Ухвала суду № 140423690, 08.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:758/12309/26

Провадження №: 2-з/755/205/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача про забезпечення позову Адвокатського об`єднання «ЛЕГАЛ ЕДВАЙЗЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані правничі послуги, -

у с т а н о в и л а:

13.08.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Адвокатського об`єднання «ЛЕГАЛ ЕДВАЙЗЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані правничі послуги.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026 року справу передано в провадження судді Марфіної Н.В.

Ухвалою суду від 08.10.2026 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Як убачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою сторона позивача подала заяву про забезпечення позову, у якій представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 6185,00 дол. США (277706,50 грн.), на рахунках відповідачки ОСОБА_1 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України): «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом». Згідно зі ст. 150 ЦПК України, позов може забезпечуватися зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. На підтвердження факту існування боргових зобов`язань між позивачем та відповідачем наявний договір про надання професійної правничої допомоги №31/01/2023-В (далі - Основний договір). Відповідно до п. 4.2 Основного договору між Позивачем та Відповідачем укладено Додаток №2 від 20.09.2023, щодо розміру гонорару та порядку його сплати за надання Позивачем професійної правничої (правової) допомоги у судовій справі №760/15738/23 (у кримінальному провадженні №12022100090000132 від 18.01.2022) в суді першої інстанції в якості захисника з метою надання правової допомоги Відповідачу на стадії підготовчого судового провадження та судового розгляду у суді першої інстанції. Згідно п. 1.1 Додатку №2 узгоджено, що вартість послуг складає 4000 (чотири тисячі) доларів США, що на момент складання позову в Національній валюті становить 177 000 (сто сімдесят сім тисяч) гривень, які Відповідач за взаємною згодою мав сплатити у строк до 20 грудня 2023 року. Однак, взятий на себе Відповідачем обов`язок щодо сплати гонорару адвоката у взаємоузгоджений строк - не було належно виконано. В свою чергу Позивачем виконувалась фактична робота, а також була підготовлена до подальшого виконання робота, згідно умов Додатку до Основного Договору №2 від 20.09.2023, які також Відповідачем не були сплачені. В подальшому у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо сплати гонорару згідно умов Додатку до Основного Договору №2 від 20.09.2023, між Відповідачем та Позивачем укладено Додаток №3 від 31.01.2024 згідно умов якого за взаємною згодою сторін визначено: у відповідності до п. 1.1 вартість послуг (гонорар адвоката) складає 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) доларів США. За взаємною згодою сторін Відповідач мав сплатити цю суму у строк до 28 лютого 2024 року. В еквіваленті до національної валюти (відповідно до курсу валют Національного банку України) станом на день написання позовної заяви це становить 165456 грн 50 коп. (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 50 копійок); у відповідності п. 1.2 Додатку №2 до Договору, сторони дійшли згоди, що за прострочення платежу у строки, визначені п. 1.1.1-1.1.3 цього ж Додатка, стягується пеня в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США. Станом на 23.06.2026 вказана сума в національній валюті (відповідно до курсу валют Національного банку України) становить 67350 гривень (шістдесят сім тисяч триста п`ятдесят). Однак взятий на себе Відповідачем обов`язок щодо сплати гонорару адвоката у взаємоузгоджений в Додатку № 3 від 31.01.2024 строк до 28.02.2024 - не було виконано. З метою досудового врегулювання спору 28.10.2024 Позивач направив Відповідачу вимогу сплатити заборгованість за надані правничі послуги. Відповідач був ознайомлений з даною вимогою, та зобов`язався сплатити заборгованість у розмірі 6185 (шість тисяч сто вісімдесят п`ять) доларів США включно з простроченням в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, що станом на 23.06.2026 р., у Національній валюті (відповідно становить 277706 грн 50 коп. (двісті сімдесят сім тисяч сімсот шість гривень п`ятдесят копійок), про що свідчить власноруч зроблений підпис про ознайомлення і зобов`язання відшкодувати витрати у строк до 11.11.2024р. Проте у вказаний строк зобов`язання не було виконано. Таким чином, звернення до суду є єдиним можливим способом захисту прав Позивача. З урахуванням значної суми боргу, а також з огляду на те, що Відповідач уже ухилялася від виконання зобов`язань та не реагувала на досудові претензії, існує обґрунтована загроза вчинення Відповідачем дій, спрямованих на уникнення виконання рішення суду (відчуження майна, виведення коштів тощо). Як зазначено в рішенні Європейський суд з прав людини від 27.07.2004, прийнятому в справі «Ромашов проти України», п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Тобто, у разі звернення до суду особи, яка вважає що її права та інтереси порушені, невизнані або оспорюються суд зобов`язаний вчинити не тільки формальні дії щодо прийняття заяви та порушення провадження по справі, а вжити всіх, передбачених законом, заходів для дійсного ефективного захисту прав та інтересів цієї особи вже з моменту звернення до суду, а в окремих випадках і до моменту такого звернення, хоча б конкретний факт та обсяг порушених прав та інтересів позивача буде встановлено лише в процесі розгляду справи. Відповідно до ст. 150 ЦПК України заходами забезпечення позову можуть бути накладення арешту на майно та/або кошти, заборона відповідачу вчиняти певні дії, зупинення стягнення за виконавчим документом, інші заходи, необхідні для належного виконання рішення. Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічні положення закріплено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 р., листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову» N 01-8/2776 від 12.12.2006 року. Так, п.п. 1, 3 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Окрім того, Верховний Суд в постанові від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Предметом спору є стягнення грошових коштів за надані правничі послуги Позивачем з Відповідача. Приводом і підставою для звернення Позивача до суду є факт порушення Відповідачем зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №31/01/2023-В, додатку до Основного договору №2 від 20.09.2023 та додатку до Основного договору №3 від 31.01.2024. Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з позовними вимогами. Оскільки позов спрямований на стягнення грошових коштів, відповідним заходом забезпечення є накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача, а також на її рахунки в банківських установах у межах суми позовних вимог. Зазначені заходи забезпечення позову знаходяться в прямому зв`язку з предметом позовних вимог, оскільки спроможні забезпечити реальний захист майнового права Позивача у випадку задоволення позову, адже метою цивільного судочинства є саме реальний (а не формальний) захист порушених прав чи інтересів сторін, запобігання можливим правопорушенням. Ціна позову, про забезпечення якого просить Позивач становить 277706 грн. 50 коп. (двісті сімдесят сім тисяч сімсот шість гривень п`ятдесят копійок).

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом вимог позову, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання професійної правничої допомоги в сумі 6185 дол. США.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року в справі №444/1437/18 суд касаційної інстанції зазначив: «У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. У цій справі АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, посилаючись на те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 58389,66 доларів США, оскільки ОСОБА_2 може в будь-який момент відчужити належну йому нерухомість. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевіривши такі доводи заявника, з`ясувавши співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, змісту позовних вимог, обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог, тому зробив правильний висновок про задоволення заяви. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір майнового характеру, і у випадку задоволення позову із відповідача на користь позивача може бути стягнуто 6185,00 дол. США, а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Сторона позивача має обґрунтовані припущення про те, що відповідач може розпорядитись наявними у нього грошовими коштами не на погашення виниклої заборгованості, що в свою чергу утруднить або ж зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів (у разі задоволення або часткового задоволення позову), адже на теперішній час жодних перешкод для здійснення розпорядження грошовими коштами у відповідача немає.

Суд дійшов висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб щодо накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову може призвести до утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

Тобто, у даному випадку метою забезпечення цього позову є гарантія наявності у відповідача коштів за рахунок яких може бути виконане рішення суду, у разі повного або часткового задоволення позову.

Між тим, у випадку незабезпечення позову та розпорядження відповідачем належними йому коштами не на погашення виниклої перед позивачем заборгованості, виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або унеможливлене, у разі якщо суд дійде висновку про порушення прав позивача та необхідність їх захисту шляхом стягнення грошових коштів.

Оскільки предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними, тобто заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами.

У даному випадку ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду існує, адже відповідач на теперішній час має необмежену можливість розпорядитись належними йому грошовими кошти і у такому випадку за рахунок таких коштів рішення суду виконати буде неможливо.

Накладення арешту на грошові кошти лише обмежує відповідача у розпорядженні ними в межах ціни позову і він не позбавлений можливості використання коштів, які перевищують суму позову, а також не позбавлений можливості використовувати кошти, на які згідно закону не може бути звернено стягнення.

Приймаючи рішення за заявою сторони позивача про забезпечення позову суд взяв до уваги зміст постанови Верховного Суду від 06.08.2025 року у справі №759/22148/24 зі змісту якої вбачається, що накладення арешту на грошові кошти на не визначених конкретно рахунках є допустимим.

Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву представника позивача про забезпечення позову Адвокатського об`єднання «ЛЕГАЛ ЕДВАЙЗЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані правничі послуги - задовольнити.

В межах суми у розмірі 6185 (шість тисяч сто вісімдесят п`ять) доларів США накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках належних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Накладений судом арешт не поширюється на грошові кошти належні ОСОБА_1 , на які відповідно до закону не може бути звернене стягнення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний суддею 08.10.2026 року.

Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Стягувач: Адвокатське об`єднання «ЛЕГАЛ ЕДВАЙЗЕРС» (м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 14, а/с 26, код ЄДРПОУ 45091522).

Суддя -