Ухвала суду № 140423279, 07.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про часткове задоволення скарги

07.10.2026м. ДніпроСправа № 6-283

Розглянувши заяву Комунального некомерційного підприємства Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна Дніпропетровської обласної ради на бездіяльність начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Таміли Мигільової у справі № 6-283

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмед", м. Київ

до Обласного комунального закладу "Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 405 069,13 грн.

Суддя Перова О.В.

Секретар судового засідання Манастирний В.О.

Представники:

від стягувача: не з`явився

від боржника: не з`явився

від Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Крутовських В.І.) перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмед" до Обласного комунального закладу "Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики" про стягнення 405 069,13 грн.

На адресу суду, 08.09.2026 від Комунального некомерційного підприємства «Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна» Дніпропетровської обласної ради» надійшла скарга на бездіяльність начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Кривий Ріг Таміли МИГІЛЬОВОЇ. Скаржник просить суд: зобов`язати начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Кривий Ріг Тамілу МИГІЛЬОВУ, скасувати арешт накладений на рахунки №№ 35417001001990, 35225004001990, 35227002001990 в УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, та на майно які належать комунальному підприємству КНТ «Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна» ДОР».

Розпорядженням в.о. керівника апарату № 663 від 08.09.2026, призначено повторний автоматизований розподіл скарги на бездіяльність державного виконавця у справі № 6-283 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 скаргу на бездіяльність державного виконавця у справі № 6-283 було передано на розгляд судді Ніколенку М.О.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2026 заяву Комунального некомерційного підприємства «Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна» Дніпропетровської обласної ради» прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 29.09.2026.

Розпорядженням в.о. керівника апарату № 726 від 25.09.2026, призначено повторний автоматизований розподіл скарги на бездіяльність державного виконавця у справі № 6-283 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2026 скаргу на бездіяльність державного виконавця у справі № 6-283 було передано на розгляд судді Перовій О.В.

Відповідно до статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положеннями статті 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2026 скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна» Дніпропетровської обласної ради» на бездіяльність начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Кривий Ріг Таміли Мигільової прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 07.10.26 о 15:00 год.

У судове засідання 07.10.2026 представники стягувача. боржника та Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явилися, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказана норма кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень.

Поряд з цим, Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 ГПК України).

Відповідно до вимог статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

За приписами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

У своїй скарзі Комунальне некомерційне підприємство Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна Дніпропетровської обласної ради зазначає, що на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2001 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2005 року АА №091987 та накладений арешт на кошти, що обліковуються на рахунках №№ 35417001001990, 35225004001990, 35227002001990 в УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, а також на майно, які належать Комунальному підприємству KHT "Міжобласний центр медичної генетики i пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна" ДОР", з метою стягнення на користь ТОВ "Укрмед" заборгованості у розмірі 406 769, 13 грн.

У зв`язку з відсутністю заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмед", відповідач звернувся із заявою до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту на рахунки та майно.

Водночас листом від 20.07.2026 № 67280 начальник Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Таміла Мигільова відмовила у знятті арешту.

Із доданих до скарги документів убачається, що 17.08.2025 державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського району винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2001 у справі № 6/283.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.09.2024, убачається запис про арешт рухомого майна від 23.08.2005, реєстраційний номер 2317090, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 091987 від 17.08.2005, виданої ВДВС Центрально-Міського районного управління юстиції м.Кривого Рогу.

Також у витягу з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.04.2010 міститься запис про арешт рухомого майна від 23.08.2005 за № 2316326, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 091987 від 17.08.2005, виданої ВДВС Центрально-Міського районного управління юстиції м.Кривого Рогу.

Відсутність заборгованості Комунального некомерційного підприємства Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна Дніпропетровської обласної ради перед стягувачем підтверджується довідкою Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРМЕД" від 26.02.2025 № 3/02/2025.

Відмовляючи у задоволенні заяви боржника про зняття арешту, Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив про те, що під час розгляду заяви державним виконавцем здійснено перевірку відомостей за допомогою Автоматизованої системи виконавчою провадження, яка відповідно до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" забезпечує реєстрацію, облік, зберігання та пошук інформації про виконавчі провадження. Також перевірено відомості Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Крім того, здійснено перевірку інформації у Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно, Реєстрі прав власності і па нерухоме майно. Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомою манна.

За результатами пошуку в автоматизованій системі виконавчого провадження та архівних відомостях не виявилося можливим встановив виконавче провадження, у межах якою було винесено зазначену постанову, а також встановити процесуальний етап такого виконавчого провадження.

Щодо арешту коштів, накладеного на рахунки №№ 35417001001990, 35225004001990, 35227002001000, за результатами перевірки також не встановлено виконавчого провадження, у межах якою було накладено арешт.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника підлягає зняттю державним виконавцем у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, або в інших випадках, прямо визначених законом.

Таким чином, зняття арешту державним виконавцем є процесуальною дією, яка здійснюється виключно в межах конкретного виконавчого провадження за наявності передбачених законом підстав.

Відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 470/7 від 05.07.99, Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 та в подальшому Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 (три) роки, після закінчення якого виконавчі провадження підлягають знищенню.

Отже, оскільки виконавче провадження, при виконанні якого було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, не обліковується в автоматизованій системі виконавчого провадження, оскільки перебувало на виконанні до введення в дію електронної системи, не може бути відновлено його матеріали для встановлення відповідних обставин, при цьому відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються виключно за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Тобто сформувати процесуальний документ виконавчого провадження, а в даному випадку постанову про припинення чинності арешту, автоматизована система надає можливість лише при наявності в ній самого виконавчого провадження. У разі відсутності інформації про завершене або діюче виконавче провадження сформувати процесуальний документ не є можливим.

Разом з тим господарський суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року у справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року у справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року у справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року у справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц.

З огляду на викладене, судом встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження, в якому було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, минуло більше 20 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання і матеріали справи не містять відомостей про процесуальний стан такого виконавчого провадження.

Крім того, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на кошти та майно боржника за умови відсутності відомостей щодо виконавчого провадження, майнових претензій зі сторони стягувача, є невиправденим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (з наступними змінами та доповненнями) у разі, якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку, коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Водночас, з огляду на встановлені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення скарги в частині бездіяльності начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Кривий Ріг Таміли Мигільової у справі № 6-283.

Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у спеціальному порядку, передбаченому для цього законодавством, а не у позовному провадженні, тому Комунальне некомерційне підприємство Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна Дніпропетровської обласної ради, як боржник у виконавчому провадженні, обґрунтовано звернулося з вимогами про скасування арешту майна у порядку оскарження бездіяльності державного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній правовій ситуації відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно скаржника у виконавчому провадженні, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.

Виконавче провадження є триваючим процесом, який охоплює сукупність виконавчих дій та заходів примусового виконання рішення, спрямованих на забезпечення його фактичного виконання, і триває до його закінчення у порядку, визначеному законом

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

При цьому з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про поновлення строку для подання скарги на бездіяльність виконавчої служби та зобов`язання Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, скасування арешту на все майно Комунального некомерційного підприємства Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 25843751), накладеного постановою Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2021 № 6/283.

Керуючись статтями 2, 232-236, 327, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Комунального некомерційного підприємства Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна Дніпропетровської обласної ради на бездіяльність начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Кривий Ріг Таміли Мигільової у справі № 6-283 задовольнити частково.

Зобов`язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (50024, м.Кривий Ріг, вул.Петра Калнишевського, 5, код ЄДРПОУ 34545876) скасувати арешт на все майно Комунального некомерційного підприємства Міжобласний центр медичної генетики і пренатальної діагностики імені П.М. Веропотвеляна Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 25843751), накладений постановою Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2021 № 6/283.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили 07.10.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 07.10.2026

СуддяО.В. Перова