Ухвала суду № 140409432, 27.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/50300/25

Провадження № 2/761/6396/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Яцишина А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Слесарчука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» - Слесарчука Вадима Михайловича про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Газтранзит», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

У грудні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Газтрансзит», про поневолення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

19.05.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Газтранзит»- адвокатом Слесарчука Вадима Михайловича про закриття провадження у справі у якому він просив закрити провадження у справі № 761/50300/25 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

23.06.2026. до суду надійшли заперечення представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Полонського О.Ю. на клопотання про закриття провадження справі.

В судовому засіданні 27.08.2026 на обговорення учасників процесу постановлено вказане клопотання.

Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача подане клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить:

-скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями «Про звільнення ОСОБА_3 » №17-к від 05.11.2025;

-поновити ОСОБА_2 на посаді тимчасово виконуючого обов`язки директора Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями з 06.11.2025.

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Із змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення до суду позивач зазначає обставину, відповідно до якої, що у зв`язку із закінченням строку повноважень, на дату прийняття наглядовою радою рішення щодо припинення його повноважень склад наглядової ради АТ «Газтранзит» був неправомочним. У зв`язку з цим позивач вважає, що наказ про його звільнення є протиправним, а підстави звільнення не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Так, у тексті позовної заяви вказано, що рішенням Наглядової Ради, оформленим протоколом засідання Наглядової Ради від 05.11.2025 № 133 (далі - Рішення), у зв`язку із закінченням строку повноважень, припинено повноваження тимчасово виконуючого обов`язки директора АТ «Газтранзит» Деркачова В. I. 05.11.2025; 2) у зв`язку із закінченням строку повноважень, припинено повноваження особи, яка тимчасово здійснює повноваження директора АТ «Газтранзит» Рудка В. В. 05.11.2025; 3) обрану Нежнову С. В. директором АТ «Газтранзит» з 06.11.2025. Наказом АТ «Газтранзит» від 05.11.2025 № 17-к «Про звільнення ОСОБА_3 » (далі - Наказ, копія додається), виданим на виконання Рішення, у зв`язку із закінченням строку повноважень звільнено тимчасово виконуючого обов`язки Директора АТ «Газтранзит» ОСОБА_2 05.11.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

В обґрунтування позову зазначено, що з дати набрання вироком законної сили, члени Наглядової ради АТ «Газтранзит» від управителя АТ «Укртрансгаз» не є належними представниками акціонера АТ «Голдмен», оскільки дана юридична особа не є акціонером АТ «Газтранзит». Відповідно до рішення, на засіданні 05.11.2025 були присутні 6 членів Надялової ради. Враховуючи, що відповідно до Вироку, не мали права брати участь в органах управління АТ «Газтранзит», оскільки Договір управління припинений, АТ «Голдмен» не набув права власності на акції АТ «Газтранзит», відповідно, АТ «Укртрансгаз» не мав права вносити пропозиції щодо обрання членів Наглядової Ради, голосувати на засіданнях Наглядової ради та голосувати на загальних зборах акціонерів АТ «Газтранзит», відповідно 3 члени Наглядової Ради від АТ «Укртрансгаз» є такими, що не мають за станом на 05.11.2025 повноважень членів Наглядової Ради АТ «Газтранзит», тобто, засідання Наглядової Ради 05.11.2025 було неправомочним, а Рішення не прийнято більшістю у 5 голосів членів Наглядової Ради, є недійсним, що має наслідком його скасування. При цьому, повноваження інших членів Наглядової Ради також підлягають перевірці судом з огляду строків припинення їх повноважень (обираються на 3 роки).

Як на підставу для задоволення позову, позивачем вказано, що враховуючи, що Наказ видався на виконання рішення, прийнятого з порушенням процедури неповноважними особами, та є похідним документом від рішення, відповідно, неправомочність рішення тягне за собою і скасування Наказу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), відрізняється від розірвання трудового договору з працівником, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Відповідно до статті 97 ЦК України управління товариством здійснюється його органами. Органами управління товариства є загальні збори його учасників та виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства.

Відповідно до статті 81 Закону України від 27 липня 2022 року № 2465-IX "Про акціонерні товариства" (далі - Закон № 2465-IX) виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Порядок роботи, права та обов`язки членів виконавчого органу, а також виплати їм винагороди визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом акціонерного товариства, положенням про виконавчий орган товариства та/або положенням про винагороду членів виконавчого органу, а також договором або контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства договір або контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Згідно з пунктом 6.2 Статуту АТ «Газтранзит» директор є одноособовим виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, та є посадовою особою товариства. Таким чином, позивач здійснював повноваження одноособового виконавчого органу товариства.

Згідно з п. 8.1 Статуту АТ «Газтранзит», наглядова рада є колегіальним органом, який у межах повноважень, встановлених Статутом і законодавством України, здійснює управління Товариством та контролює діяльність директора. Відповідно до пп. 8.11.9, 8.11.31 Статуту АТ «Газтранзит», до її компетенції належить, зокрема: відсторонення директора у разі порушення ним прав акціонерів із призначенням тимчасово виконуючого обов`язки, а також його обрання та звільнення, затвердження умов контракту, визначення винагороди та особи, уповноваженої на підписання такого контракту.

Згідно з п. 9.1 Статуту, директор є одноосібним виконавчим органом Товариства, підзвітним загальним зборам і наглядовій раді та забезпечує виконання їх рішень.

Отже, питання обрання, звільнення та відкликання членів виконавчого органу належить до виключної компетенції наглядової ради. Водночас основною підставою заявлених позовних вимог позивач визначає незаконність рішення наглядової ради АТ «Газтранзит» про припинення його повноважень, що, на думку позивача, зумовлено відсутністю у членів наглядової ради належних повноважень на момент прийняття відповідного рішення.

У зв`язку з цим позивач вважає, що наказ про його звільнення, виданий на підставі зазначеного рішення наглядової ради, нібито прийнятого з порушенням процедури та неуповноваженими особами, є похідним від такого рішення і, відповідно, підлягає скасуванню. Отже, звертаючись до суду з цим позовом, позивач фактично просить надати правову оцінку рішенню органу управління товариства, прийнятому у межах корпоративного управління та пов`язаному з діяльністю й управлінням товариством. Розгляд таких вимог передбачає перевірку законності дій органу управління з точки зору їх відповідності нормам цивільного, а не трудового законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З огляду на викладене, загальний суд не наділений повноваженнями з`ясовувати питання, пов`язані з діяльністю та управлінням юридичної особи, під час розгляду трудового спору, оскільки такі питання за своєю правовою природою виникають із корпоративних відносин і віднесені законом до юрисдикції господарських судів. Встановлення правомочності рішень наглядової ради передбачає аналіз складу цього органу, порядку його формування, дотримання вимог законодавства та статуту юридичної особи щодо кворуму, порядку скликання і проведення засідань, розподілу повноважень між органами управління, а також оцінку внутрішніх управлінських рішень юридичної особи. Такі обставини безпосередньо стосуються питань управління юридичною особою та реалізації корпоративних прав і обов`язків її учасників, а не прав та обов`язків сторін трудового договору.

У межах трудового спору загальний суд перевіряє дотримання роботодавцем норм трудового законодавства щодо виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин, однак не вправі надавати оцінку внутрішнім корпоративним рішенням органів управління юридичної особи або перевіряти їх законність, оскільки це означало б фактичне вирішення корпоративного спору поза межами визначеної законом юрисдикції.

Надання загальним судом оцінки правомочності рішень наглядової ради призвело б до підміни юрисдикції господарських судів та порушення принципу розмежування компетенції між видами судочинства, закріпленого статтями 19 ЦПК України та 20 ГПК України.

Вирішення таких питань можливе виключно в порядку господарського судочинства за відповідним позовом, предметом якого є корпоративний спір.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеними у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 359/2836/23.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.08.2022 у справі № 324/379/19 дійшла висновку, що практики щодо юрисдикційності розгляду справ в порядку господарського судочинства потрібно дотримуватися й в тих справах, у яких господарський суд вже вирішив питання про скасування рішення уповноваженого органу товариства, а після цього позивач звертається із іншими вимогами - про поновлення на посаді директора (голови правління) товариства, стягнення середнього заробітку, тощо. Оскільки такі вимоги залежать від визнання правомірним рішення загальних зборів засновників товариства (постанови зборів уповноважених) щодо звільнення директора (голови правління) товариства і вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21 у спорі, що виник з аналогічних правовідносин, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 510/456/17, у якій зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20), суд приходить до висновку, що спір у цій справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник, перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством. Необхідність визнання пріоритету корпоративних прав над трудовим регулюванням в даному випадку обумовлена тим, що припинення повноважень члена виконавчого органу (директора) гарантується для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства і необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу (директора), який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі за правилами цивільного судочинства, оскільки в даному випадку спір про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі на посаді тимчасово виконуючого обов`язки директора Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями віднесено до компетенції господарського суду, тобто спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Роз`яснити позивачу його право звернення до господарського суду за правилами положень ГПК України в порядку господарського судочинства.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.266 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 186, 353-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» - Слесарчука Вадима Михайловича про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Газтранзит», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Газтранзит», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено: 05.10.2026.

Суддя: