Ухвала суду № 140407698, 06.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10382/26

1-кп/308/862/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024070000000044 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст. 307 КК України, -

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6

встановив:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12024070000000044 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст. 307 КК України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.07.2026 року призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

Прокурором 05.10.2026 подане клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави строком на 60 діб.

Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024070000000044 від 26.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 305 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше липня 2023 року, маючи авторитет серед осіб, які схильні до вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, вирішив утворити та очолити стійке злочинне об`єднання - організовану групу, з метою протиправного особистого збагачення, шляхом систематичного вчинення незаконного придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту, а також збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.

ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненому повторно, у великих розмірах, організованою групою та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, а саме контрабанді психотропних речовин, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчинена за попередньою змовою групи осіб, в особливо великих розмірах.

У ході судового розгляду щодо ОСОБА_4 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.08.2026 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 08.10.2026.

Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: існує ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 вже оголошувався у міжнародний розшук, був затриманий на території Німеччини та щодо нього виконувалась процедура видачі особи (екстрадиція); існує ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів. Вказаний ризик підтверджується тим, що обвинувачений є організатором вчинення злочинів, обізнаний про свідків, інших обвинувачених та учасників кримінального провадження, зокрема їх повні анкетні дані, місце проживання, надані стосовно нього показання, а тому, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчиняти стосовно них фізичний, моральний та психологічний тиск, що обумовлено функціонуванням організованої групи; існує ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Вказаний ризик підтверджується тим, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, пов`язаних із придбанням, зберіганням та перевезенням з метою збуту, а також незаконним збутом психотропних речовин, вчиненому повторно, у великих розмірах, організованою групою, а також у контрабанді психотропних речовин, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, що свідчить про те, що він здатний до вчинення такого роду кримінальних правопорушень та може вчиняти інші кримінальні правопорушення і продовжити злочину діяльність, оскільки це стало основним джерелом доходів членів організованої групи.

Прокурор вказує, що ураховуючи характер вчинених злочинів та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, є всі підстави вважати, що обвинувачений зможе залишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочини у сфері незаконного обігу психотропних та особливо небезпечних психотропних речовин та може вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, із підстав, зазначених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ризики, які були встановлені не зменшилися та продовжують існувати. Вважає, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо клопотання прокурора, просив визначити розмір застави, вказав, що не ухилявся від органу досудового розслідування, у зв`язку із війною в 2023 році вивіз свою сім`ю за кордон, а дану справу завели лише в 2024, своєї вини не визнає.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, заперечив щодо задоволення клопотання. Зазначив, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, та буде дотримуватись належної поведінки.Просив визначити його підзахисному заставу або обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно положень ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Так, згідно ч.3 ст. 315 КПК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно змісту ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається судом за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто у порядку ст. ст. 183, 193, 194 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, на підставі зібраних доказів ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненому повторно, у великих розмірах, організованою групою та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, а саме контрабанді психотропних речовин, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчинена за попередньою змовою групи осіб, в особливо великих розмірах.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та у відповідності до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 червня 2026 року справа №308/4340/25 (1-кс/308/3913/26) застосовано до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк тримання від вартою обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 19 год. 33 хв. 29 червня 2026 року по 25 серпня 2026 року включно.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2026 року справа №308/10382/26 продовжено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 08 жовтня 2026 року (включно), без можливості внесення застави.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 вересня 2029 року апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 - залишено без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2026 року про продовження запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

При продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 було встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.

Так, на даний час судом лише встановлено порядок дослідження доказів, докази ще не подавалися та не досліджувалися, свідки не були допитані.

Суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що на даний час ще не було допитано всіх свідків, у зв`язку із чим існує об`єктивна реальність ризику можливого тиску обвинуваченого на вказаних осіб.

Також приймаючи до уваги діяльність обвинуваченого та обставини вчинення інкримінованого йому правопорушення, на переконання суду є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може продовжити вчинення злочину, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу.

Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, необхідно продовжити.

Продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, приймаючи до уваги конкретні обставини вчинення злочинів у поєднанні з даними про його особу, суд приходить до висновку що відсутні підстави для визначення розміру застави.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 201, 315, 331, 372, 395, КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 04 грудня 2026 року (включно), без можливості внесення застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1