Рішення № 140417111, 07.10.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/2070/26Єдиний унікальний № 748/2595/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Костюкової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенко Михайло Едуардович, діючи на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15 серпня 2026 року, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №256851 від 30.04.2024 року у загальному розмірі 34881,60 грн; судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та відповідачем, ОСОБА_1 , був укладений договір про надання фінансового кредиту №256851, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. ТОВ «Клай Інвест» перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн.

23.12.2024 року первісний кредитор, ТОВ «Клай Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» уклали Договір факторингу №23122024/1 відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №256851 від 30.04.2024 року

Відповідачем кредитні зобов`язання за договором належним чином не виконані, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 34881,60 грн, що складається з наступного: 8000 грн - тіло кредиту; 8881,60 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 2000 грн - заборгованість за комісіями, 16000 грн - заборгованість за пенею.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 25.08.2026 в системі «Електронний суд» представник ТОВ «Діджи Фінанс», Чижик Я.В., яка діє на підставі довіреності від 08.12.2025, подала заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та проти ухвалення заочного рішення не заперечує. (а.с.66-67)

Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав, відповідно до вимог п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України (а.с.72).

За змістом пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, ОСОБА_1 , у визначений в ухвалі суду строк, відзив на позовну заяву не подав, у чергове судове засідання не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи була повідомлений належним чином, шляхом направлення повістки, яка повернулися на адресу суду з відміткою проставленою, працівником АТ «Укрпошта», на довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с.72)

Пунктом 4 частини 8 статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд з урахуванням того, що відповідач був повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів, та постановляє, у відповідності до вимог ст.281 ЦПК України, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та відповідачем, ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №256851, який підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора «KL7768». (а.с.37-41)

Відповідно до умов договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1. Договору). Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 28.07.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами (п.1.2. Договору). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. (п.1.3. Договору). За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим Договором (п.1.4. Договору) Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п.1.5 Договору). У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення (п.5.3. Договору). Розділ 9 Договору містить персональні дані ОСОБА_1 , а саме паспортні дані, місце проживання, електронну адресу, рахунок позичальника № НОМЕР_1 , на який слід перерахувати йому кредитні кошти.

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №256851 від 30.04.2024 є графік розрахунків та загальної вартості кредиту, який також було підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора «KL7768». (а.с.42)

Довідкою від 01 липня 2026 року, підтверджується, що ОСОБА_1 , ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Клай Інвест», акцепт оферти позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №256851: унікальний ідентифікатор (код підпису) - KL7768, дата відправки ідентифікатора - 30.04.2024 15:00:08, номер телефону - НОМЕР_2 , номер картки НОМЕР_1 . (а.с.24)

Перерахування ТОВ «Клай Інвест» кредитних коштів у сумі 8000 грн на карту № НОМЕР_1 відбулось 30.04.2024 об 15:00, номер транзакції 41447-84080-07213, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід». (а.с.34)

З наданої на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . З виписки за договором №б/н за період з 30.04.2024 по 30.04.2024, вбачається зарахування 30.04.2024 року коштів у сумі 8000 грн. (а.с.70, 71)

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання за вказаним Договором про надання фінансового кредиту №256851 виконало у повному обсязі надавши відповідачу у розпорядження обумовлені Договором кредитні кошти.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Факт підписання сторонами зазначеного Договору не спростований та не оспорюється. Таким чином судом установлено, що посилання на обставини укладення ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «KL7768».

23 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до якого право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту №256851 від30.04.2024, набуло ТОВ «Діджи Фінанс». (а.с.25-29)

Факт виконання зазначених умов та здійснення оплати доводиться актом приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року (а.с.10) та відповідними копіями платіжних інструкцій: №11010 від 23 грудня 2024, №11416 від 13 лютого 2025 року, №11147 від 15 січня 2025 року. (а.с.45-46)

Відповідно до Витягу із додатку №1 до Договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 право вимоги до ОСОБА_1 за договором №256851 від 30.04.2024 перейшло до нового кредитора у загальній сумі заборгованості 34881,60 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 8881,60 грн заборгованості за відсотками, 2000 грн заборгованість за комісією, 16000 грн заборгованість за пенею. (а.с.18)

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою у випадку, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку щодо набуття позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №256851 укладеним 30 квітня 2024 року між ним та ТОВ «Клай Інвест».

Заборгованість за кредитним договором новим кредитором (позивачем) не донараховувалася та залишилася незмінною.

Із розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Клай Інвест», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 256851 від 30.04.2024, станом на 16.12.2024, становить 34881,60 грн, з яких: 8000 грн тіло кредиту, 8881,60 грн відсотки по кредиту, 2000 грн комісія, 16000 грн відсотки на простроці (пеня). Нарахування відсотків здійснювалося по 29.07.2024 року включно. (а.с.19-21)

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як убачається зі змісту ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії належним чином не виконав, допустив заборгованість, наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.

Розрахунок заборгованості первісного кредитора підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту та комісією, відповідачем наявність такої заборгованості не спростовано, свого контрозрахунку не надано, тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, до 22 квітня 2024 року надавачі споживчих кредитів могли здійснювати нарахування процентів у розмірі - 2,5%, з 22 квітня 2024 року дозволено здійснювати нарахування процентів, не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%, а з 20 серпня 2024 року 1% на день.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відсотки за кредитним договором №256851 від 30 квітня 2024 року, нараховані за ставкою 1,22% на день за період з 30.04.2024 по 29.07.2024 року, підлягають перерахунку за ставкою, визначеною в ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», адже вказаний кредитний договір укладений після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, що не може перевищувати 1% та в межах строку кредитування визначеного договором, тобто з 30.04.2024 по 28.07.2024 (п.1.2. Договору).

Так, за період з 30 квітня 2024 року до 28 липня 2024 року (90 днів) сума відсотків за ставкою 1% на день становить 7200 грн (8000 х 1% х 90).

Щодо стягнення з відповідача пені заявленої ТОВ «Діджи Фінанс» у позові в розмірі 16000 грн, суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, враховуючи, що відповідачу нараховано пеню за невиконання зобов`язання за договором у сумі 16000 грн, у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача, у зв`язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 17200 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000 грн, заборгованості по відсотках 7200 грн, заборгованості по комісії 2000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №256851 від 30.06.2026 року (а.с.1). Оскільки позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, тобто на 49,31% (17200 грн / 34881,60 грн - заявлена позивачем сума до стягнення), то понесені судові витрати за подання позовної заяви, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1312,83 грн.

Крім того, згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі №160/12268/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, суду подано договір про надання правничої допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року (а.с.30-32), додаткову угоду №256851 від 21.07.2026 до договір про надання правничої допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 (а.с.33), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.22); акт про надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 21 липня 2026 року (а.с.11), свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 (а.с.47).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17), від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20 (провадження №61-2042св22), від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц (провадження №61-9163св22), від 17 листопада 2022 року у справі №687/35/21 (провадження №61-19990ск21).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку зі стягненням заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було надано консультацію, здійснено підготовку та складено позовну заяву.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, з огляду на ціну позову, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Крім того, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій судова практика є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 2000,00 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №256851 від 30.04.2024 у розмірі 17200 (сімнадцять тисяч двісіт) грн. яка складається з 8000 грн - основний борг, 7200 грн - відсотки, 2000 грн - комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1312,83 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Костюкова