Ухвала суду № 140411003, 30.09.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 760/8484/26

Провадження №2-з/367/205/2026

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

30 вересня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кухленко Д.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову в якій просив вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ТОВ «Династія 2021» (03190, м. Київ, вул. Якуша Корчака, буд. 64, кв. 123 код ЄДРПОУ 43766387) про стягнення коштів в розмірі еквівалентній 891 329 грн. 04 коп., що станом на 25 лютого 2026 року становить 20 604 доларів США, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який зареєстрований за відповідачем, та заборонити йому вчиняти будь-які дії щодо вказаного об`єкта нерухомості, зокрема: квартира, загальна площа 41, 2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна № 1705138332109.

Заяву про забезпечення позову мотивують тим, що 14 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .

На виконання вказаного договору ОСОБА_1 передав на користь ОСОБА_2 20 604,00 доларів США.

Відповідно до п.п. 4.3.2. Попереднього договору купівлі-продажу ОСОБА_2 зобов`язався укласти із ОСОБА_1 . Основний договір купівлі-продажу квартири, що є предметом даного договору, в строк до 01 березня 2021 року.

11 березня 2021 року у зв`язку з непередбачувальними юридичними обставинами, рейдерської атаки, яка має характер шахрайської дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійшли згоди, що укладення Основного договору в строк, передбачений Попереднім договором купівлі-продажу, є тимчасово неможливим, у зв`язку з цим сторони уклали Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Попереднього договору купівлі-продажу, відповідно до якої внесли зміни до пункту 1.2 Попереднього договору, виклавши його в наступні редакції: «Сторони зобов`язуються укласти Основний договір купівлі-продажу в строк до 01 вересня 2021 року, або раніше цього строку з можливістю дострокового укладення основного договору».

Станом на 01 вересня 2021 року умови Додаткової угоди № від 11 березня 2021 року з боку ОСОБА_2 виконані не були Основний договір купівлі-продажу квартири не укладався.

У подальшому між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Династія-2021» було укладено Угоду № 1 від 02 листопада 2020 року про заміну сторони у зобов`язанні, яка за своєю правовою природою поєднує відступлення права вимоги та переведення боргу відповідно до статей 512-520 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов зазначеної Угоди до ТОВ «Династія-2021» перейшли всі права та обов`язки ОСОБА_2 , що виникли з Попереднього договору купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року, у зв`язку з чим Товариство набуло статусу повного правонаступника ОСОБА_2 у спірних зобов`язальних правовідносинах. До моменту підписання Угоди № 1 1 від 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією, отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26 жовтня 2020 року за ТОВ «Династія-2021» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка була предметом Попереднього договору купівлі-продажу. Вказане підтверджується відповідним записом про державну реєстрацію права власності.

З моменту укладення Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2020 року і до цього часу, тобто протягом майже шести років, ОСОБА_1 перебуває у стані правової та фактичної невизначеності, залишаючись одночасно без сплачених грошових коштів та без можливості користування житлом, яке було предметом інвестування.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Сидоренко В.В. неодноразово зверталися до Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції із заявами про вчинення протиправних дій, що полягають у недопуску ОСОБА_1 до житла квартири АДРЕСА_4 , зазначеної вище.

Попри подані звернення, реагування правоохоронного органу має формальний характер, належних заходів для припинення порушення прав заявника вжито не було. Унаслідок цього станом на теперішній час ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості потрапити до помешкання та користуватися ним.

Упродовж останніх чотирьох років ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 , який є засновником та директором ТОВ «Династія-2021», з усними вимогами щодо розірвання Попереднього договору купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року та повернення сплачених грошових коштів. Втім, у відповідь отримував систематичні запевнення про нібито врегулювання проблемної ситуації та близьке укладення Основного договору купівлі-продажу.

З огляду на те, що позовні вимоги будуть заявлені на значну грошову суму, виконання можливого рішення суду може становити для відповідача істотний фінансовий тягар. За таких обставин існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, зокрема квартири АДРЕСА_5 , у будівництво якої інвестував ОСОБА_1 .

Вивчивши дану заяву суд приходить до наступних висновків.

Із аналізу положень ст.ст.149, 153 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на право суду на вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує при постановленні ухвали не лише доводи заяви позивача про забезпечення позову, а і наявні матеріали цивільної справи, оскільки згідно положень ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову крім всього іншого, повинні бути зазначені відомості, потрібні для забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів заявника, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може неправомірно без згоди позивача використовувати майно, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до п.4 Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.

При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Згідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів необхідно задовольнити до набрання рішенням суду у цивільній справі № 760/8484/26 законної сили, оскільки невжиття запропонованого позивачем ОСОБА_3 заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для позивача та зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст.149-153,157 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів - задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, який зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» (03190, м. Київ, вул. Якуша Корчака, буд. 64, кв. 123 код ЄДРПОУ 43766387), та заборонити йому вчиняти будь-які дії щодо вказаного об`єкта нерухомості, зокрема: квартира, загальна площа 41, 2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна № 1705138332109.

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.С. Кухленко