Ухвала суду № 140422260, 07.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18916/26

1-кс/569/8032/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області майор поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №12026181010001322 від 08 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області майор поліції ОСОБА_4 , звернулася з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12026181010001322 від 08 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що 09 червня 2026 року ОСОБА_5 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №165/5338 від 09.06.2026 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та діє на даний час.

Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в період часу з 22 год. 00 хв. 07 серпня 2026 року по 08 год. 00 хв. 08 серпня 2026 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ та який у подальшому продовжено, перебуваючи на вулиці Тараса Давидюка, що в м. Рівне, скориставшись відсутністю спостереження за ним збоку сторонніх осіб, проник у незамкнений автомобіль марки «Рено Мастер», державний номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований за адресою м. Рівне, вул. Тараса Давидюка, буд. 24, звідки шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Specialized Hotrock INT», вартістю 4 180,00 гривень, велосипед марки «Scott Voltage JR», вартістю 7 633,33 гривень, велосипед марки «Specialized Р.2», вартістю 27 752,62 гривень, шуроповерт марки «PARKSIDE», вартістю 1 888,63 гривень, набір шестигранників, вартістю 126 гривень, набір екстракторів, вартістю 53,43 гривні, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 39 934,01 гривень.

08 серпня 2026 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

09 серпня 2026 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується протоколом огляду місця події від 08.08.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_7 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

Метою та підставами продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідність забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий доводить, що на сьогодні мають місце обставини, які вказують на наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду. Крім того, слід звернути увагу на те, що одразу після вчинення злочину підозрюваний ОСОБА_5 зник з місця події, окрім цього може залишити; межі Рівненської області, оскільки проживає в іншій області і до Рівненської області приїхав по особистих питаннях.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на потерпілого та свідка, оскільки знаючи місце проживання потерпілого та свідка, підозрюваний ОСОБА_5 може шляхом умовлянь, вчинення тиску та /або будь-яким іншим чином вплинути на останніх, з метою зміни ним своїх показань про обставини вчинення кримінального правопорушення.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має постійного місця роботи та офіційного джерела доходу, є жителем іншої області, що унеможливлює ефективний контроль за його місцезнаходженням, що в сукупності може свідчити про існування ризику його переховування.

Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини, просили продовжити застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний не заперечував щодо задоволення клопотання.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані сторонами матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області розслідується кримінальне провадження №12026181010001322 від 08 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185КК України.

08 серпня 2026 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

09 серпня 2026 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

07 жовтня 2026 року постановою керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 3-х місяців, тобто до 09.11.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), при цьому, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Зокрема, у рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

До того ж, у рішенні по справі «W проти Швейцарії», Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Дані про особу підозрюваного вказують на те, що він працездатний, утриманців не має, а відтак обставин, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу до підозрюваного, немає.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистою свободи.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідка, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 судом враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо ОСОБА_5 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).

Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (п. 70 рішення ЄСПЛ від 22.05.2018 у справі «Гафа проти Мальти»/Gafа v. Malta, заява № 54335/14; п. 25 рішення ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України»/ Istomina v. Ukraine, заява №23312/15).

Докази, які вказують на обґрунтованість підозри, тяжкість кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, обставини вчинення кримінального правопорушення, підозрюваному слід визначити розмір застави за вчинення тяжкого злочину, 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено, а розмір застави забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 184, 194, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Комар, Волноваського району, Донецької області, українця, проживаючий за адресою АДРЕСА_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 09.11.2026 року включно.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Одночасно визначити розмір застави 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 09.11.2026 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_9