Ухвала суду № 140412111, 24.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/14699/26

Номер провадження 1-кп/201/1067/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

вул. Юрія Горовця, буд. 13

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в межах розгляду кримінального провадження, внесеного 30 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042130000993 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, -

встановив:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, у кримінальному провадженні, внесеному 30 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042130000993 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.

Необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які дотепер не зменшилися.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину та кримінальних проступків, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, за які передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може переховуватись від суду.

Тим більше, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, що вже свідчить про можливість останнього переховуватися від суду у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Ризик можливих спроб ОСОБА_6 незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні, обґрунтований тим, що обвинуваченому відоме місце проживання ОСОБА_4 , а тому він може впливати на потерпілого, в тому числі, шляхом морального та фізичного тиску, з метою уникнення відповідальності за інкриміновані злочини.

Ризик можливих спроб ОСОБА_6 вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтований тим, що обвинувачений раніше був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, та звільнившись з місць позбавлення волі 28 липня 2026 року, наступного дня вчиняє новий корисливий злочин - крадіжку, що безумовну вказує на те, що перебуваючи на свободі, він може вчиняти нові кримінальні правопорушення.

За викладених підстав у їх сукупності, сторона обвинувачення вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатніми. Тому просила клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання, просила його задовольнити та продовжити застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час розгляду клопотання надала належним чином завірену копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на досудовому розслідуванні.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав подане прокурором клопотання у повному обсязі.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність заявлених прокурором ризиків.

Зокрема, зауважив на тому, що його підзахисний на етапі досудового розслідування співпрацював зі слідством і незважаючи на наявність попередніх судимостей, розуміє необхідність виконання процесуальних обов`язків. Зауважив, що стан здоров`я обвинуваченого погіршився, останній потребує відповідного лікування, яке не може бути надане в умовах ДУ «ДУВП (№4)». Стверджував, що його підзахисний тривалий час перебував у медичній частині установи, і навіть 23 вересня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України йому викликалася швидка медична допомога. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання його підзахисного з покладенням відповідних обов`язків та надати можливість пройти медичне лікування.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника у повному обсязі.

Підтвердив, що раніше був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, в тому числі, грабежу та розбійного нападу до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. 28 липня 2026 року за сумлінну працю звільнився з ДУ «ДВК (№89)» умовно-достроково. Стверджував, що у разі зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт, він зможе працевлаштуватися дистанційно у свого кума.

Додав, що застосовані до нього в межах інших кримінальних провадженнях запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою домашній арешт та особисте зобов`язання, він не порушував і не вчиняв жодних спроб переховуватися від суду.

Стосовно стану свого здоров`я вказав, що страждає на гіпертонічну хворобу, мав в анамнезі травми голови, неодноразово проходив лікування у невролога та перебував на обліку у невролога в ДУ «ДВК (№ 89)». Наразі стан його здоров`я погіршився і він потребує проведення певних медичних обстежень, зокрема, МРТ та КТ головного мозку, які не можуть бути проведенні в умовах ДУ «ДУВП (№4)», а також стверджував, що в умовах слідчого ізолятора не отримує належної медичної допомоги.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 31 липня 2026 року до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 години 00 хвилин 27 вересня 2026 року із альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 199, ч. 2 ст. 177 КПК України, суд має виходити з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також продовження існування ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_6 висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину та кримінальних проступків, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненій повторно в умовах воєнного стану, у викраденні офіційного документу вчинене в інших особистих інтересах, та у незаконному заволодінні іншим важливим особистим документом.

При цьому, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинувачених в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, суд вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачені вчинили злочин, що підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, виходячи з наступного.

Так, обвинуваченому ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину та кримінальних проступків, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, за які передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, що загрожує у разі визнання його винним, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може переховуватись від суду.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Поряд із наведеним, судом враховуються і відомості про особу обвинуваченого, його особисті та соціальні обставини життя, зв`язки з суспільством та державою тощо.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки.

Тим більше, встановлено, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, в тому числі, тяжких, корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, останній раз відбував покарання у вигляді 8 років позбавлення волі за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. При цьому, був звільнений з ДУ «ДВК (№ 89)» від призначеного судом покарання умовно-достроково 28 липня 2026 року (невідбутий строк 1 рік 9 місяців 16 днів), належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину.

Отже, наведені обставини характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 , як особу, схильну до вчинення злочинів, а тому дають достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про наявність реальних ризиків можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, які продовжують існувати дотепер.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Поряд із цим, суд не може врахувати посилання прокурора у клопотанні на наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_6 впливати на потерпілого у даному кримінальному провадженню, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.

Посилання сторони захисту на необґрунтованість поданого прокурором клопотання та недоведеність заявлених у ньому ризиків, є непереконливими та такими, що відхиляються судом з наведених у цьому рішенні підстав.

Посилання сторони захисту на суттєве погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 не може слугувати самостійною підставою для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, за умови відсутності відповідного медичного висновку про неможливість тримання під вартою обвинуваченого за станом здоров`я.

Водночас, такі твердження сторони захисту мають бути перевірені судом, в тому числі, з вжиттям заходів щодо зобов`язання керівництва ДУ «ДУВП № 4» забезпечити надання обвинуваченому ОСОБА_6 належної медичної допомоги.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується о 18 годині 00 хвилин 27 вересня 2026 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне продовжити тримання останнього останніх під вартою строком на 60 днів до 22 листопада 2026 року.

В той же час, продовжуючи обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та обставини правопорушення, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Під час розгляду поданого прокурором клопотання обвинувачений ОСОБА_6 стверджував, що страждає на гіпертонічну хворобу, у період відбування покарання перебував на обліку у лікаря невролога в Державній установі «Дніпровській виправній колонії (№89)», наразі стан його здоров`я значно погіршився і він потребує проведення певних медичних досліджень МРТ та КТ головного мозку, які не можуть бути проведені в умовах установи. До того ж, вказав, що належну медичну допомогу в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» він не отримує.

Відповідно до вимог 2.3 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту затвердженому спільним наказом Міністерства юстиції України та МОЗ України за № 239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Згідно до вимог п. 2.6. зазначеного вище Порядку, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Відповідно до вимог п. 2.7. зазначеного вище Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

З урахуванням наведеного, з метою дотримання вимог законодавства з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту та не порушення законних прав особи, яка тимчасово позбавлена волі, суд приходить до висновку про необхідність вжиття відповідних заходів реагування та зобов`язання начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» невідкладно організувати і забезпечити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходження медичного обстеження у лікаря невролога/невропатолога, а в разі необхідності надати невідкладне, належне та достатнє медичне лікування медичними препаратами, згідно призначення лікаря, про що повідомити суд в строк до 01 жовтня 2026 року.

Разом з тим, у разі підтвердження погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , за необхідності проведення медичного обстеження, проходження стаціонарного лікування або оперативного втручання, що не може бути здійснено в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4», слід невідкладно організувати виконання п. 2.7 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженому спільним наказом Міністерства юстиції України та МОЗ України за №239/5/104 від 10.02.2012 року в частині направлення останнього на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 206, 314-315, 369-372 КПК України, Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України та МОЗ України за №239/5/104 від 10.02.2012 року, суд -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 22 листопада 2026 року.

Строк дії ухвали закінчується о 00 години 00 хвилин 23 листопада 2026 року.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_6 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, ОСОБА_6 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 , з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та експертами у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Зобов`язати начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» невідкладно організувати і забезпечити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходження медичного обстеження у лікаря невролога/невропатолога, а в разі необхідності надати невідкладне, належне та достатнє медичне лікування медичними препаратами, згідно призначення лікаря, про що повідомити суд в строк до 01 жовтня 2026 року.

У разі підтвердження погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за необхідності проведення медичного обстеження, проходження стаціонарного лікування або оперативного втручання, що не може бути здійснено в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4», невідкладно організувати виконання п. 2.7 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженому спільним наказом Міністерства юстиції України та МОЗ України за №239/5/104 від 10.02.2012 року в частині направлення останнього на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 09 годині 00 хвилин 29 вересня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1