Рішення № 140424617, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2026Справа № 910/7900/25За позовом Приватного акціонерного товариства "Кінто"

до Акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 5609500,16 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Шокало О.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

В судовому засіданні 01.10.2026 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Кінто" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 5166411,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином зобов`язання з виплати частини чистого прибутку за 2021 рік, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5166411,74 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, витребувано у Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (місцезнаходження 04053, м.Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390): 1) Річну фінансову звітність ПАТ "Укрнафта" за міжнародними стандартами фінансової звітності станом на 31 грудня 2021 року з аудиторським висновком (звітом незалежного аудитора). 2) Річну фінансову звітність ПАТ "Укрнафта" з аудиторським висновком за рік, в якому нараховано та виплачено частину чистого прибутку за 2021 рік до Державного бюджету України на частку АТ "НАК Нафтогаз України". 3) Протокол(-и) загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" або рішення іншого органу управління ПАТ "Укрнафта" (Наглядової ради, виконавчого органу) про затвердження результатів фінансово-господарської діяльності ПАТ "УКРНАФТА" за 2021 рік та виплату дивідендів або частини чистого прибутку за 2021 рік; у разі відсутності - письмове підтвердження відсутності вказаного рішення. 4) Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в ПАТ "Укрнафта" за 2021 рік, поданий до податкових органів. 5) Платіжну інструкцію (платіжне доручення) про перерахування частини чистого прибутку (доходу) або дивідендів за 2021 рік на частку АТ "НАК Нафтогаз України" до Державного бюджету України, призначено підготовче засідання у справі на 24.07.2025.

16.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує, оскільки, єдиним компетентним органом (Загальними Зборами) не приймалось рішення про виплату дивідендів за 2021 рік, а отже строк для їх виплати не настав.

24.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.

Суд 24.07.2025 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 01.09.2025.

01.08.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

06.08.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

06.08.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у відповідача. Також, позивач просив суд зобов`язати керівника відповідача або іншу уповноважену особу юридичної особи надати відповіді на питання, поставлені ПрАТ "Кінто" у позовній заяві, у формі заяви свідка.

Представник відповідача 01.09.2025 у підготовчого засіданні повідомив суд про те, що рішення органу управління не були прийняті, у зв`язку із цим такі документи у відповідача відсутні.

Суд 01.09.2025 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 18.09.2025.

17.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наукового висновку в галузі права.

18.09.2025 до суду від відповідача надійшли відповіді на питання позивача.

Представник позивача 18.09.2025 у підготовчому засіданні просив суд не розглядати клопотання про витребування доказів, оскільки рішення органу управління ПАТ "УКРНАФТА" відсутні.

Таким чином, суд клопотання позивача про витребування доказів залишив без розгляду.

Суд 18.09.2025 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 22.09.2025.

22.09.2025 до суду від відповідача надійшли відповіді на питання позивача.

Ухвалою суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 03.11.2025.

В судовому засіданні 03.11.2025 відповідачем заявлено усне клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 03.11.2025 оголошено перерву до 27.11.2025.

03.11.2025 від позивача надійди заперечення проти повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, в зв`язку з їх передчасністю.

26.11.2025 від відповідача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до перегляду Верховним Судом рішення у справі № 910/6208/24, в подібних правовідносинах.

Ухвалою суду від 27.11.2025 вирішено повернутися до розгляду справи № 910/7900/25 у підготовчому провадженні, зупинено провадження у справі № 910/7900/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Кінто" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 5166411,74 грн до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи № 910/6208/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду Верховним Судом справи № 910/6208/24.

16.06.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

16.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 5609500,16 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2026 поновлено провадження у справі № 910/7900/25, призначено підготовче засідання у справі на 13.07.2026, зобов`язано сторін надати письмові пояснення щодо предмету спору з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 13.04.2026 у справі №910/6208/24.

29.06.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

13.07.2026 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Представник позивача 13.07.2026 у підготовчому засіданні підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Суд 13.07.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог на підставі статті 46 ГПК України, спір вирішується з її урахуванням.

У підготовчому засіданні 13.07.2026 оголошено перерву до 20.07.2026.

Ухвалою суду від 20.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 10.08.2026.

В судовому засіданні 10.08.2026 оголошено перерву до 01.10.2026.

11.08.2026 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 39000,00 грн.

В судовому засіданні 01.10.2026 представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті спору. Також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Представник відповідача просив у позові відмовити з підстав. Викладених у заявах по суті спору та просив зменшити суму витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1, 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", затвердженого 17.02.2022, Відкрите акціонерне товариство "Укpнaфта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93. Зазначене товариство є правонаступником Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта".

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі-Товариство), організаційно-правовою формою цього товариства є акціонерне товариство за типом - публічне акціонерне товариство (п. 1.3 Статуту).

В подальшому, 22.07.2025 змінено тип та назву товариства з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на Акціонерне товариство "Укрнафта".

Згідно п. 3.1 Статуту акціонерами Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень статуту та вимог чинного законодавства України.

За змістом пункту 3.2 статуту кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, зокрема, на отримання дивідендів.

Статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" становить 13557127,50 грн і поділений на 54228510 шт. простих іменних акцій (п. 5.1, 5.2 Статуту).

Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами (пункти 6.1, 6.16 статуту).

За умовами пункту 6.17 статуту облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України.

Відповідно до пункту 6.18 статуту дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способів та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою товариства (пункт 6.20 статуту).

Пунктом 6.21 статуту передбачено, що товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями товариство повідомляє про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), на якій (яких) акції допущені до торгів та розміщує повідомлення на власному веб-сайті.

Власником 27114256 акцій відповідача, що дорівнює 50% плюс 1 акція є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (передано до статутного капіталу на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998) (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%).

На момент виникнення спірних правовідносин відповідач входив до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

Приватне акціонерне товариство "Кінто" (позивач) є компанією з управління активами та на підставі ст. 14, ч. 1 ст. 41, ч. 6 статті 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування», розділу 11 Статуту діє від імені в інтересах учасників корпоративних інвестиційних фондів, які є юридичними особами, зокрема, Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» (ідентифікаційний код 35031362), Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» (ідентифікаційний код 35331070), Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» (ідентифікаційний код 35744353), Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 32980900), Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» (ідентифікаційний код 33151991) (далі - Фонди).

Фонди були акціонерами та власниками акцій ПАТ «Укрнафта» станом на 1 травня Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2025 3 2022 року та 1 липня 2022 року, що підтверджується виписками про стан рахунків в цінних паперах, а саме: Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» належало 27770 акцій; Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» належало - 9113 акції; Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» належало - 4140 акцій; Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО КАПІТАЛ» належало - 27666 акцій; Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» належало - 20950 акцій.

Як зазначає позивач, відповідач на виконання положень Закону України "Про акціонерні товариства" та статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" не прийняв рішення про нарахування дивідендів за 2021 рік до 1 травня 2022 року.

Відповідачем підтверджено, що органами управління АТ "Укрнафта" не приймалось рішення про нарахування дивідендів.

Відповідно до наявного у матеріалах справи звіту відповідача про фінансові результати у 2021 році, виплата чистого прибутку на одну акцію, з урахуванням базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, які не можуть становити менше 90 відсотків, у 2021 році складає 40,33 грн (2430047000,00 грн чистого прибутку*90% : 54227510 простих іменних акцій).

За твердженням позивача, відповідач у строк до 01.07.2022 у відповідності до положень статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" мав сплатити акціонерам частину чистого прибутку за 2021 рік, зокрема:

Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» 1119964,10 грн (27770 акцій*40,33 грн);

Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» 367527,29 грн (9113 акцій*40,33 грн);

Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» 166966,20 грн (4140 акцій*40,33 грн);

Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» 1115769,78 грн (27666 акцій*40,33 грн);

Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» 844913,50 грн (20950*40,33 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача виник обов`язок перед акціонерами зі сплати частини чистого прибутку за 2021 рік відповідно до кількості належних акцій, проте відповідач свого обов`язку не виконав, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення частину чистого прибутку за 2021 рік у відповідних сумах, а також нараховані на такі суми 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статі 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Статтею 158 Цивільного кодексу України визначено, що акціонерне товариство може виплачувати акціонерам частину свого чистого прибутку з розрахунку на одну належну їм акцію певного типу та/або класу. Порядок виплати дивідендів визначається законом та статутом акціонерного товариства.

Особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України "Про акціонерні товариства".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільного кодексу України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі. Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права. Товариство не може встановлювати обмеження щодо кількості акцій або кількості голосів за акціями, що належать одному акціонеру (стаття 20 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

За змістом статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори. Акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов`язково вносяться питання, передбачені пунктами 11 (затвердження річного звіту товариства), 12 (розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом) і 24 (прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) частини другої статті 33 цього Закону.

Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

Аналіз наведених норм свідчить, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.

Отже, за загальним правилом підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.

Разом із тим, судом встановлено, що рішення про нарахування дивідендів акціонерам за звітний 2021 рік ані станом на 01.05.2022, ані станом на час розгляду цієї справи відповідач не приймав.

Спір у цій справі виник з підстав того, що за твердженням позивача відповідач в силу вимог частини другої статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" зобов`язаний сплати акціонерам товариства частину чистого прибутку за 2021 рік пропорційно кількості належних їм акцій, натомість, відповідач у свою чергу вважає, що лише загальні збори товариства мають право визначати розмір відрахувань на користь акціонерів на підставі прийнятого відповідного рішення, відтак, з огляду на відсутність відповідного рішення загальних зборів товариства, у відповідача відсутній обов`язок зі сплати акціонерам частини чистого прибутку за 2021 рік.

Для вирішення цього спору, суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.04.2026 у справі №910/6208/24.

Статтею 1 Закону України "Про акціонерні товариства" окреслено сферу застосування цього закону, а саме визначено, що цей закон визначає порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

За змістом частини другої статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними законами щодо таких акціонерних товариств: 1) державна керуюча холдингова компанія; 2) державні акціонерні товариства та державні холдингові компанії, єдиним засновником та акціонером яких є держава; 3) товариства, що перебувають у процесі приватизації та корпоратизації, - у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій); 4) товариства, більше 50 відсотків акцій яких належать державі або територіальній громаді; 5) фінансові установи.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Згідно із частиною першою статті 172 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об`єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Судом встановлено, що ПАТ "Укрнафта" станом на час виникнення спірних правовідносин, було публічним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділений на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (частина перша статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства", пункт 1.4 статуту ПАТ "Укрнафта" в редакції затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 року (протокол № 29)).

Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13557127,50 грн і поділений на 54228510 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн (пункти 5.1, 5.2 статуту), Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27114256 акцій відповідача ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач входив до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

Відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об`єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом абзаців 1, 4, 6 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів, якщо інше не встановлено законом. Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України та нормативно правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України, інших законів, що регулюють бюджетні відносини, є частиною бюджетного законодавства України.

Бюджетний кодекс визначає бюджетні кошти як належні відповідно до законодавства надходження до бюджету та витрати бюджету (пункт 11 статті 2 Бюджетного кодексу України). Доходами бюджету є податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ) (пункт 23 статті 2 Бюджетного кодексу України). Дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність відносяться до неподаткових надходжень (пункт 17 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України), які є доходами загального фонду Державного бюджету України, які щорічно затверджуються Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Постановами Кабінету Міністрів України щорічно затверджується норматив відрахувань частки чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів. Так, розмір дивідендів за 2021 рік було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №230 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави".

Ці норми передбачають обов`язок таких товариств приймати рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, а в разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня, сплачувати до Державного бюджету України та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеними за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Разом з тим, мають місце випадки, коли акціонерні товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, порушують обов`язок щодо скликання та проведення загальних зборів в строк до 30 квітня і не приймають рішення про виплату дивідендів.

Ухиляючись як мажоритарний акціонер від проведення зборів чи проводячи їх із зазначенням про те, що дивіденди не будуть сплачуватись, паралельно Держава може отримувати дохід від діяльності акціонерного товариства завдяки нормам бюджетного законодавства.

Зазначене є очевидним прикладом зловживання: а) можливостями як мажоритарного акціонера; б) спеціальними можливостями як держави (через бюджетне законодавство) забезпечити собі отримання виплат.

До 2021 року порядок направлення частини чистого прибутку на частку держави на виплату до Державного бюджету у разі неприйняття рішення про виплату дивідендів був передбачений абзацом 8 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Абзацом восьмим частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлювалося, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів податковими органами нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі № 3-313/2019 цю норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Рішенням Конституційного Суду України при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу восьмого частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

Отже, з 22 липня 2020 року абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" втратив чинність.

Абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визнано неконституційним саме з огляду на встановлення обов`язку виплати прибутку акціонерного товариства державі при невиплаті прибутку іншим учасникам товариства.

Відповідно до статті 13 Конституції України Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 1 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність (частина перша статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

В питанні розподілу чистого прибутку та виплати його частини акціонерам принцип рівності акціонерів є ключовим. Цей принцип реалізується через форму виплати (або дивіденди, або частини чистого прибутку), строк виплати і розмір.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Пропорційний розподіл чистого прибутку між всіма акціонерами забезпечує баланс інтересів мажоритарного та міноритарних акціонерів.

Виплата дивідендів або частини чистого прибутку на користь одного акціонера (групи акціонерів) є формою зловживання правом.

Випадок, за якого Держава як мажоритарний акціонер, володіючи пакетом акцій у обсязі понад 50 відсотків, зловживає своїми правами, ухиляючись від проведення зборів чи проводячи їх із зазначенням про те, що дивіденди не будуть сплачуватись, і паралельно отримує дохід від діяльності акціонерного товариства завдяки нормам бюджетного законодавства, не відповідає принципам справедливості та добросовісності, порушує рівність суб`єктів права перед законом.

Тому, встановлений статтею 20 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" обов`язок сплати частину чистого прибутку до Державного бюджету та іншим акціонерам пропорційно кількості належних їм акцій, у разі відсутності рішення загальних зборів про виплату дивідендів є спеціальним механізмом захисту майнових інтересів держави та акціонерів.

Положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлюють строк та механізм розподілу частини чистого прибутку товариств з корпоративними правами держави між акціонерами за відсутності прийнятого рішення загальних зборів в порядку Закону України "Про акціонерні товариства", з метою недопущення необґрунтованого зволікання акціонерним товариством з прийняттям відповідного рішення про розподіл дивідендів та захист "правомірних очікувань" держави та акціонерів на отримання частини прибутку. Відсутність волевиявлення загальних зборів акціонерів як вищого органу товариства компенсується законодавчими приписами з метою гарантованої реалізації державою та міноритарними акціонерами їх корпоративних прав на участь у розподілі чистого прибутку та отримання його частини і забезпечення рівного ставлення до акціонерів, яким належать акції одного типу.

Якщо зазначені у статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" суб`єкти не виконують свої зобов`язання щодо нарахування та виплати дивідендів до встановлених термінів, вони зобов`язані сплатити частину чистого прибутку і така норма не допускає дискреції у питаннях перерахування коштів лише до державного бюджету чи лише акціонерам та має бути беззастережно забезпечено базовий принцип корпоративного права - принцип рівності прав акціонерів.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що акціонери АТ "Укрнафта" мають право на частину чистого прибутку за 2021 рік відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми чистого прибутку, який відповідно до звіту товариства про фінансові результати у 2021 році складає 2430047000,00 грн, на підставі положень статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо прийняття рішення про виплату дивідендів у визначений законом строк.

За таких обставин, перевіривши надані позивачем розрахунки розміру належних до сплати сум частини чистого прибутку за наслідками діяльності відповідача у 2021 році, суд дійшов висновку, що їх обчислено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог.

Щодо позовних вимог позивачів в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу з виплати чистого прибутку за 2021 рік, суд зазначає таке.

В силу положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання", а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Отже, в цьому випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення і трьох процентів річних.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми боргу з виплати чистого прибутку за 2021 рік за період з 02.07.2022 по 30.04.2026 та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже з відповідача підлягають стягненню 3% річних та втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 39000,00 грн.

Відповідач просив зменшити розмір означених витрат, в зв`язку з їх надмірністю.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

У позовні заяві позивачі зазначили, що попередній (орієнтовний) розмір понесених кожним із них витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі складає 19000,00 грн. В означену суму позивач включив вартість наступних послуг: збір доказів, написання позовної заяви та відповіді на відзив, участь у 5 судових засіданнях.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В підтвердження обсягу та вартості надання правової допомоги до матеріалів справи долучено наступні докази.

Договір про надання правової допомоги № 153-АО/2019 від 29.07.2019, укладений між ПрАТ "Кінто" та Адвокатським об`єднанням "Інтеракціо" відповідно до п. 2.1 якого виконавець зобов`язується надавати правову допомогу замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному в договорі за погодженням сторін, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її у встановленому цим договором порядку.

Згідно додаткової угоди від 03.03.2025, вона визначає порядок оплати правової допомоги щодо захисту прав та законних інтересів замовника, пов`язаних із захистом інтересів замовника щодо стягнення не виплаченої у визначений законом строк частини чистого прибутку ПАТ "Укрнафта" за 2021 рік, інфляційних втрат та 3% річних (п. 1 додаткової угоди).

Відповідно до п. 5 додаткової угоди вартість послуг визначаються відповідно до п. 7 цієї додаткової угоди.

Згідно п. 6 додаткової угоди правова допомога за цією додатковою угодою надається адвокатом Кологойдою О.В.

Виконання робіт за договором та цією додатковою угодою посвідчується розрахунками витрат на надання правової допомоги по справі, в тому числі по окремій інстанції, актами виконаних робіт.

Згідно розрахунку витрат на надання правової допомоги, що є актом приймання передачі виконаних робіт по першій інстанції по справі № 910/7900/25 від 10.08.2026 позивачу адвокатом було надано наступні послуги: збір та аналіз доказів по справі протягом 4 годин, загальною вартістю 2000,00 грн; складання та подання позовної заяви вартістю 5000,00 грн; складання та подання 6 процесуальних документів: відповідь на відзив, письмові пояснення, клопотання про долучення доказів, клопотання про поновлення провадження у справі, заява про збільшення позовних вимог, письмові пояснення - загальною вартістю 12000,00 грн по 2000,00 грн за кожен документ; участь у 10 судових засіданнях загальною вартістю 20000,00 грн. Загальна вартість послуг становить згідно розрахунку 39000,00 грн.

Відповідач письмових заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу до суду не подав, в судовому засіданні 01.10.2026 просив їх зменшити.

Відповідно до ч. 7 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

В орієнтовному розрахунку витрат на правову допомогу у позовній заяві, позивач обгрунтовано врахував орієнтовну кількість судових засідань (5), при проведених 10 за результатами розгляду, також обгрунтовано врахував вартість уже наданих послуг (оцінка доказів та складання позовної заяви), так і складання ще однієї заяви по суті спору з боку позивача - відповіді на відзив. Позивач реально не міг передбачити кількість інших процесуальних заяв, у поданні яких може виникнути можливість, проте в розрахунку визначив їх вартість згідно умов додаткової угоди.

За таких умов суд не вбачає підстав для відмови у стягненні підтверджених витрат на правову допомогу, не зважаючи на ту обставину, що сума в орієнтовному розрахунку є меншою.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ураховуючи наведене, з приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, оцінюючи фактичні витрати позивач з урахуванням всіх аспектів цієї справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, відповідає критеріям співмірності та пропорційності та не є надмірним. Керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39000,00 грн - заявленому позивачем розмірі.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390) частину чистого прибутку за 2021 рік в сумі 1119964,10 грн (один мільйон сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 10 копійок), інфляційні втрати в сумі 489160,42 грн (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят гривень 42 копійки), 3% річних в сумі 128688,48 грн (сто двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 48 копійок) на рахунок UA473006580000026007013101140 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25-Б; ідентифікаційний код 35031362) в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390) частину чистого прибутку за 2021 рік в сумі 367527,29 грн (триста шістдесят сім тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 29 копійок), інфляційні втрати в сумі 160522,83 грн (сто шістдесят тисяч п`ятсот двадцять дві гривень 83 копійки), 3% річних в сумі 42230,40 грн (сорок дві тисяч двісті тридцять гривень 40 копійок) на рахунок UA713006580000026005013101164 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25-Б; ідентифікаційний код 35331070) в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390) частину чистого прибутку за 2021 рік в сумі 166966,20 грн (сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень 20 копійок), інфляційні втрати в сумі в сумі 72924,89 грн (сімдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири гривні 89 копійка), 3% річних в сумі 19185,10 грн (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 10 копійок) на рахунок UA343006580000026002013101156 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25-Б; ідентифікаційний код 35744353) в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390) частину чистого прибутку за 2021 рік в сумі 1115769,78 грн ( один мільйон сто п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 78 копійки), інфляційні втрати в сумі 487328,49 грн (чотириста вісімдесят сім тисяч триста двадцять вісім гривень 49 копійок), 3% річних в сумі 128206,53 грн (сто двадцять вісім тисяч двісті шість гривень 53 копійки) на рахунок UA043006580000026004013101143 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25-Б; ідентифікаційний код 32980900) в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658.

6. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390) частину чистого прибутку за 2021 рік в сумі 844913,50 грн (вісімсот сорок чотири тисячі дев`ятсот тринадцять гривень 50 копійок), інфляційні втрати в сумі 369028,12 грн (триста шістдесят дев`ять тисяч двадцять вісім гривень 12 копійок), 3% річних в сумі 97084,03 грн ( дев`яносто сім тисяч вісімдесят чотири гривні 03 копійки) на рахунок UA783006580000026009013101193 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25-Б; ідентифікаційний код - 33151991) в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658.

7. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390) на рахунок Приватного акціонерного товариства «КІНТО» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25-Б, ідентифікаційний код 16461855) НОМЕР_1 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 судовий збір в сумі 67314,00 грн (шістдесят сім тисяч триста чотирнадцять гривень 00 копійок) витрати на правову допомогу у розмірі 39000,00 (тридцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок).

8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 08.10.2026

Суддя І.В.Усатенко