Ухвала суду № 140419443, 07.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/19156/26

Провадження № 2-а/643/163/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить: поновити строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4533413 від 18.04.2025; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4533413 від 18.04.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали. Недоліки позовної заяви усунені у повному обсязі.

Оцінюючи доводи заяви про поновлення строку звернення до суду, суд керується таким.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що 10.10.2025 він подав до суду позовну заяву до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови ЕНА № 453413 від 18.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення. 10.04.2026 Салтівським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення у справі № 643/17681/25, яким було задоволено його позов і скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення. На рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 представником ДПП було подано апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 апеляційну скаргу ДПП задоволено, рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 скасовано у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача. Разом з цим в постанові було зазначено, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача. Не погодившись з рішенням Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026, позивач оскаржив вказану постанову до Касаційного адміністративного суду. Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.08.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі № П/9901/736/18 зазначено, що згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

У постанові від 29.05.2024 у справі № 473/1467/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року в справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20), від 12 січня 2022 року в справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21); Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року в справі № 340/141/21 (адміністративне провадження № К/9901/18182/21) та ін.). Зазначене узгоджується із практикою ЄСПЛ, який в своїх рішеннях вказує на те, що надмірний формалізм при застосуванні процедурних правил буде впливати на справедливість процедури, що призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року в справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. Franc)», рішення від 08 грудня 2016 року в справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

У постанові Верховного Суду від 29.02.2022 у справі № 500/1912/22 зауважено, що згідно з висновками, що сформульовані у одному з останніх рішень Великої Палати ЄСПЛ, яке головним чином стосується процесуальних гарантій особи у суді та узагальнює позиції з раніше винесених рішень цього Суду, - справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia [ВП], № 40160/12, п.п. 76-78, 97-99): пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (див. рішення у справах «Роше проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom) [ВП], № 32555/96, п. 116; «З та інші проти Сполученого Королівства» (Z and Others v. the United Kingdom) [ВП], № 29392/95, п. 91; «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) [ВП], № 15869/02, п. 54); право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним»; це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд; проте право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230); заходи, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть права була порушена; крім того, обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо відсутнє розумне співвідношення пропорційності між засобами, що використовуються, і метою, яка має бути досягнута; при цьому у практиці Суду закріплено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), № 47273/99, пп. 50-51 та 69; «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), № 35787/03, п. 29); Суд постановляв, що є порушення права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [ВП], № 8917/05, п. 79; «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, п. 24; «Есім проти Туреччини»(Esim v. Turkey), № 59601/09, п. 21); у своїй подальшій практиці Суд послідовно спирався на вищезазначені елементи при ухваленні рішення щодо того, чи було тлумачення процесуальної норми таким, що необґрунтовано обмежувало право заявника на доступ до суду (див. приклади, рішення у справах, в яких було визнано порушення: «Новіньський проти Польщі» (Nowinski v. Poland), № 25924/06, п. 34;«Омеровіч проти Хорватії (№ 2)» (Omerovic v. Croatia) (№ 2), № 22980/09, п. 45; «Маширевіч проти Сербії» (Masirevic v. Serbia), № 30671/08, п. 51;«Корнеа проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova), № 22735/07, п. 24; «Лоулі-Георгопулу проти Греції» (Louli-Georgopoulou v. Greece), № 22756/09, п. 48; а також приклади, в яких Судом було постановлено, що обмеження доступ до суду не є непропорційним: «Уеллс проти Сполученого Королівства» (Wells v. the United Kingdom), № 37794/05; «Данн проти Сполученого Королівства» (Dunn v. the United Kingdom), № 62793/10, п. 38).

В контексті доводів позивача суд зважає, що Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.06.2026 у справі № 643/17681/25, ухвалюючи рішенні про відмову у позові ОСОБА_1 з мотивів пред`явлення позову до неналежного відповідача, вказав, що «позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача … Заміна відповідача може відбуватися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду … Суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального законодавства, не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі в справі належного відповідача чи співвідповідача, отже суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, … допустив порушення норм процесуального права … Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача».

Таким чином, суд апеляційної інстанції не тільки прямо вказав на можливість повторного звернення позивача до суду з позовом до належного відповідача, а й зазначив, що підставою скасування рішення суду за попереднім позовом є невирішення питання про залучення до участі у справі належного відповідача, що могло бути здійснено без відповідного волевиявлення позивача, який не завжди спроможний правильно визначити відповідача.

Ураховуючи вищенаведене та обов`язок суду забезпечити практичну та ефективну реалізацію права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та задовольнити клопотання позивача про поновлення вказаного строку. Одночасно суд враховує, що виходячи з приписів ч. 4 ст. 123 КАС України, суд не позбавлений права на інших стадіях розгляду справи з урахуванням додатково отриманих доказів повторно розглянути питання поважності причин пропуску звернення до суду з позовом.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що адміністративний позов поданий з додержанням вимог ст. 160, 161 КАС України.

Виходячи з положень ст. 12, 257, 260, 262, 286, КАС України та враховуючи значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію і складність справи, обсяг та характер доказів в справі, кількість сторін та інших учасників справи, відсутність значного суспільного інтересу в розгляді справи, суд приходить до висновку щодо доцільності розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

Процесуальні строки для надання відзиву на позовну заяв суд встановлює з урахуванням спеціальних строків вирішення даної категорії адміністративних справ, визначених ч. 1 ст. 286 КАС України, які мають пріоритет над загальними нормами КАС України, яким врегульовано загальні строки подання заяв по суті справи. Крім того, суд також враховує час, необхідний для пересилання відповідних заяв по суті справи засобами поштового зв`язку.

Керуючись ст. 12, 160-161, 171, 241-243, 248, 257, 260, 262, 286 КАС України

УХВАЛИВ

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи проводити за правилами позовного провадження з особливостями, визначеними ст.262, 269, 286 КАС України для окремих категорій термінових справ.

Призначити по справі судове засідання для розгляду справи по суті в приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова (61153, м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є, каб. № 29) на 16.10.2026 року на 12-30 год.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати учасникам справи.

Копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів надіслати відповідачу.

Визначити відповідачу строк 9 (дев`ять) днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, в якому він має право викласти заперечення проти позову та який має відповідати вимогам, встановленим ст. 162, 175 КАС України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Роз`яснити відповідачу, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Роз`яснити учасникам справи, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud2027.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Крівцов Д.А.