Ухвала суду № 140412606, 22.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10670/25

Провадження № 1-кс/202/7211/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

володільця майна - ОСОБА_7 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025040000000485 від 09.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2026 року до слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025040000000485 від 09.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, яке було вилучене 11.09.2026 року в ході обшуку:

- квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , а саме грошових коштів номіналом 100 доларів США, на загальну суму 10000 (десять тисяч) доларів США.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000485 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснюється прокурорами відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Дніпропетровської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інші невстановлені особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше лютого 2025 року, перебуваючи у м. Дніпро, переслідуючи корисливу мету, вступили між собою у попередню змову та домовились про вчинення тяжких кримінальних правопорушень, що полягали у систематичному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, обравши об`єктом злочинних посягань грошові кошти громадян України та громадян країн Європейського Союзу.

Так, у період часу з лютого 2025 року по 08.07.2025, учасники злочинного угрупування ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інші на теперішній час не встановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, розподіливши заздалегідь ролі та функції між собою, шляхом організації «шахрайського call-центру» за адресою: АДРЕСА_2 , умисно з корисливих мотивів, шляхом обману, в умовах воєнного стану, шляхом використанням незаконних операцій з електронно-обчислювальної техніки, вчинили не менше 3 встановлених кримінальних правопорушень, в результаті чого потерпілим, а саме: громадянину України ОСОБА_19 завдано матеріального збитку на суму 8 364, 64 грн., громадянину Литовської Республіки ОСОБА_20 завдано матеріального збитку на суму 16 733, 40 грн. та громадянину Естонської Республіки ОСОБА_21 завдано матеріального збитку на суму 654 000 грн., а всього на загальну суму 679 098, 04 грн., яким розпорядились на власний розсуд.

11.09.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повідомлені про підозру: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

11.09.2026 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено грошові кошти номіналом 100 доларів США, на загальну суму 10000 (десять тисяч) доларів США

11.09.2026 постановою слідчого вказані грошові кошти визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Слідчий за погодженням із прокурором вказує, що вищевказане вилучене майно, містить в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються в ході досудового розслідування, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно на підставі п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також вищевказане вилучене майно підпадає під критерії можливої подальшої спеціальної конфіскації, в порядку ст.96-2 КК України, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно на підставі п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про накладення арешту на майно та просив його задовольнити. Вказав, що в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні розслідується діяльність злочинного угруповування, що здіснювало шахрайське заволодіння коштами. 11.09.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 190 КК України. За місцем проведення обшуку було вилучено кошти, які можуть бути отримані від здійснення злочинної діяльності.

У судовому засіданні, захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 , заперечила проти задоволення клопотання. Вказала, що кошти в розмірі 10 000 доларів США належать ОСОБА_22 , яка проживає разом із підозрюваним й гроші мали бути використані для її лікування. Кошти набуті від продажу автомобіля, який до цього був придбаний на кошти її матері взимку 2025-2026 року. Автомобіль продала фактично й отримала кошти за день до обшуку, а сама процедура перереєстрації вже відбувалася після проведення обшуку.

Вивчивши клопотання, дослідивши надані слідчим та матеріали кримінального провадження, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000485 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

11.09.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повідомлені про підозру: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

11.09.2026 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено грошові кошти номіналом 100 доларів США, на загальну суму 10000 (десять тисяч) доларів США

11.09.2026 постановою слідчого вказані грошові кошти визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Як встановлено слідчим суддею, вищевказане майно було вилучене під час проведення обшуку 11.09.2026 року. Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було направлено до суду 12.09.2026 року, тобто в межах строку, передбаченого ч.ч.3, 5 ст. 171 КПК України.

Згідно із ч. 1ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що прокурор просить арештувати майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в порядку, визначеному п.1 ч. 2ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Разом з тим, зі змісту ч. 3ст. 170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, зазначеним уст. 98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На думку слідчого судді, слідчим доведено, що вилучене під час обшуку майно, а саме : грошові кошти номіналом 100 доларів США, на загальну суму 10000 (десять тисяч) доларів США має доказове значення у даному кримінальному провадженні, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення і може бути використано як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, оцінюючи наявність підстав, для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, що передбачено п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Слідчий за погодженням із прокурором вказує, що вказані речі підпадають під критерії можливої подальшої спеціальної конфіскації, в порядку ст.96-2 КК України.

11.09.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повідомлено про підозру ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, є достатні підстави вважати, що майно, а саме грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 100 шт., на суму 10000 доларів США могли бути набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя також враховує, що згідно із п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях вказував на неприпустимість непропорційного втручання держави у мирне володіння майном громадян та наголошував на неухильному дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справи «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_23 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші).

Зважаючи на встановлену відповідність вилученого майна ознакам спеціальної конфіскації та наявність доказового значення майна у кримінальному провадженні, а стороною захисту не доведено протилежного, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для накладення арешту на грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 100 шт., на суму 10000 доларів США.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а отже після усунення обставин, які були підставою для накладення арешту, власник майна має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, чи надати докази належності вказаного майна іншим особам тощо, що буде оцінено вже під час іншої процедури, передбаченої законом, задля можливості визначення, можливо, іншого менш обтяжливого способу забезпечення доказів чи визначеного способу арешту майна.

За таких обставин клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, що вилучене під час проведення 11.09.2026 року обшуку мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

-грошові кошти номіналом 100 доларів США, на загальну суму 10 000 (десять тисяч) доларів США.

Заборонити володіння, користування, розпорядження вищевказаним майном до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Арештоване майно зберігати в кримінальному провадженні в порядку визначеному розділом «Зберігання речових доказів» Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1