Рішення № 140417222, 07.10.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1233/26

Провадження № 2/936/433/2026

07.10.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючої судді Сухої Н.І.

за участю секретаря судового засідання Притуп К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селище Воловець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Нижньоворітської селищної ради, третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся із позовом до відповідача Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що житловий будинок під АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 побудувала за час життя та проживала в ньому разом з сім`єю: чоловіком ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок створення житлового будинку подружжя ОСОБА_5 набули на нього право власності.

Водночас за життя батьки позивачки оформити й зареєструвати своє право власності на зазначене домоволодіння не спромоглися.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина (ст. 525 ЦК УРСР 1963) на належну йому 1/2 частину у праві спільної сумісної власності. За статтею 524 ЦК УРСР 1963 спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. В зв`язку з відсутністю заповіту спадкоємство за ОСОБА_4 здійснювалось за законом. Спадщину фактично прийняла його дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала разом з ним в будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла. На час смерті в спадковому будинку разом із спадкодавицею проживала: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дочка.

У зв`язку з смертю ОСОБА_3 , за нею відкрилась спадщина (ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини за померлою є житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивачка, ОСОБА_1 , проживала і продовжує до цього часу проживати в будинку померлої матері АДРЕСА_1 . Вона прийняла спадщину за ОСОБА_3 внаслідок постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України), у зв`язку з фактичним вступом в управління нею.

Оскільки мати позивачки за свого життя документи на право власності на майно не оформляла, ОСОБА_1 , правомірно вважаючи себе власником майна, звернулася за виготовленням технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Після виготовлення технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та з метою оформлення спадкового майна, позивачка звернулася до державного нотаріуса Воловецької державної нотаріальної контори. Серед іншого подала також документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку її покійної матері Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 012880 площею 0,5257 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства, належний її померлій матері.

Проте державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері спадкоємця - ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно - житловий будинок.

Заяви, клопотання учасників справи

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, однак представник позивачки подав заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позов підтримують повністю та просять такий задовольнити.

Представник відповідача Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району в особі сільського голови Грига І. у судове засідання також не з`явився, однак звернувся до суду із заявою, в якій просить справу розглядати у відсутності їх представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Третя особа завідувач Воловецької державної нотаріальної контори Дідренцел В.Т. в судове засідання не з?явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі та зазначила, що просить розглянути справу на розсуд суду.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 22.09.2026.

Ухвалою суду від 22.09.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.10.2026.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що батьки позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 07.09.1955 одружились, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00059637944 від 09.07.2026.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт смерті ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.07.2026, актовий запис №6.

Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частину у праві спільної сумісної власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 .

В зв`язку з відсутністю заповіту спадкоємство за ОСОБА_4 здійснювалось за законом. Спадщину фактично прийняла його дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала разом з ним в будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного МУЮ 09.07.2026, актовий запис №166.

Факт перебування в родинних відносинах померлої ОСОБА_4 та позивачки підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Тишівської сільської ради 27.06.1963. Зміна прізвища з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", а потім на " ОСОБА_7 " відбулася внаслідок укладення шлюбу, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039155702 від 05.04.2023, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 виданим районним відділом ЗАГСу м. Свалява 05.12.1989, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 . Належність витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039155702 від 05.04.2023, виданий ОСОБА_1 Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану У Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у якому прізвище до реєстрації шлюбу внесено " ОСОБА_5 " замість " ОСОБА_5 ", встановлено в судовому порядку - у справі окремого провадження за заявою позивачки. Ця обставина підтверджується рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області у справі № 306/1068/23 від 16.08.2023. Відповідно до відомостей ЄДРСР рішення суду набрало законної сили 18.09.2023.

Згідно довідки виконавчого комітету Нижньоворітської сільської ради від 15.06.2026 № 113 та від 22.06.2026 № 114 на час смерті в спадковому будинку за адресою: будинок АДРЕСА_1 разом із спадкодавицею проживала, але не була зареєстрована дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, оскільки на час смерті матері ОСОБА_4 проживала в будинку, хоч і небула зареєстрована, тому фактично прийняла спадщину, що відкрилась, проживаючи на час смерті зі спадкодавцем та вступивши у володіння спадковим майном.

У подальшому, позивачка ОСОБА_1 , правомірно вважаючи себе власником майна, звернулася за виготовленням технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до заяви завідувачки Воловецької державної нотаріальної контори Дідренцел В.Т. №241/01-16 від 17.09.2026, остання повідомила, що згідно даних Спадкового реєстру за померлою ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 спадкова справа не заведена, заповітів на випадок своїй смерті спадкодавець не залишала.

Отже, спору з приводу поділу спадкового майна не існує, проте позивачка позбавлена можливості розпорядитися спадковим майном, що належало спадкодавиці, оскільки немає правовстановлюючого документа, що підтверджує її право власності, тому вона позбавлена можливості зареєструвати успадковане нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи, що мати позивачки за свого життя документи на право власності на майно не оформила, відтак, через відсутність інших можливостей для визнання захисту свого права власності позивач змушена звернутись з даним позовом до суду, оскільки іншого способу захисту своїх спадкових прав та свого права власності у позивачки немає.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неможливістю позивачки (відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно) оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,5257 га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 012880, в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (статті 1268 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із частиною 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Застосовані судом норми права регулюють вищенаведені спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Підстав для усунення позивачки ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги у відповідності до ст. 1261 ЦК України, від спадкування, визначених статтею 1224 Цивільного кодексу України немає.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спору з приводу поділу спадкового майна не існує, проте позивач позбавлений можливості розпорядитися спадковим майном, що належало спадкодавиці, оскільки немає правовстановлюючого документа, що підтверджує її право власності, тому позивач позбавлена можливості зареєструвати успадковане нерухоме майно.

Як вбачається із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника. Якщо у разі смерті власника нерухомого майна первинна реєстрація прав власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, встановлено, що на момент звернення до суду позивачка правомірно претендує на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудамна земельну ділянку площею 0,5257га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 012880 за адресою: будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивачка, як спадкоємець за законом, має право на набуття всіх прав, після смерті спадкодавця, а також має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак не змогла його отримати з незалежних від неї причин.

В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 зазначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим цивільного процесуального кодексу відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Із огляду на вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право позивачки не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності шляхом повного і всебічного дослідження, беручи до уваги, що відповідач не заперечує проти задоволення позову, а позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкування в позасудовому порядку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на майно: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудам АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,5257га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 012880 в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судові витрати в справі слід покласти на позивачку, оскільки рішення ухвалено в її інтересах.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 258, 263-265, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на майно - житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,5257га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 012880, в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Нижньоворітська селищна рада Закарпатської області, місце знаходження: вул. Центральна, 114, село Нижні Ворота, Мукачівський район, Закарпатська область;

третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора, місце знаходження: вул. Карпатська, 68, селище Воловець, Мукачівський район, Закарпатська область.

Суддя Суха Н.І.