Рішення № 140414175, 06.10.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/431/26

провадження №2/197/508/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 жовтня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Ушакової Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та

установив:

У квітні 2026 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позивні вимоги позивач мотивує тим, що 26.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №29177. На підставі договору відповідачці було перераховано кредитні кошти у сумі 7000 грн. Відповідачка свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором. Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 18.03.2025 по 21.02.2026. Станом на 12.03.2026 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 37 630 грн, з яких: 23630 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.03.2025 по 21.02.2026, що нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,0% річних) та Графіку платежів; 14000 грн штраф за порушення умов кредитного договору.

Провадження у справі відкрито 20.04.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, про причини своєї неявки не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст.208-283 ЦПК України заочно.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.02.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» та ОСОБА_1 , укладено Кредитний договір №29177, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 7 000 грн шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 730 днів.

Як вбачається, вказаний договір підписаний відповідачкою електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, який був надісланий останній на фінансовий номер телефону.

Відповідно до п.1.2. Договору процентна ставка за користування Кредитом становить 1,0%% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 356,0%) користування Кредитом.

Згідно з п.1.3. Договору періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів, що також відображено у Графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору.

Виконання умов договору з боку кредитора підтверджується і наданими на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» випискою по належній відповідачці картці № НОМЕР_1 за період з 26.02.2025 по 03.03.2025 року з якої вбачається безготівкове зарахування 26.02.2026 року грошових коштів в розмірі 7 000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачки за кредитним договором №29177 від 26.02.2026 року, становить 44 580 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 6 950 грн; процентів за користування кредитом у розмірі 23630 грн; штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 14 000 грн.

Однак, позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 18.03.2025 по 21.02.2026. Станом на 12.03.2026 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 37 630 грн, з яких: 23630 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.03.2025 по 21.02.2026, що нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,0% річних) та Графіку платежів; 14 000 грн штраф за порушення умов кредитного договору.

Також, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати за сплату судового збору та витрати на правову допомогу.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його використання.

На підставі ст.1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається договором.

Згідно із ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно з ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно із чч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У чч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що відповідачкою не надано інших розрахунків заборгованостей чи відомостей про відсутність таких, суд, ухвалюючи заочне рішення у справі, приймає вказані розрахунки позивача як належні та допустимі докази, а тому в частині стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 18.03.2026 по 21.02.2026 у розмірі 23 630 грн вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за штрафом, суд зазначає, що п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Правовий режим воєнного стану в Україні діє з 24.02.2022 по теперішній час, при цьому договори укладені після впровадження воєнного стану, а відтак до них необхідно застосувати вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача штрафу задоволенню не підлягають.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачка порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за ним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом, а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №29177 від 26.02.2025 року в розмірі 23 630 грн.

Стосовно стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, що між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем суду надано: копію Акту приймання-передачі наданих послуг №103 до Договору про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, витягу з реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №103 до Договору про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, згідно з яким адвокатом надано правову допомогу загальною вартістю 10 000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на не заперечення відповідачки щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10 000 грн підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 23 630 грн стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 669,32 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позов заявлено на суму 37 630 грн, а задоволено 23 630 грн, тобто на 62,8 % (23 630 х 100 % /37 630 = 62,8% % ).

За таких обставин з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1 669,32 грн судового збору (2662,40 х 62,7 %/100%).

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавели, буд.4, ЄДРПОУ 41466388) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавели, буд.4, ЄДРПОУ 41466388) суму заборгованості за кредитним договором №29177 в сумі 23 630 (двадцять три тисячі шістсот тридцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавели, буд.4, ЄДРПОУ 41466388) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев`ять ) грн 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавели, буд.4, ЄДРПОУ 41466388) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача штрафу - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 07.10.2026.

С у д д я О.Г. Геря