Ухвала суду № 140408355, 07.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6098/24

провадження № 2-п/650/40/26

УХВАЛА

Іменем України

07 жовтня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Сікори О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Завістовської Л.А.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат у порядку регресу, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

встановив:

У провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебувала цивільна справа № 650/6098/24 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат у порядку регресу, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2026 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 320 000 грн понесених витрат. Додатковим рішенням цього ж суду від 04 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 4 800 грн судового збору.

28 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, у якій просить поновити строк на її подання, скасувати заочне рішення від 19 лютого 2026 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Заяву мотивовано тим, що відповідач не отримував судових повісток, копії позовної заяви з додатками та копії заочного рішення, а про наявність судового рішення дізнався лише 19 серпня 2026 року після отримання інформації про блокування банківського рахунку та повідомлення про відкриття виконавчого провадження. Також посилається на те, що є військовослужбовцем та бере участь у захисті держави, у зв`язку з чим не мав можливості брати участь у розгляді справи та подати відзив.

Крім того, заявник не погоджується з висновком заочного рішення щодо його винуватості у дорожньо-транспортній пригоді. Зазначає, що за фактом ДТП від 03 листопада 2022 року триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022150020000526, у межах якого він має процесуальний статус свідка, підозра йому не повідомлялася, обвинувальний акт до суду не направлявся, а його вина у порушенні Правил дорожнього руху не встановлена.

На підтвердження цих доводів відповідач, зокрема, послався на відповідь слідчого ВРЗУСТ СУ ГУНП в Одеській області від 31 серпня 2026 року № 318211-2026, відповідно до якої досудове розслідування триває, ОСОБА_1 перебуває у процесуальному статусі свідка, а питання про його вину у вчиненні кримінального правопорушення встановлюється.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав та просив її задовольнити. Пояснив, що судових повісток та матеріалів позову фактично не отримував, про ухвалене рішення довідався у серпні 2026 року вже після початку його примусового виконання. Також наголосив, що кримінальне провадження за фактом ДТП не завершено, будь-якого судового рішення про визнання його винним у порушенні Правил дорожнього руху не існує, у кримінальному провадженні він має статус свідка, тому вважає передчасним покладення на нього регресного обов`язку.

22 вересня 2026 року від МТСБУ до суду надійшли додаткові письмові пояснення, у яких позивач заперечив проти скасування заочного рішення. МТСБУ зазначило, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, не ставиться у залежність від наявності обвинувального вироку у кримінальному провадженні. На думку позивача, надана відповідачем відповідь органу досудового розслідування фіксує лише поточний процесуальний стан кримінального провадження, але не спростовує факту ДТП, участі в ній транспортного засобу відповідача, відсутності чинного договору обов`язкового страхування на час події та здійснення МТСБУ регламентних виплат. Посилаючись на положення статей 1166, 1187, 1191 ЦК України, підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 та статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час ДТП, МТСБУ просило залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, додані до неї документи, письмові пояснення МТСБУ, матеріали цивільної справи та заслухавши пояснення відповідача, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини третьої статті 287 ЦПК України за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідною є сукупність визначених законом умов: наявність поважних причин неявки відповідача та неподання ним відзиву, а також посилання на такі докази по суті спору, які мають істотне значення та потенційно можуть змінити висновки, покладені в основу заочного рішення. Такий підхід узгоджується, зокрема, з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 234/5301/14 (провадження № 61-4277св26).

Щодо пропуску строку на подання заяви суд враховує, що матеріали, подані відповідачем, підтверджують відкриття виконавчого провадження 17 серпня 2026 року, а сам відповідач послідовно зазначає, що про існування заочного рішення дізнався 19 серпня 2026 року. Заяву про його перегляд подано 28 серпня 2026 року. Відомостей, які б беззаперечно підтверджували вручення відповідачу повного тексту заочного рішення значно раніше, матеріали, досліджені при вирішенні цієї заяви, не містять. З огляду на це суд вважає причини пропуску строку поважними та вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Разом з тим поновлення процесуального строку саме по собі не є підставою для скасування заочного рішення. Навіть виходячи з того, що причини неявки відповідача та неподання ним відзиву могли бути поважними, суд зобов`язаний окремо перевірити другу обов`язкову умову, передбачену статтею 288 ЦПК України, а саме чи посилається заявник на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Основним таким доказом ОСОБА_1 вважає відповідь слідчого від 31 серпня 2026 року № 318211-2026 про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а він має статус свідка. Проте наведений документ не встановлює обставин, які спростовують сам факт дорожньо-транспортної пригоди, участь у ній транспортного засобу, яким керував відповідач, причинний зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та заподіяною шкодою, а також здійснення МТСБУ регламентних виплат. Так само цей документ не містить висновку про наявність непереборної сили або умислу потерпілого, тобто обставин, які відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України можуть виключати відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки.

За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Частина перша статті 1191 ЦК України передбачає право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, на зворотну вимогу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час спірних правовідносин, МТСБУ після сплати страхового відшкодування мало право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 450/4163/18 (провадження № 61-21017св21) виходив з того, що відсутність вини водія транспортного засобу та навіть закриття щодо нього кримінального провадження самі по собі не звільняють його від цивільно-правового обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відповідальність за статтею 1187 ЦК України за загальним правилом настає незалежно від вини, за винятком установлених законом обставин.

Отже, сам по собі процесуальний статус ОСОБА_1 як свідка у кримінальному провадженні та відсутність на цей час обвинувального вироку не є доказами, що спростовують цивільно-правові підстави заявленої МТСБУ регресної вимоги. Кримінально-процесуальний статус особи не вирішує питання про наявність чи відсутність її цивільно-правового обов`язку у деліктних правовідносинах. Для вирішення такого спору цивільний суд оцінює встановлені законом підстави відповідальності та надані сторонами докази у їх сукупності.

Суд також бере до уваги довід заявника про те, що в мотивувальній частині заочного рішення від 19 лютого 2026 року міститься посилання на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху та що останнього визнано винним «з постановою суду», при цьому у рішенні не наведено реквізитів такої постанови, не зазначено суд, дату її ухвалення та номер справи.

Таке формулювання у заочному рішенні дійсно є недостатньо конкретизованим з точки зору мотивування джерела встановлення відповідної обставини. Водночас предметом розгляду заяви про перегляд заочного рішення за статтями 287, 288 ЦПК України не є повний апеляційний перегляд законності та обґрунтованості цього рішення або повторна оцінка всіх установлених судом обставин. На цій стадії суд перевіряє наявність саме спеціальних, прямо передбачених статтею 288 ЦПК України підстав для скасування заочного рішення.

Недоліки мотивування судового рішення, неправильність чи неповнота викладення окремих висновків, оцінки доказів або застосування норм матеріального права, якщо вони не поєднані з поданням відповідачем доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи у розумінні статті 288 ЦПК України, не є самостійною процесуальною підставою для скасування заочного рішення в порядку його перегляду тим самим судом. Такі доводи можуть бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду заочного рішення.

При цьому надана відповідачем відповідь органу досудового розслідування не усуває і не спростовує обставин, які мають визначальне значення для цивільно-правового спору, а лише підтверджує відсутність на цей час остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні. Тому вказаний доказ не є таким, що сам по собі або у сукупності з іншими матеріалами заяви може привести до іншого вирішення спору по суті.

Посилання відповідача на проходження військової служби також не змінює цього висновку. Долучене до заяви посвідчення учасника бойових дій підтверджує відповідний статус особи, однак саме по собі не є доказом неможливості її участі у судовому засіданні саме 19 лютого 2026 року. Проте навіть незалежно від оцінки цієї причини неявки, визначальною для вирішення заяви є відсутність другої обов`язкової умови статті 288 ЦПК України - доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 288 ЦПК України для скасування заочного рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2026 року, відсутні, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, а строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Керуючись статтями 127, 284, 287, 288 ЦПК України, суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2026 року у справі № 650/6098/24.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2026 року у справі № 650/6098/24 - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а строк на апеляційне оскарження заочного рішення починає відраховуватися з дати постановлення цієї ухвали.

Ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення на цю ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на заочне рішення.

Суддя О.О. Сікора