Ухвала суду № 140420985, 16.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5440/26

1-кп/296/780/26

УХВАЛА

Іменем України

16 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 та звернення застави в дохід держави у кримінальному провадженні №12026060640000383 від 17.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

установив:

У провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 10.09.2026 було оголошено розшук обвинуваченої ОСОБА_4 , із наданням дозволу на затримання обвинуваченої з метою її приводу до суду для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 зупинено до розшуку обвинуваченої.

16.09.2026 працівниками поліції затримано обвинувачену ОСОБА_4 та 16.09.2026 останню доставлено до суду.

Ухвалою суду від 16.09.2026 кримінальне провадження відновлено.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що метою зміни запобіжного заходу є необхідність запобігання наявних ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням того, що санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому ОСОБА_4 усвідомлює те, що вона може бути засудженою до реальної міри покарання, з метою уникнення покарання може переховуватись від суду. Також існують ризики незаконного впливу з її боку на свідків у вказаному провадженні та можливого вчинення нею інших кримінальних правопорушень. Вважає, що даний вид запобіжного заходу необхідно змінити на тримання під варту не виходячи з каральних міркувань, а лише з метою виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, оскільки у цьому кримінальному провадженні вже застосовувався запобіжний захід у вигляді застави, проте був нею порушений.

В судовому засіданні прокурор підтримав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звернення застави в дохід держави з підстав, викладених у ньому.

Адвокат ОСОБА_5 висловив думку, з якою погодилась його підзахисна ОСОБА_4 щодо заперечення у задоволенні клопотань прокурора про зміну запобіжного заходу із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звернення застави в дохід держави.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд, вирішуючи клопотання прокурора виходить з наступного.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення дієвості кримінального провадження є запобіжні заходи.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КПК України, прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 КПК України до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний (обвинувачений) може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним (обвинуваченим) зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. При цьому тримання особи під вартою може відбуватися лише на підставі відповідного рішення компетентного суду.

Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , особу обвинуваченої, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків шляхом їх переконання та залякування, схиляння до зміни даних ними показань з метою вигородження, викривлення фактичних обставин та уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки остання офіційно не працює, незамвіжня, немає міцних соціальних зв`язків, немає постійного джерела доходу, перебувала у розшуку.

Таким чином, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, дає підстави для зміни їй запобіжного заходу на тримання під вартою до 60 днів. Застосування даного запобіжного заходу не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Змінений відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченої, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.

Суд вважає, що на даній стадії судового розгляду кримінального провадження тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої.

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у разі якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Згідно ч. 9 ст. 182 КПК України питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 29.04.2026 обвинуваченій ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та встановлений розмір застави в сумі 66560 грн , який здатний забезпечити виконання покладених на неї обов`язків.

Застава була внесена заставодавцем ОСОБА_6 на відповідний депозитний рахунок Житомирського апеляційного суду та ОСОБА_4 звільнено з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Однак, враховуючи, що заставодавець відсутній у судовому засіданні, клопотання прокурора в частині звернення застави в дохід держави не може бути вирішено, а тому підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє прокурора звернутися з відповідним клопотанням до суду у подальшому.

З урахування викладеного, приймаючи до уваги вік та стан здоров`я обвинуваченої, дані про особу, сімейний стан, суд вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачена не виконала покладені на неї судом процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.

В зв`язку з тим, що стосовно ОСОБА_4 вже обирався альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, суд, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, керуючись правилами п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення при цьому розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Змінити обраний обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 14 листопада 2026 року (включно), взявши під варту в залі суду, без визначення застави.

Строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 16.09.2026 року.

Клопотання прокурора в частині звернення в дохід держави заставу в розмірі 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн, внесену заставодавцем ОСОБА_6 на депозитний рахунок Житомирського апеляційного суду, залишити без розгляду.

Копію даної ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1