Ухвала суду № 140418860, 07.10.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2809/26

Провадження №1-кс/639/1477/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Харків

Суддя Новобаварського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву захисника ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження № 22026000000000207 від 27.02.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України,

в с т а н о в и в :

03.04.2026 на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026000000000207 від 27.02.2026 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України (судова справа №639/2809/26, провадження №1-кп/639/278/26).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026, судова справа № 639/2809/26 надійшла до провадження судді ОСОБА_6

30.09.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 подав заяву про відвід судді ОСОБА_6 від участі у розгляді зазначеного обвинувального акту, посилаючись на наявність обставин, які, на його думку, викликають сумніви у неупередженості судді.

В обґрунтування заявленого відводу захисник ОСОБА_5 зазначав, що 30.09.2026 в судове засідання прибув обвинувачений, його захисник - адвокат ОСОБА_5 та прокурор. Проте, другий захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 не прибув у зв`язку хворобою, про що повідомив суд, і суд про обізнаність щодо поважної причини відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_4 на початку судового засідання підтвердив. При цьому, прокурор подав до початку вказаного судового засідання клопотання про продовження дії обов?язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Обвинувачений та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти розгляду такого клопотання прокурора у відсутності другого захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 не заперечували, проте категорично заперечували проти продовження розгляду кримінальної справи по суті у відсутності другого захисника. Така позиція обвинуваченого щодо обов?язкової участі його обох захисників під час розгляду справи неодноразово ним висловлювалася, є постійною та послідовною. Проте, суд, вислухавши позицію сторін зазначив, що не бачить підстав для відкладення розгляду справи по суті у зв?язку із хворобою другого захисника.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , заявлений його захисником ОСОБА_5 , відвід судді ОСОБА_6 підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на зазначене вище. При цьому обвинувачений зазначив, що суддя ОСОБА_6 порушив вимоги ст. 20 КПК України, тим самим суттєво обмежив права ОСОБА_3 на захист, є упередженим та суб?єктивним, у зв?язку з чим наявні підстави для відводу судді Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 від розгляду справи №639/2809/26 (1-кп/639/278/26) на підставі п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 також підтримав заявлений захисником ОСОБА_5 відвід, просив його задовольнити та відвести суддю ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд заявленого відводу без його участі, проти задоволення заявленого відводу заперечував, зазначивши, що правових підстав для відводу судді ОСОБА_6 немає. Разом з цим, повідомив, що непогодження сторони захисту із рішеннями та діями головуючого не є підставою для його відводу, у зв?язку із чим у задоволенні заяви про відвід просив відмовити.

Суддя ОСОБА_6 участі у судовому засіданні не приймав, надав заяву про розгляд справи без його участі.

За змістом ст. 81 КПК України неявка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, не перешкоджає розгляду заявленого відводу.

Вислухавши захисника ОСОБА_5 в обґрунтування заявленого ним відводу, обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , перевіривши доводи заявленого відводу, суддя приходить до таких висновків.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні викладені у статтях 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно вимог п. 4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вимогами ч. 5 ст. 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивований.

Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Крім того неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, необхідно у кожній окремій справі вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Сторона захисту у заявленому відводі посилається на наявність сумнів у неупередженості судді ОСОБА_6 ..

При цьому з матеріалів провадження вбачається, що обвинувальний акт був розподілений судді згідно протоколу автоматичного визначення судді.

Підстави, на які посилається захисник ОСОБА_5 у своїй заяві про відвід судді ОСОБА_6 , не містять будь-яких об`єктивних відомостей щодо можливої зацікавленості судді під час здійснення розгляду обвинувального акту по кримінальному провадженні № 22026000000000207 від 27.02.2026 та не ставлять під сумнів його об`єктивність, а подана заява фактично містить припущення та незгоду з ухваленим суддею рішенням про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті у зв?язку із хворобою другого захисника.

Щодо доводів сторони захисту про начебто грубе порушення суддею ОСОБА_6 права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 , то вони є безпідставними.

Так, право на захист є одним із фундаментальних елементів права на справедливий суд та не підлягає звуженню під час здійснення кримінального провадження. Разом із тим жодна процесуальна гарантія не може тлумачитися ізольовано від інших засад кримінального провадження. Реалізація права на захист має здійснюватися у такому процесуальному порядку, який одночасно забезпечує виконання завдань кримінального судочинства, зокрема здійснення судового провадження упродовж розумного строку, а також належну організацію судового розгляду, рівність учасників процесу та ефективне здійснення правосуддя.

Законодавче положення про обов`язкову участь захисника у визначених законом випадках не може тлумачитися розширено як таке, що встановлює обов`язок суду забезпечувати одночасну участь усіх захисників у кожному без винятку судовому засіданні незалежно від його предмета, процесуального значення та кола питань, які підлягають вирішенню. Обов`язкова участь захисника означає, що в певних випадках держава не вправі допустити здійснення кримінального провадження без ефективної професійної правничої допомоги особі. Водночас із цього не випливає, що тимчасова відсутність конкретного захисника автоматично виключає можливість подальшого здійснення судового провадження. Адже організація судового провадження не може ставитися у безумовну залежність від можливості забезпечити одночасну присутність усіх учасників процесу. За такого підходу будь-яка тимчасова відсутність одного із захисників незалежно від причин, предмета конкретного судового засідання чи можливості дистанційної участі унеможливлює подальший рух кримінального провадження. Внаслідок цього процесуальна гарантія права на захист перетворюється із засобу забезпечення справедливого судового розгляду на механізм, здатний фактично паралізувати здійснення правосуддя.

З іншого боку, право на захист вважається забезпеченим тоді коли обвинувачений і його захисник мали реальну можливість знати про перебіг судового провадження та про позиції інших учасників, брати участь у розгляді процесуальних питань, подавати клопотання, висловлювати заперечення, надавати пояснення. Саме це становить зміст процесуальної гарантії, тоді як фізична присутність конкретного захисника у кожному окремому судовому засіданні сама по собі не є самостійною процесуальною цінністю, якщо її відсутність не вплинула на можливість ефективного здійснення захисту. Отже вирішальним критерієм є не сам факт відсутності захисника у певному судовому засіданні, а те, чи призвела така відсутність до реального обмеження права обвинуваченого на захист.

У кримінальному провадженні № 22026000000000207 від 27.02.2026, з урахуванням встановленого порядку дослідження доказів, судовий розгляд знаходиться на стадії дослідження документів (письмових доказів), які надані стороною обвинувачення.

В судовому засіданні 30.09.2026, коли захисником ОСОБА_4 було подано клопотання, в якому він просив відкласти його, був присутній інший захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 ..

При цьому необхідно відзначити, що судове засідання, призначене на 14.09.2026, було також відкладено судом у зв`язку з поданням захисником ОСОБА_4 аналогічного клопотання про відкладення судового засідання через неможливість його прибуття до суду у зв`язку з хворобою.

Під час розгляду заявленого відводу захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 зазначили, що були готові до дослідження в судовому засіданні 30.09.2026 певної частини письмових доказів сторони обвинувачення.

Проте, як вбачається з журналу судового засідання, питання щодо дослідження саме цих доказів за відсутності захисника ОСОБА_4 ними не ставилось, а одразу після прийняття суддею ОСОБА_6 рішення про продовження судового розгляду за відсутності захисника ОСОБА_4 фактично було заявлено відвід, для чого захисник просив надати час для складання відповідної заяви в письмовій формі.

Також необхідно відзначити, що чинне кримінальне процесуальне законодавство забезпечує стороні захисту фактично безперервний доступ до перебігу судового провадження. Захисник ОСОБА_4 мав можливість без будь-яких перешкод ознайомлюватися з журналами і технічними записами судових засідань, матеріалами судового провадження та іншими процесуальними документами дистанційно, навіть без необхідності особистої присутності у приміщенні суду. Відтак відсутність у конкретному судовому засіданні не позбавляла захисника інформації про перебіг судового провадження та не обмежувала його можливості належним чином підготуватися до подальшої участі у ньому та реалізувати свої права, в тому числі передбачені ст. 358 КПК України, у наступному судовому засіданні, зокрема просити суд виключити відповідні документи з числа доказів або призначити відповідну експертизу такого документа(ів), та в такий спосіб компенсувати свою відсутність в судовому засіданні 30.09.2026.

З цих підстав відхиляються посилання захисника ОСОБА_5 на постанову ККС ВС від 05.07.2023 у справі №722/889/21, адже її обставини є нерелевантними, оскільки в цій постанові йшлось про розгляд судом апеляційної інстанції апеляційної скарги по суті за відсутності захисника, що безумовно унеможливлювало реалізацію останнім своїх прав. Крім того в цій постанові містяться висновки щодо реалізації права на захист, а не про наявність підстав для висновків про неупередженість судді.

Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Як суд зазначав вище, незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, незгода сторони захисту, зокрема адвоката ОСОБА_5 , з прийнятими рішеннями головуючого не є підставою для його відводу, передбаченою п. 4 ч. 1 ст.75 КПК України.

Слід зазначити, що інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. Цей інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Сторона вправі не погоджуватись із діями та рішеннями, однак така позиція не може бути визначальною в оцінці об`єктивності та неупередженості дій судді під час розгляду кримінального провадження, натомість заперечення на таке рішення головуючого можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення за результатами розгляду кримінального провадження.

Таким чином, факти, наведені стороною захисту під час судового засідання, жодним чином не свідчать упередженість судді ОСОБА_6 та не можуть бути правовою підставою для відводу судді в розумінні вимог ст. 75 КПК України.

З урахуванням наведеного, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_6 , а тому в його задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суддя,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження № 22026000000000207 від 27.02.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1