Рішення № 140407427, 30.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/31294/25

пр. № 2/759/5609/26

30 вересня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.В.,

за участю секретаря судового засідання Дутової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4", Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника -адвоката Бондар А.В. звернулась до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Святошинський районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 (надалі - Квартира). Квартира належить померлій на підставі довідки № 21, виданої 06 березня 2001 року ЖБК «Ювілейний» (надалі - Довідка).

Відповідно до довідки сума пайового внеску за квартиру в розмірі 7500 карбованців сплачена померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення. Право власності на квартиру зареєстровано в Київському бюро технічної інвентаризації за № 49739, реєстровий номер 41/30092.

ОСОБА_2 була одинокою, спадкоємців майна після її смерті не має, дітей в неї не було. Її чоловік - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва.

У чоловіка померлої є рідний брат - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У ОСОБА_4 є дружина - ОСОБА_1 (надалі - Позивач), саме вона останні п`ять років проживала з ОСОБА_2 фактично однією сім`єю в квартирі.

Відповідно до довідки № 71, виданої 27 липня 2020 року Житлово-будівельним кооперативом «Ювілейний-4» - (надалі - ЖБК «Ювілейний-4», позивач постійно проживала з померлою в Квартирі з 2015 року до моменту смерті, що дає їй права на спадкування по четвертій черзі спадкування.

З метою оформлення спадщини після смерті померлої, Позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори. Державний нотаріус 22 жовтня 2020 року винесла постанову, якою відмовила Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю родинних стосунків між померлою та Позивача. Державний нотаріус порадила Позивача звертатися до суду із відповідною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим.

Фактично Позивач та померла останні 5 років постійно проживали в одній квартирі та вели спільний побут. Дані обставини спільного проживання підтверджуються довідкою, виданою ЖБК «Ювілейний-4» від 27 липня 2020 року.

Позивач повністю несла витрати по оплаті комунальних послуг в квартирі де проживала вона та померла, вони мали спільний бюджет, спільно харчувалися, купували майно для спільного користування, брали участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу.

Ухвалою від 09.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Від Київської міської ради надійшов відзив, яким позовні вимоги не визнав та просив відмовити в позові.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, натомість від представника надійшла заява про розгляд справа у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4" до суду не прибув, причини неявки суду не відомі.

Представник Київської міської ради до суду не прибув, причини неявки суду не відомі. Представник третої особи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи обставини справи та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Оскільки сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справив їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Святошинський районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 . Квартира належить померлій на підставі довідки № 21, виданої 06 березня 2001 року ЖБК «Ювілейний».

Відповідно до довідки сума пайового внеску за квартиру в розмірі 7500 карбованців сплачена померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення. Право власності на квартиру зареєстровано в Київському бюро технічної інвентаризації за № 49739, реєстровий номер 41/30092.

Зі спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 була одинокою, спадкоємців майна після її смерті не має, дітей в неї не було. Її чоловік - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва.

У померлого ОСОБА_3 є рідний брат - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якого є дружина ОСОБА_1 , саме вона останні п`ять років проживала з ОСОБА_2 фактично однією сім`єю в квартирі.

Як вбачається з довідки № 71, виданої 27 липня 2020 року Житлово-будівельним кооперативом «Ювілейний-4» , позивач проживала з померлою в Квартирі з 2015 року до моменту смерті, що дає їй права на спадкування по четвертій черзі спадкування.

З метою оформлення спадщини після смерті померлої, Позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори. Державний нотаріус 22 жовтня 2020 року винесла постанову, якою відмовила Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю родинних стосунків між померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За правилами ст. ст. 94, 315 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № X передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися д осуду з правилами позовного провадження.

У відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № XXX/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином ВС зазначив, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно:

свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання, свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, у яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч. 3 ст. 1264 ЦК України, У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до позиції Верховного суду України (постанова від 21 березня 2019 у справі № 461/4689/15-ц «…До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.»

Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

ВС зауважив, щодо спору про право в справах окремого провадження, що якщо суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право позивача на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Відповідно до ч. 3 ст. 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про кооперацію» джерелами формування майна кооперативу є вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї.

Згідно з ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовлення продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, незаборонених законом.

Частиною 2 ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію» передбачено, що У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Як визначено в ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про кооперацію» Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

У відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з інформаційним листом від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 392 ЦПК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач є спадкоємцем за законом, яка у встановленому законом порядку звернулась із заявою про прийняття спадщини. Однак, позивач на даний час позбавлена можливості отримати відповідне свідоцтво та зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, у зв`язку з розбіжністю інформації різною нумерацією житлового будинку у документах, що посвідчують право власності на житловий будинок та в інформаційній довідці, щодо підтвердження права власності, неможливо встановити який об`єкт підлягає державній реєстрації та неможливістю визначити склад спадкового майна.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265 ЦПК України

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4", Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (Загальна площа: 53,70 кв. м., житлова площа: 30,60 кв.м).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Головуючий Сенько М.Ф.