Рішення № 140424541, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/4803/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" (02232, м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 22, ідентифікаційний код 38013409)

до 1) Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фізична особа-підприємець Андрусишин Володимир Йосифович ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

про визнання недійсним договору та стягнення 1 873 700, 00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко І.С.,

від відповідача-1: Кравець О.І.,

від відповідача-2: Тетеря С.І.,

від третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору та стягнення 1 873 700, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 займала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ", однак 20.12.2025 за рішенням загальних зборів учасників товариства відповідач-2 була звільнена із займаної посади. В подальшому позивачу стало відомо про систематичні (зокрема протягом 2020-2025 років) перекази грошових коштів з розрахункових рахунків позивача на користь фізичної особи - підприємця Лобасєва Кирила Володимировича. Однією з підстав цих переказів була оплата послуг позивачу з оренди обладнання на підставі договору суборенди обладнання №010224 від 01.02.2024. Однак, за даними позивача фактично ніяких послуг останньому з боку відповідача-1 ніколи не надавалося, а тому вищевказані грошові перекази є безпідставними. Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору суборенди обладнання №010224 від 01.02.2024 та стягнення 1 873 700, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

04.05.2026 до відділу діловодства суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4803/26, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2026. Даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Фізичну особу-підприємця - Андрусишина Володимира Йосифовича.

22.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 зазначив, що наведені доводи позовної заяви повністю спростовуються наявними у ФОП Лобасєва К.В. доказами, що підтверджують реальний характер господарських операцій за договором суборенди обладнання №010224 від 01.02.2024

Крім цього, відповідач-1 зазначив, що ФОП Лобасєв К.В. орендував у ФОП Андрусишина В.Й. спеціалізоване обладнання за договором оренди обладнання № 010224-О від 01.02.2024, яке у подальшому передав в суборенду ТОВ "МЕДІАЛАЙТ" за спірним договором для здійснення останнім його основної статутної діяльності.

Окрім іншого, на думку відповідача-1, до позивача слід застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та залишити позов без розгляду, у зв`язку із зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

22.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" третьою особою подано пояснення, у яких ФОП Андрусишин В. Й. зазначив, що спірний договір між ТОВ "МЕДІАЛАЙТ" та ФОП Лобасєвим К.В. є договором суборенди обладнання, укладення якого стало можливим у зв`язку з тим, що ФОП Лобасєв К.В. попередньо на законних підставах орендував відповідне обладнання як у фізичної особи-підприємця Андрусишина В.Й. за договором оренди обладнання № 010224-О від 01.02.2024. Реальний характер господарських операцій за договором оренди обладнання №010224-О підтверджується первинними документами, наявними у ФОП Лобасєва К.В. та у ФОП Андрусишина В.Й., які додані до даних пояснень. На думку, третьої особи, відсутність документів у дійсного керівника ТОВ "МЕДІАЛАЙТ" не свідчить і не може свідчити про відсутність самих господарських операцій, а тому просить суд відмовити у позові повністю.

27.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив відповідача-1, згідно з якою позивач не погоджується з твердженнями, викладеними у відзиві, з огляду на те, що надані відповідачем-1 документи не свідчать про реальність договору та його виконання; ні відповідач, ні третя особа фізично не мали можливості для виконання зобов`язань за договором; у ФОП Лобасєва К.В., який є суб`єктом декларування про майновий стан, відсутнє будь-яке світлотехнічне обладнання, яке він би міг здавати в оренду; про наявність умислу у всіх сторін спірного правочину свідчить сукупність обставин даної справи.

29.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ФОП Лобасєв К. В. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість та недоведеність, оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальний характер господарських операцій за договором; також на момент отримання вимог про передання документації ОСОБА_1 не було відомо про її відсторонення чи звільнення з посади, повідомлення про скликання та проведення загальних зборів відповідач-2 не отримувала; позивачем не надано доказів, на підтвердження наявності у відповідачів та третьої особи зловмисної домовленості щодо укладення договору оренди обладнання з метою завдання йому збитків; Лобасєв К.В. є колишнім виконавчим директором ТОВ "МЕДІАЛАЙТ", а Андрусишин В.Й. є учасником товариства, що саме по собі не є свідченням наявності зловмисної домовленості з колишнім директором ОСОБА_1 ; вимоги про стягнення коштів на підставі ста. 1212 ЦК України є безпідставними з огляду на наявність між сторонами договірних відносин.

Цією ж датою відповідачем-1 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано заперечення на відповідь на відзив, у яких ФОП Лобасєв К.В., не погоджується з викладеними у ній доводами, зауваживши, що у матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, що обладнання, яке передавалося в оренду перевищувало встановлений вартісний критерій та підлягало обов`язковому декларуванню саме у 2024 році; ФОП Лобасєв К.В. мав реальну можливість отримати обладнання у ФОП Андрусишина В.Й. та передати його в подальшу суборенду ТОВ "МЕДІАЛАЙТ"; позивач в обґрунтування підроблення спірного договору та додатків до нього помилково ототожнює факт неповернення документації з фактом її підроблення.

01.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якій зазначає, що доводи ОСОБА_1 не відображають хронології подій та обставин і не підтверджують реальний характер господарських операцій, водночас наявність умислу у всіх сторін спірного правочину на момент його укладення підтверджується сукупністю обставин, які свідчать про узгодженість їх дій, наявність особистих та корпоративних зв`язків між ними, а також спрямованість їх поведінки на завдання шкоди інтересам позивача шляхом незаконного виведення грошових коштів з товариства.

До вказаної відповіді на відзив позивачем також долучені додаткові докази.

05.06.2026 (зареєстровано 08.06.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" ОСОБА_1 подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач-2 наголошує на тому, що її поведінка, зокрема, пропозиція узгодити дату та час передачі документів, свідчить реальний намір, а не ухилення від передачі документів; посилання позивача на положення ч. 1 ст. 232 ЦК України є безпідставними, оскільки ним не доведено наявність зловмисної домовленості.

09.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано клопотання про витребування доказів та про призначення експертизи.

09.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-2 подано заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.

09.06.2026 (зареєстровано 10.06.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-1 подано заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" від 14.04.2026 про витребування доказів, витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину державного кордону України, починаючи з 01.02.2024 по 01.09.2024 відносно: громадянина України Лобасєва Кирила Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_4 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); громадянина України Андрусишина Володимира Йосифовича (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_5 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство - Україна); громадянки України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство - Україна). Підготовче засідання відкладено на 08.07.2026.

18.06.2026 на електронну пошту суду Головним центром обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України надіслано витребувану судом інформацію на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2026.

06.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-2 подано заперечення на клопотання (заяву) про витребування доказів та призначення у справі судової експертизи.

У підготовчому засіданні 08.07.2026 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду, позаяк судом не встановлено вчинення позивачем дій, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох тотожних позовів з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, підготовче засідання відкладено на 15.07.2026.

У підготовчому засіданні 15.07.2026 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про проведення експертизи.

Частиною 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи вирішується судом після вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Із врахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

У підготовчому засіданні 15.07.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 05.08.2026.

У судовому засіданні 05.08.2026 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача-2 та відкласти судове засідання на 09.09.2026.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом оголошено перерву до 23.09.2026.

У судовому засіданні 23.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу, представники відповідачів-1 та -2 проти задоволення позову заперечили, просили відмовити, представник третьої особи у засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 23.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" є юридичною особою приватного права, засновниками та учасниками якого є фізичні особи: ОСОБА_4 - із часткою 30% статутного капіталу, ОСОБА_5 - із часткою 30% статутного капіталу та Андрусишин Володимир Йосифович - із часткою 40% статутного капіталу, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що з 15.01.2013 по 16.09.2025 включно директором позивача була ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.09.2025 внесено запис щодо призначення ОСОБА_6 тимчасово виконуючою обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ".

В подальшому, на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялися письмові вимоги про передачу та повернення документації, майна товариства, печатки та інших матеріальних цінностей, зокрема вимога вих.№17/09-2025 від 17.09.2025, повторна вимога вих. №22/09-2025-1 від 22.09.2025 та лист №19/11-2025 від 19.11.2025, а 01.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 з вимогами про зобов`язання повернути товариству первинну документацію за весь період її перебування на посаді директора.

Рішенням загальних зборів від 20.12.2025 (протокол №20/12-2025) ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади на підставі ч. l ст. 38 Кодексу законів про працю України, а директором товариства призначено ОСОБА_6 .

Позивач зазначає, що після відновлення доступу до банківського рахунку з відповідних виписок йому стало відомо про систематичні, зокрема протягом 2020-2025 років, перекази грошових коштів з розрахункових рахунків позивача на користь Фізичної особи - підприємця Лобасєва К.В., який був виконавчим директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ", а також пов`язаною особою з одним із засновників позивача - Андрусишиним В. Й .

Так, 01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" (далі - орендар) та Фізичною особою-підприємцем Лобасєвим Кирилом Володимировичем(далі - суборендодавець) укладено договір оренди обладнання №010224, (далі - договір №010224), за умовами пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (надалі "суборенда") обладнання, перелік та кількість якого вказані у додатках до цього договору, які після підписання є невід`ємною частиною цього договору.

Найменування обладнання: світлове обладнання та сценічні конструкції (надалі іменується "орендоване майно") (пункт 1.2. договору №010224).

Передання орендованого майна від однієї сторони до другої сторони здійснюється кваліфікованими фахівцями сторін і оформлюються актом приймання-передачі (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору №010224 розмір суборендної плати за користування орендованим майном впродовж дії договору та за відповідний період визначається в додатках до цього договору. Суборендна плата розраховується без урахування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 4.2. договору №010224 сторони підписують акти про використання орендованого майна на суми, згідно додатків до цього договору, де зазначається фактичний розмір суборендної плати за використане обладнання.

Додатками №1 та №2 до договору №010224 встановлено розмір орендної плати: 870 000, 00 грн (у періоди 04.02.2024 - 06.02.2024 та 08.02.2024 - 09.02.2024) та 1 442 700, 00 грн (у періоди 14.08.2024 - 17.08.2024 та 19.08.2024 - 21.08.2024).

На виконання умов договору №010224 від 01.02.2024 у період з березня 2024 по серпень 2025 з рахунку позивача було перераховано відповідачу-2 кошти в сумі 1 873 700 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Водночас, 01.02.2024 між Фізичною особою-підприємцем Лобасєвим К.В. (далі - орендар) та Фізичною особою - підприємцем Лобасєвим Кирилом Володимировичем (далі - орендар) був укладений договір оренди обладнання №10224-О (далі - договір №10224-О), згідно з пунктом 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується прийняти у орендодавця в строкове платне користування обладнання, яке визначено у додатках до нього договору, надалі іменується "Орендоване майно", та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Розмір орендної плати за користування орендованим майном впродовж дії договору та за відповідний період визначається в додатках до нього договору (пункт 4.1. договору).

Згідно з актами про використання орендованого майна від №0224-01 від 12.02.2024 та №0824-01 від 30.08.2024 загальна вартість орендної плати за вказаний період склала 20 000, 00 грн.

Таким чином, як наголошує позивач, передача одного й того самого обладнання за договором №10224-О оцінена у 20 000, 00 грн, тоді як за договором №010224 у 1 873 700, 00 грн, що виключає їх реальний господарський характер та вказує на штучність і формальність відповідних договірних конструкцій та свідчить про узгоджені дії всіх учасників відповідних правочинів, у межах яких вартість оренди обладнання визначалася довільно, без будь-якого реального економічного обґрунтування.

За доводами позивача, тісна пов`язаність громадян Лобасєва К.В. та Андрусишина В.Й., окрім факту їхньої, співпраці у ТОВ "МЕДІАЛАЙТ" підтверджується тим фактом, що обидва є співзасновниками компанії ALIGHT PRODUCTION GROUP sp. z o. o, зареєстрованої в республіці Польща, яка, зокрема, протиправно використовує майно позивача за межами України.

Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання недійним договору суборенди обладнання №010224 від 01.02.2024, та солідарне стягнення з ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича 1 873 700, 00 грн збитків.

Відповідачі, в свою чергу, заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, стверджуючи про реальний характер господарських операцій за договором та недоведеність факту зловмисної домовленості сторін.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).

Отже, розглядаючи позов про визнання недійсним договору на підставі статті 232 Цивільного кодексу України, суд має врахувати, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а суд має перевірити відповідність доводів позивача вимогам статті 232 Цивільного кодексу України і лише за наявності таких обставин суд може визнати такий договір недійсним.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №522/15095/15-ц зазначено, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

У постанові від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину. Критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №638/2324/14-ц).

Щодо питання про застосування частини 1 статті 232 ЦК України у вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 дійшла висновку про можливість застосування вказаної норми у подібних правовідносинах з огляду на таке.

Правочини (договори) юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Таким чином, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

Оспорюваний правочин за своєю правовою природою є договорами найму (оренди), а відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. (частина 1, 3 статті 760 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За приписами ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Отже, наймодавцем (орендодавцем) може бути або власник речі, або особа, якій належать майнові права, або особа, уповноважена на укладення договору найму.

Виходячи з положень пунктів 3.1., 4.1.-4.3. оспорюваного договору, перелік переданого в найм обладнання та вартість за його користування зазначається в додатках до договору, актах прийому-передачі та актах про використання орендованого майна.

Як встановлено судом, у додатку №1 до договору сторони погодили перелік переданого у користування обладнання, вартість якого склала 870 000, 00 грн, а саме: Прилад динамічного світла Acme ЛЕСО 20; Прилад динамічного світла Clay Раку A.leda Wash К20; Прилад динамічного світла Clay Раку - A.leda B-EYE К10; Прилад динамічного світла JB-lighting А7 zoom; Прилад динамічного світла Clay Раку Sharpy; Прилад динамічного світла Robe Spikie; Прилад динамічного світла Coemar Infinity Spot М; Прилад динамічного світла Coemar Infinity АСІ. Beam; Прилад динамічного світла Coemar Wash Infinity XL; Прилад пульсуючого світла Alight Соки Strob; Світлодіодна панель SGM six pack; Пульт керування приладами Grand MA Lite 11; Генератор туману Manin DF-50; Chain Master (Electric hoist 1.0l); Aluminum circle D=8; Кутовий з`єднувальний элемент Book Corner 0-180 Eurotruss.

Додатком №2 до договору сторонами погоджено перелік переданого у користування обладнання, вартість якого склала 1 442 700, 00 грн, а саме: Прилад динамічного світла Clay Раку A.lcda Wash К20; Прилад динамічного світла Clay Раку - A.lcda B-EYE КІС; Прилад динамічного світла Clay Раку Scenius Profile; Прилад динамічного світла Clay Раку Sharpy; Прилад динамічного світла Robe Spikie; Прилад динамічного світла Coemar Infinity Spot М; Прилад слідкуючого світла Robert Juliat Topaze 1200; Прилад слідкуючого світла BMFL RoboSpot; Прилад пульсуючого світла Alight Color Strob; Світлодіодна панель Color Line NA; Світлодіодна панель SGM six pack.

Вказані додатки підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Лобасєвим Кирилом Володимировичем та скріплені печатками.

Водночас доказів того, що Фізична особа-підприємець Лобасєв Кирило Володимирович є власником вищезазначеного майна чи особою, якій належать майнові права, або уповноваженою особою на укладення оспорюваного договору найму, матеріали справи не містять та не були надані відповідачами.

Доводи відповідача-1, що Фізична особа-підприємець Лобасєв Кирило Володимирович був орендарем вищезазначеного обладнання на підставі договору оренди обладнання №010224-О від 01.02.2024, укладеного між відповідачм-1 та Фізичною особою-підприємцем Андрусишиним Володимиром Йосифовичем, оцінюються судом критично, з огляду на таке.

По-перше, оспорюваний договір суборенди не містить жодного посилання на договір оренди обладнання №010224-О від 01.02.2024.

По-друге, вартість орендної плати за користування орендованим майном за договором оренди обладнання №010224-О від 01.02.2024 в лютому та серпні 2024 склала по 10 000,00 грн відповідно, в той час, як вартість орендної плати за користування орендованим майном за оспорюваним договором суборенди, за цей же період склала 1 873 700, 00 грн, що в свою чергу, викликає сумніви щодо того, що в суборенду відповідачем-1 передавалось саме це майно, яке він орендував за договором оренди обладнання №010224-О від 01.02.2024.

По-третє, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що у ФОП Андрусишина В.Й. наявні права власності та/або іншого речового права на відповідне обладнання, що відповідно виключає можливість його правомірної передачі в оренду ФОП Лобасєву К.В.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що Фізична особа-підприємець Лобасєв Кирило Володимирович не міг бути наймодавцем (орендодавцем) вищезазначеного майна за договором суборенди обладнання №010224 від 01.02.2024.

Втім, як встановлено судом, коли посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" займала ОСОБА_1, на виконання оспорюваного правочину з рахунку позивача було перераховано на користь Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича кошти в сумі 1 873 700 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 89 Господарського кодексу України (у редакції станом на момент укладення оспорюваного договору) управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

За змістом пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 Цивільного кодексу України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Наведеними вище положеннями статті 92 Цивільного кодексу України та статті 89 Господарського кодексу України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Таким чином, перед укладенням оспорюваного договору ОСОБА_1 , як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ", мала б пересвідчитися щодо можливості Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича бути орендодавцем (наймодавцем) вищезазначеного обладнання.

Отже, укладення договору оренди з особою, яка не може бути наймодавцем (орендодавцем), безумовно свідчить про те, що такий правочин суперечать волі довірителя -Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ", а виникнення заборгованості та перерахування коштів на її погашення, є негативними наслідками для позивача.

Також, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у період вчинення оспорюваного правочину та підписання вищезазначених додатків та актів, ОСОБА_1 займала посаду керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ", а Лобасєв Кирило Володимирович, маючи статус фізичної особи-підприємця, займав посаду виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ", що підтверджується, зокрема, його заявою на звільнення від 11.09.2025.

Отже, перерахування директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" за спірним договором оренди коштів суб`єкту підприємницької діяльності (Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича), який одночасно займав посаду виконавчого директора у вказаній юридичній особі, свідчить про наявність умисної змови (домовленості) представника ТОВ "Медіалайт" - ОСОБА_1 з другою стороною - ФОП Лобасєвим К. В.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що договір оренди обладнання №010224 від 01.02.2024 був укладений внаслідок зловмисної домовленості Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" - ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Лобасєва К. В., а тому визнається судом недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, за якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1).

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина 2).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3).

Особливий правовий наслідок правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, встановлено у частині 2 статті 232 ЦК України: довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Оскільки на підставі недійсного договору Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" було завдано збитків у розмірі 1 873 700, 00 грн, а тому вказані кошти на підставі частини 2 статті 232 ЦК України, підлягають солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ФОП Лобасєва К. В.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійним договір суборенди обладнання №010224 від 01.02.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" (02232, м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 22, ідентифікаційний код 38013409) та Фізичною особою-підприємцем Лобасєвим Кирилом Володимировичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" (02232, м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 22, ідентифікаційний код 38013409) грошові кошти в сумі 1 873 700 грн 00 коп.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лобасєва Кирила Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" (02232, м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 22, ідентифікаційний код 38013409) витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 573 грн 40 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" (02232, м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 22, ідентифікаційний код 38013409) витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 573 грн 40 коп.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.10.2026

Суддя Л.Г. Пукшин