Ухвала суду № 140413801, 06.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3230/21

Провадження № 1-кп/206/18/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021041700000110, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2021, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, із середньою освітою, незаміжньої, такої, що не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, офіційно непрацевлаштованої, без місця реєстрації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимої 26.06.2014 Жовтневим районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Самарського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041700000110 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 21 серпня 2026 року ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 20 жовтня 2026 року включно, із залишенням без зміни визначеного раніше розміру застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.

Прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, у якому просить продовжити застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативою внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, раніше судима за кримінальне правопорушення цієї ж категорії, а її попередня процесуальна поведінка свідчить про реальність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, після застосування до ОСОБА_4 ухвалою суду від 05.07.2023 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання вона неодноразово не з`являлася у судові засідання, не повідомила суд про зміну місця проживання, ухвалу про її привід виконати не вдалося, у зв`язку з чим 25.06.2024 обвинувачену було оголошено в розшук, а судове провадження зупинено. 24.06.2026 ОСОБА_4 було затримано та доставлено до суду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. На заперечення сторони захисту прокурор зазначила, що ОСОБА_4 була присутня у судовому засіданні, в якому їй було відомо про дату наступного судового засідання, однак у наступне та подальші судові засідання не з`явилася.

Захисник ОСОБА_5 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що, обґрунтовуючи ризик переховування від суду, прокурор посилається на ухвалу про застосування до обвинуваченої особистого зобов`язання, однак покладені цією ухвалою обов`язки у подальшому не продовжувалися. Крім того, на думку захисту, у матеріалах кримінального провадження відсутні належні відомості про повідомлення обвинуваченої щодо дат судових засідань, у які вона не з`являлася. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення захисник звернув увагу, що від 2021 року, коли розпочато це кримінальне провадження, відсутні відомості про вчинення ОСОБА_4 нового кримінального чи адміністративного правопорушення. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію захисника та додатково пояснила, що про дати судових засідань її належним чином не повідомляли, вона потрапила в ДТП та довго лікувалась.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення питання про запобіжний захід, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід суд, крім наявності ризиків, оцінює в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд повинен установити, чи не зменшилися раніше встановлені ризики та чи існують обставини, які виправдовують подальше застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України. Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для тримання під вартою, однак у сукупності з конкретною процесуальною поведінкою обвинуваченої має значення для оцінки ризику переховування.

Суд не надає оцінки доказам з точки зору доведеності винуватості ОСОБА_4 та не вирішує наперед питання, які підлягають вирішенню при ухваленні остаточного судового рішення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд бере до уваги доводи захисту про те, що строк дії окремих обов`язків, покладених на ОСОБА_4 ухвалою про особисте зобов`язання, у подальшому не продовжувався. Разом із тим сама по собі ця обставина не спростовує ризику переховування, оскільки оцінці підлягає не формальний факт чинності конкретного додаткового обов`язку, а фактична процесуальна поведінка обвинуваченої та її ставлення до забезпечення участі у судовому провадженні.

Суд також ураховує заперечення захисту щодо відсутності в матеріалах справи підтвердження належного повідомлення ОСОБА_4 про всі судові засідання, в які вона не з`явилася. Тому сам по собі перелік таких неявок без встановлення обізнаності обвинуваченої про відповідні дати не може автоматично розцінюватися як доказ умисного ухилення. Водночас прокурор у судовому засіданні вказала, що принаймні про наступне після її особистої участі судове засідання обвинувачена була обізнана, оскільки дата була оголошена у її присутності, після чого до наступного та подальших судових засідань вона не з`явилася.

Крім того, ухвалу суду про привід виконати не вдалося через відсутність ОСОБА_4 за відомим суду місцем перебування, у зв`язку з чим 25.06.2024 її було оголошено у розшук, а подальшу участь у судовому розгляді забезпечено лише після затримання та доставки до суду 24.06.2026. Саме ця сукупність обставин, а не лише факт порушення обов`язків за ухвалою про особисте зобов`язання, підтверджує реальність ризику повторного переховування від суду.

Суд враховує, що з плином часу ризики повинні підлягати повторній оцінці та не можуть презюмуватися лише з огляду на тяжкість обвинувачення. Разом із тим у цьому провадженні наведені вище обставини попередньої процесуальної поведінки не втратили значення, а судовий розгляд перебуває на завершальній стадії, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання не дає підстав вважати ризик переховування таким, що зменшився до прийнятного рівня.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд погоджується з тим, що відсутність відомостей про вчинення ОСОБА_4 після подій 2021 року нових кримінальних чи адміністративних правопорушень зменшує інтенсивність цього ризику. Разом із тим суд бере до уваги попередню судимість за кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та характер пред`явленого обвинувачення у цьому провадженні.

За таких обставин ризик вчинення іншого кримінального правопорушення суд оцінює як істотно менш інтенсивний, ніж ризик переховування від суду, і не покладає його в основу рішення як самостійну та визначальну підставу для подальшого тримання під вартою.

Перевіряючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд виходить з того, що основним і визначальним у цій справі залишається ризик переховування від суду. Встановлені обставини розшуку обвинуваченої, невиконання приводу та необхідності її затримання для забезпечення участі у провадженні свідчать, що менш суворий запобіжний захід не створить достатніх гарантій її належної процесуальної поведінки.

При цьому суд не ототожнює ризик переховування виключно з невиконанням обов`язків, покладених ухвалою про особисте зобов`язання, строк дії яких міг спливти. Визначальним є те, що фактична поведінка обвинуваченої призвела до неможливості продовжувати судовий розгляд у її відсутність, оголошення розшуку та необхідності примусового забезпечення її участі у провадженні.

Перевіряючи можливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, про що просить сторона захисту, суд виходить із того, що такий захід за своїм характером передбачає належне самостійне виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків без постійного контролю, пов`язаного з фактичним обмеженням свободи. Водночас встановлена у цьому провадженні попередня процесуальна поведінка ОСОБА_4 , наслідком якої стали невиконання приводу, оголошення її у розшук та тривала неможливість забезпечити участь у судовому розгляді, не дає суду достатніх підстав вважати, що особисте зобов`язання буде здатним ефективно запобігти ризику переховування від суду. При цьому суд не покладає в основу такого висновку сам по собі факт спливу чи непродовження строку окремих обов`язків, визначених попередньою ухвалою, а оцінює сукупність фактичних обставин процесуальної поведінки обвинуваченої.

Стороною захисту не наведено нових обставин щодо стану здоров`я, сімейних, соціальних чи інших зв`язків обвинуваченої, які б за своїм характером та інтенсивністю переважали встановлений ризик переховування та свідчили про достатність більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на сукупність наведених обставин суд доходить висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати та не зменшився до рівня, за якого його можна було б ефективно нейтралізувати шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням відсутності даних про нові правопорушення після 2021 року має зменшену інтенсивність і самостійно не визначає необхідність подальшого тримання під вартою.

Таким чином, прокурором доведено наявність підстав для продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою та недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленому ризику переховування від суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 вже визначено заставу в мінімальному розмірі, передбаченому для особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн, а нових обставин, які б обґрунтовували зміну цього розміру, не встановлено, суд вважає за необхідне залишити визначений розмір застави без зміни.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. З огляду на дату постановлення цієї ухвали строк тримання під вартою підлягає продовженню до 05 грудня 2026 року включно.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 194, 197, 199, 331, 369-372, 392, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021041700000110 задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів до 05 грудня 2026 року включно.

Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Залишити без зміни раніше визначений розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн.

Застава може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 05 грудня 2026 року включно такі обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду міста Дніпра;

не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави та звільнення з-під варти вона зобов`язана виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, а в разі їх невиконання застава може бути звернена в дохід держави, а до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання відмовити.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для обвинуваченої, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1