Рішення № 140415457, 06.10.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4730/26

Провадження №: 2/332/4106/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Сапунцова В.Д., за участю секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Ткаченка Сергія Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Запоріжжя із позовною заявою до ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.10.2025 року наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за №9 від 30.09.2025 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду охоронника до Служби безпеки. Наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» №61 від 01.05.2026 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням за ч. 3 ст 38 КЗпП України з 01.05.2026 року.

Відповідно до довідки від 04.06.2026 року №62 на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що заборгованість по заробітній платі на момент звільнення складало: 54159,62 грн, у тому числі: за жовтень 2025 року 0,44 грн, за грудень 2025 року 5769,84 грн, за січень 2026 року 1277,54 грн, за березень 2026 року 2323,18 грн, за квітень 2026 року 5043,50 грн, за травень 2026 року 39745,12 грн. Вказана сума заборгованості зазначена з вирахуванням податків.

Відповідно до виписки по заробітній платі за травень 2026 року вказано, що підлягала виплаті заробітна плата в розмірі 54159,62 грн. Сума з урахуванням сплати податків становить 66525,93 грн.

Відповідно до виписки по заробітної картки АТ «ПУМБ» за рахунком НОМЕР_1 за період з 16.01.2026 року по 16.07.2026 встановлено, що мало місце часткова виплата заборгованості по заробітній платі у сумі 494,39 грн. Враховуючи часткову сплату заборгованості, сума заборгованості складає 53665,23 грн.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» заборгованість за невиплаченої заробітної плати у сумі 53665,23 грн, а також витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 9000 грн, та судовий збір.

Ухвалою суду від 31.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи. За клопотанням позивача ухвалено витребувати у ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» інформацію про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці, що передують місяцю в якому відбувалось звільнення.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача адвокат Ткаченко С.П. надав суд подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Представник відповідача до суду не з`явився, причин неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань не надав, правом надати відзив не скористався. Відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законодавством порядку шляхом отримання судових повісток через підсистему «Електронний Суд», про що свідчать відповідні довідки в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши докази у справі, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом. Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та ч.1 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч.5 ст.97 КЗпП України.

За ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що 02.10.2025 року наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за №9 від 30.09.2025 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду охоронника до Служби безпеки.

Факт перебування позивача з відповідачем у період з 02.10.2025 по 01.05.2026 також підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , із якої також убачається, що 01.05.2026 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства відповідача за власним бажанням, на підставі наказу №61 від 01.05.2026.

При звільненні, відповідач станом на 04.06.2026 року заборгував перед позивачем суму заборгованості із заробітної плати: за жовтень 2025 року 0,44 грн, за грудень 2025 року 5769,84 грн, за січень 2026 року 1277,54 грн, за березень 2026 року 2323,18 грн, за квітень 2026 року 5043,50 грн, за травень 2026 року 39745,12 грн. Вказані суми заборгованості зазначені з вирахуванням податків.

Відповідно до виписки по заробітної картки АТ «ПУМБ» за рахунком НОМЕР_1 за період з 16.01.2026 року по 16.07.2026 встановлено, що мало місце часткова виплата заборгованості по заробітній платі у сумі 494,39 грн. Враховуючи часткову сплату заборгованості, сума заборгованості складає 53665,23 грн.

Факт існування даної заборгованості відповідачем не заперечується, як і не заперечується безпосередньо сума заборгованості.

Таким чином, наданими належними письмовими доказами встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати, що складає 53665,23 грн, та підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 ..

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те що розгляд даної справи здійснюється з порядку спрощеного позовного провадження, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню частково на суму 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Оскільки, позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

На підставі п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст.13, 81, 141, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Ткаченка Сергія Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 заборгованість нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з жовтня 2025, грудня 2025, січня 2026, березня 2026, квітня 2026, травня 2026 року у розмірі 53665 ( п`ятдесят три тисячі шістсот шістдесят п`ять) гривень 23 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 ( чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ЄДРПОУ 38983006, адреса: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18.

Суддя В.Д. Сапунцов