґлінський» як покупцем укладено Договір поставки № П-1922269/01/24 (далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що Постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність Покупця металопродукцію, надалі "Товар", а Покупець зобов`язується оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Згідно з пунктом 2.5 Договору датою поставки Товару вважається: при поставці залізничним транспортом дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом Постачальника дата видаткової накладної Постачальника або товарно-транспортної накладної; при самовивозі Товару Покупцем зі складу Постачальника дата видаткової накладної Постачальника.

Додатковою угодою № 1 від 15.05.2024 сторони виклали пункт 3.4 Договору в такій редакції: Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом передплати 100% вартості Товару в терміни, які вказані у Рахунках Постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника 100% оплати за поставлений Товар або за Товар, що має бути поставлений, ціна на Товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити Товар Покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку Покупець оплачує поставлений Товар у розмірі 100% від вартості поставленого Товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що Сторони домовились, що грошові кошти, які надходять від Покупця в будь який момент зараховуються Постачальником у черговості, встановленій ст. 534 Цивільного Кодексу України.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що за прострочення строків оплати Товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення до моменту фактичної оплати заборгованості. Крім сплати пені за той самий період Покупець сплачує Постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого Товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки.

На виконання Договору позивач без попередньої оплати поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 95219467 від 20.06.2024 на суму 680 691,00 грн та за видатковою накладною № 95226305 від 27.06.2024 на суму 684 078,70 грн. Факту поставки та вартості товару відповідач не заперечує. На момент поставки за відповідачем рахувалася переплата в сумі 4 573,58 грн, яку зараховано в оплату товару за першою накладною, тож неоплаченою за нею залишилась сума 676 117,42 грн, а загальна заборгованість за обома накладними склала 1 360 196,12 грн. Ці обставини сторони визнають.

Листом № 01/07 від 08.07.2024 відповідач підтвердив заборгованість у сумі 1 360 197,00 грн та просив позивача погодити її погашення частинами до 26.07.2024. Доказів надання позивачем такої згоди матеріали справи не містять.

З наданих сторонами платіжних інструкцій вбачається, що відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 02.08.2024 200 000,00 грн (платіжна інструкція № 637), 13.08.2024 200 000,00 грн (№ 228), 15.08.2024 200 000,00 грн (№ 651), 09.10.2024 37 000,00 грн (№ 735) та 263 000,00 грн (№ 287), 11.10.2024 123 000,00 грн (№ 294) та 29.10.2024 337 196,12 грн (№ 755), всього 1 360 196,12 грн. У платіжних інструкціях № 228, 287 та 294 призначенням платежу зазначено оплату за металопрокат згідно з видатковою накладною № 95219467 від 20.06.2024, а в платіжних інструкціях № 637, 651, 735 та 755 оплату за металопрокат згідно з рахунком № 125628 від 15.05.2024.

Листами, які надійшли до позивача 18.09.2024 (вх. № 54) та 18.12.2024 (вх. № 87), відповідач просив зарахувати кошти в сумі 400 000,00 грн та 374 196,12 грн в рахунок оплати за Договором.

Позивач надсилав відповідачу листи-вимоги № 68/10 від 11.10.2024 та № 12/11 від 17.11.2025 про сплату заборгованості та неустойки.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною другою цієї статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено . що між сторонами немає спору щодо факту поставки товару та того, що відповідач оплатив його з простроченням.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що поставлений без попередньої оплати товар покупець оплачує протягом 10 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною п`ятою статті 254 цього Кодексу передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Десятиденний строк оплати товару за обома видатковими накладними закінчувався в неділю, тоому днем закінчення строку є перший за ним робочий день. На цю обставину обґрунтовано послався відповідач у відзиві, з нею погодився і позивач, який з урахуванням цього перерахував пеню та 3% річних і зменшив розмір позовних вимог.

Що стосується дати погашення заборгованості, то відповідач перераховував позивачу кошти двома групами платежів.

У платіжних інструкціях № 228 від 13.08.2024, № 287 від 09.10.2024 та № 294 від 11.10.2024 на загальну суму 586 000,00 грн призначенням платежу зазначено оплату за металопрокат згідно з видатковою накладною № 95219467 від 20.06.2024, і ці кошти позивач зарахував в оплату за цією накладною в день їх надходження. Натомість у платіжних інструкціях № 637 від 02.08.2024 та № 651 від 15.08.2024 на суму по 200 000,00 грн, № 735 від 09.10.2024 на суму 37 000,00 грн та № 755 від 29.10.2024 на суму 337 196,12 грн призначенням платежу зазначено оплату за металопрокат згідно з рахунком № 125628 від 15.05.2024. Посилання на Договір, на видаткові накладні № 95219467 та № 95226305 чи на погашення заборгованості за поставлений товар ці платіжні інструкції не містять.

Призначення платежу визначає платник, і саме з нього кредитор дізнається, яке зобов`язання виконує боржник.

Здійснюючи в той самий період платежі на погашення заборгованості за видатковою накладною № 95219467, відповідач прямо зазначав про це в платіжних інструкціях, а в спірних платежах послався на інший документ, рахунок від 15.05.2024, виставлений ще до спірних поставок.

За таких обставин позивач не мав підстав самостійно, всупереч визначеному відповідачем призначенню, відносити ці кошти на оплату товару за видатковими накладними № 95219467 та № 95226305 і не міг знати, що відповідач має намір погасити ними саме цю заборгованість.

Про такий намір позивач дізнався з листів відповідача, які надійшли до нього 18.09.2024 (вх. № 54) та 18.12.2024 (вх. № 87) і в яких відповідач просив зарахувати кошти в сумі 400 000,00 грн та 374 196,12 грн в рахунок оплати за Договором. Ці суми повністю збігаються із сумами спірних платежів: 400 000,00 грн становлять платежі від 02.08.2024 та 15.08.2024, а 374 196,12 грн платежі від 09.10.2024 на суму 37 000,00 грн та від 29.10.2024 на суму 337 196,12 грн.

Після одержання листів позивач зарахував ці кошти в погашення заборгованості за Договором відповідно 18.09.2024 та 18.12.2024.

Посилання відповідача на пункт 3.6 Договору та статтю 534 Цивільного кодексу України суд відхиляє.

Відповідно до частини першої статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Ця норма, як і пункт 3.6 Договору, визначає черговість погашення вимог кредитора в межах грошового зобов`язання, коли суми платежу недостатньо для його виконання в повному обсязі, проте не дає кредитору права всупереч зазначеному платником призначенню відносити кошти, сплачені з посиланням на інший документ, на погашення конкретної заборгованості.

Не спростовують висновків суду і доводи відповідача про те, що в листах не зазначено реквізитів платіжних інструкцій, а міститься посилання на рахунок, за яким він платежів не здійснював. Факту надіслання цих листів відповідач не заперечує, суми, які він просив зарахувати, тотожні сумам спірних платежів, інших коштів у таких сумах він позивачу не перераховував, а його власна позиція у справі зводиться саме до того, що ці платежі є оплатою за Договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У випадку зазначення у призначенні платежу пише номер та дати договору платежі згідно п. 3.6 Договору позивач повинен зарахувати в рахунок погашення заборгованості згідно даного пункту, однак платник зазначив рахунок і сам розпорядився своїми коштами.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 400 000,00 грн зараховано в погашення заборгованості за Договором 18.09.2024, а кошти в сумі 374 196,12 грн 18.12.2024. З коштів, отриманих 18.09.2024, позивач зарахував 90 117,42 грн в оплату за видатковою накладною № 95219467 та 309 882,58 грн в оплату за видатковою накладною № 95226305, що узгоджується з призначенням інших платежів відповідача, якими він погашав заборгованість саме за першою накладною. Відтак заборгованість за видатковою накладною № 95219467 погашена повністю 11.10.2024, а за видатковою накладною № 95226305 18.12.2024.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення пені та штрафу, передбачене пунктом 5.2 Договору, не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки пеня і штраф є формами неустойки, а не видами юридичної відповідальності.

Штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого в строк товару становить 67 611,74 грн за видатковою накладною № 95219467 (10% від 676 117,42 грн) та 68 407,87 грн за видатковою накладною № 95226305 (10% від 684 078,70 грн), а всього 136 019,61 грн. Розрахунок штрафу позивачем здійснено правильно, відповідач його не заперечує.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Погоджений сторонами розмір пені (0,5% за кожний день прострочення) перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, тому позивач обґрунтовано нарахував пеню в межах подвійної облікової ставки. У період до 12.12.2024 облікова ставка Національного банку України становила 13% річних (рішення Правління Національного банку України від 13.06.2024 № 205-рш), а з 13.12.2024 13,5% річних (рішення Правління Національного банку України від 12.12.2024 № 430-рш).

Перевіривши уточнений розрахунок позивача, суд встановив, що за видатковою накладною № 95219467 пеня становить 20 172,68 грн на суму 676 117,42 грн за 42 дні з 02.07.2024 по 12.08.2024, 12 176,12 грн на суму 476 117,42 грн за 36 днів з 13.08.2024 по 17.09.2024, 5 758,36 грн на суму 386 000,00 грн за 21 день з 18.09.2024 по 08.10.2024 та 174,75 грн на суму 123 000,00 грн за 2 дні з 09.10.2024 по 10.10.2024, а всього 38 281,91 грн. За видатковою накладною № 95226305 пеня становить 34 988,94 грн на суму 684 078,70 грн за період з 08.07.2024 по 17.09.2024, 22 860,72 грн на суму 374 196,12 грн за 86 днів з 18.09.2024 по 12.12.2024 та 1 380,23 грн на суму 374 196,12 грн за 5 днів з 13.12.2024 по 17.12.2024, а всього 59 229,89 грн.

Загальний розмір пені становить 97 511,80 грн, і вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо 3% річних:

Перевіривши уточнений розрахунок позивача, суд встановив, що

- за видатковою накладною № 95219467 3% річних становлять 2 327,62 грн на суму 676 117,42 грн за 42 дні з 02.07.2024 по 12.08.2024, 1 404,94 грн на суму 476 117,42 грн за 36 днів з 13.08.2024 по 17.09.2024, 664,43 грн на суму 386 000,00 грн за 21 день з 18.09.2024 по 08.10.2024 та 20,16 грн на суму 123 000,00 грн за 2 дні з 09.10.2024 по 10.10.2024, а всього 4 417,15 грн.

- за видатковою накладною № 95226305 3% річних становлять 4 037,19 грн на суму 684 078,70 грн за період з 08.07.2024 по 17.09.2024 та 2 791,13 грн на суму 374 196,12 грн за 91 день з 18.09.2024 по 17.12.2024, а всього 6 828,32 грн.

Загальна сума 3% річних становить 11 245,47 грн, і вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо інфляційний втрат.

Перевіривши уточнений розрахунок позивача, суд встановив, що

- за видатковою накладною № 95219467 становлять 10 041,32 грн.

- за видатковою накладною № 95226305 становлять 33 834,82 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат становить 43 876,14 грн, що відповідає розрахунку позивача, що є арифметично правильний.

Таким чином, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 97 511,80 грн пені, 136 019,61 грн штрафу, 11 245,47 грн 3% річних та 43 876,14 грн інфляційних втрат, що в загальному становить 288 653,02 грн.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач посилається на те, що є обслуговуючим кооперативом, який не має на меті отримання прибутку, будує житловий будинок за кошти своїх членів і має незначний вільний фінансовий ресурс.

Однак ці обставини стосуються фінансового становища боржника і не є винятковими обставинами, які б виправдовували зменшення відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Укладаючи Договір, відповідач вільно погодився на умови пункту 5.2 Договору про сплату пені та штрафу, а у листі № 01/07 від 08.07.2024 сам гарантував погасити борг до 26.07.2024, проте цього не зробив, і заборгованість у сумі понад 1,36 млн грн погашав частинами протягом майже шести місяців.

Суд враховує також, що пеню обчислено не в погодженому сторонами розмірі 0,5% за кожен день прострочення, а в межах подвійної облікової ставки Національного банку України. Відсутність у позивача збитків сама по собі не є підставою для зменшення неустойки, адже для її стягнення кредитор не зобов`язаний доводити факт заподіяння йому збитків.

За таких обставин підстав для зменшення розміру пені та штрафу суд не вбачає і в задоволенні клопотання відповідача відмовляє.

Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню повністю.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 97 511,80 грн пені, 136 019,61 грн штрафу, 11 245,47 грн 3% річних та 43 876,14 грн інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено 3 476,77 грн судового збору. Після зменшення розміру позовних вимог до 288 653,02 грн судовий збір, що підлягав сплаті, становить 3 463,84 грн, тож 12,93 грн сплачено надміру.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору позивач не заявляв, тому це питання може бути вирішене за його окремим клопотанням.

Позов задоволено повністю, тому на відповідача покладається 3 463,84 грн судового збору.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 06.10.2026 представник позивача повідомив, що докази на понесення судових витрат будуть подані протягом 5 днів.

Керуючись ст. ст. 46, 73, 74, 76-79, 86, 119, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Венґлінський» (79038, Львівська обл., м. Львів, вул. Пасічна, буд. 84в; ідентифікаційний код 45077320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (03150, м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 12, кабінет 212; ідентифікаційний код 32036829, рахунок у АТ «ПУМБ» - НОМЕР_1 ) 97 511,80 грн пені, 136 019,61 грн штрафу, 11 245,47 грн 3% річних, 43 876,14 грн інфляційних втрат та 3 463,84 грн судового збору.

3. Позивачу подати докази понесення витрат на правову допомогу згідно з п. 8 ст. 129 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.