Ухвала суду № 140422823, 28.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5062/21

Провадження № 4-с/752/91/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Борейко М.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», суд

В С Т А Н О В И В :

В травні 2026 року адвокат Сяміна Д.М. звернулася до суду із скаргою в інтересах заявника, і просить:

1)поновити строк на подачу скарги;

2)визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Борейко М.В. щодо визначення розміру основної винагороди;

3)зобов`язати приватного виконавця здійснити перерахунок винагороди виходячи з фактично стягнутої суми 2 067 482, 52 грн;

4)визнати протиправним здійснений розподіл коштів;

5)зобов`язати провести новий розподіл коштів відповідно до вимог закону;

6)стягнути на користь боржника недоплачену суму коштів;

7)зобов`язати приватного виконавця надати повний та деталізований розрахунко розподілу коштів із підтверджуючими документами;

8)визнати незаконним стягнення витрат, не підтверджених належними доказами;

9)стягнути 35 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Посилається на те, що в межах виконавчого провадження № 77269375 була реалізована квартира АДРЕСА_1 , яка належала заявнику, за ціною 2 556 800, 00 грн.

До моменту реалізації квартири між заявником та кредитором - ТОВ» Факторингова компанія « Тандарт Кепітал» в офісі приватного виконавця був укладений Додатковий договір №1, яким сторони погодили зміну розміру заборгованості, а саме змен шенос уму заборгованості до 2 067 482, 52 грн.

Однак, при визначенні розміру основної винагороди виконавець застосував іншу базу розрахунку - 2 567 482, 52 грн, тобто первісний розмір заборгованості за виконавчим документом.

Таким чином, основна винагорода виконавця має становить 10% від суми за виконавчим провадженням - 206 748, 25 грн.

Неправильний розодвл коштів привів до недоплати боржнику приблизно 176 500, 00 грн.

З урахуванням цього, просить задовольнити скаргу.

Крім того, просить поновити строк для зверенння до суду, оскільки лист виконавця нею був отриманий лише 30 квітня 2026 року та був вкинутий у поштову скриньку.

Скарга була зареєстрована судом 06 травня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України визначено складу суду.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року в справі відкрито провадження та скарга призначена до судового розгляду.

Представник заявника в судове засідання не з`явилася подала заяву про розгляд справи в її відсутності.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд до відома не поставили.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 15 вересня 2014 року Голосіївським районним судом м.Києва був виданий виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк»2 567 482, 52 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 09 лютого 2022 року замінено сторону виконавчого провадження - ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ « Факторингова компанія «Стандарт Кепітал».

Виконавчий документ був пред`явлений до виконання до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Борейка М.В.

07 жовтня 2025 року між завником та кредитором - ТОВ» Факторингова компанія « Тандарт Кепітал» був укладений Додатковий договір №1, яким сторони погодили зміну розміру заборгованості, а саме: була зменшена сума заборгованості, стягнута рішенням суду, до 2 067 482, 52 грн.

Постановою приватного виконавця від 10 листопада 2025 року за клопотанням представника заявника був призначений суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ТОВ « СПЕЦЮСТ» про надання висновку про експертну грошову оцінку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 відповідно до укладеного договору.

Висновком про вартість об`єкта незалежної оцінки ринкова вартість квартири станом на 14 листопада 2025 року становить 3 008 000, грн.

04 лютого 2026 року за результатами електронних торгів квартира була реалізована на 2 556 800, 00 грн.

Постановою приватного виконавця від 12 лютого 2026 року визначено розмір додаткових витрат виконавчого провадження 4 750, 00 грн.

Звертаючись до суду представник заявника зазначає, що винагорода приватного виконавця була розрахована виходячи з суми, зазначеної в виконавчому документі - 2 567 482, 52 грн та склала 256 748, 25 грн.

Це ж підтверджується відповіддю првиаптного виконавця від 16 квітня 2026 роек на зверення представника заявника.

При цьому зазначено, що сума заборгованості в розмірі 2 067 482, 52 грн перерахована стягувану відповідно до укладеної угоди сторін виконавчого провадження 07 жовтня 2025 року.

( а.с.8 - 11; 13 - 18 )

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Аналогічна норма закріплена і в частині 1 статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", відповідно до якої примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом 1404-VIII випадках - на приватних виконавців.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Таким чином, з точки зору закону, під час розгляду скарг на дії/бездіяльність державного виконавця, судам необхідно, серед іншого, перевіряти законність вчинення/невчинення останнім відповідних дій, тобто досліджувати діяльність державного виконавця на предмет її відповідності положенням законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України « Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За змістом частин 1, 3, 4 та 5 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до листа приватного виконавця сума основної винагороди була визначена одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження постановою від 20 лютого 2025 року в сумі 256 748, 25 грн.

Сума боргу з урахуванням укладеної угоди між сторонами виконавчого провадження 07 жовтня 2025 року становила 2 067 482, 52 грн.

Про укладення вказаної угоди та досягнутої сторонами домовленості щодо суми до стягнення приватний виконавець був обізнаний.

Таким чином, визначена постановою приватного виконавця від 25 лютого 2025 року сума основної винагороди не відповівдає статті 27 Закону України « Про виконавче провадження».

Це відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати від 11 березня 2020 року в справі № 2540/3203/18, а також у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2023 року в справі № 160/26568/21 та від 23 липня 2023 року в справі № 640/28577/21.

Верховний Суд констатував, що винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини 7 статті 31 Закону №1403-VIII.

Виходячи із вищевикладеного та враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, Верховний Суд наголошував на тому, що суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, у цій частині суд вважає скаргу обґрунтованою.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 23 липня 2023 року в справі № 640/28577/21 зазначено, що у разі, коли одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець правильно визначив розмір основної винагороди і постанова про її стягнення є правомірною, то така постанова сама по собі не свідчить про протиправне втручання у права боржника.

Надалі питання про незаконність втручання у права боржника з боку приватного виконавця може постати у разі стягнення основної винагороди за відсутності фактичного виконання рішення суду або у більшій сумі, ніж належить, тощо.

У такому разі належним способом захисту порушеного права буде оскарження цих дій (рішень) приватного виконавця.

Таким чином, і в цій частині скарга є обгрунтованою.

Вимога заявника про визнання незаконним стягнення витрат, не підтверджених належними доказами, охоплюється вимогою про визнання дій протиправними в частині визначення розміру основної внагороди.

Щодо вимоги про стягнення на корить заявника недоплаченої суми коштів, суд враховує наступне.

Розділом 7 ЦПК України визначено спеціальний порядок розгляду скарг, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень.

Інститут судового контролю має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, у межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, як у цій справі, у державного виконавця.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 31 липня 2023 року в справі № 216/5508/20.

Таким чином, підстави для задоволення скарги в цій частині відсутні.

Згідно із статтею 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З точки зору частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом частин 1 та 3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Звертаючись до суду, представник заявника долучила до заяви копію ордера та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

( а.с.5 - 7 )

Будь-яких інших документів, визначених законом, для стягнення витрат на правничу допомогу з метою їх перевірки судом, представник заявника не надала.

Відповідно до копії ордера правнича допомга надалася заявнику адвокатом Сяміною Д.М. на підставі договору про надання правничої допомоги органу (установи), уповноваженої законом на надання безоплатної правничої допомоги №1022-26 від 10 лютого 2026 року.

Цивільним процесуальним законодавством України, а саме статтею 137 ЦПК України, передбачено, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які сторона фактично понесла або має понести відповідно до умов договору про надання правничої допомоги.

В рамках безоплатної вторинної правничої допомоги послуги адвоката фінансуються державою, тобто сам клієнт не витрачає власних коштів на оплату гонорару, тому й підстав для їх стягнення на його користь немає.

Крім того, суд при цьому враховує, що відповідно до статті 29 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» фінансування безоплатної первинної правничої допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, центрів з надання безоплатної правничої допомоги, місцевих бюджетів та інших джерел.

Фінансування безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

Це відповідає позиції Верховного Суду, яка є сталою та неодноразово висловлювалася, в тому числі в постановах Великої Палати в постанові від 16 листопада 2022 ркоу в справі № 922/1964/21 та постанові від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18.

З урахуванням викладеного, підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 19, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», статтями 2, 4, 10, 18, 123, 126, 127, 447 - 453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для зверненя до суду.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Борейка М.В. при визначенні розміру основної винагороди та розподілі коштів у межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

Зобов`язати приватного виконавця Борейка М.В. здійснити перерахунок основної винагороди виходячи з фактично стягнутої суми та провести новий розподіл коштів.

В решті скарги відмовити.

Апеляційна скарга на на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич