Ухвала суду № 140420822, 06.10.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1613/25

Провадження № 1-кп/163/72/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Любомль Волинської області клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні №42025030000000024 від 21.03.2025 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Захисник звернувся в суд із клопотанням про скасування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави та обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. Клопотання обґрунтовано тим, що на розгляді Любомльського районного суду Волинської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025030000000024 від 21.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2025 року щодо ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у сумі 151 400,00 грн., яку вніс заставодавець - батько обвинуваченого ОСОБА_6 .

Захисник вважає, що на цей час підстави та ризики, які слугували підґрунтям для застосування запобіжного заходу у вигляді застави, повністю втратили свою актуальність, а подальше збереження цього запобіжного заходу покладає надмірний тягар на родину обвинуваченого. На цій стадії судового розгляду усі передбачені ст. 177 КПК України ризики повністю відсутні. Відсутність ризику переховування від суду обґрунтовано тим, що обвинувачений на цей час є діючим атестованим співробітником внутрішньої служби Державної кримінально-виконавчої служби України. Проходження служби в правоохоронному органі передбачає постійний контроль та унеможливлює раптове зникнення або зміну місця проживання. ОСОБА_4 є батьком двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_7 , 2012 р.н. та новонародженого сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з їх матір`ю. Потреба у щоденному матеріальному та моральному піклуванні про немовля і малолітню дочку створює найвищий рівень соціальної прив`язаності до місця проживання у м. Києві. Мати обвинуваченого ОСОБА_9 є особою з інвалідністю другої групи безстроково та потребує сторонньої допомоги й лікування. ОСОБА_4 жодного разу не порушив процесуальні обов`язки, постійно з`являється за викликами суду та не робив жодних спроб залишити місце проживання чи ухилитися від правосуддя. Відсутність ризику знищення, переховування або спотворення речей чи документів обґрунтовано тим, що усі письмові та речові докази у справі вилучені, зафіксовані, процесуально закріплені та залучені до матеріалів кримінального провадження, безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду. Обвинувачений фізично та процесуально позбавлений можливості вплинути на цілісність матеріалів справи. Відсутність ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів чи спеціалістів обґрунтовано тим, що на цій стадії судового розгляду допитано усіх свідків у справі. Показання свідків вже зафіксовані у протоколах та аудіозаписах судових засідань. За весь час перебування під заставою з боку ОСОБА_4 чи його захисту не зафіксовано жодної спроби позапроцесуального контакту зі свідками чи іншими учасниками провадження. Відсутність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовано тим, що за увесь час судового розгляду обвинувачений демонструє виключно конструктивну та належну процесуальну поведінку, сприяє встановленню фактичних обставин у справі та реалізує свої права виключно у передбачений КПК України спосіб. Слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області ухвалою від 04.07.2025 установлено факт відсутності будь-яких відомостей про негативну процесуальну поведінку ОСОБА_4 . Відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження правопорушення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 є раніше не судимим, до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивну характеристику по службі, є учасником бойових дій та підполковником ДКВС України. Жодних даних про його схильність до протиправної поведінки чи існування загрози вчинення нових правопорушень матеріали справи не містять. Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2025 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків з обгрунтуванням, що прокурор не подав будь-які відомості, які свідчать про негативну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування цього кримінального правопорушення. З того часу, упродовж 1 року та 3 місяців, ОСОБА_4 довів свою безумовну процесуальну сумлінність, а отже, збереження грошової застави втратило будь-яку процесуальну доцільність і перетворилося на надмірний майновий тягар.

Загальнонаціональна економічна криза, пов`язана з уведенням воєнного стану, безпосередньо позначилася на родині обвинуваченого, яка опинилася у критичному фінансовому становищі. Заставодавець, батько обвинуваченого ОСОБА_6 , має значну непогашену заборгованість перед банківськими установами на загальну суму 89 975,60 грн. Мати обвинуваченого ОСОБА_9 , є особою з інвалідністю другої групи безстроково, вона має кредиторську заборгованість перед банківською установою в розмірі 44 872,40 грн. Наявність інвалідності позбавляє її можливості повноцінно працювати, а потреба в ліках створює постійне фінансове навантаження. Народження 03.08.2026 сина та наявність 14-річної дочки потребує значних щомісячних витрат на харчування, догляд та розвиток дітей. Загальна кредитна заборгованість батьків становить понад 134 848 грн. Вилучення з сімейного обороту застави в розмірі 151 400 грн. у сукупності з необхідністю утримання двох дітей та лікування матері з інвалідністю ставить родину заставодавця на межу виживання.

Застава повинна визначатися з урахуванням майнового стану та не повинна бути непомірним тягарем. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, на думку захисту, є повністю достатнім та співмірним для забезпечення виконання обвинуваченим усіх процесуальних обов`язків. Тому захисник просить суд застосований щодо ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 151 400 гривень скасувати та обрати щодо нього запобіжний захід - особисте зобов`язання; заставу у розмірі 151 400 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_6 за вказаними у клопотанні реквізитами.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримали.

Прокурор щодо клопотання захисника заперечував, просив у задоволенні клопотання відмовити; вважає, що з огляду на тяжкість злочину, суворість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому, менш суворий запобіжний захід, ніж застава, не зможе запобігти ризикам, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу та існують на даний час, оскільки судом не допитано всіх свідків у даному кримінальному провадженні, обвинувачений обізнаний з методами незаконного перетину кордону, а тому вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов`язків.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши докази, суд дійшов такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, та відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2025 року щодо ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у сумі 151 400,00 грн., яку вніс заставодавець - батько обвинуваченого ОСОБА_6 .

При цьому на підставі ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя визначив розмір застави, яка, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, що підтверджений поданими в суд документами, на думку слідчого судді, буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, тобто 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 151 400 гривень (сто п`ятдесят одну тисячу чотириста гривень). Слідчий суддя установив наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що існує висока ймовірність того, що з огляду на суть пред`явленої підозри, того, що ОСОБА_4 може бути обізнаний з незаконними методами залишення території України, а тому, може залишити як місце свого проживання, так і територію України; може незаконно впливати на показання свідків та інших осіб (оскільки йому інкримінується вчинення незаконних дій за попередньою змовою групою осіб); наявність міцних соціальних зв`язків (в тому числі малолітньої дитини, у якої є мати, що не позбавлена батьківських прав щодо неї та може забезпечити її потреби), не завадило йому бути обґрунтовано підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, тому будь-який інший запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, в тому числі особисте зобов`язання, особиста порука (батька та колишньої дружини, яких слідчий суддя не може вважати такими, що заслуговують на довіру), домашнього арешту не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2025 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків запобіжного заходу у вигляді застави.

На цей час судовий розгляд кримінального провадження не завершено; не проведено допит основного свідка обвинувачення ОСОБА_11 , а також з огляду на тяжкість злочину, суворість основного та додаткових покарань, які можуть бути призначені обвинуваченому, на переконання суду, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 при застосуванні щодо нього менш суворого запобіжного заходу ніж застава, з високою ймовірністю може переховуватися від суду, впливати на свідка ОСОБА_11 з метою надання ним суду вигідних для нього показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується зібраними органом досудового розслідування доказами.

Вказані ризики, на думку суду, є актуальними, продовжують існувати і виправдовують подальше застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави.

При цьому суд вважає, що запобіжний захід - застава відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тому існує необхідність у збереженні цього запобіжного заходу. На переконання суду, інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків. Суд вважає, що саме застосування запобіжного заходу у вигляді застави дисциплінує обвинуваченого і сприяє його процесуальному сумлінню. При цьому, на переконання суду, ні постійне місце роботи обвинуваченого у правоохоронному органі, ні наявність зареєстрованого у 2026 році шлюбу та двох неповнолітніх дітей, не зменшує високої ймовірності його ухилення від суду з огляду на суть обвинувачення та суворість покарання, яке може бути йому призначене.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд не відхиляє доводів захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у цьому випадку вказані доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання доведеним процесуальним ризикам.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтовуючи критичне фінансове становище родини обвинуваченого, захисник вказує лише про витрати сім`ї. Проте захист не повідомляє, які доходи та активи має сім`я обвинуваченого та його батьки, яке нерухоме та рухоме майно є їхньою власністю. За таких обставин твердження захисника про надмірний майновий тягар застави для родини ОСОБА_4 є недостатньо обґрунтованими.

Суд враховує доводи та подані документи сторони захисту, однак вважає, що вони не спростовують існування доведених ризиків, які є актуальними.

З огляду на викладене суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 179, 182, 193, 194, 196, 201, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути внесені до апеляційної скарги на рішення суду по суті кримінального провадження.

Дата виготовлення повного тексту ухвали о 17:00 год. 06 жовтня 2026 року.

Головуюча: суддя ОСОБА_1