Ухвала суду № 140412845, 06.10.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/11141/26

Провадження № 4-с/204/26/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року місто Дніпро

Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі :

головуючого судді Чапали Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Братко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі справу за скаргою ОСОБА_1 , на протиправні дії, рішення та бездіяльність начальника відділу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дмитра Нідченко та державного виконавця Костянтина Савчука, заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», -

ВСТАНОВИВ :

У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла скарга ОСОБА_1 , у якій він просить суд в порядку судового контролю за виконанням судових рішень визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність начальника відділу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дмитра Нідченко та державного виконавця Костянтина Савчука, щодо повернення примусово стягнених на користь заявника коштів, які згодом було зараховано до Державного бюджету України.

За змістом скарги слідує, що оскаржувані дії/бездіяльність ВДВС були вчинені у ході примусового виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року у справі №204/9266/22 про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» (боржник) на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 111 019,76 грн.

Заявник посилається на те, що первісно судом у тексті виконавчого листа було допущено технічну помилку в одній цифрі РНОКПП заявника, а саме, замість правильного НОМЕР_1 було помилково зазначено НОМЕР_2 . Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25 травня 2026 року у справі №204/9266/22 було виправлено вказану технічну помилку. 31 липня 2026 року заявник звернувся до Шевченківського ВДВС м. Києва із офіційною заявою про направлення подання до органів Казначейства для повернення заявнику його коштів, стягнутих з боржника в ході примусового виконання вищезазначеного судового рішення. Вказана заява була успішно доставлена та офіційно зареєстрована канцелярією Шевченківського ВДВС м. Києва 03 серпня 2026 року за вхідним номером 21042.

24 серпня 2026 року на електронну адресу заявника надійшов лист-відповідь Шевченківського ВДВС м. Києва від 20 серпня 2026 р. №28584/21.10-26 за підписом начальника відділу Дмитро Нідченко. У зазначеному документі орган ВДВС офіційно відмовив заявнику у поверненні коштів, посилаючись на те, що 10 жовтня 2024 року вказані кошти були перераховані до державного бюджету як невитребувані, а тому «відсутні підстави для звернення до Казначейства».

Заявник вважає вказані дії, рішення та бездіяльність начальника відділу Дмитра Нідченка та державного виконавця Костянтина Савчука незаконними, такими, що прямо порушують його права з огляду на наступне:

По-перше, відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», кошти, перераховані з депозиту ДВС до бюджету, повертаються стягувачу за поданням органу ДВС протягом трьох років. Борг перераховано до бюджету 10.10.2024 р., а звернення ОСОБА_1 №21042 зареєстровано 03.08.2026 р., тобто у межах встановленого законом трирічного строку.

По-друге, заявник є офіційно зареєстрованим ВПО з м. Покровськ Донецької області (фактичне місце проживання та адреса для листування: м. Кривий Ріг). Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про виконавче провадження», на час дії воєнного стану строки зберігання невитребуваних коштів на депозитах ДВС для ВПО зупиняються. Отже списання коштів заявника під час війни відбулося в порушення закону.

По-третє, відмова у підготовці подання до Казначейства після того, як суд офіційно виправив технічну помилку в РНОКПП є прямим ігноруванням судового рішення та порушенням ст. 129-1 Конституції України.

Відповідно з урахуванням викладеного заявник просить суд:

1) прийняти скаргу до розгляду та визнати протиправною бездіяльність начальника Шевченківського ВДВС м Києва Дмитра Нідченка та державного виконавця Костянтина Савчука щодо виконання рішення суду;

2) визнати протиправною та скасувати відмову Шевченківського ВДВС м. Києва, викладену в листі від 20.08.2026 р. №28584/21.10-26 за підписом начальника відділу Дмитра Нідченка;

3) зобов`язати Шевченківський ВДВС м Києва невідкладно направити до Державної казначейської служби України подання про повернення коштів у сумі 111 019,76 грн. згідно належного заявнику РНОКПП НОМЕР_1 на рахунок в АТ «ПриватБанк»;

4) встановити судовий контроль за виконанням та зобов`язати Шевченківський ВДВС м. Києва надати суду звіт у строк 10 днів.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року скаргу прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

17 вересня на адресу суду надійшов відзив Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, підписаний державним виконавцем Савчук Костянтином Петровичем, який діє на підставі Положення про відділ, у якому заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на наступні обставини.

На виконанні у державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Відділ) дійсно перебувало виконавче провадження № 72622928 з примусового виконання виконавчого листа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, який видано 26.05.2023 у справі № 204/9266/22, про стягнення із ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 111 019,76 грн. без відрахування з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

11.09.2023 із рахунку боржника на рахунок Відділу для обліку депозитних сум примусового списано кошти в розмірі 122 579,65 грн., тобто у достатньому розмірі для задоволення вимог стягувача, а також стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

12.09.2023 державним виконавцем надано розпорядження щодо перерахування стягнутих із боржника коштів, разом із виконавчим збором та витратами виконавчого провадження. Одночасно встановлено, що до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем додано картку із реквізитами рахунку для перерахування стягнутих коштів на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у той час як згідно виконавчого документу стягувачем зазначено ОСОБА_1 із РНОКПП НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, 12.09.2023 державним виконавцем на адресу стягувача направлено вимогу, якою зобов`язано останнього надати (уточнити) реквізити рахунку стягувача (в гривні) з метою перерахування коштів, проте, стягувачем вимогу державного виконавця не виконано та протягом року не надано відомості, яким чином проводити виплату стягнутих із боржника коштів.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження (далі Закон) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України.

Оскільки стягнуті з боржника кошти стягувачем не витребувані протягом одного року з дня їх зарахування на рахунок Відділу, 10.10.2024 такі суми було зараховано до Державного бюджету України за наступними реквізитами: р/р UA628999980313060129000026001 в Казначейство України (ЕАП), платіжна інструкція № 13852.

Окрім того, 10.10.2024 державним виконавцем, на підставі вимог пункту 14 частини першої статті 39, статті 40 Закону, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 72622928.

Отже враховуючи викладене, вважає, що оскільки дії державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого листа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, який видано 26.05.2023 у справі № 204/9266/22, вчинено у відповідності до вимог Закону та зокрема не здійснювалося помилкового або надмірного зарахування коштів до державного бюджету, а тому відсутні підстави для звернення до Казначейства України із поданням про повернення перерахованих коштів.

Державний виконавець зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 19 Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про: зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження. Проте, стягувач в порушення зазначеної вище імперативної норми Закону не повідомляв державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування.

Окрім того вказує, що згідно Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1249-5003798850, яку стягувачем додано до скарги, вбачається, що ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи лише 04.09.2025, тобто майже через два роки після стягнення із боржника коштів та надсилання останньому вимоги державного виконавця щодо надання реквізитів рахунку з метою перерахування стягнутих коштів.

Отже з урахуванням наведеного, представник ВДВС просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.

25 вересня 2026 року заявником ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, у якій заперечив доводи державного виконавця, зокрема зазначив, що документи із правильними реквізитами були направлені заявником 16.08.2023 року та офіційно вручені Шевченківському відділу ДВС під підпис 21.08.2023 року. Тобто виконавець з перших днів мав усі реквізити рахунку стягувача. Затримка виплати відбулася виключно через технічну описку суду в виконавчому листі, що не є виною заявника. Умисні посилання виконавчої служби в особі державного виконавця Савчук К.П на застарілу внутрішню посадову інструкцію від 2021 року є безпідставними, оскільки внутрішні інструкції не мають вищої виконавчої сили, аніж Закони України, та не можуть виправдовувати порушення прав громадян. До того ж, виконавець Савчук К.П. порушив і п. 2 цієї інструкції, де його головним обов`язком визначено «забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень».

Щодо дотримання трирічного строку та обов`язку повернення коштів з бюджету, відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», вказав, що кошти, перераховані з депозиту ДВС до бюджету, повертаються стягувачу за поданням органу ДВС протягом трьох років. Сума заборгованості із заробітної плати в розмірі 111 019,76 грн. була безпідставно перерахована виконавцем до бюджету 10.10.2024 р. за платіжною інструкцією N?13852 на р/р НОМЕР_3 . Офіційне звернення заявника про повернення коштів зареєстровано 03.08.2026 р. (вх. №21042), тобто в межах встановленого законом трирічного строку. Через це відмова виконавця Савчук К.П. скласти таке подання до органів Державної казначейської служби України є протиправною бездіяльністю.

Окремо ОСОБА_1 акцентував на грубому порушенні правил воєнного стану, зазначивши, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», на час дії воєнного стану строки зберігання коштів на депозитах рахунків органів ДВС для осіб зі статусом ВПО з територій активних бойових дій (боржник ТОВ «Краснолиманське» зареєстрований у м. Краматорськ, що є зоною активних бойових дій) зупиняються.

Тобто саме по собі перерахування коштів 10.10.2024 р. до Державного бюджету відбулося в прямому порушенні спеціальних норм законодавства воєнного часу. Наразі будь-які технічні чи правові перешкоди для повернення грошей стягувачу відсутні.

ОСОБА_1 категорично заперечив проти звинувачень його щодо нібито пропуску строків звернення та бездіяльності. Строк не пропущено, оскільки під час вчинення виконавчих дій він перебував за кордоном, а після повернення в серпні 2025 року займався відновленням документів та лікуванням. У березні 2026 року пройшов стаціонарне лікування з приводу професійних захворювань (23 роки підземного стажу), що підтверджується медичною випискою. Наявність у нього III групи інвалідності безстроково та статус ВПО з території активних бойових дій додатково підтверджують поважність загального хронологічного контексту справи.

Заявник особливо наголосив суду, що копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2024 року він ніколи не отримував її протиправно направили в зону бойових дій до м. Покровськ, де він не перебував, і жодного його підпису в її отриманні немає. Більш того, як вбачається з самої постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2024 р., виконавець Савчук К.П. знаючи правильні реквізити вніс до її тексту невірний ІПН 3027800270.

Крім того, зазначає, що як підтверджується АСВП за ідентифікатором доступу, державний виконавець взагалі не вносив до системи жодних документів про надходження заробітної плати заявника на депозит ДВС та її списання в бюджет. Про існування постанови від 10.10.2024 року та факт безпідставного списання своєї заробітної плати в бюджет він дізнався навесні 2026 року з електронного Реєстру виконавчих проваджень, тому строк оскарження не пропущено. Відповідно до п. 10-2 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», на час дії воєнного стану строки зберігання коштів на депозитах для ВПО зупинено, тому дії Шевченківського ВДВС у м. Києві в особі Савчук К.П. є повністю протиправними, у зв`язку із чим наполягає на задоволенні заяви.

Також 25 вересня 2026 року заявником ОСОБА_1 подано клопотання про долучення додаткових письмових доказів відповідно до якого просив долучити до матеріалів справи в якості письмових доказів: копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2024 р. у ВП N? 72622928 (на 2-х арк.), копію відповіді Шевченківського ВДВС м. Києва N? 14562/21.10-26 від 04.05.2026 року (на 4-х арк.), копію відповіді Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.09.2026 року №32025/4.2-26/вх. K-5286-26, копію сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 з відмітками ДПСУ про перетин кордону. Вказані документи зокрема підтверджують поважність причин та перебування заявника за кордоном, а саме кошти на депозитний рахунок ВДВС надійшли 11.09.2023 р., а вже 23.09.2023 р. заявник офіційно виїхав за межі України, де перебував безперервно до 01.08.2025 р., що підтверджується закордонним паспортом.

Одночасно просив провести розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання сторони не з`явились.

Враховуючи факт неявки в судове засідання всіх учасників справи, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження № 72622928, дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано у розділі VII ЦПК України.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 ст. 448 ЦПК України вказано, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року у справі №204/9266/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено в повному обсязі та стягнуто у сумі 111 019,76 грн.

На виконання вказаного рішення від 24 квітня 2023 року у справі №204/9266/22 ОСОБА_1 26 травня 2023 року був виданий виконавчий лист, який згодом був пред`явлений до виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

25 серпня 2023 року Шевченківським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 72622928 з виконання вказаного вище виконавчого листа № 204/9266/22.

У тексті виконавчого листа №204/9266/22 від 26 травня 2023 року РНОКПП заявника зазначено як НОМЕР_2 , замість правильного НОМЕР_1 .

10 жовтня 2024 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, за результатами вказаного виконавчого провадження ухвалено постанову про його закінчення. При цьому зазначено, що 11.09.2023 борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто з боржника в повному обсязі на рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів. До заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем додано картку із реквізитами рахунку для перерахування стягнутих коштів. Відповідно до наданих реквізитів стягнуті кошти підлягають перерахуванню на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Проте, згідно виконавчого документу стягувачем є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Враховуючи викладене, державним виконавцем 12.09.2023 на адресу стягувача направлено вимогу, якою зобов`язано останнього надати (уточнити) до Відділу реквізити рахунку стягувача (в гривні) для перерахування стягнутих коштів. Проте, стягувачем не надано відомості, яким чином проводити виплату коштів. Оскільки стягнуті з боржника кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на рахунок Відділу, такі суми зараховано до Державного бюджету України.

Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25 травня 2026 року у справі №204/9266/22 суд ухвалив усунути описку у виконавчому листі, який видано 26 травня 2023 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 204/9266/22 та вважати вірно вказаним РНОКПП позивача ОСОБА_1 - « НОМЕР_1 ».

31 липня 2026 року заявник звернувся до Шевченківського ВДВС м. Києва із офіційною заявою про направлення подання до органів Казначейства для повернення заявнику його коштів, стягнутих з боржника в ході примусового виконання вищезазначеного судового рішення. Вказана заява була зареєстрована канцелярією Шевченківського ВДВС м. Києва 03 серпня 2026 року за вхідним номером 21042.

24 серпня 2026 року на адресу заявника надійшов лист-відповідь Шевченківського ВДВС м. Києва від 20 серпня 2026 р. №28584/21.10-26 за підписом начальника відділу Дмитро Нідченко. У зазначеному документі орган ВДВС офіційно відмовив заявнику у поверненні коштів, посилаючись на те, що 10 жовтня 2024 року вказані кошти були на законних підставах перераховані до державного бюджету як невитребувані, а тому підстави для звернення до Казначейства відсутні.

Матеріали виконавчого провадження № 72622928 згідно наявних відомостей АСВП не містять ані даних, які підтверджують повідомлення ОСОБА_1 про надходження станом на 11.09.2023 року коштів у розмірі 111 019,76 грн. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №204/9266/22 від 26 травня 2023 року, ані відомостей, які підтверджують отримання ОСОБА_1 повідомлення про необхідність надання органу ВДВС уточнених реквізитів РНОКПП стягувача.

Так само не долучено таких доказів і до відзиву Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо даної скарги.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, ЦПК України, законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно ч. ч. 1, 2, 5, 6, 7 до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).

Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

У разі якщо стягнуті з боржника грошові кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових коштів (ч. 7 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Окрім того, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, у разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача) (п. 12 розділу VII Інструкції).

Згідно п. 16 розділу VII зазначеної Інструкції, у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум. Відповідальна особа органу державної виконавчої служби у передостанній день закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку письмово повідомляє про це начальника органу державної виконавчої служби, який не пізніше наступного робочого дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України. Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Як вбачається судом, даних про належне повідомлення стягувача ОСОБА_1 про наявність стягнутих на його користь грошових коштів матеріали виконавчого провадження не містять. Доказів протилежного органом ВДВС протягом розгляду справи суду надано не було.

При цьому зважаючи що відмова ВДВС зарахувати стягнуті кошти на рахунок стягувача фактично була обумовлена опискою у одній цифрі, допущеній при складенні виконавчого листа, попри наявність відомостей щодо правильного РНКПО, які відповідали тексту рішення та іншим наявним документам, виконавець не був позбавлений можливості звернутись до суду, який видав виконавчий документ в порядку передбаченому ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Також суд приймає до уваги особисті обставини заявника, зокрема те, що згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, та з копії закордонного паспорта заявника вбачається, що у період з 23.09.2023 по 01.08.2025 він перебував поза межами території України.

Отже за вказаних обставин, зважаючи на відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про наявність стягнутих сум та необхідність виправлення описки у виконавчому листі, суд вбачає, що зарахування до Державного бюджету України коштів належних ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 72622928 щодо примусового виконання виконавчого листа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, який було видано 26.05.2023 у справі № 204/9266/22, про стягнення із ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 111 019,76 грн., відбулось із порушенням встановленої процедури, та відповідно оскаржувані дії посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині виготовлення розпорядження про зарахування вказаних коштів до Державного бюджету України є неправомірними. Відповідно у свою чергу також неправомірними є подальші дії щодо закінчення вказаного виконавчого провадження ВП №72622928 згідно постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 10 жовтня 2024 року, та відмови заявнику ОСОБА_1 у підготовці та направленні до органів Держказначейства подання щодо повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно пункту дев`ятого частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень.

Статтею 1 Закону України «Про виконавчу службу» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дії посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині виготовлення розпорядження про зарахування коштів у сумі 111 019,76 грн. до Державного бюджету України (текст якого відсутній у матеріалах АСВП) є неправомірними, оскільки державний виконавець не пересвідчився у належному повідомленні стягувача ОСОБА_1 про наявність стягнутих на його користь грошових коштів та наявність описки у виконавчому листі, яка на думку виконавця заважала здійснити зарахування примусово стягнутих сум на рахунок стягувача.

Також, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо закінчення вказаного виконавчого провадження ВП №72622928 згідно постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 10 жовтня 2024 року, а також стосовно відмови заявнику ОСОБА_1 у підготовці та направленні до органів Держказначейства подання щодо повернення (перерахування) помилково зарахованих до бюджету коштів.

Разом із тим, у суду відсутні повноваження зобов`язувати державного виконавця вчиняти ті дії, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).

За приписами ст. 451 ЦПК України суд при розгляді скарги на дії, бездіяльність та рішення посадової особи органу виконавчої служби не наділений повноваженнями щодо зазначення способу відновлення порушеного права, тому скарга в частині вимоги зобов`язати Шевченківський ВДВС м. Києва невідкладно направити до Державної казначейської служби України подання про повернення коштів у сумі 111 019,76 грн. згідно належного заявнику РНОКПП НОМЕР_1 на рахунок в АТ «ПриватБанк» не може бути задоволена у тому вигляді, як вона сформульована заявником.

З цього приводу Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі №186/1799/15-ц викладено висновок про те, що у суду відсутні повноваження зобов`язувати державного виконавця вчиняти ті дії, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У цьому випадку обов`язок посадових осіб відділу державної виконавчої служби усунути допущені порушення встановлений нормами чинного законодавства, тобто рішення суду не повинно впливати на дискреційні повноваження іншого суб`єкта владних повноважень, оскільки йдеться про єдиний можливий правовий механізм дій суб`єкта владних повноважень визначений законом.

Одночасно суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 453 ЦПК України, якою передбачено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

У судовому засіданні 28 вересня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 06 жовтня 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 268, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Скаргу ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання в якості ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП №72622928 в частині виготовлення розпорядження про зарахування до Державного бюджету України коштів у сумі 111 019,76 грн.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. щодо закінчення виконавчого провадження ВП №72622928 згідно постанови від 10 жовтня 2024 року, а також подальші дії та бездіяльність уповноважених посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стосовно відмови заявнику ОСОБА_1 у вжитті заходів щодо направлення до органів Держказначейства подання про повернення (перерахування) помилково зарахованих до бюджету коштів у сумі 111 019,76 грн.

Зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савчук Костянтина Петровича вчинити дії щодо усунення наслідків вищезазначених неправомірних дій та поновлення порушеного права стягувача ОСОБА_1 .

Зобов`язати начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України проконтролювати хід виконання даної ухвали.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 453 ЦПК України зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали про результати її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 06 жовтня 2026 року.

Суддя