Ухвала суду № 140421891, 06.10.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ПОЛТАВИ

Справа № 553/1634/26

Провадження № 1-кп/553/545/2026

У Х В А Л А

Іменем України

06.10.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження на підставі обвинувального акту № 1202517046000083 від 08.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Подільського районного суду м. Полтави перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, можуть реально настати, якщо запобіжний захід змінити, тобто обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_6 , в судовому засіданні просив замінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м`який, посилаючись на існуючу домовленість із обвинуваченим щодо подальшого відшкодування завданої шкоди, адже перебуваючи під вартою обвинувачений позбавлений такої можливості. Також повідомив, що не побоюється можливості незаконного впливу на нього з боку обвинуваченого, оскільки до цього часу таких спроб не було.

Представник потерпілого ОСОБА_7 підтримав позицію потерпілого.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у певний час доби за адресою місця проживання обвинуваченого. В обґрунтування заперечень посилався на позитивні характеристики обвинуваченого, наявність міцних соціальних зв`язків, те, що обвинувачений раніше не притягувався до будь-яких видів юридичної відповідальності, позитивно характеризується, часткового відшкодував потерпілому моральну шкоду та планує в подальшому вживати заходи для її відшкодування, а також те, що обвинувачений потребує медичного обстеження та лікування, яке в умовах тримання під вартою здійснити неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 02.09.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31.10.2026 року.

Судове засідання призначене на 06.10.2026 року має бути відкладене на раніше узгоджену дату 10.11.2026 для продовження дослідження письмових доказів.

Таким чином, строк тримання обвинуваченого під вартою має сплинути до завершення судового провадження.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Досліджуючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше не засуджувався, одружений, не працював, проживає з дружиною та малолітнім сином. ОСОБА_5 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, являється учасником бойових дій, має нагороди, також часткового відшкодував потерпілому моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та передав транспортний засіб Ford Tourneo Connect, вартість якого становить 11 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 491 700 грн. потерпілому ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

З інформаційного листа Полтавської міської медичної частини (№23) від 29.07.2026 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 , який утримується в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», перебуває під диспансерним наглядом медичних працівників з діагнозом: цукровий діабет ІІ типу, інсулінозалежний тип. Крім того у нього виявлено ряд інших хронічних хвороб. В умовах медичної частини проходив обстеження та медичний огляд лікарями медичної частини. Враховуючи наявні хронічні захворювання ОСОБА_5 потребує постійного медикаментозного лікування. Призначені лікарські препарати ОСОБА_5 отримує за рахунок коштів рідних та близьких. Медичні обстеження (якщо такі є), призначені лікарями фахівцями, які неможливо провести в умовах медичної частини, виконуються в територіальних закладах МОЗ України за закріпленістю.

Прокурор в клопотанні про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 посилається на наявність ризиків, визначених п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, та вважає, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти цим ризикам.

Суд вважає на даному етапі кримінального провадження доведеною наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, і зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на потерпілого у даному кримінальному провадженні не підтверджена адже, в судовому засіданні потерпілий повідомив, що за весь час жодного впливу зі сторони обвинуваченого на нього не було.

Також суд враховує, що після з`ясування позиції потерпілого, в судовому засіданні прокурором було визнано необгрунтованість ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на потерпілого.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Дотримуючись вимог ст. 194 КПК України, щодо обґрунтування неможливості запобігання зазначеним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, судом встановлено наступне.

Стаття 29 Конституції України гарантує кожній людині право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, в клопотанні про застосування запобіжного заходу слідчий, прокурор має обґрунтувати неможливість запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Разом з тим, клопотання прокурора містить формальне обґрунтування неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим кодексом, строк, на який їх покладено.

На підставі викладеного, суд, оцінивши в сукупності всі вищезгадані обставини приходить до висновку про відсутність правових підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби є співмірним та може цілком запобігти встановленому судом ризику, тяжкості пред`явленого йому обвинувачення та відповідає особі обвинуваченого, тому суд вважає, що обрання саме такого запобіжного заходу, буде достатнім та дозволить забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 181, 183, 194, 196, 197, 201,331 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто по 06 грудня 2026 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 в нічний час доби з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.;

- прибувати за кожним викликом до суду;

- не відлучатися за межі м. Полтави без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, -

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 після звільнення з під варти невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Відділення поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області негайно взяти на облік обвинуваченого ОСОБА_5 як особу, стосовно якої застосовано домашній арешт та негайно повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на Відділення поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області та прокурора.

Роз`яснити, що в разі невиконання обов`язків до ОСОБА_5 може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА_1