Ухвала суду № 140412545, 22.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10670/25

Провадження № 1-кс/202/7210/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025040000000485 від 09.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2026 року до слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025040000000485 від 09.05.2025, яке було вилучене 11.09.2026 року в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме:

- грошових коштів номіналом 100 доларів США, на загальну суму 2900 доларів США.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000485 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснюється прокурорами відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Дніпропетровської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші невстановлені особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше лютого 2025 року, перебуваючи у м. Дніпро, переслідуючи корисливу мету, вступили між собою у попередню змову та домовились про вчинення тяжких кримінальних правопорушень, що полягали у систематичному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, обравши об`єктом злочинних посягань грошові кошти громадян України та громадян країн Європейського Союзу.

Так, у період часу з лютого 2025 року по 08.07.2025, учасники злочинного угрупування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші на теперішній час не встановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, розподіливши заздалегідь ролі та функції між собою, шляхом організації «шахрайського call-центру» за адресою: АДРЕСА_2 , умисно з корисливих мотивів, шляхом обману, в умовах воєнного стану, шляхом використанням незаконних операцій з електронно-обчислювальної техніки, вчинили не менше 3 встановлених кримінальних правопорушень, в результаті чого потерпілим, а саме: громадянину України ОСОБА_16 завдано матеріального збитку на суму 8 364, 64 грн., громадянину Литовської Республіки ОСОБА_17 завдано матеріального збитку на суму 16 733, 40 грн. та громадянину Естонської Республіки ОСОБА_18 завдано матеріального збитку на суму 654 000 грн., а всього на загальну суму 679 098, 04 грн., яким розпорядились на власний розсуд.

11.09.2026 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено:

- грошові кошти номіналом 100 доларів США, на загальну суму 2900 доларів США.

11.09.2026 постановою слідчого вказані речі визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Прокурор вказує, що вищевказане вилучене майно, містить в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються в ході досудового розслідування, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно на підставі п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також вищевказане вилучене майно підпадає під критерії можливої подальшої спеціальної конфіскації, в порядку ст.96-2 КК України, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно на підставі п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду клопотання були повідомлені належним чином.

Власник майна в судове засідання з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання. Від представника власника майна надійшло клопотання про розгляд питання про арешт майна без її участі. У задоволенні клопотання просила відмовити.

Враховуючи положення ч.1 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає доцільним здійснити розгляд клопотання за відсутності учасників.

На підставі викладеного, у зв`язку із неприбуттям учасників судового розгляду аудіо-, відео фіксація судового засідання не здійснювалась.

Вивчивши клопотання, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000485 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

11.09.2026 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено:

- грошові кошти номіналом 100 доларів США, на загальну суму 2900 доларів США.

11.09.2026 постановою слідчого вказані речі визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Як встановлено слідчим суддею, вищевказане майно було вилучене під час проведення обшуку 11.09.2026 року. Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було направлено до суду 12.09.2026 року, тобто в межах строку, передбаченого ч.ч.3, 5 ст. 171 КПК України.

Згідно із ч. 1ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що прокурор просить арештувати майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в порядку, визначеному п.1 ч. 2ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Разом з тим, зі змісту ч. 3ст. 170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченомупунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, зазначеним уст. 98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На думку слідчого судді, слідчим не доведено, що вилучене під час обшуку майно, а саме грошові кошти номіналом 100 доларів США, на загальну суму 2900 доларів США, має доказове значення у даному кримінальному провадженні, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення і може бути використано як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або підпадає під критерії спеціальної конфіскації, передбачені ст. 96-2 КК України.

Слідчий суддя також враховує, що згідно із п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях вказував на неприпустимість непропорційного втручання держави у мирне володіння майном громадян та наголошував на неухильному дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справи «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_19 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші).

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи , що Чепель має статус третьої особи в кримінальному провадженні ( власник майна), та відсутні достатні докази на підтвердження того, що майно відповідає критеріям ст.98 КПК та ст.96-1 КК України то таке вт ручання в права особи будуть непропоційним та надмірним. Тому клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025040000000485 від 09.05.2025, яке було тимчасово вилучено 11.09.2026 року в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме:

- грошових коштів номіналом 100 доларів США, на загальну суму 2900 доларів США.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1