Рішення № 140424714, 08.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/2329/26

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" (04119, місто Київ, вул. Джонса Ґарета, будинок 8, корпус 11, літера 7, код 37888626)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" (08306, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Сергія Оврашка, будинок 1, код 31477924)

про стягнення 128452,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ "ФТП" до ТОВ "КТА" про стягнення 128452,43 грн за Договором надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/2281/К від 18.03.2026.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відкрито провадження у справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через систему «Електронний суд» 04.09.2026 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Суд встановив, що у визначений судом строк для подання відзиву на позов відповідач своїм процесуальним правом не скористався. Відповідач не подавав жодних письмових клопотань, пов`язаних з розглядом спору, не надав заперечень та доказів на спростування вимог позивача. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виявляв наміру ознайомлюватися з матеріалами справи, а також не подавав заяв про визнання чи заперечення будь-яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не реалізував надане йому законом право на участь у судовому процесі та доступ до правосуддя, що не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Обставини спірних правовідносин.

18.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» як Експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «КТА» як Клієнтом укладено Договір надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/2281К, відповідно до умов якого Експедитор зобов`язався за дорученням Клієнта, від свого імені, але за рахунок Клієнта, шляхом залучення третіх осіб здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, що перевозяться авіаційним, водним, залізничним, мультимодальним та іншими видами транспорту, а також надавати інші супутні послуги.

Відповідно до умов пунктів 2.1-2.3 Договору конкретні обсяг, характер та вартість транспортно-експедиційних послуг погоджуються сторонами шляхом ділового листування, оформлення Клієнтом відповідної Заявки на перевезення та/або зазначення у рахунку за перевезення. Заявка містить істотні умови конкретного перевезення та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору платежі та взаємні розрахунки здійснюються згідно з виставленими Експедитором рахунками, а згідно з пунктом 4.2 Договору рахунки підлягають оплаті протягом п`яти календарних днів з дати їх виставлення, якщо інше не встановлено Заявкою.

Пунктом 2.4 Договору передбачено пріоритет умов Заявки перед умовами Договору. У пункті 16 Заявки № 1 сторони погодили, що Клієнт зобов`язаний здійснити 100% оплати Експедитору при отриманні вантажу.

На виконання умов Договору 18.03.2026 сторонами погоджено та підписано Заявку №1, відповідно до якої Експедитор мав організувати доставку вантажу Клієнта - паперу в рулонах - з Туреччини, провінції Коджаелі, міста Ізміт, до України, міста Борисполя, вул. Сергія Оврашка, 1.

31.03.2026 вантаж було доставлено до місця вивантаження, що підтверджується відміткою у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № б/н від 24.03.2026.

Позивач зазначає, що перевезення за Заявкою №1 було здійснено та прийнято відповідачем без зауважень, а факт надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується, зокрема, Заявкою, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) та Актом наданих послуг № 26-1849 від 31.03.2026. За доводами позивача, зазначені документи містять відповідні дані щодо маршруту перевезення, а державні реєстраційні номери транспортного засобу збігаються у CMR та Акті наданих послуг.

Як зазначає позивач, 24.03.2026 року ним на електронну адресу відповідача було направлено рахунок на оплату № 26-1849 на загальну суму 213524,00 грн, з яких 125000,00 грн - відшкодування вартості міжнародних автоперевезень за межами митної території України, 84151,03 грн - відшкодування вартості міжнародних автоперевезень по митній території України та 4372,97 грн - винагорода експедитора в межах України.

31.03.2026 позивачем також надано відповідачу Акт надання послуг № 26-1849 від 31.03.2026.

Позивач посилається на те, що відповідно до розділу 9 Договору сторони погодили здійснення електронного документообігу, у тому числі шляхом обміну документами через відповідні системи електронного документообігу із застосуванням кваліфікованих електронних підписів. За твердженням позивача, рахунок на оплату та Акт наданих послуг були направлені відповідачу через сервіс електронного документообігу «M.E.Doc» та підписані кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників обох сторін, що підтверджується протоколами руху документів.

Як вказує позивач, загальна вартість наданих послуг становила 213524 грн, однак 31.03.2026 відповідач сплатив на рахунок ТОВ «ФТП» лише 100000 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №8617 від 31.03.2026.

У зв`язку з цим, за розрахунками позивача, сума основної заборгованості відповідача становить 113524 грн.

Позивач зазначає, що 10.03.2026 звернувся до відповідача з листом-вимогою про сплату грошового зобов`язання вих. № 01-09/06-ФТП, однак відповідач вимогу не виконав.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 128452,43 грн, з яких: 113524 грн основного боргу, 11290,20 грн пені, 2509,21 грн інфляційних втрат, 1129,02 грн 3% річних.

Відзив на позовну заяву Відповідачем не подано.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України ж кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У відповідності з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з надання транспортно-експедиційних послуг на підставі Договору № ФТП/2281К від 18.03.2026 та Заявки № 1 від 18.03.2026. На виконання зазначених договірних зобов`язань позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги, загальна вартість яких відповідно до рахунку № 26-1849 від 24.03.2026 та Акта наданих послуг № 26-1849 від 31.03.2026 становить 213524 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату вартості наданих послуг у розмірі 100000 грн, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду основна сума заборгованості становила 113524 грн.

З огляду на те, що пунктом 16 Заявки №1 сторони погодили обов`язок Клієнта здійснити 100% оплату при отриманні вантажу, тобто 31.03.2026, невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг є порушенням взятого на себе грошового зобов`язання.

Разом із тим, 19.08.2026, після звернення позивача до суду, відповідач сплатив на користь позивача 73524 грн, що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів №10019 від 19.08.2026.

У зв`язку з проведеною відповідачем оплатою позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 54928,43 грн замість первісно заявлених 128452,43 грн.

Таким чином сума основного боргу зменшилась та становить 40000 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зменшити розмір позовних вимог.

З урахуванням здійсненої відповідачем після пред`явлення позову оплати у розмірі 73524 грн, предмет спору у цій частині припинив існувати, а відтак провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором № ФТП/2281К від 18.03.2026, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у зменшеному позивачем розмірі, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» 40000 грн основного боргу.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 40000 грн основного боргу, а провадження у справі в частині 73524 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1129,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 2509,21 грн, пені у розмірі 11290,20 грн за період з 01.04.2026 по 30.07.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3.6 Договору сторони погодили відповідальність Клієнта у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1129,02 грн, інфляційний втрат у розмірі 2509,21 грн та пені у розмірі 11290,20 грн, суд встановив, що такий є арифметично правильним, здійсненим відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку: закрити провадження в частині осново бору у розмірі 73524 грн; стягнути з відповідача на користь позивача 40000 грн основного боргу, 1129,02 грн 3% річних, 2509,21 грн інфляційних втрат та 11290,20 грн пені.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов до суду не подав, доводів позивача щодо обставин укладення та виконання Договору № ФТП/2281К від 18.03.2026, надання транспортно-експедиційних послуг, їх вартості, строку та обсягу оплати, а також наявності заборгованості не спростував. Доказів на підтвердження належного та повного виконання грошового зобов`язання або наявності інших обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги, відповідачем суду не подано.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Закрити провадження в частині основного боргу у розмірі 73524 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" (08306, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Сергія Оврашка, будинок 1, код 31477924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" (04119, місто Київ, вул. Джонса Ґарета, будинок 8, корпус 11, літера 7, код 37888626) 40000 грн основного боргу, 1129,02 грн 3% річних, 2509,21 грн інфляційних втрат, 11290,20 грн пені та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 08.10.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз