Рішення № 140421535, 06.10.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 364/569/26

Провадження № 2/379/1014/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

06 жовтня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 36 646,06 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що 08.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102538415, за умовами якого кредитор взяв на себе зобов`язання та надати відповідачу кредит на суму 5 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, відповідно до графіку сплати кредитних коштів. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі визначеній договором, однак відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 21 113,06 грн.

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 2402226, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 24.02.2026 до договору факторингу №24022026 від 24.02.2026 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21 113,06 грн.

Також, 12.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2225868 за умовами якого кредитодавець зобов`язувався на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти у сумі 3 500,00 грн., а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки /терміни, що визначені договором.

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі визначеній договором, однак відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 15 533,00 грн.

28.01.2026 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28012026 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 28012026 від 28.01.2026 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 15 533,00 грн.

Всупереч умовам вищевказаних договорів, відповідач свої кредитні зобов`язання не виконав. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів.

03.06.2026 справа надійшла до Володарського районного суду Київської області.

25.06.2026 ухвалою Володарського районного суду Київської області, справу передано за підсудністю для розгляду до Таращанського районного суду Київської області, відповідно до вимог ст. 31 ЦПК України.

23.07.2026 справа надійшла до Таращанського районного суду Київської області та того ж дня, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Невгада О.В.

Ухвалою суду від 24.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.08.2026 в межах встановленого строку позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд справи, вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 07.09.2026.

07.09.2026, протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи до 06.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позову зазначив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надіслав, правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 08.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102538415.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 757702.

Відповідно до п. 1.1 договору кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі.

Згідно п. 1.2, 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 5 000,00 грн., кредит надається на 360 днів з 08.09.2025, останній термін (дата) повернення кредиту 03.09.2026.

Пунктами 1.5, 1.5.1-1.5.2 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 17 686,30 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту складає 22 686,30 грн., комісія за надання кредиту становить 1 125,00 грн., комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 8 140,00 грн. та нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду.

Відповідно до п. 1.5.3-1.6 договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 90,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом протягом решти строку нараховуються за ставкою 180,00 відсотків річних починаючи з другого розрахункового періоду згідно графіку платежів. Проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 8 421,30 грн. Тип процентної ставки за договором-фіксована.

Відповідно до п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) кредитодавець починаючи з наступного дня за датою спливу строку сплати чергового платежу, має право (не обов`язково) нараховувати проценти за ставкою відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Окрім кредитного договору, за допомогою одноразового ідентифікатора 861467, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту № 102538415 який також містив основні умови кредитування.

Згідно із платіжним дорученням № 109030948 від 09.09.2025 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картку відповідача № НОМЕР_1 , грошові кошти у сумі 5 000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору № 102538415.

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 2402226 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 24.02.2026 до договору факторингу №24022026 від 24.02.2026, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21 113,06 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 3 413,06 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 700,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 9 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Також, 12.09.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 2225868.

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора 870411.

Відповідно до п. 1.1 договору кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 1.2, 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 3 500,00 грн., кредит надається на 360 днів з 12.09.2025, останній термін (дата) повернення кредиту 07.09.2026.

Пунктами 1.5, п.1.5.1-1.5.2 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 12 187,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту складає 15 687,00 грн., комісія за надання кредиту становить 945,00 грн., комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 11 242,00 грн. та нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду.

Відповідно до п. 1.5.3-1.6 договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом протягом решти строку нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних починаючи з другого розрахункового періоду згідно графіку платежів. Проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн. Тип процентної ставки за договором-фіксована.

Відповідно до п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 444111ХХХХХХ9714.

Відповідно до п. 4.1 договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

Відповідно до п. 4.2 договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) кредитодавець починаючи з наступного дня за датою спливу строку сплати чергового платежу, має право (не обов`язково) нараховувати проценти за ставкою 0 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Окрім кредитного договору, за допомогою одноразового ідентифікатора 131622, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту № 2225868 який також містив основні умови кредитування.

Згідно із платіжним дорученням № 46129572 від 12.09.2025 ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» перерахувало на картку відповідача № НОМЕР_2 , грошові кошти у сумі 3 500,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору № 2225868.

28.01.2026 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28012026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28.01.2026 до договору факторингу № 28012026 від 28.01.2026, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 15 533,00 грн., з яких: 3 500,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 945,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 4 088,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За положеннями ст. 12 згаданого Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Отже, всупереч умов кредитних договорів відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредитів, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином встановлено, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитними договорами № 102538415 від 08.09.2025 та № 2225868 від 12.09.2025 належним чином не виконує, у передбачені в договорах строки суми позики та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, в той же ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» доведено право вимоги до відповідача.

У спростування зазначених представником позивача доводів позову, відповідачем будь-яких доказів чи заперечень надано не було.

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17).

Про умови кредитних договорів № 102538415 від 08.09.2025 та № 2225868 від 12.09.2025 відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати відсотків за користування кредитним коштами. Кредитні договори укладені на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити відсотки, що є платою за користування кредитом, такі останнім не оспорювались, в судовому порядку їх окремі положення недійсними не визнавалися.

Беручи до уваги те, що позивачем доведено право вимоги до відповідача, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості позивача, як і не надав доказів належного виконання ним умов кредитних договорів № 102538415 від 08.09.2025 та № 2225868 від 12.09.2025, суд, перевіривши зазначені розрахунки, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 5 000,00 грн. суми заборгованості за основним зобов`язанням, 3 413,06 грн. суми заборгованості по процентам за користування кредитом за договором 102538415 від 08.09.2025 та 3 500,00 грн. суми заборгованості за основним зобов`язанням, 945,00 грн. суми заборгованості по комісії за надання кредиту за договором № 2225868 від 12.09.2025 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3 700,00 грн. за договором № 102538415 від 08.09.2025 та у розмірі 4 088,00 грн. за договором № 2225868 від 12.09.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, плата за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.202 у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин, обов`язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

Умовами укладеного між сторонами договору фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені у кредитних договорах № 102538415 від 08.09.2025 та № 2225868 від 12.09.2025 положення щодо обов`язку позичальника здійснювати оплату за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними.

За таких обставин, заборгованість по оплаті комісії у розмірі 3 700,00 грн. за договором № 102538415 від 08.09.2025 та у розмірі 4 088,00 грн. за договором № 2225868 від 12.09.2025, нарахована без належних на те правових підстав, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення даних сум є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 9 000,00 грн. за договором № 102538415 від 08.09.2025 та у розмірі 7 000,00 грн. за договором № 2225868 від 12.09.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02. 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23.

Тлумачення змісту як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із відповідачем грошових зобов`язань, що випливають з кредитного договору, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 9 000,00 грн. за договором № 102538415 від 08.09.2025 та у розмірі 7 000,00 грн. за договором № 2225868 від 12.09.2025 задоволенню не підлягають.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 102538415 від 08.09.2025 у розмірі 8 413, 06 грн. та заборгованість за кредитним договором № 2225868 від 12.09.2025 у розмірі 4 445,00 грн., що разом становить 12 858,06 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що при подачі позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», відповідно до платіжної інструкції № 154438 від 15.05.2026, сплачено 2 662,40 грн. судового збору та відповідно до платіжної інструкції № 172397 від 31.07.2026 сплачено ще 2 662,40 грн.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позивачем заявлено ціну позову, що становить 36 646,06 грн., однак задоволенню підлягає 12 858,06 грн., тобто 35,09 % .

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» слід пропорційно стягнути 1 868,32 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за кредитним договором №102538415 від 08.09.2025 у розмірі 8 413, 06 грн. та заборгованість за кредитним договором № 2225868 від 12.09.2025 у розмірі 4 445,00 грн., що разом становить 12 858 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 06 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014) судовий збір в розмірі 1 868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) гривень 32 копійки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Невгад