Рішення № 140422062, 07.10.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1522/26

Провадження № 2/548/821/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання прав та обов"язків забудовника

установив:

Позиція позивачів та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивачі звернулися до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько, ОСОБА_3 , за життя останній побудував будинок по АДРЕСА_1 , на виділеній йому для будівництва земельній ділянці, але свідоцтво про право власності він не отримав та не провів державну реєстрацію вище вказаного нерухомого майна.

Тому вивчивши його документи позивачі з`ясували, що рішенням за № 176 від 20.07.1993 року виконавчого комітету Хорольської міської ради народних депутатів Полтавської області батькові, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

На підставі акта виносу в натурі земельної ділянки і розміщення будівель від 20.08.1993р., ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Хорольська міська рада народних депутатів Полтавської області від 20.07.1993 надала , ОСОБА_3 дозвіл № НОМЕР_1 на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту який було виготовлено батьком, ОСОБА_3 , будівництво було завершене у 2002 році.

На початку 2025 року ним була здійснена спроба взяти земельну ділянку в оренду на якій розташований спірний будинок, для подальшої реєстрації права власності на будинок, для цього ним у проектній організації було замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, 5324810100:50:002:0244, але взяти в оренду зазначену земельну ділянку він не зміг, так як у нього були відсутні документи які б підтверджували його право власності на будинок.

Відсутність у нього документально підтвердженого права власності чи оренди на земельну ділянку позбавляло його права на прийняття житлового будинку в експлуатацію шляхом подання декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

З метою отримання документів на право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивачі звернулись до приватного нотаріуса, ОСОБА_4 у якої знаходиться спадкова справа, заведена після смерті батька, ОСОБА_3 , нотаріус листом за № 142/02-14від 08.05.2026 року повідомив позивачам, що відповідно до п. 4.15. Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

08.07.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивачі не з"явилися, але в позовній заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протягом строку, встановленого судом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів, ОСОБА_3 , за життя останній побудував будинок по АДРЕСА_1 , на виділеній йому для будівництва земельній ділянці, але свідоцтво про право власності він не отримав та не провів державну реєстрацію вище вказаного нерухомого майна.

Тому вивчивши його документи позивачі з`ясували, що рішенням за № 176 від 20.07.1993 року виконавчого комітету Хорольської міської ради народних депутатів Полтавської області батькові, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

На підставі акта виносу в натурі земельної ділянки і розміщення будівель від 20.08.1993р., ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Хорольська міська рада народних депутатів Полтавської області від 20.07.1993 надала , ОСОБА_3 дозвіл № НОМЕР_1 на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту який було виготовлено батьком, ОСОБА_3 , будівництво було завершене у 2002 році.

На початку 2025 року ним була здійснена спроба взяти земельну ділянку в оренду на якій розташований спірний будинок, для подальшої реєстрації права власності на будинок, для цього ним у проектній організації було замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, 5324810100:50:002:0244, але взяти в оренду зазначену земельну ділянку він не зміг, так як у нього були відсутні документи які б підтверджували його право власності на будинок.

Відсутність у нього документально підтвердженого права власності чи оренди на земельну ділянку позбавляло його права на прийняття житлового будинку в експлуатацію шляхом подання декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

З метою отримання документів на право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивачі звернулись до приватного нотаріуса, ОСОБА_4 у якої знаходиться спадкова справа, заведена після смерті батька, ОСОБА_3 , нотаріус листом за № 142/02-14від 08.05.2026 року повідомив позивачам, що відповідно до п. 4.15. Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до п. 4.16. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Згідно звіту про оцінку майна вартість спірного будинку на сьогоднішній день становить-508200 грн.

Викладені обставини підтверджуються наступними доказами:-копією свідоцтва про ОСОБА_5 ;-копією паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ;-копією паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ;-копією рішення № 176 від 20.07.93 року виконкому Хорольської міської Ради народних депутатів Полтавської області; -копією Акту виносу в натуру земельної ділянки і розбивка будівель;-копією Дозволу № 91 на проведення робіт;-копію паспорта забудівника;-копією технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;-копією Повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна;-копією Витягу з ДЗК про земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 ;-копією листа нотаріуса про відмову в проведенні реєстраційних дій;-копією звіту про оцінку майна.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку. За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним, а є незавершеним.

Оскільки за наявності дозволу на будівництво нового житлового будинку відповідно до рішення виконавчого комітету Хорольської міської Ради народних депутатівдепутатів від 20.07.1993 року за № 176, будинок та господарські будівлі у встановленому законом порядку не було введено в експлуатацію, таке будівництво є незавершеним, а тому до спадкоємів переходить право забудовника на оформлення зазначеного будинку у встановленому законом порядку.

Згідно діючого на час будівництва будинку та відведення земельної ділянки законодавства, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог цих актів законодавства. Вказані правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Підстави реєстрації права власності на житлові будинки встановлені в Правилах державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 31.12.1995 року №56, що втратив чинність на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 02 липня 2012 року №327.

Вказані акти законодавства діяли за життя батька позивачів, ОСОБА_3 , але останнім будинок з господарськими будівлями в експлуатацію не введений, реєстрація права власності проведена не була.

Відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якого встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі) , що складається БТІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Згідно п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Таким чином, право власності на побудований житловий будинок може виникнути лише після введення будинку в експлуатацію та реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За пунктом 8 роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництвом об`єкт (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхтонеможебути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-283, 354,355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ: 22528612, адреса знаходження: вул. Соборності, буд. 4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про визнання прав та обов"язків забудовника.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право на будівництво, введення в експлуатацію, реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, проведення державної реєстрації права власності - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку під літ.А1, загальною площею 125,0 м.кв. житловою площею 38,8 м.кв., прибудова під літерою, а, прибудови під літерою, а1, прибудови під літерою, а2, погріба під літерою, ап. гаража під літ, аг, сараю під літ.Б, вбиральні під літ.В, огорожі під літ. №1, водопроводу під літ.№ 2, газопроводу під літ.№3, воріт з хвірткою під літ.№4, каналізації під літ.№5.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2026 року.

Суддя : О.В. Коновод