Ухвала суду № 140412772, 30.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9433/26

Провадження № 1-кс/0203/7079/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 24 червня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022040000000205 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 2 ст. 365 КК України, у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець, громадянина України, з вищою юридичною освітою, який одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацездатних осіб на утриманні не має, працює на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2026 року під наглядом Дніпропетровської обласної прокуратури за проведенням цього досудового розслідування Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, прокурор клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення розміру застави до ОСОБА_6 , підозрюваного в тяжкому кримінальному правопорушенні у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, за ознаками ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного 25 вересня 2026 року о 07:41 год. отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_6 , з метою уникнення покарання за вчинення кримінального правопорушення, враховуючи тяжкість покарання виключно у виді позбавлення волі до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, також підозрюваний, будучи працівником правоохоронного органу, обізнаний про особливості досудового розслідування, може не законно впливати на потерпілих та свідків як у спосіб погроз, так і реально, у тому числі й через свої зв`язки у правоохоронних органах, з метою схилення їх до надання показань на свою користь чи схилити до відмови у раніше наданих показань, а також може впливати на інших осіб, експертів та спеціалістів, з метою уникнення покарання. Крім того, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, будучи працівником правоохоронного органу може використати службове становище, інформаційні бази, реєстри, тощо з метою впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а також продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється, оскільки ОСОБА_6 продовжує займати посаду в органах поліції по теперішній час. За таких обставин, з урахуванням викладеного, жоден з більш м`яких запобіжних заходів окрім як тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав, наполягаючи на його задоволенні.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора тим, що підозра є необґрунтованою, а жоден з перелічених ризиків прокурором не доведено належними та допустимими доказами, та є лише його припущеннями. Прокурором не надано доказів того, що підозрюваний вчиняв хоч якісь такі дії. Також зазначили, що сам ОСОБА_8 в судовому засіданні провину визнав за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та щиро покаявся, що встановлено постановою Марганецького суду. Прокурором не доведено, які саме докази може пошкодити підозрюваний, або до яких саме систем буде намагатися отримати доступ та яким чином буде намагатися перешкоджати кримінальному провадженню. За тривалий час, з моменту події 2022 року до моменту повідомлення про підозру, минуло понад 4 роки, та підозрюваний жодним чином не перешкоджав кримінальному провадженню, не вчиняв будь-якого тиску ні на потерпілих ні на свідків, весь час працював у правоохоронних органах в районі наближеному до ведення бойових дій, сумлінно виконував свої посадові обов`язки, позитивно характеризується за місцем роботи, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, а тому клопотали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, а в разі якщо слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу, клопотали про більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, а разі необхідності застосування тримання під вартою визначити розмір мінімальний розмір застави, у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що буде помірним для підозрюваного.

Заслухавши думку прокурора, міркування підозрюваного та його захисників, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

ОСОБА_6 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у перевищенні влади працівником правоохоронного органу, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством, вчиненому групою осіб, за який санкція ч. 2 ст. 365 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

25 вересня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин, він відповідно до витягу з наказу начальника ГУНП в Дніпропетровській області № 101 о/с від 22 лютого 2021 року, ОСОБА_6 обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Так, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , здійснюючи функції представника влади, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, примітки 1 до ст. 364 КК України, маючи статус службової особи правоохоронного органу, та в силу вимог ст.ст. 3, 7, 18, 19 Закону України «Про Національну поліцію», маючи обов`язки неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати права і свободи людини, а згідно вимог ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» володіючи повноваженнями здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, вживати заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення кримінального, адміністративного правопорушення та на підставі положень Розділу 5 Закону, будучи наділеними правом на застосування поліцейських превентивних заходів та заходів примусу, 05.04.2022, перебуваючи на службі та при виконанні службових обов`язків, діючи у групі, умисно перевищили свої службові повноваження, тобто вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, діями, за відсутності ознак катування, вчинених у групі осіб, без попередньої змови між собою, за наступних обставин.

Так встановлено, що 05 квітня 2022 року, приблизно о 15 годині 45 хвилин, поблизу будинку № 182 по вул. Київській у м. Марганці Дніпропетровської області, працівники поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , будучи працівниками правоохоронного органу та представниками влади, під час виконання службових обов`язків, діючи умисно, групою осіб, явно виходячи за межі наданих їм законом прав і повноважень, застосували до ОСОБА_13 та ОСОБА_8 фізичне насильство за таких обставин.

У вказаний час, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 перебували в автомобілі ВАЗ-2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , поблизу зазначеного будинку. До місця його перебування за анонімним викликом на лінію «102», який зареєстровано до ЄО № 2260 від 05 квітня 2022 року, прибули ОСОБА_6 та інші працівники поліції, після чого, реалізуючи спільний умисел на застосування до ОСОБА_13 , ОСОБА_8 фізичного насильства, діючи спільно та узгоджено, із застосуванням фізичної сили, витягнули останніх з автомобіля, повалили на землю та обмежили можливість вільно рухатися, після чого почали наносити їм удари.

При цьому, зазначені працівники поліції усвідомлювали, що ОСОБА_13 , ОСОБА_8 фактично перебувають під їхнім фізичним контролем, а застосування до них фізичної сили в такому обсязі та таким способом не було необхідним і пропорційним обстановці та не було зумовлено необхідністю відвернення нападу, припинення безпосередньої протиправної поведінки потерпілих чи подолання такої їх протидії, яка вимагала застосування зазначеного насильства.

Зокрема, ОСОБА_6 , діючи в межах спільного умислу та узгоджено з іншими учасниками, усвідомлюючи незаконний характер застосованого до потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_8 насильства та бажаючи його застосування, наніс потерпілому ОСОБА_13 не менше п`яти ударів взутою ногою в ділянку тулуба та голови, а також удар взутою ногою в ділянку тулуба потерпілого ОСОБА_8 , в той час, коли потерпілі перебували на землі та були обмежені у можливості вільно рухатися внаслідок дій інших працівників поліції.

Одночасно, ОСОБА_9 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6 та іншими учасниками, наніс не менше двох ударів обутою ногою та не менше трьох ударів руками в ділянку тулуба потерпілого ОСОБА_8 , в той час коли останні перебували на землі та фактично знаходились під контролем працівників поліції.

У свою чергу, ОСОБА_10 , усвідомлюючи характер і спрямованість спільних дій інших працівників поліції та діючи з ними узгоджено, наніс не менше 7 ударів руками по голові та тулубу, а також не менше двох ударів взутими ногами по ногах потерпілого ОСОБА_13 в той час, коли інші учасники спільних дій утримували потерпілих на землі, обмежуючи можливість останніх уникнути нанесення їм ударів.

Крім того, ОСОБА_11 , діючи в межах того самого спільного умислу та узгоджено з іншими працівниками поліції, використовуючи невстановлений досудовим розслідуванням предмет, схожий на пістолет, наніс ним не менше восьми ударів руками в ділянку голови та ніг потерпілого ОСОБА_13 та не менше семи ударів тим самим предметом, а також руками в ділянку тулуба та ніг потерпілого ОСОБА_8 під час їх перебування на землі та утримання іншими учасниками спільних дій.

Також, ОСОБА_12 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6 та іншими учасниками, наніс потерпілому ОСОБА_13 удар ногою в ділянку голови, який перебував на землі та фактично знаходився під контролем працівників поліції.

Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перебуваючи безпосередньо на місці події, усвідомлювали характер та спрямованість дій один одного, безпосередньо спостерігали застосування фізичного насильства до ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , почергово та одночасно наносили останнім удари, а також своїми діями створювали один одному умови для безперешкодного продовження насильства, діючи спільно та узгоджено для досягнення єдиного злочинного результату.

При цьому, насильницькі дії не припинялися й після повалення потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_8 на землю та встановлення над ними фактичного фізичного контролю, а нанесення ударів у голову, тулуб та кінцівки продовжувалося в умовах істотного обмеження можливості потерпілих вільно рухатися та уникати застосовуваного до них насильства.

Унаслідок спільних та узгоджених дій ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 потерпілому ОСОБА_13 заподіяно закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку; забійну рану у правій тім`яно-потиличній області; садно у правій виличній області; садна у лівій тім`яно-скронево-потиличній області, потиличній області ліворуч, тім`яно-потиличній області посередині та потиличній області праворуч; садно на тильній поверхні лівої кисті; ушкодження в ділянці лівого надпліччя та забій м`яких тканин обох колінних суглобів, потерпілому ОСОБА_8 заподіяно садна в лівій лобно-скроневій області, по задній поверхні правого ліктьового суглоба, по передній поверхні правого колінного суглоба, по передній поверхні лівого колінного суглоба.

За своїм характером тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_13 , відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я понад шість днів, але не більше трьох тижнів. Садна та синець лівого надпліччя, садно лівої кисті та забій м`яких тканин обох колінних суглобів відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_8 відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.

Отже, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , будучи працівниками правоохоронного органу та представниками влади, діючи умисно, групою осіб, усвідомлюючи, що вчинювані ними дії явно виходять за межі наданих їм законом прав і повноважень, бажаючи вчинити такі дії та застосувати до потерпілих

ОСОБА_13 , ОСОБА_8 фізичне насильство, спільно та узгоджено перевищили надані їм владні повноваження, що супроводжувалося насильством та заподіянням потерпілим тілесних ушкоджень. Таким чином, дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у перевищенні влади працівником правоохоронного органу, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством, вчиненому групою осіб, фактичними даними витягу з ЄРДР № 42022040000000205 від 24 червня 2022 року станом на 22 вересня 2026 року; протоколу огляду речей від 19 травня 2026 року предметом огляду якого є флеш накопичувач «TG8GB» наданий потерпілим ОСОБА_13 з відеозаписом з камер відеоспостереження за 05 квітня 2022 року; протоколу допиту свідка від 08 квітня 2026 року; протоколу огляду від 17 серпня 2026 року предметом огляду якого є флеш накопичувач «TG8GB» наданий потерпілим ОСОБА_13 ; протоколів допиту потерпілих від 16 січня 2026 року та від 26 січня 2026 року, що сукупно з висновками експертів №1427 від 26 серпня 2026 року та №1426 від 26 серпня 2026 року викривають роль ОСОБА_6 у поставленому йому за вину злочині.

Прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.

Проте, за ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою визнається винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Спірна попередня правова кваліфікація скоєного, що на початковому етапі розслідування ставить під сумнів вагомість доказів викриття ОСОБА_6 , заохочує сторону захисту до обстоювання своєї правової позиції, щонайменше з іншими менш тяжкими наслідками кримінально-правового характеру, внаслідок чого заінтересованість підозрюваного у справедливому судовому розгляді з доведенням своєї невинуватості на цій стадії провадження істотно зменшує ризик втечі, для підтвердження якого сторона обвинувачення не підтвердила майновий та соціальний стан підозрюваного, який дозволив би йому вдатися до таких дій в умовах воєнного стану, що обмежують свободу підозрюваного у пересуванні та залишенні території Дніпропетровської області. Підозрюваний, з моменту початку досудового розслідування та до початку розгляду зазначеного клопотання продовжує працювати та проживати у м. Марганці, позитивно характеризується за місце роботи, одружений, має міцні соціальні зв`язки, до кримінальної та дисциплінарної відповідальності не притягувався.

За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бекчиев проти Молдови» і «Панченко проти Росії» слідчий суддя приймає до уваги за основу не лише суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри, а й відсутність у підозрюваного за місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами іншого соціального зв`язку достатніх причин для стримування його від спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з чого слідує мала імовірність втечі за конкретних обставин, зокрема, перебування на утриманні двох малолітніх дітей і стійких соціальних зав`язків з постійним місцем роботи в одній місцевості із зареєстрованим місцем постійного проживання підозрюваного та його осілості, а також тривалості часу з моменту початку досудового розслідування до моменту розгляду зазначеного клопотання, для якого обтяження відчутним майновим обов`язком та обмеження у спілкуванні з певними колом суб`єктів буде достатнім стримуванням спроб підозрюваного вдатися до дій, запобігання яким складає легітимну мету згідно п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Проста заборона спілкування за конкретних обставин, якими обґрунтована підозра, в сукупності з іншими наведеними факторами буде достатньою для запобігання незаконному впливу на вже відомі джерела доказів та свідків. Так, ані в клопотанні, ані в судовому засіданні прокурор не вказав на документи, які за обставинами обґрунтування своєї підозри на цей момент не відшукані, не вилучені, внаслідок необізнаності з їх місцезнаходженням, тоді як проведений прокурором під протокол огляд відеозапису наданого потерпілим ОСОБА_13 із записами камери відеоспостереження за 05 квітня 2022 року на якому зафіксовано обставини, що стосуються можливої причетності останнього до зазначеного кримінального правопорушення, а також враховуючи тривалий час з моменту внесення відомостей до ЄРДР та до моменту розгляду даного клопотання, зважаючи також на обізнаність ОСОБА_6 про досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні з неодноразовим допитом в якості свідка, слідчий суддя приходить до висновку, що тримання під вартою не відповідає загальним правилам пропорційності потребам досудового слідства виконання завдання відповідно до п.п. 2-3 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Прокурором у засіданні надані переконливі докази лише того, що на цьому етапі досудового розслідування наявні достатні підстави вважати існуючими ризики перешкоджання встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилення від відповідальності, запобігання чому складає легітимну мету за п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор у своєму клопотанні, але за загальними правилами заходів забезпечення не виправдовують характерного для тримання під вартою ступеню втручання у права і свободи підозрюваного.

Одночасно, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність ризику за п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки продовження вчиненні злочинів у закінченому кримінальному правопорушенні неможливе, а доказів, які б давали підстави вважати достатньої ймовірність вчинення нового кримінального правопорушення прокурором не наведені, тоді як підозрюваний раніше не судимий та має міцні соціальні зв`язки.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням повідомленої підозри у тяжкому злочинному посяганні для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання зазначеним у клопотанні наявним процесуальним ризикам ухилення від виконання процесуальних рішень втечею і перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні згідно ст. 194 КПК України слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування більш м`якого виду запобіжного заходу, залишивши підозрюваного на свободі під заставу, яка забезпечить його належну процесуальну поведінку, в межах строку досудового розслідування за ст. 219 КПК України.

Визначаючи згідно ст.ст. 182, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов`язків, виконання яких має бути ним забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи у тяжкому злочині, а також з підтвердженого майнового стану підозрюваного та членів його сім`ї за даними щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, через що достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків здатна така застава, яка за ст. 132 цього Кодексу визнається виправданою в межах передбаченого законом розміру, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 24 червня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022040000000205 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 266 240 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень гривень), тобто 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які належить внести на спеціальний депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172.

Документ на підтвердження фактичного внесення у заставу суми надати слідчому або прокурору не пізніше п`ятого робочого дня, наступного за днем постановлення цієї ухвали, під страхом збільшення розміру застави чи заміни на інший більший суворий вид запобіжного заходу.

Під забезпеченням застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 виконання згідно з ст. 194 КПК України строком на один місяць двадцять шість днів, тобто до 25 листопада 2026 року, обов`язків:

- не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора і суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою заставодавцю, окрім його обов`язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов`язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.

Попередити ОСОБА_6 про вирішення питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого більш суворого виду запобіжного заходу після звернення суми застави в дохід держави і зарахування її до спеціального фонду Державного бюджету України за невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві.

Ухвала з моменту її оголошення підлягає негайному виконанню і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів, починаючи з наступного з цим дня.

Повний текст ухвали оголошений учасникам провадження о 17:30 год. 05 жовтня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1