Рішення № 140423296, 07.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4174/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4174/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДНЕР

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн інжиніринг"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДНЕР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн інжиніринг" (далі - відповідач) про стягнення 420.000,00 грн основної заборгованості, 24.006,58 пені, 2.396,72 грн трьох процентів річних, 3.676,26 грн інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути пеню, нараховану на суму основного боргу 420.000,00 грн за період з 10.07.2026 по день фактичного виконання грошового зобов`язання, розрахунок якої за вказаний період покласти на орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С*O*Д/К/100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д кількість днів прострочення; К кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4174/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026.

Ухвалою від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, про які зазначено в тексті ухвали.

Через систему "Електронний суд" 17.07.2026 від позивача надійшла заява разом із доказами виявлених судом недоліків позову.

Ухвалою від 17.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний суд» 03.08.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та судові витрати стягнути з позивача.

Через систему «Електронний суд» 06.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

27.05.2025 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір №27/05 на розробку проєктної документації (далі договір), за умовами якого позивач зобов`язався виконати роботи з розроблення проєктної документації стадії «Робочий проєкт (РП)» за проєктом «Реконструкція систем водопостачання та пожежогасіння ПС 330 кВ «Першотравнева» (САП), (Інв. № новий)», а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору позивач розробив та передав відповідачу проєктну документацію, що підтверджується підписаним обома сторонами без зауважень Актом №1 здачі-приймання виконаних проєктних робіт від 27.04.2026 на загальну суму 600.000,00 грн (у тому числі ПДВ 100.000,00 грн).

В рахунок оплати робіт за договором відповідач перерахував позивачу авансовий платіж у розмірі 180.000,00 грн (у тому числі ПДВ 30.000,00 грн), зарахований на банківський рахунок позивача 19.06.2025 згідно з рахунком №1 від 03.06.2025, що підтверджується карткою рахунку 361 бухгалтерського обліку позивача.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 420.000,00 грн (у тому числі ПДВ 70.000,00 грн), що підтверджується бухгалтерською довідкою №2 від 29.06.2026 та карткою рахунку 361 за період з 01.05.2025 по 25.06.2026.

У зв`язку із простроченням оплати отриманих робіт позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач не погоджується з позовними вимогами в заявленому позивачем обсязі та вважає їх такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому відповідач не заперечує факт укладення сторонами договору №27/05 від 27.05.2025, здійснення попередньої оплати у розмірі 180.000,00 грн та підписання сторонами Акта №1 від 27.04.2026.

На думку відповідача, сам факт підписання Акта не звільняє суд від необхідності дослідити належне виконання сторонами всіх умов договору, зокрема порядок передачі результату виконаних робіт та документації, а також момент виникнення у замовника обов`язку здійснити остаточний розрахунок.

Відповідач вважає, що у даному випадку спір стосується не факту підписання Акта №1, а належного виконання позивачем інших обов`язків, передбачених договором, зокрема щодо передачі замовнику результату виконаних робіт та проєктної документації у визначеному сторонами порядку.

Умовами договору передбачено відповідний порядок передачі проєктної документації та її документального оформлення. Зокрема, передача проєктної документації має бути оформлена передбаченою договором накладною приймання-передачі проєктної документації. Однак зазначена накладна до матеріалів справи позивачем не надана. Так само, за твердженням відповідача, позивачем не надано інших належних доказів, які б дозволяли достовірно встановити факт фактичної передачі відповідачу проєктної документації саме в тому обсязі, у спосіб та в порядку, які передбачені договором.

Відповідач стверджує, що з матеріалів справи не вбачається: коли саме відбулася фактична передача проєктної документації; який саме склад та обсяг документації було передано; у якій кількості примірників її було передано; яким способом відбулася передача; хто саме від імені відповідача отримав документацію; чи була передана передбачена договором електронна версія документації; чи відповідає фактично передана документація обсягу, встановленому договором.

Відповідач звертає увагу, що твердження позивача про передачу проєктної документації не підтверджене належними доказами, а фактично ґрунтується лише на посиланні на підписаний Акт №1. При цьому відповідач не заперечує самого факту підписання Акта та не стверджує, що роботи взагалі не приймалися. Водночас прийняття робіт за Актом не виключає необхідності встановлення того, чи виконані позивачем усі інші обов`язки, прямо передбачені договором, у тому числі щодо передачі результату робіт та оформлення такої передачі відповідними документами. Важливим для вирішення спору є також листування сторін, яке відбулося після підписання Акта.

Відповідач листом за вих. №1271 від 14.07.2026 звернувся до позивача з приводу виконання умов договору та, зокрема, питання передачі передбаченої договором документації.

У відповідь позивач листом за вих. №26/108 від 16.07.2026 повідомив, що вважає свої договірні зобов`язання виконаними у повному обсязі, посилаючись насамперед на підписання Акта №1 та зазначення в ньому про прийняття робіт сторонами. Відповідач наголосив, що у зазначеній відповіді позивач не надав відповідачу накладної приймання-передачі проєктної документації або іншого документа, який би підтверджував фактичну передачу документації та дозволяв визначити її склад і обсяг.

На думку відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним виконані всі передбачені договором обов`язки щодо передачі результату робіт та проєктної документації, а також не доведено настання саме 05.05.2026 строку виконання відповідачем грошового зобов`язання у розмірі 420.000,00 грн.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач не погоджується з позицією відповідача та стверджує, що Акт №1, підписаний сторонами без зауважень, є самостійною та достатньою підставою виникнення обов`язку з оплати.

Довід відповідача про ненадання накладної приймання-передачі, на думку позивача, не спростовує факту виконання робіт і не впливає на строк оплати.

Позивач посилається на положення п. 5.8 договору, відповідно до умов якого перед поданням проєктної документації до експертної організації виконавець зобов`язаний отримати від замовника листи щодо погодження проєктної документації для подання її на експертизу та щодо погодження організації, яка здійснюватиме експертизу. На думку позивача, проходження експертизи та подальше оформлення накладної на експертизовану документацію є окремим етапом, що об`єктивно настає після приймання результату робіт за Актом і залежить, у тому числі, від сприяння самого замовника. Відповідач не наводить жодних доказів того, що експертиза не відбулася або не відбулася з вини позивача, і взагалі не заявляє такого доводу.

Позивач звертає увагу, що відповідач у відзиві не заперечує самого факту передачі проєктної документації, а лише вказує на відсутність окремого документа (накладної), який за змістом договору стосується наступного, післяекспертного етапу. Відсутність такого документа, на думку позивача, не спростовує факту виконання робіт, зафіксованого підписаним Актом, і не є передбаченою договором умовою настання строку оплати.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; виконання робіт; настання строку оплати виконаних робіт; повної/часткової оплати робіт за договором; наявності/відсутності заборгованості за договором; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 27.05.2025 між позивачем (далі позивач, виконавець) та відповідачем (далі відповідач, замовник) був укладений договір №27/05 на розробку проєктної документації (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався виконати роботи з розроблення проєктної документації стадії «Робочий проєкт (РП)» за проєктом «Реконструкція систем водопостачання та пожежогасіння ПС 330 кВ «Першотравнева» (САП), (Інв. № новий)», а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 4.1 договору договірна ціна становить 500.000,00 грн, крім того ПДВ (20%) 100.000,00 грн, всього 600.000,00 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 27.12.2025 (включно), але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.1 договору).

Між сторонами складено та підписано акт №1 від 27.04.2026 здачі-приймання виконаних проєктних робіт за договором №27/05 від 27.05.2025 «Робочий проєкт (РІІ)» за проєктом «Реконструкція систем водопостачання та пожежогасіння ПС 330 кВ «Першотравнева» (САП), (Інв. № новий)» відповідно до умов якого сторони склали даний акт про те, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті сторонами одна до одної претензій не мають.

Також в акті зазначено, що вартість виконаних робіт становить 600.000,00 грн з ПДВ.

Позивач отримано авансовий платіж у розмірі 180.000,00 грн з ПДВ.

Підлягає сплаті 420.000,00 грн з ПДВ.

Оскільки відповідач у добровільному порядку існуючу перед позивачем заборгованість не погасив, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 420.000,00 грн основної заборгованості, 24.006,58 пені, 2.396,72 грн трьох процентів річних, 3.676,26 грн інфляційних втрат.

Також позивач просить суд стягнути пеню, нараховану на суму основного боргу 420.000,00 грн за період з 10.07.2026 по день фактичного виконання грошового зобов`язання, розрахунок якої за вказаний період покласти на орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С*O*Д/К/100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д кількість днів прострочення; К кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами договору позивач зобов`язався виконати роботи з розроблення проєктної документації стадії «Робочий проєкт (РП)» за проєктом «Реконструкція систем водопостачання та пожежогасіння ПС 330 кВ «Першотравнева» (САП), (Інв. № новий)», а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи.

Статтею 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх (ч. 1). До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статте. 882 ЦК України визначено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття (ч. 1). Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 2). Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника (ч. 3). Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4). Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування (ч. 5). Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6).

Відповідно до п. 6.1 договору приймання-передача виконаних виконавцем проєктних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (Акт), який оформлюється (за наявності вимоги замовника за формою згідно з Настановою з визначення вартості проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проєктної документації, якщо на момент складання такого акта не будуть застосовуватись інші форми) згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів. Виконавець зобов`язаний разом з цим актом надати замовнику належним чином оформлені документи, зокрема, накладну приймання-передачі оформленої проєктної документації щодо якої отримано позитивний експертний звіт.

У разі ненадання будь-якого із зазначених документів замовнику розгляд такого акта починається з дати надання виконавцем всіх зазначених документів.

Пунктом 6.2 договору визначено, що замовник (в даному випадку відповідач) перевіряє надану виконавцем (позивачем) проєктно-кошторисну документацію на предмет її повноти, якості її оформлення, а тому числі відповідності договору, вимогам чинного законодавства України щодо виконання проєктних робіт, і протягом 5 робочих днів приймає проєктно-кошторисну документацію, що засвідчує підписанням наданого виконавцем акта здачі-приймання виконаних робіт, один примірник якого повертає виконавцю, або ж протягом цього ж періоду направляє виконавцю відмову від підписання акта, оформлену у вигляді документа про недоліки, із встановленням строків для усунення недоліків.

Як встановлено судом та визнається сторонами, між позивачем та відповідачем складено та підписано акт №1 від 27.04.2026 здачі-приймання виконаних проєктних робіт за договором №27/05 від 27.05.2025 «Робочий проєкт (РІІ)» за проєктом «Реконструкція систем водопостачання та пожежогасіння ПС 330 кВ «Першотравнева» (САП), (Інв. № новий)» відповідно до умов якого сторони склали даний акт про те, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті, сторонами одна до одної претензій не мають.

Також в акті зазначено, що вартість виконаних робіт становить 600.000,00 грн з ПДВ.

Позивач отримано авансовий платіж у розмірі 180.000,00 грн з ПДВ.

Підлягає сплаті 420.000,00 грн з ПДВ.

Разом із цим відповідач заперечує факт отримання від позивача передбаченої договором накладної приймання-передачі проєктної документації, а тому стверджує, що строк оплати робіт не є таким, що настав. Як вказує відповідач, позивачем не надано інших належних доказів, які б дозволяли достовірно встановити факт фактичної передачі відповідачу проєктної документації саме в тому обсязі, у спосіб та в порядку, які передбачені договором.

Оцінюючи позицію відповідача суд доходить висновку, що обрана відповідачем правова позиція не відповідає ані положенням законодавства, ані положенням договору.

В силу п. 6.1 договору відповідач здійснює приймання проєктно-кошторисної документації на предмет її повноти, якості її оформлення, у тому числі відповідності договору, вимогам чинного законодавства України щодо виконання проєктних робіт протягом 5 робочих днів.

Акт №1 здачі-приймання виконаних проєктних робіт за договором, в тому числі відповідачем, був підписаний 27.04.2026.

Саме з 27.04.2026 відповідач, який прийняв роботи без заперечень та зауважень несе ризик їх знищення або пошкодження.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Відповідач у відзиві не заперечив факт укладення договору, здійснення попередньої оплати та підписання Акта №1.

Суд врахував, що дії відповідача з підписання Акту №1 свідчать про відсутність недоліків, виявлених при прийнятті робіт та покладають на відповідача обов`язок з оплати отриманих від позивача робіт.

На думку відповідача, важливим для вирішення спору є листування сторін, яке відбулося після підписання Акта №1.

Так, відповідач листом за вих. №1271 від 14.07.2026 звернувся до позивача з приводу виконання умов договору та, зокрема, питання передачі передбаченої договором документації та послався на положення п. 6.1 договору.

У відповідь позивач листом №26/108 від 16.07.2026 повідомив, що вважає свої договірні зобов`язання виконаними у повному обсязі, посилаючись насамперед на підписання Акта №1 та зазначення в ньому про прийняття робіт сторонами.

Суд бере до уваги, що п. 6.1 договору прямо визначено, що приймання-передача виконаних виконавцем проєктних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (Акт).

Суд доходить висновку, що остаточна здача робіт позивачем відповідачу відбулася 27.04.2026, що підтверджується підписаним з боку відповідача актом №1.

У частині 1 ст. 884 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4.1 договору визначено, що договірна ціна становить 500.000,00 грн, крім того ПДВ (20%) 100.000,00 грн, всього 600.000,00 грн.

Відповідно до п. 4.7 договору оплата за виконані роботи здійснюється наступним чином:

4.7.1 замовник сплачує виконавцю грошові кошти в якості попередньої оплати у розмірі 30% від вартості робіт, передбаченої у п. 4.1 договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання від виконавця рахунку-фактури.

4.7.2 остаточний розрахунок за виконані роботи в розмірі 70% від вартості робіт, передбаченої у п. 4.1 договору, оплачуються замовником виконавцю протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту про належно виконані проєктні роботи, на підставі рахунку-фактури, наданого субпідряником, з пропорційним вирахуванням суми попередньої оплати та фактом підписання акта здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних та додаткових робіт.

В акті №1 зазначено, що вартість виконаних робіт становить 600.000,00 грн з ПДВ. Позивач отримав авансовий платіж у розмірі 180.000,00 грн з ПДВ. Підлягає сплаті 420.000,00 грн з ПДВ.

Як встановлено судом, роботи відповідач прийняв 27.04.2026, а із запереченнями (щодо пакету документів) відповідач звернувся до позивача 14.07.2026, в той час як позивач до суду з позовом звернувся 10.07.2026.

Строк оплати робіт, згідно з пп. 4.7.2 п. 4.7 договору, є таким, що настав 04.05.2026.

Суд відзначає, що на час настання строку оплати отриманих від позивача робіт відповідач не мав ані заперечень, ані зауважень щодо пакета документів.

Щодо якості виконаних позивачем робіт відповідач не має зауважень. Докази зворотного відсутні.

Суд зазначає, що умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положення ч. 1 ст. 530 ЦК України необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України.

За статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Положеннями ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об`єктивних обставин не можуть знати точної дати настання даної події. При цьому, подія про яку йдеться в ч. 2 ст. 252 ЦК України, має неминуче настати.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми ч. 1 ст. 530 ЦК України у взаємозв`язку з ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

Крім того, відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов`язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умові настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов`язків у обох сторін договору.

Відтак, обов`язок відповідача-замовника оплатити вартість виконаної позивачем-виконавцем роботи виникає в силу закону (ст. 854 ЦК України) та не залежить від факту передачі накладної приймання-передачі проєктної документації або будь-яких інших документів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 29.09.2009 у справі №37/405 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (постанова від 22.05.2018) та №925/2028/15 (постанова від 21.01.2019), а також не вбачає за необхідне відступати колегія суддів Верховного Суду при розгляді даної справи №918/537/18.

У пункті 4.6 договору сторони визначили, що замовник (відповідач) здійснює оплату за виконані роботи на підставі підписаного сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт та виконавчих кошторисів на виконання робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та рахунків на оплату.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідач не заперечив факт підписання Акту №1 від 27.04.2026 та факту виконання позивачем робіт. Крім того претензій щодо якості виконаних позивачем робіт, відступів від умов договору підряду або інших недоліків, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття (приховані недоліки) робіт відповідач також не висуває. Отже у відповідача виник обов`язок з оплати робіт виконаних позивачем.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості у розмірі 420.000,00 грн, а тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми з відповідача підлягають задоволенню.

В силу положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3).

Оскільки договором не врегульована відповідальність відповідача (замовника) за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати, до спірних правовідносин у частині розміру пені позивач застосував положення ст. 549 ЦК України і нарахував до стягнення з відповідача пеню за період прострочення внесення авансу з 11.06.2025 до 18.06.2025 на суму 1.223,01 грн та пеню за період прострочення сплати залишку за виконані роботи з 05.05.2026 до 09.07.2026 на суму 22.783,56 грн.

Відповідач стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним виконані всі передбачені договором обов`язки щодо передачі результату робіт та проєктної документації, а також не доведено настання саме 05.05.2026 строку виконання відповідачем грошового зобов`язання у розмірі 420.000,00 грн. Оскільки вимоги про стягнення, зокрема, пені у розмірі 24.006,58 грн є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості та ґрунтуються на твердженні позивача про прострочення грошового зобов`язання з 05.05.2026, відсутність належного доведення моменту виникнення та прострочення основного грошового зобов`язання також виключає можливість визнання обґрунтованими відповідних похідних вимог у заявленому позивачем розмірі та за заявлений період.

Оцінюючи позиції сторін суд доходить таких висновків.

Як встановлено у пп. 4.7.1 п. 4.7 договору замовник сплачує виконавцю грошові кошти в якості попередньої оплати у розмірі 30% від вартості робіт, передбаченої у п. 4.1 договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання від виконавця рахунку-фактури.

Позивач до справи рахунку-фактури про сплату попередньої оплати не долучив, що позбавляє суд можливості визначити настання строку для сплати попередньої оплати у розмірі 30% від вартості робіт.

Разом із цим з бухгалтерської довідки позивача вбачається, що для сплати авансового платежу був виставлений рахунок №1 від 03.06.2025.

Суд зауважує, що станом на дату виставлення рахунку №1, тобто станом на 03.06.2025, ст. 549 ЦК України діяла в редакції від 09.04.2025 і мала такий зміст: « 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.».

Тобто на час виставлення рахунку №1 про сплату авансового платежу (станом на 03.06.2025) ст. 549 ЦК України не визначала розмір пені.

Більш того станом на 03.06.2025 сторони керувалися положеннями ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно з якою платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У позові позивач визнав, що договором не врегульована відповідальність замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати, до спірних правовідносин у частині розміру пені підлягають застосуванню законодавчі положення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що пеня, нарахована за прострочення сплати авансового платежу з 11.06.2025 до 18.06.2025 на суму 1.223,01 грн задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги про стягнення пені за період прострочення сплати залишку за виконані роботи з 05.05.2026 до 09.07.2026 на суму 22.783,56 грн, то суд відзначає, що ст. 549 ЦК України в редакції від 01.02.2026 визнає розмір пені на законодавчому рівні, а саме боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (абз. 2 ч. 3).

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за період прострочення внесення авансу з 11.06.2025 до 18.06.2025 на суму 118,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 2.278,36 грн. Також позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за період прострочення сплати залишку за виконані роботи з 05.05.2026 до 09.07.2026 на суму 384,00 грн та 3.292,26 грн відповідно.

Відповідач стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним виконані всі передбачені договором обов`язки щодо передачі результату робіт та проєктної документації, а також не доведено настання саме 05.05.2026 строку виконання відповідачем грошового зобов`язання у розмірі 420.000,00 грн. Оскільки вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості та ґрунтуються на твердженні позивача про прострочення грошового зобов`язання з 05.05.2026, відсутність належного доведення моменту виникнення та прострочення основного грошового зобов`язання також виключає можливість визнання обґрунтованими відповідних похідних вимог у заявленому позивачем розмірі та за заявлений період.

Оцінюючи позиції сторін суд доходить таких висновків.

Як встановлено у пп. 4.7.1 п. 4.7 договору замовник сплачує виконавцю грошові кошти в якості попередньої оплати у розмірі 30% від вартості робіт, передбаченої у п. 4.1 договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання від виконавця рахунку-фактури.

Позивач до справи рахунку-фактури про сплату попередньої оплати не долучив, що позбавляє суд можливості визначити настання строку для сплати попередньої оплати у розмірі 30% від вартості робіт, а тому прострочення відповідачем внесення авансового платежу не є доведеним.

Відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних за період прострочення внесення авансу з 11.06.2025 до 18.06.2025 на суму 118,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 384,00 грн задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат за період прострочення сплати залишку за виконані роботи з 05.05.2026 до 09.07.2026 на суму 2.278,36 грн та 3.292,26 грн відповідно суд визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У прохальній частині позову позивача просив суд стягнути пеню, нараховану на суму основного боргу 420.000,00 грн за період з 10.07.2026 по день фактичного виконання грошового зобов`язання, розрахунок якої за вказаний період покласти на орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С*O*Д/К/100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д кількість днів прострочення; К кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

Частиною 10 ст. 238 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи, що ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено право суду зазначити про нарахування трьох процентів річних до моменту виконання рішення суду, а позовна заява не містить належного обґрунтування необхідності такого зазначення, враховуючи обставини справи, господарський суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині рішення про нарахування відповідачеві, відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, пені до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості частково.

Водночас доводи відповідача, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним виконані всі передбачені договором обов`язки щодо передачі результату робіт та проєктної документації, а також не доведено настання саме 05.05.2026 строку виконання відповідачем грошового зобов`язання у розмірі 420.000,00 грн не знайшли свого підтверження за наявними у справі доказами.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5.380,43 грн, з урахуванням того, що 99,62 % позовних вимог позивача судом задоволено.

У позові позивач просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням доказів, які будуть подані позивачем відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОМАЙН ІНЖИНІРИНГ" (Україна, 50071, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Глазового Павла, будинок 15б; ідентифікаційний код 37065299) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОДНЕР" (Україна, 01032, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 75; ідентифікаційний код 45695161) 420.000,00 грн (чотириста двадцять тисяч грн 00 к.) основної заборгованості, 22.783,56 грн (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят три грн 56 к.) пені, 2.278,36 грн (дві тисячі двісті сімдесят вісім грн 36 к.) трьох процентів річних, 3.292,26 грн (три тисячі двісті дев`яносто дві грн 26 к.) інфляційних втрат, 5.380,43 грн (п`ять тисяч триста вісімдесят грн 43 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 1.223,01 грн пені, 118,36 грн трьох процентів річних та 384,00 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк