Ухвала суду № 140407541, 05.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28527/26 2-з/760/301/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

В С Т А Н О В И В:

02.10.2026 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій заявник просить суд:

1) Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на правах приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта: НОМЕР_2 ), шляхом заборони її відчуження;

2) Накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВІТА ОІЛ» (код ЄДРПОУ: 43292418), що становлять 100% статутного капіталу підприємства, із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій;

3) Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та знаходяться на його рахунках у банківських установах України, у межах суми майбутніх позовних вимог - 800 000 (вісімсот тисяч) гривень 00 копійок.

Свою заяву мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . 23.01.2026 з вини власника вище розташованої квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 відбулося масштабне залиття приміщень через його самовільне та несанкціоноване втручання в інженерну систему опалення будинку, факт чого підтверджується відповідними актами.

Наразі Заявником завершується підготовка позовної заяви про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Загальна сума майбутніх позовних вимог складає 800 000,00 грн.

Майбутній Відповідач ОСОБА_2 тривалий час перебуває за межами України, ухиляється від спілкування, та вчиняє активні дії щодо термінового продажу об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 33767533), оголошення про продаж квартири вже розміщено на провідних ріелторських платформах, а саме: rieltor.ua та lun.ua.

Крім цього, ОСОБА_2 також є єдиним бенефіціарним власником зі 100% частки статутного капіталу в ТОВ «ВІТА ОІЛ».

Заявник зазначає, що відчуження ОСОБА_2 належної йому квартири та можливе переоформлення копоративних прав унеможливить виконання рішення суду в майбутньому, що негативно відобразиться на захисті порушених прав позивача, у зв`язку з чим просив суд заяву задовольнити.

02.10.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану заяву було передано для розгляду судді Букіній О.М.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Виходячи з викладеного, забезпечення позову має бути обумовлено предметом спору та наявністю обґрунтованого припущення того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проаналізувавши подану заяву та наявні матеріали справи на відповідність їх вимогам чинного законодавства, що регулюють порядок вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що подана заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди та з метою забезпечення позову просить накласти арешт нерухоме майно, корпоративні права та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 у межах суми майбутніх позовних вимог - 800 000,00 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 490075608 від 14.08.2026 квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Як зазначає заявник, ОСОБА_2 не відшкодував заявнику шкоду у добровільному порядку та має на меті відчужити належну йому квартиру задля ухилення від відшкодування завданої ним шкоди.

Дослідивши доводи заявника та матеріали справи, суд вважає, що останній обґрунтував наявность підстав, згідно яких невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на нерухоме майно, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, з огляду на предмет позову, який містить вимоги майнового характеру.

Таким чином, суд приходить до висновку про накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на правах приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта: 33767533), шляхом заборони її відчуження.

Щодо вимоги про накладення арешту на корпоративні права, суд звертає увагу на таке.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 11.09.2026 вбачається, що ОСОБА_2 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ВІТА ОІЛ» (код ЄДРПОУ: 43292418), статутний внесок останнього становить 100 000 грн (100%).

Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності накладення арешту саме на корпоративні права ОСОБА_2 та встановлення заборони на вчинення реєстраційних дій, суд виходить із того, що заявником не наведено та не підтверджено належними доказами обставин, які б свідчили про співмірність заявлених заходів забезпечення позову із заявленими вимогами в цій частині поданої заяви.

Зокрема, матеріали заяви не містять доказів дій ОСОБА_2 , спрямованих на відчуження належних йому корпоративних прав, підготовку до такого відчуження, вчинення реєстраційних дій або інших обставин, які б давали достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 створює умови для майбутнього невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Саме лише посилання заявника на існування потенційної можливості розпорядження корпоративними правами не може автоматично свідчити про наявність реальної загрози невиконання судового рішення та не є достатньою підставою для застосування обмежувальних заходів.

Таким чином, в даній частині заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про накладення арешту на грошові кошти, суд повідомляє про таке.

Заявник просить суд вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на його рахунках у банківських установах, проте не обґрунтовує належним чином співмірність такого заходу забезпечення позову предмету самого майбутнього позову.

Крім цього, як вбачається з матеріалів поданої заяви, заявником взагалі не вказано жодного рахунку ОСОБА_2 , як і не вказано відповідної фінансової установи, де відкрито рахунки останнього, що унеможливлює ідентифікацію установи та особи боржника, у якого наявні відкриті рахунки з метою накладення відповідного арешту.

У той же час, відсутність чітких вказівок на відповідні рахунки ОСОБА_2 унеможливлює належне виконання забезпечувальних заходів, а також створює правову невизначеність щодо кола суб`єктів, на яких поширюється виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, подана заява в даній частині не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої заяви про забезпечення позову у частині накладення арешту на нерухоме майно.

Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта: 33767533), шляхом заборони її відчуження.

В іншій частині поданої заяви, відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .

Ухвала суду підлягає до негайного виконання.

Копії ухвали направити для відому сторонам по справі.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя: О.М. Букіна